Ухвала

від 05.08.2024 по справі 2-2452/11

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2452/11

Провадження № 6/161/193/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню

05 серпня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Філюк Т.М.,

за участі секретаря судового засідання Октисюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі №2-2452/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Представник заявника ОСОБА_6 адвокат Котищук В.Л. звернувся в суд із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області відносно боржника ОСОБА_7 у справі №2-2452/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свою заяву обґрунтовує тим, що 12 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0201/0208/71-025, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 48500 доларів США строком до 12 березня 2035 року. В якості забезпечення кредиту між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, предметом іпотеки за цим договором виступила квартира АДРЕСА_1 . Крім того, в якості забезпечення повернення кредиту були укладені договори поруки від 12 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2011 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалено стягнути солідарно з відповідачів в користь банку 50328 доларів США, що еквівалентно 400520,29 грн.

На виконання рішення суду, 04 травня 2011 року судом видано виконавчий лист про стягнення заборгованості з боржників, зокрема із ОСОБА_3 .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2014 року проведено заміну сторони у виконавчих провадженнях з ПАТ «Сведбанк» на ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

З метою погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 за погодженням кредитора здійснив продаж квартири, яка перебувала в іпотеці. Іншого майна в ОСОБА_2 не було.

У Другому ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області постановою державного виконавця від 01.06.2011 року відкрито виконавче провадження №26915524 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з поручителя ОСОБА_3 заборгованості за вищевказаним кредитним договором. В межах виконавчого провадження накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 ..

Аналізуючи законодавство, яке регулює вказані правовідносини, заявник вважає, що на поручителів може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, в межах вартості отриманого спадкового майна та згоди поручителя відповідати за нового боржника. Оскільки в цій справі відсутній правонаступник, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , а також відсутнє спадкове майно, що означає також відсутність особи, яка може виконати зобов`язання за боржника, а тому зобов`язання як боржника так і поручителя ОСОБА_3 є припиненими з дня смерті ОСОБА_2 .

На підставі наведеного заявник дійшла висновку, що її зобов`язання, як поручителя померлого боржника ОСОБА_2 , є припиненим у зв`язку з відсутністю спадкового майна померлого. Вказана обставина, на її думку, є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Також, вказує, що 24 лютого 2016 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 та після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

Враховуючи наведене, представник заявника просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі №2-2452/11, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2011 року в справі за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Від представника заявника ОСОБА_1 адвоката Котищука В.А. надійшла заява про розгляд справи без його участі. Вимоги заяви пітримує та просить задовольнити.

Представник стягувача ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в судове засідання не з`явився, 25 липня 2024 року на електронну пошту суду від представника ОСОБА_10 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, оскільки не отримано копії матеріалів заяви, у зв`язку з чим не має можливості надати свою правову позицію щодо даної заяви.

Суд звертає увагу, що за правилами ч. 2 ст.183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Згідно опису вкладення до цінного листа, наявного в матеріалах справи встановлено, що на ім`я ТОВ Ф «Вектор Плюс», заявником ОСОБА_11 направлено копію заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню із копіями долучених документів, згідно трекінг відправлення з сайту «Укрпошта» за № 4301805244865 вбачається, що 03 червня 2024 року відправлення вручено за довіреністю. Враховуючи наведене, суддя вважає клопотання про відкладення розгляду справи необґрунтованим, крім того, розгляд справи вже було відкладено за аналогічним клопотанням представника ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», та вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на положення ч.3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

У відповідності до вимог ч. 2ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 24 лютого 2016 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 та після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, наявного в матеріалах справи (а.с.38).

Згідно довідки Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.05.2024 року вбачається, що архів Луцького міськрайонного суду Волинської області повідомляє, що цивільна справа № №2-2452/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, знищена на підставі Інструкції про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду,затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 15.12.2011 № 168. Одночасно повідомлено, що в архіві суду зберігається оригінал рішення по цивільній справі № 2-2452/11 (а.с. 14).

Судом встановлено,що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2011 року позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором №0201/0208/71-025 від 12 березня 2008 року заборгованість в розмірі 50238 доларів США, що еквівалентно 400520,29 грн. (а.с. 15-16).

При розгляді вищевказаної справи суд встановив, що 12 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0201/0308/71-025, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 48 500 доларів США строком до 12 березня 2035 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 0201/0308/71-025 від 12 березня 2008 року, були укладені договори поруки від 12 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до яких останні зобов`язались нести солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання умов кредитного договору.

Також встановлено, що Луцьким міськрайонним судом Волинської області в даній справі видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ПАТ «Сведбанк» кредитної заборгованості в розмірі 50238 доларів США, що еквівалентно 400 520,29 грн. Боржником у виконавчому листі є ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З копії ухвали від 26 травня 2020 року,відповідно до якої постановлено визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі №2-2452/11, виданий 04 травня 2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2011 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вбачається, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2014 року замінено сторону стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2011 року з ПАТ «Сведбанк» на ТзОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявник вказує на відсутність її обов`язку з погашення заборгованості за кредитним договором № 0201/0308/71-025 від 12 березня 2008 року внаслідок смерті позичальника ОСОБА_2 , який не залишив спадкового майна.

Факт смерті ОСОБА_2 18 червня 2012 року, підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19 червня 2012 року (а.с.37).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Вказане дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Дослідивши матеріали справи та вивчивши характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню внаслідок відсутності у боржника обов`язку в зв`язку з його припиненням. На обґрунтування такого висновку суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За положеннями статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення такого зобов`язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Згідно із частиною третьою статті 559 ЦК України порука припиняється в разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

На поручителів може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов`язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов`язанням.

З копії ухвали від 26 травня 2020 року,відповідно до якої постановлено визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі №2-2452/11, виданий 04 травня 2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2011 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вбачається, що судом з копії спадкової справи, заведеної Першою Луцькою нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_2 встановлено, що спадкоємці, які належним чином оформили свої спадкові права після смерті спадкодавця ОСОБА_2 відсутні. Свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 спадкоємцям не видавались.

Таким чином, зобов`язання поручителя ОСОБА_12 за договором поруки припинилися, оскільки відбулася заміна боржника ОСОБА_2 і вона як поручитель не погодилась забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Суд також погоджується з доводами заявника про те, що її зобов`язання за договором поруки припинилися в силу ст. 523 ЦК України, оскільки вона не надавала своєї згоди на відповідальність у разі смерті позичальника за нового боржника.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5ЦПК Українипередбачає,що здійснюючиправосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, встановлений ст. 16 ЦК України, однак, зважаючи на аналіз положень вказаної норми закону, він не є вичерпним.

Згідно ч. 2 ст. 5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів та ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при здійсненні правосуддя має керуватись принципом верховенства права у контексті Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ЄКПЛ) і практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), які слід застосовувати судам при розгляді справ як джерело права відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Абз. 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту», ухваленої на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 року передбачено, що відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

Зокрема, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У п. 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі №6-32цс13.

Зважаючи на вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви та необхідність її задоволення.

Керуючись ст. ст. 5, 12,13, 76,71,81, 89, 423, 432 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 215, 216 ЦК України, суд

у х в а л и в :

Заяву задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі №2-2452/11, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2011 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту ухвали 09 серпня 2024 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк