Ухвала

від 13.08.2024 по справі 932/6351/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

13.08.24

Справа № 932/6351/24

Провадження № 1-кп/932/454/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2024 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції)

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальним управлінням Державного бюро розслідувань Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченої ОСОБА_10 , клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальним управлінням Державного бюро розслідувань Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку відсторонення від посади обвинуваченої ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050030000097 від 30.03.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст.28 ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_10 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4ст.191,ч.5ст.191КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст.28 ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.

На підготовчомусудовому засіданніпрокурор заявивклопотання пропродовження строкузапобіжного заходуу виглядідомашнього арештущодо обвинуваченої ОСОБА_10 , з огляду на наявність наступних ризиків:

1. Обвинувачена незаконно впливатиме на свідків у даному кримінальному провадженні.

Наявність вищезазначеного ризику підтверджується тим, що обвинувачена, матиме усі можливості вплинути на свідків у вказаному кримінальному правопорушенні з діючих співробітників сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Маріупольського МВ УПО в Донецькій області, оскільки свідок обіймає посаду начальника сектору ФЗ та БО Маріупольського МВ УПО в Донецькій області та використовуючи своє службове становище, авторитет посади, здатна погрожувати своїм підлеглим, здійснювати на них вплив іншим шляхом.

Про наявність зазначеного ризику свідчить той факт, що відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Отже, вказаний ризик відносно підозрюваного існує на теперішній час та продовжуватиме існувати до моменту допиту свідків у судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження.

2. Обвинувачена вчинить інше кримінальне правопорушення.

Наявність вищезазначеного ризику підтверджується тим, що обвинувачена, може вчинити інший злочин, зокрема, у сфері службової діяльності, проти власності, а також підбурювання до надання неправдивих показань (ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 384 КК України), підбурювання до відмови свідка від надання показань (ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 385 КК України), незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації (ст. 388 КК України).

3. Обвинувачена може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Наявність вищезазначеного ризику підтверджується тим, що обвинувачена, з урахуванням тяжкості покарання (до 12 років позбавлення волі за відсутності альтернативних видів покарання), може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, побоюючись притягнення до кримінальної відповідальності за тяжкі та особливо тяжкі корупційні кримінальні правопорушення.

4. Обвинувачена перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Наявність вищезазначених ризиків виправдовують такий ступінь втручання органу досудового розслідування у право особи на свободу та особисту недоторканість (ст. 29 Конституції України, ст. 12 КПК України) задля забезпечення дієвості кримінального провадження, а також виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Зазначені ризики підтверджуються матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

В обґрунтування необхідності продовження строку застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту прокурор звертає увагу суду на наступні обставини, які в силу ст. 178 КПК України, мають враховуватись судом при обранні запобіжного заходу:

1. Вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінальних правопорушень.

ОСОБА_10 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, з огляду на наявні докази, що перелічені вище у мотивувальній частині вказаного клопотання.

2. Тяжкість покарання.

Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років позбавлення волі (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним особливо тяжким корупційним злочином.

3. Ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Вказаний ризик доводиться з огляду на встановлені факти вчинення ОСОБА_10 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, тим самим можливість продовження обвинуваченою протиправної поведінки.

4. Розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа.

Внаслідок вчинення ОСОБА_10 вищезазначених кримінальних правопорушень допущено розтрату грошових коштів Маріупольського МВ УПО в Донецькій області та заподіяно збитки Державному бюджету на загальну суму 2685 832,67 грн, що є особливо великим розміром.

Враховуючи те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що обвинувачена має можливість переховуватися від органів досудового розслідування або суду, може здійснити вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, приймаючи до уваги суспільну небезпеку протиправних дій, для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Прокурор у судовому засідання підтримав зазначену правову позицію сторони обвинувачення та просив задовольнити клопотання про продовження строку домашнього арешту обвинуваченої у зв`язку із наведеними ризиками, зібраними матеріалами кримінального провадження та об`єктивною неможливістю суду завершити судовий розгляд до закінчення терміну дії запобіжного заходу обвинуваченої.

Стороною захисту під час судового засідання були подані заперечення щодо продовження обвинуваченій ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які діють в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 просили відмовити в продовженні такого запобіжного заходу з огляду на таке.

Захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , звертають увагу на відсутність обґрунтованої підозри та матеріалів кримінального провадження, які б могли підтвердити наявність протиправних дій зі сторони обвинуваченої ОСОБА_10 та склад інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч.5 ст. 191 КК України. Додані до клопотання прокурора матеріали не містять відомостей на підтвердження існування в діях ОСОБА_10 обов`язкових складових суб`єктивної сторони злочину прямого умислу на вчинення протиправних дій (щодо всіх злочинів), корисливих мотивів (незаконного збагачення поліцейських, яким виплачено додаткову винагороду) та мети (протиправного збільшення майнових активів цих осіб). Наведене свідчить про відсутність суб`єктивної сторони в інкримінованих ОСОБА_10 кримінальних правопорушень.

Стороною захисту у запереченнях наведений певний перелік документів, якими ОСОБА_10 , як головний бухгалтер керувалася при виконанні своїх посадових обов`язків, а саме: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» №996-ХІV від 16.07.1999, Порядок № 775 Наказ МВС від 28.11.2022, посадова інструкція.

Захисники у своїх запереченнях також посилаються на те, що стороною захисту під час проведення досудового розслідування були надані стороні обвинувачення ряд документів для підтвердження правомірності нарахування додаткової винагороди поліцейським, але вони були проігноровані та просто приєднані до матеріалів кримінального провадження.

Сторона захисту зазначає, що при викладені фактичних обставин кримінальних правопорушень, прокурором лише перераховуються законодавчі та нормативні акти, без урахування відповідних змін до вказаного законодавства, робиться свій суб`єктивний висновок про наявність кримінальних правопорушень. Обставини викладені в клопотанні про продовження запобіжного заходу не дають підстав обвинувачувати ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а матеріали, якими прокурор підтверджує обґрунтованість підозри, навпаки свідчать про безпідставність обвинувачення.

Наведені у клопотанні відомості про можливість впливу на свідків з діючих співробітників сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Маріупольського МВ УПО в Донецькій області не відповідає дійсності, оскільки жоден із підлеглих ОСОБА_10 не є свідком у кримінальному провадженні, що свідчить про відсутність у кримінальному провадженні заявленого прокурором тиску на свідків.

Прокурором, на думку сторони захисту, не наведено жодних доказів про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_10 . Обвинувачена є ВПО, працює, характеризується позитивно, жодних відомостей про те, що в період з 09.02.2023 (останні дії вчиненні ОСОБА_10 . згідно з обвинувальним актом) дотепер ОСОБА_10 були вчиненні будь-які протиправні дії, стороною обвинувачення надані не були.

Обвинувачені ОСОБА_10 є ВПО, має сталі соціальні зв`язки у місці постійного проживання (м. Дніпро), проживає разом із повнолітньою донькою ОСОБА_12 , яка перебуває на утриманні обвинуваченої, та матір`ю похилого віку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка страждає на серйозне захворювання та потребує допомоги ОСОБА_10 . За час перебування під цілодобовим та нічним домашнім арештом ОСОБА_10 у повному обсязі виконувала покладені на неї судом обов`язки, здала на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, не чинила спроб втечі. Наведене свідчить про відсутність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, прокурором лише зазначено, але взагалі нічим не обґрунтовано, у зв`язку із чим сторона захисту позбавлена можливості надати будь-які пояснення чи доводи на спростування такого ризику. Наведене свідчить про відсутність у кримінальному провадженні ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, всі речі та документи, які сторона обвинувачення вважає речовими або письмовими доказами, знаходяться у володінні сторони обвинувачення, а тому сторона захисту вважає, що ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України відсутній.

З урахуванням викладеного, сторона захисту вважає доведеною необхідність відмовити у задоволенні клопотання прокурора, через необґрунтованість та безпідставність продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали додані до клопотань та заперечень, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно зі ст. 8КПК України кримінальнепровадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбаченихчастиною першоюцієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбаченіч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких, зокрема зазначений у ч. 1 ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арештполягає взабороні підозрюваному,обвинуваченому залишатижитло цілодобовоабо упевний періоддоби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_10 обвинувачуються, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, приписи якої є імперативними та передбачають лише покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, без урахування додаткового покарання. Враховуючи, що при вказаній санкції статті стороною обвинувачення ініційовано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, яке раніше було задоволено слідчим суддею, за таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п. 1, 3-5 ч. 1ст. 177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно обвинуваченої ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченої є безпідставними.

