Ухвала

від 04.12.2024 по справі 640/19162/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 640/19162/18

адміністративне провадження № К/990/46093/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі за позовом Damiron LP до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономіки), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

УСТАНОВИВ:

11 листопада 2018 року Damiron LP звернулось до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку України, третя особа - Державна фіскальна служба України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 1 серпня 2017 року № 1142 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності» в частині застосування до Damiron LP спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності на території України.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27 травня 2019 року позовні вимоги Damiron LP задовольнив у повному обсязі й визнав протиправним та скасував наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 1 серпня 2017 року №1142 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності" в частині застосування до Damiron LP спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України- до іноземних суб`єктів господарської діяльності на території України.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 5 лютого 2020 року апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної податкової служби України задовольнив частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року скасував; позовну заяву Damiron LP до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи - Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування наказу в частині залишив без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 8 серпня 2024 року касаційну скаргу Damiron LP задоволено, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

За наслідками нового розгляду, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року, апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономіки) та Державної податкової служби України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року - без змін.

2 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 22 жовтня 2024 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначав про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання з цих підстав.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст та обґрунтування є повністю ідентичним до попередньої касаційної скарги (скаржником додано розділ «Щодо зупинення виконання судових рішень по справі №640/19162/18»), яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

У поданій касаційній скарзі, вдруге, аналогічно попередній касаційній скарзі, скаржник, цитуючи положення частини четвертої статті 328 КАС України виокремлює підкресленням пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом попередньої інстанції прийнято рішення, що є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статей 36, 37, Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» та порушенням норм процесуального права, а саме: статті 242 КАС України без урахування обставин, що мають значення для справи, проте подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів контролюючого органу до зазначеної підстави.

Суд роз`яснював скаржникові, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга)..

До того ж суд зауважив, що скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Слід зазначити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Таким доводам кореспондує підстава, передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, із обов`язковим обґрунтуванням заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі за позовом Damiron LP до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономіки), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу в частині повернути скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська