Постанова

від 23.09.2024 по справі 640/19162/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19162/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мамедова Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Карпушової О.В., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономіки) та Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Damiron LP до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономіки), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2019 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01 серпня 2017 року № 1142 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності" в частині застосування до Damiron LP спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності на території України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції наголошує на тому, що позивачем було пропущено встановлений чинним процесуальним законодавством строк звернення до суду із вказаним позовом. При цьому вказує на те, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав з моменту звернення до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України 20 грудня 2017 року. Звертає увагу на те, що Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» не було передбачено досудового врегулювання спору. Крім іншого, зазначає, що у Мінекономрозвитку не було правових підстав для незастосування спеціальної санкції до позивача на підставі подання ДФС України, оскільки останнє за формою та змістом відповідало вимогам ч. 2 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Підкреслює, що судом першої інстанції не надано жодних мотивів відхилення посилання відповідача на висновки Верховного Суду.

Крім того, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято без дотримання норм матеріального та процесуального права, Державна податкова служба України звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначає, що контролюючий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відзиві на апеляційну скаргу Damiron LP просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зауважує, що подання ДФС не містило усіх визначених законодавством реквізитів та відомостей. Звертає увагу на те, що позивач та відповідач скористалися досудовим порядком вирішення спору, а тому позовну заяву було подано з дотриманням строку, передбаченого ч.4 ст. 122 КАС України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної податкової служби України задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року скасовано, позовну заяву Damiron LP до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи - Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування наказу в частині - залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року касаційну скаргу Damiron LP задоволено, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, Верховний суд зазначив, що під час розгляду апеляційних скарг Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної податкової служби України апеляційний суд зробив передчасні висновки про порушення позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник Державної податкової служби України у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Мінекономіки до судового засідання не з`явився, надав додаткові пояснення, за містом яких підтримав вимоги апеляційної скарги, просив розглядати справу за відсутності представника Мінекономіки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 01.08.2017р. № 1142 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України застосувало до компанії «Damiron LP» спеціальну санкцію у сфері зовнішньоекономічної діяльності - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України за поданням Державної фіскальної служби України від 14.07.2017р. № 12036/5/99-99-14-06-02-16.

Згідно даного наказу спеціальна санкція до позивача застосована на підставі матеріалів Державної фіскальної служби України від 14.07.2017 року №12036/5/99-99-14-06-02-16, у зв`язку із порушенням позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» під час здійснення розрахунків із ТОВ «Олімпгрупінвестиція», яка полягала у наявності у вигляді неповернутої валютної виручки у розмірі 2 918 600,00 доларів США.

Однак, такого суб`єкта господарювання як ТОВ «Олімпгрупінвестиція» до грудня 2017 року позивач не знав.

У зв`язку із викладеним, 20 грудня 2017 року позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із клопотанням про скасування дії спеціальної санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Одночасно із цим позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою від 20.12.2017р. стосовно подання службовими особами ДФС України до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України неправдивих відомостей, які стали підставою для застосування до позивача спеціальної санкції.

Листом від 02.01.2018р. вих. № 4102-13/36-07 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило позивача, що питання про скасування дії спеціальної санкції буде розглянуте у разі надходження відповідного подання Державної фіскальної служби України.

Листом №4102-13/4721-07 від 06.02.2018 року ДФС повідомила, що не вбачає підстав для скасування спеціальної санкції, застосованої до позивача.

Крім того, зі змісту листа Державної фіскальної служби України від 01.02.2018р. № 3427/6/90-99-14-06-02-15 позивач дізнався про наявність простроченої заборгованості, яка виникла при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 04.08.2016р. № 04/08/16, укладеного між позивачем та TOB "Грінторг" (код 40659679, після 01.11.2016 року іменується ТОВ «Олімпгрупінвестиція».

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 року визнано недійсним зовнішньоекономічний контракт № 04/08/16 від 04.08.2016 року, укладений відповідно до зазначених у ньому даних, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінторг" (код ЄДРПОУ 40659679) та Компанією "Damiron LP" (адреса реєстрації: Suite 6013, 4 Fullarton street, AYR KA7 1UB, Scotland SL017684).

Так, у червні 2018 року позивачем було подано клопотання до ДФС України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування дії спеціальної санкції.

Листом від 04.07.2018 року №4102-13/28772-07 від 04.07.2018 року відповідач повідомив позивача, що вирішення питання про скасування дії спеціальної санкції залежить від волевиявлення ДФС України.

Листом від 16.07.2018 року №12468/5/99-99-14-06-02-16 та від 02.08.2018 року №11275/М/99-99-14-06-02-14 ДФС України повідомило, що не вважає за доцільне скасувати спеціальну санкцію, застосовану до позивача.

27.08.2018 року позивач повторно звернувся до відповідача із клопотанням про скасування спеціальної санкції, однак листом від 17.09.2018 року №4102-13/404-14-07 відповідач повідомив про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції до 01.12.2018 року.