Також суд вважає, що аргументи захисників та їх посилання на наявність у обвинуваченої ОСОБА_10 міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, позитивної характеристики, доньки ОСОБА_10 та матері похилого віку, яка страждає на серйозне захворювання, відсутності судимостей, не можуть бути безумовними підставами для зміни запобіжного заходу, оскільки це не спростовує висновку про те, що обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Водночас, стороною захисту не було надано доказів, які б указували на неможливість догляду за матір`ю під час строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Щодо обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття «обґрунтованої підозри», суд, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, керується усталеною практикою ЄСПЛ, згідно з якою обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Водночас факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murray v.United Kingdom», 28 жовтня 1994 року).

Згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016 №5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчиненні злочину.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під домашнім арештом, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу або відміни запобіжного заходу взагалі.

Під час розгляду цього клопотання, суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченої ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше застосування такого запобіжного заходу.

Кримінальні правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_10 , згідно зіст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів проти власності, що загрожує обвинуваченій, за умови доведеності її вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачена з метою уникнення покарання, може здійснювати вплив на свідків, які на сьогодні не допитані судом. Крім того, тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинуваченої від суду.

Ризики, передбачені п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачена ОСОБА_10 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому, обвинувачується, на які посилався прокурор при обгрунтуванні поданого клопотання, суд вважає недоведеними.

Доводи обвинуваченої та захисників щодо необхідності зміни запобіжного заходу, суд вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч. 1ст. 194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої судом, на цьому етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Відтак, обвинуваченій ОСОБА_10 слід продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби із забороною залишати житло у період часу з 22:00 години до 06:00 години.

Також, у підготовчому судовому засідання прокурор подав клопотання про продовження відсторонення обвинуваченої ОСОБА_10 від посади завідуючої сектору головного бухгалтеру сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області, посилаючись на наступне.

Відповідно донаказу начальникаМаріупольського міжрайонноговідділу Управлінняполіції охоронив Донецькійобласті від31.01.2017№ 3о/с ОСОБА_10 призначенона посадузавідуючої сектору головногобухгалтера секторуфінансового забезпеченнята бухгалтерськогообліку Маріупольськогоміжрайонного відділуУправління поліціїохорони вДонецькій області,й натеперішній часобвинувачена перебуваєсаме навказаній посаді. Вчиненню вищевказаних кримінальних правопорушень сприяло саме перебування обвинуваченої на посаді завідуючої сектору головногобухгалтера секторуфінансового забезпеченнята бухгалтерськогообліку Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області, що обумовлено тим, що вчинені обвинуваченою кримінальні правопорушення є злочинами, обов`язковою ознакою складу якого є спеціальний суб`єкт кримінального правопорушення службова особа, тобто особа, яка обіймає організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

Необхідність відсторонення обґрунтовується наступними доводами:

1. Обвинувачена незаконно впливатиме на свідків у даному кримінальному провадженні.

Наявність вищезазначеного ризику підтверджується тим, що обвинувачена, перебуваючи на посаді, матиме усі можливості вплинути на свідків у вказаному кримінальному правопорушенні з діючих співробітників Маріупольського МВ УПО в Донецькій області. Про наявність зазначеного ризику свідчить той факт, що відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Отже, вказаний ризик щодо обвинуваченої існує на теперішній час та продовжуватиме існувати до моменту допиту свідків у судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження.

2. Обвинувачена вчинить інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачена, перебуваючи на посаді, може вчинити інший злочин, зокрема, підбурювання до надання неправдивих показань (ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 384 КК України), підбурювання до відмови свідка від надання показань (ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 385 КК України), незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації (ст. 388 КК України).

3. Обвинувачена може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Наявність вищезазначеного ризику підтверджується тим, що обвинувачена, перебуваючи на посаді, використовуючи своє службове становище та авторитет посади, матиме безперешкодний доступ до документів та речових доказів у кримінальному провадженні, які на теперішній час знаходяться у володінні Департаменту поліції охорони, Маріупольського МВ УПО в Донецькій області, та, з урахуванням тяжкості покарання, зможе знищити, сховати, спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Додатково прокурор акцентує увагу суду, що негативні наслідки продовження строку відсторонення підозрюваної ОСОБА_10 від посади завідуючої сектору головногобухгалтера секторуфінансового забезпеченнята бухгалтерськогообліку Маріупольського МВ УПО в Донецькій області для інших осіб відсутні.

