Ухвала

від 09.08.2024 по справі 369/10088/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 369/10088/20

провадження № 61-18292ск23

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід від розгляду заяви про повернення судового збору в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальності «Дошкільний навчально-виховний заклад «Капітан» про стягнення заборгованості за договором оренди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Грицика Дениса Сергійовича на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року та

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчально-виховний заклад «Капітан» (далі - ТОВ «ДВНЗ «Капітан») заборгованість з

орендної плати в розмірі 388 435,00 грн, пеню в розмірі 121 640,30 грн, інфляційні втрати в розмірі 31 134,39 грн, 3 % річних в розмірі 21 609,83 грн.

31 грудня 2021 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ДВНЗ «Капітан» на користь ОСОБА_2 388 435,00 грн заборгованості за договором оренди земельної ділянки, 45 097,51 грн пені, інфляційні втрати в розмірі 37 134,39 грн та 3 % річних в розмірі 21 609,83 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У

задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

05 грудня 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «ДВНЗ «Капітан» задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

22 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Грицик Д. С. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року.

11 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду відмовлено в відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката

Грицика Д. С. на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року.

У січні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Грицик Д. С. звернувся до Верховного Суду з заявою про повернення судового збору в розмірі 11 376,40 грн, сплаченого за подання касаційної скарги, в зв`язку з відмовою в відкритті касаційного провадження.

31 січня 2024 року зазначену заяву передано судді-доповідачеві Ситнік О. М. одноособово без зазначення раніше визначеного складу колегії суддів у складі трьох суддів.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннімсудом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду питання про повернення судового збору визначальним є перш за все визначення належного складу суду, тобто суду, встановленого законом, оскільки будь-яке судове рішення, ухвалене судом не в складі, визначеному законом, не може вважатися законним.

Ознака «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом правових норм, які регулюють його діяльність. Категорія «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (рішення Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) в справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygunv. Ukraine) від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 і № 29465/04, параграф 24).

Згідно з частиною першою статті 25 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України Верховний Суд переглядає в касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

У статті 33 ЦПК України передбачено визначення складу суду. А саме визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.

Частинами четвертою та п`ятою статті 34 ЦПК України визначено, що перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанції здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції в складі трьох або більшої непарної кількості суддів. У визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рішень судом касаційної інстанції здійснюється судовою палатою Касаційного цивільного суду (палатою), об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду (об`єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду.

Із системного аналізу зазначених правових актів можна зробити висновок, що розгляд справ у суді касаційної інстанції, яким у складі Верховного Суду є Касаційний цивільний суд, відбувається колегіально в складі колегії суддів із трьох, або, в передбачених ЦПК України випадках, більшої непарної кількості суддів.

Це правило враховане і в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року № 25 (далі - Положення), та в Тимчасових засадах використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 (далі - Тимчасові засади).

У Главі 2 Розділу V ЦПК України не врегульовано питання повернення судового збору в разі відмови у відкритті касаційного провадження.

Однак у пункті 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження в справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження в справі.

Стаття 141 ЦПК України передбачає загальні правила про розподіл судових витрат, а у статті 142 ЦПК України врегульовано розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження в справі або залишення позову без розгляду, про що рішення приймає саме суд.

У пункті 3 частини першої статті 270 ЦПК України також зазначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, як під час відмови у відкритті касаційного провадження, що здійснюється колегією суддів в складі трьох суддів, так і під час вирішення питання про повернення судового збору процесуальне рішення приймається колегією суддів, а не суддею одноособово, оскільки це рішення за своїм змістом є додатковим до основного, де суддями колегіально вирішено питання про долю касаційної скарги - відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до протоколу наради суддів Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 04 березня 2021 року вирішено, що за результатом розгляду клопотання про повернення судового збору ухвалу про повернення судового збору суддя постановляє одноособово.

Положення про автоматизовану систему документообігу суду містить чітко визначений перелік випадків, за яких збори суддів наділені повноваженнями щодо визначення особливостей автоматизованого розподілу судових справ між суддями. Зміна порядку визначення персонального та кількісного складу суду для розгляду заяв про повернення судового збору до них не належить.

Тобто вирішувати питання про те, в якому кількісному складі суд касаційної інстанції має розглядати клопотання про повернення судового збору після колегіального рішення про відмову у відкритті касаційного провадження в тій же справі, та, відповідно, вносити відповідні обмеження до автоматизованої системи розподілу справ загальні збори суддів Касаційного цивільного суду не уповноважені.

Для визначення кількісного складу суду (у складі одного чи трьох суддів) при вирішенні питання про повернення судового збору було здійснено такі заходи.

Оскільки законодавець запровадив колегіальний перегляд справ судами апеляційної та касаційної інстанцій (повноважний склад суду), 14 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду було передано справу № 206/3355/19з метою відступу від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про повернення касаційної скарги одноособово суддею-доповідачем та для вирішення питання щодо належного складу суду при поверненні касаційної скарги особі, яка її подала.

19 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду матеріали касаційного провадження в справі № 206/3355/19було повернуто на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду з посиланням на те, що колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду не вирішувала питання про відкриття касаційного провадження у справі, а на розгляд Об`єднаної палати згідно з вимогами частини другої статті 403 ЦПК України передається справа, а не матеріали касаційного провадження. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду виснувала, що підстави, передбачені частиною другою статті 403 ЦПК України, для передачі матеріалів касаційного провадження на її розгляд відсутні.

01 травня 2024 року ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України передано справу № 206/3355/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення кількісного складу суду, уповноваженого для вирішення питання про повернення касаційної скарги.

26 червня 2024 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу № 206/3355/19 повернуто на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду з підстав, що Велика Палата Верховного Суду не є «судом, встановленим законом», тобто не є належним судом, який може вирішувати питання щодо кількісного складу суду, уповноваженого на вирішення питання про повернення касаційної скарги.

Також з метою уніфікації практики Касаційного цивільного суду під час вирішення питання про формування складу суду для постановлення ухвали про повернення судового збору після відмови у відкритті касаційного провадження 21 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу № 727/9565/22 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з підстав, передбачених частиною другою статті 403 ЦПК України.

25 березня 2024 року ухвалою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду повернуто справу № 727/9565/22 на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Підставою повернення справи слугувало те, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виснувала про наявність обставин, які унеможливлюють розгляд справи об`єднаною палатою, а саме навність різного кількісного складу суду при вирішенні питання про повернення судового збору і в Касаційному адміністративному суді в складі Верховного Суду.

01 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу № 727/9565/22 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України. Касаційний цивільний суд уважав наявною виключну правову проблему в питанні, пов`язаному не із законністю та обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення, доводами касаційної скарги та взагалі вирішенням спору по суті, а з вирішенням процедурного питання, зокрема щодо визначення складу суду при формуванні протоколів авторозподілу матеріалів між суддями, а саме клопотань про повернення судового збору.

29 травня 2024 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду повернуто справу № 727/9565/22 на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.Підставою повернення справи слугувало те, що Велика Палата Верховного Суду перешкод для вирішення спору в справі № 727/9565/22 по суті в Касаційному цивільному суді не вбачала. Вказала, що Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду посилається виключно на наявність різних підходів у практиці суду касаційної інстанції при вирішенні процесуального питання (повернення судового збору), яке не впливає на можливість розгляду справи Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду як судом касаційної інстанції. Оскільки саме Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відкрив провадження за касаційною скаргою, судовий збір за подання якої просить повернути позивачка, то розгляд її клопотання віднесено до повноважень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Питання про дотримання вимог чинного законодавства під час визначення складу суду в цій справі структурним підрозділом апарату Верховного Суду, який здійснює організаційне забезпечення діяльності Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, було предметом службової перевірки, за наслідками якої виснувано, що рішення наради суддів Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 04 березня 2021 рокуне суперечить Тимчасовим задам, а заступник керівника апарату - керівник секретаріату діяла відповідно до вимог Положення та Тимчасових засад.

Суддею Ситнік О. М. заявлено самовідвід з підстав неможливості вирішення заяви про повернення судового збору в складі суду одноособово. Заява про самовідвід мотивована тим, що всі можливі способи визначення належного складу суду вичерпані. Визначення одноособового складу Верховного Суду для розгляду заяви про повернення судового збору з урахуванням рішення наради суддів Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 04 березня 2021 року не відповідає вимогам чинного законодавства, спонукає суддю одноособово приймати завідомо неправосудні судові рішення, адже за таких обставин порушується порядок визначення судді для розгляду справи, а невизначеність складу суду свідчить про те, що такий суд не є судом, встановленим законом,для розглядуклопотання про повернення судового збору після відмови у відкритті касаційного провадження.

Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених

у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщобуло порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що суд, встановлений законом стосується не лише судової інстанції, але і визначення складу суду.

Ухвалення будь-якого рішення, навіть такого, що ґрунтується на правильному застосуванні норм права, не може вважатися законним, якщо воно ухвалене неповноважним складом суду.

Наведені суддею Ситнік О. М. у заяві про самовідвід обставини є підставою для задоволення самовідводу відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 ЦПК України та передачі справи для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Заяву судді Верховного Суду Ситнік Олени Миколаївни про самовідвід задовольнити.

Відвести суддю Ситнік Олену Миколаївну за її заявою від участі

в розгляді заяви про повернення судового збору в справі № 369/10088/20 (провадження 61-18292ск23) за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальності «Дошкільний навчально-виховний заклад «Капітан» про стягнення заборгованості за договором оренди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Грицика Дениса Сергійовича на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року.

Справу передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Ситнік