Не погоджуючись з вказаним діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють

певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Частиною другою статті 37 зазначеного Закону встановлено, що санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Згідно з частинами 5 статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 10 статті 37 зазначеного Закону встановлено, що якщо суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

Відповідно до частини 12 статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій (далі - санкції), передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", до українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності) визначає Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затверджений Наказом Міністерства економіки України 17.04.2000 N 52 (далі - Положення №52).

Дія цього Положення поширюється на всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та місця реєстрації.

Пунктами 1.1 та 1.2 Положення №52 визначено, що спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Згідно розділу 2 Положення №52, індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в статті 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"

З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що допустили порушення у цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економічного розвитку і торгівлі України чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, визначеному Міністерством економічного розвитку і торгівлі

України.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Пунктами 4.1-4.3 Положення №52 визначено, що опрацювання подань щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності від органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, Національного банку України покладено на відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності департаменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності та відділ правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію:

- найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство;

- відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію;

У поданні повинна міститись пропозиція щодо виду санкції, яку пропонується застосувати.

Якщо в отриманих поданнях зазначену інформацію повністю не відображено та відсутня в них інформація не перебуває в розпорядженні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, то Міністерство економічного розвитку і торгівлі України робить запит до ініціатора подання або до інших органів державного управління та валютного контролю, суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, щодо яких є подання про застосування спеціальних санкцій, щодо уточнення інформації про суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій, на підставі яких видаються відповідні накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом.

Оскільки подання ДФС України за формою та змістом відповідало ч. 3 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», у відповідача не було передбачених законодавством підстав для незастосування до компанії позивача спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з тим, такі доводи суб`єкта владних повноважень не можна визнати обґрунтованими, оскільки, з урахуванням положень ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», підставою для застосування санкцій є саме правопорушення, а наявність відповідного подання є лише однією з умов застосування санкцій.

Судом встановлено, що наказом від 01.08.2017р. № 1142 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України застосувало до компанії «Damiron LP» спеціальну санкцію у сфері зовнішньоекономічної діяльності - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України за поданням Державної фіскальної служби України від 14.07.2017р. № 12036/5/99-99-14-06-02-16.

З листа Державної фіскальної служби України від 16.07.2018 року №12468/5/99-99-14-06-02-16 вбачається, що спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності застосовано до компанії «Damiron LP» (Сполучене Королівство) наказом Мінекономрозвитку від 01.08.2017 року №1142 на підставі подання ДФС від 14.07.2017 року №12036/5/99-99-14-06-02-16 за наявність простроченої заборгованості, що виникла при виконанні контракту від 04.08.2016 року №04/08/16, укладеного із ТОВ «Грінторг» (код 40659679, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, буд. 7-А).

Водночас, рішенням Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 року визнано недійсним зовнішньоекономічний контракт № 04/08/16 від 04.08.2016 року, укладений відповідно до зазначених у ньому даних, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінторг" (код ЄДРПОУ 40659679) та Компанією "Damiron LP" (адреса реєстрації: Suite 6013, 4 Fullarton street, AYR KA7 1UB, Scotland SL017684).

Господарським судом Харківської області у вказаному рішенні було встановлено, що «відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, TOB "Грінторг" зареєстровано 14 липня 2016 року, місцезнаходження: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 7А. Засновником та керівником TOB "Грінторг" зазначено ОСОБА_1 .

Контракт від 04.08.2016р. № 04/08/16В був підписаний від імені TOB "Грінторг" ОСОБА_1 .

В той же час, громадянин ОСОБА_1 (адреса проживання АДРЕСА_1 ) повністю заперечив свій зв`язок із даним суб`єктом господарювання та зазначив, що ніколи не являвся ні засновником, ні керівником TOB "Грінторг", про державну реєстрацію товариства із використанням його особистих даних йому нічого не відомо, жодного стосунку до діяльності даного підприємства він не має, та відповідно контракт від 04.08.2016р. № 04/08/16 від імені TOB "Грінторг" як продавця ОСОБА_1 не підписував.

Вказані обставин підтверджуються нотаріально завіреною заявою свідка ОСОБА_1 від 26.03.2018р., яка відповідно до ч. 2 ст. 73 ГПК України, є засобом доказування.

Таким чином, суд вважає доведеним факт того, що відповідач, як учасник спірного правочину, не мав наміру створити відповідні правові наслідки на момент його вчинення.

В свою чергу, позивач також зазначає, що жодних зовнішньоекономічних контрактів із TOB "Грінторг" та/або TOB "Олімпгрупінвестиція" ніколи не укладав, Контракт директор Компанії "Damiron LP" Daniel O'Donoghue від імені покупця не підписував.

В інформаційних базах ДФС України зазначено, що податкова декларація з податку на прибуток TOB "Олімпгрупінвестиція" до ДПІ за місцем обліку не надавалася. Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017 до ДПІ за місцем обліку товариства також не надано.

Згідно з даними, що містяться у комерційних інвойсах товар за спірним контрактом отримував не позивач, а він направлявся до різних іноземних компаній. Так, вантажоотримувачами товару визначено компанії із Бангладешу, Туреччини, Пакистану, Марокко, Індії, Індонезії, Шрі-Ланки, Єгипту, Південної Африки тощо.

Однак жодних господарських відносин із вищезазначеними компаніями позивач ніколи не мав та такі суб`єкти господарювання йому невідомі.

Таким чином, у учасників спірного правочину був відсутній намір створити правові наслідки, а сам Контракт не був спрямований на встановлення, зміну або припинення взаємних прав і обов`язків сторін та настання реальних наслідків.»

У червні 2018 року позивачем було подано клопотання до ДФС України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування дії спеціальної санкції.

Листом від 04.07.2018 року №4102-13/28772-07 від 04.07.2018 року відповідач повідомив позивача, що вирішення питання про скасування дії спеціальної санкції залежить від волевиявлення ДФС України.

Листом від 16.07.2018 року №12468/5/99-99-14-06-02-16 та від 02.08.2018 року №11275/М/99-99-14-06-02-14 ДФС України повідомило, що не вважає за доцільне скасувати спеціальну санкцію, застосовану до позивача.

27.08.2018 року позивач повторно звернувся до відповідача із клопотанням про скасування спеціальної санкції.

Наказом №1271 від 07.09.2018 року Міністерства економічного розвитку і торгівлі України тимчасово, до 01.12.2018 року включно, зупинено дію спеціальної санкції, що застосована до іноземного суб`єкта господарської діяльності, зазначеного в додатку до цього наказу.

Відповідно до п. 4.4 Положення №52, у разі наявності в Міністерстві інших матеріалів (інформації) щодо діяльності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких пропонується застосувати (скасувати, змінити вид, тимчасового зупинення дії) санкції, то ці матеріали долучаються до матеріалів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) санкцій і розглядаються разом з поданням при прийнятті остаточного рішення.

Однак, всупереч вищевказаним вимогам, при розгляді клопотання позивача про скасування санкції, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 року обставини взяті до уваги не були.

Відповідно до п. 4.13 Положення №52, яке кореспондується із частиною 10 статті 37 зазначеного Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"встановлено, що якщо суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

Відповідно до п. 4.17 Положення №52, дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

З вищевикладених норм вбачається, що посилання відповідача на необхідність наявності при вирішенні питання про скасування спеціальності санкції подання ініціатора (в даному випадку ДФС України) є безпідставними, оскільки обов`язковості наявності такого подання законом не передбачено.

Поряд з цим, відповідачем не надано доказів того, що третій особі було відомо про наявність рішення Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 року, яким визнано недійсним зовнішньоекономічний контракт № 04/08/16 від 04.08.2016 року і своє рішення щодо недоцільності скасування дії спеціальної санкції відносно позивача третьою особою було прийнято, знаючи про вищезазначене рішення Господарського суду Харківської області.

З норми ч. 1 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» слідує, що спеціальна санкція до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності може бути застосована тільки за наявності порушення цього, або пов`язаних з ним законів.

В той же час, оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 року у справі №922/864/18 встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінторг" (код ЄДРПОУ 40659679) та Компанією "Damiron LP" (адреса реєстрації: Suite 6013, 4 Fullarton street, AYR KA7 1UB, Scotland SL017684) не було укладено контракту № 04/08/16 від 04.08.2016 року, порушення позивачем Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» або пов`язаних з ним законів України не встановлено, а відповідачем протилежного не доведено, тому й спеціальна санкція у виді індивідуального режиму ліцензування відповідачем застосовується до позивача протиправно.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01.08.2017 року №1142 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності» в частині застосування до Damiron LP спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності на території України.

Стосовно посилання представника позивача на наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду із вказаним позовом, колегія судді зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із вказаним позовом позивач звернув увагу, що відповідачем під час розгляду його клопотань про скасування санкцій у рішеннях, прийнятих починаючи з липня 2018 року, не враховано обставин, викладених у його заявах, а саме на встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 року у справі № 922/864/18 факту відсутності господарських взаємовідносин між ним та його контрагентом - ТОВ "Олімпгрупінвестиція".

Крім того, під час вирішення багаторазових клопотань з боку позивача про скасування санкцій, з приводу правомірності чого і виник спір, відповідач тимчасово зупинив дію спеціальної санкції до 01.12.2018, що підтверджуються листом відповідача №4102-13/40414-07 від 17.09.2018 року, а не скасував означені санкції. Таким чином, позивачем вчинилися дії, направлені на досудове вирішення спору. Водночас, як було встановлено судом, рішення за результатом вирішення поданого позивачем клопотання, останній отримав 17.09.2018, а з позовною заявою звернувся 13.11.2018, з урахуванням чого, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було дотримано строків звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономіки) та Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Карпушова

суддя В.В.Файдюк