Ухвала

від 05.08.2024 по справі 700/259/24

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/259/24

Провадження № 2/700/184/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

05 серпня 2024 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вселищі Лисянказа правиламизаочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на спірній земельній ділянці з кадастровим номером: 7122882800:01:00:0069, що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та спадкоємцем якої є ОСОБА_2 . Будинок нею отримано у спадщину від батька, але без земельної ділянки, оскільки через помилку у сільській раді, будинок був на батькові, а земельна ділянка під будинком на його матері. Після смерті баби - ОСОБА_4 , її спадщину прийняв її син - ОСОБА_5 , оскільки її батько - ОСОБА_6 помер раніше та передав їй у спадщину будинок, а його брат після смерті матері написав заяву про прийняття її спадщини як син. Оскільки будинок не може існувати окремо від земельної ділянки вона звернулася до дядька із позовом про визнання права власності на земельну ділянку під будинком. Рішенням суду першої інстанції від 20.09.2023 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду від 13.12.2023 року, відмовлено у задоволенні її позову, з тих підстав, що надані позивачем документи не підтверджують наявність в спадкодавця ОСОБА_7 права власності чи користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено належні йому за життя житловий будинок з господарськими спорудами, а також ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, тому вона з інших підстав звертається до суду, де другим відповідачем вказує Лисянську селищну раду, оскільки дядько не отримав свідоцтво про право на спадщину. З огляду на вищевикладене просить визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,9721 га з кадастровим номером: 7122882800:01:000:0069, що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав вказаних у позовній заяві.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися та не повідомили про причини неявки, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Суд, вислухавши позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що наявні підстави для закриття провадження у справіз наступних підстав.

Так, позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності, а саме права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,9721 га з кадастровим номером: 7122882800:01:000:0069, що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас, рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 20.09.2023 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку під кадастровим номером: 7122882800:01:000:0069. Постановою Черкаського апеляційного суду від 13.12.2023 року рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 20.09.2023 року залишено без змін.

Відповідно до п. 3 ч.1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішені по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення, у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження у справі є вичерпними та визначеніст.255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі №6-342цс15, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави закривати провадження у справі.

Згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування п.3 ч.1ст.255 ЦПК України, що викладені в постановах від 10.06.2020 року у справі №366/2099/17, від 27.05.2020 року у справі №761/35475/18, закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК Україниможливе лише за умови, що позов за результатами розгляду якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто, збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Закриття провадження у справі у цьому випадку можливе лише за умови, що вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, і це рішення ухвалено за наслідками розгляду спору (позову), який розглядається між тими самими сторони, про то самий предмет спору і з тих самих підстав.

Таким чином, для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову.

Позивач зазначила, що звертається до суду з інших підстав, оскільки другим відповідачем вказує Лисянську селищну раду, так як відповідач ОСОБА_2 не отримав свідоцтво про право на спадщину, з чим суд не погоджується.

Для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Так само, не є зміною кола учасників справи додавання до нового позову іншого відповідача, але не пред`явлення до нього жодної вимоги.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява №24465/04, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона немає права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З аналізу двох позовів вбачається, що у справі №700/494/23 позивач (той самий, що у справі, яка розглядається) вимагав визнання права власності на земельну ділянку під кадастровим номером:7122882800:01:000:0069 та у справі №700/259/24 позивач вимагає визнання за нею права власності на земельну ділянку під кадастровим номером:7122882800:01:000:0069.

Таким чином, предметом в обох випадках є однакові матеріально-правові вимоги, зокрема визнання права власності земельну ділянку під кадастровим номером:7122882800:01:000:0069.

Суд першої інстанції, під час розгляду справи №700/494/23 виходив з того, що позивачем не надано доказів, які підтверджують наявність в спадкодавця ОСОБА_7 права власності чи користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено належні йому за життя житловий будинок з господарськими спорудами, тож відсутні передумови для застосування до спірних правовідносин ч.1 ст.120 ЗК України. Крім цього, суд зазначив, що відповідач ОСОБА_2 не є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 7122882800:01:000:0069, а лише в розумінні позивача може претендувати на отримання її у власність шляхом спадкування, тому не може вважатися належним відповідачем.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Суд дійшов висновку, що обидві справи №700/494/23 та №700/259/24 є тотожними, оскільки предмет та підстави позову ідентичні, заявлений спір між тими самими сторонами.

У зв`язку з наведеним, враховуючи те, що рішення Ватутінського міського суду Черкаської області з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, набрало законної сили, провадження у даній справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.255,256,258,260,261 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності закрити на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Роз`яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 09.08.2024 року.

Суддя Наталія БЕСАРАБ