Прокурор у судовому засідання підтримав зазначену правову позицію сторони обвинувачення та просив задовольнити клопотання про продовження строку відсторонення від посади обвинуваченої у зв`язку із наведеним вище.

Сторона захисту під час судового засідання заперечувала щодо продовження відсторонення від посади обвинуваченої. Захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які діють в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора, з огляду на необґрунтованість позиції сторони обвинувачення в інкримінованій підозрі, відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, неналежного та суб`єктивного викладення обставин справи прокурором.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подані матеріали, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку відсторонення від посади, підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно зі ст. 8КПК України кримінальнепровадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно дост. 131 КПК України, відсторонення від посади є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину-щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимогстатті 158 цього Кодексу.

Спеціальними умовами відсторонення від посади є: наявність в особи процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого; перебування його на посаді. Слід також зазначити, що відсторонення від посади це тимчасове, вимушене недопущення особи, яка перебуває у певних службових відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, до виконання своїх функціональних обов`язків з підстав і в порядку, передбаченихКПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 КПК Українипередбачено, що прокурор має право звернутися з клопотанням про продовження строку відсторонення від посади, яке розглядається в порядку, передбаченомустаттею 156 цього Кодексу.

Слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе, що: 1) обставини, які стали підставою для відсторонення від посади, продовжують існувати; 2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, яке з урахуванням положеньстатей 12 КК України,є відповідно тяжким та особливо тяжким злочинами, за який законом передбачено покарання, зокрема, за ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку відсторонення від посади, суд враховує те, що обвинуваченою ОСОБА_10 інкримінується вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочинів, перебування на посаді сприяло вчиненню інкримінованого злочину у сфері службової діяльності, та те, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як відсторонення від посади, є унеможливлення здійснення впливу з боку обвинуваченої на низку свідків до їх безпосередньо допиту судом у судовому засіданні, а також те, що остання перебуваючи на посаді, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може намагатись знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають значення для кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 154, 156, 181, 194, 331, 369-372, 376, 395, 615 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальним управлінням Державного бюро розслідувань Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченої ОСОБА_10 задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_10 строком на 60 (шістдесят) днів запобіжній захід у виді домашнього арешту у нічний час доби із забороною залишати житло у період часу з 22:00 години до 06:00 години за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та в разі виникнення надзвичайних ситуацій у зв`язку із російською агресією проти України, які б унеможливили безпечне для життя та здоров`я перебування підозрюваної у житлі (дії сигналу «Повітряна тривога»), для можливості пройти до найближчого укриття, тобто до 07 жовтня 2024 року включно, за адресою постійного фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .

Продовжити строк дії покладених на ОСОБА_10 обов`язків в межах строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби:

-прибувати за кожною вимогою до суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

-не відлучатися з населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає без дозволу суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (служби);

-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин вчинення інкримінованого їй злочину.

Зобов`язати відділення поліції за місцем постійного фактичного місця проживання обвинуваченої ОСОБА_10 (адреса постійного фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ) поставити її на облік та забезпечити щоденний контроль за виконанням нею ухвали суду в межах строку дії запобіжного заходу, тобто до 07 жовтня 2024 року включно.

Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурорів, які входять до групи прокурорів Донецької обласної прокуратури в межах даного кримінального провадження.

Визначити строк дії ухвали до 07 жовтня 2024 року включно.

Клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальним управлінням Державного бюро розслідувань Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку відсторонення від посади обвинуваченої ОСОБА_10 задовольнити частково.

Продовжити строк відсторонення обвинуваченої ОСОБА_10 від посади завідуючого сектору головного бухгалтерського сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 07 жовтня 2024 року включно.

Визначити строк дії ухвали до 07 жовтня 2024 року включно.

Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурорів, які входять до групи прокурорів Донецької обласної прокуратури в рамках даного кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текстухвали судубуде складенийі оголошенийо 16-55годині 13серпня 2024року.

Суддя ОСОБА_1