Постанова

від 12.08.2024 по справі 910/16567/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р. Справа№ 910/16567/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Палія В.В.

Вовка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024

у справі № 910/16567/23 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Транс Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер»

про стягнення 292 388, 96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіс-Транс Україна» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» про стягнення 292 388,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних на проведення господарської операції між сторонами з купівлі-продажу бланків-дозволів та паливних карток для отоварення ПММ, що позбавило позивача права на отримання податкового кредиту на суму 292 388,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 (суддя Гулевець О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/16567/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Транс Україна» збитків у сумі 292 388,96 грн. та судовий збір у розмірі 4385,84 грн.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що (1) відповідачем не виконано вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до відмови у реєстрації податкових накладних, у зв`язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання; (2) відповідачем не було вчинено всіх необхідних дій для відновлення реєстрації податкових накладних, реєстрація яких була зупинена, а отже позивач позбавлений права на віднесення суми ПДВ в розмірі 292 388,96 грн до податкового кредиту; (3) відсутність у договорі обов`язку відповідача щодо складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних не звільняє платника податку від обов`язку скласти та зареєструвати податкову накладну, оскільки такий обов`язок врегульований не умовами договору, а безпосередньо законом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 по справі № 910/16567/23, 27.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №21/02-24 від 21.02.2024, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/16567/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Транс Україна» відмовити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Транс Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що (1) відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України строк у 365 днів для реєстрації відповідачем податкових накладних станом на час звернення позивача до суду з позовом не сплив, у зв`язку з чим позивач не втратив право на податковий кредит; (2) в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024, матеріали апеляційної скарги № 21/02-24 від 21.02.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» по справі № 910/16567/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Палій В.В., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16567/23.

07.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/16567/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/16567/23 та ухвалено розглядати її без повідомлення учасників в порядку письмового провадження.

05.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідач здійснив реєстрацію податкових накладних на суму 292 388,96 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач отримав право на віднесення суми ПДВ у розмірі 292 388,96 грн. до податкового кредиту. Виходячи із цього у відповідача для підтвердження факту реєстрації в ЄРПН податкових накладних виникла необхідність в поданні нових доказів, які не були подані разом із відзивом у суді першої інстанції. За наведених обставин скаржник просить визнати поважними причини неможливості подання нових доказів та поновити такий строк, приєднати до матеріалів справи №910/16567/23 копії документів.

Відповідно до ч. 3 та 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що відповідачем не наведено виняткових випадків ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Крім того, вказані докази взагалі не існували на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В свою чергу, така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (наведений висновок узгоджується з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19).

Відтак, зважаючи на вищенаведене, документи подані скаржником судовою колегією до розгляду не приймаються, оскільки вони не надавались до суду першої інстанції та ним не досліджувались.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі №910/16567/23 скасувати, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс-Транс Україна" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" (продавець, відповідач) укладено договір №OD00102202211011 купівлі-продажу бланків-дозволів та паливних карток для отоварення ПММ, за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцю бланки-дозволи та/або електронні паливні картки, які надають право на здійснення заправки паливно-мастильними матеріалами автотранспорту покупця на АЗС, вказаних в п. 1.3. цього договору, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати бланки-дозволи їх номіналом та/або поповнювати електронні паливні картки на бажану кількість/суму отримання покупцем паливно-мастильних матеріалів (ПММ).

На виконання умов договору позивачем у період з 16.06.2023 по 11.09.2023 на підставі платіжних інструкцій №12946175 від 16.06.2023, №12946182 від 23.06.2023, №12946183 від 25.06.2023, №12946188 від 03.07.2023, №12946190 від 04.07.2023, №12946192 від 06.07.2023, №12946199 від 12.07.2023, №12946206 від 14.07.2023, №12946207 від 17.07.2023, №12946212 від 20.07.2023, №12946218 від 25.07.2023, №12946224 від 27.07.2023, №12946235 від 01.08.2023, №12946236 від 02.08.2023, №12946260 від 14.08.2023, №12946264 від 16.08.2023, №12946266 від 17.08.2023, №12946270 від 18.08.2023, №12946328 від 04.09.2023, №12946333 від 06.09.2023, №12946336 від 07.09.2023, №12946355 від 08.09.2023, №12946359 від 11.09.2023, №12946361 від 11.09.2023 здійснено на користь відповідача оплати за паливо по паливним карткам у загальному розмірі 1 976 670,00 грн., з яких загальний розмір податку на додану вартість складає 292 388,96 грн. (розмір ПДВ розраховано за формулою: загальна сума платежу / (100% + діюча ставка ПДВ, %) * діюча ставка ПДВ, %).

17.10.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою № б/н від 09.10.2023 про надання ТОВ "Авіс-Транс Україна" податкових накладних, складених на суму коштів, що надійшли на рахунок ТОВ "Євро Смарт Пауер", що підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення в цінний лист, поштовою накладною та квитанцією.

Як стверджує позивач, відповідачем, за такими господарськими операціями, не були зареєстровані відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, позивач вважає, що через бездіяльність відповідача, позивачу завдані збитки на суму 292 388,96 грн., що становить суму ПДВ за вказаними операціями, у зв`язку з чим виникла необхідність звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами частин 1,2 статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Підпунктом 14.1.60. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1., 198.2., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положеннями пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сформовано та 27.10.2023 відправлено на реєстрацію податкові накладні по оплатам за договором №OD00102202211011 від 01.11.2022. Однак, згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, контролюючим органом зупинено реєстрацію податкових накладних відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та було запропоновано відповідачу надати пояснення та документи для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

03.11.2023 та 06.11.2023 відповідачем подано до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригувань, реєстрацію яких зупинено.

В подальшому, Центральним міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків надіслано відповідачу повідомлення щодо спірних податкових накладних про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 10.11.2023 № 9909016/42547705; від 10.11.2023 № 9908789/42547705; від 10.11.2023 року № 9908787/42547705; від 10.11.2023 № 9908784/42547705; від 10.11.2023 № 9908778/42547705; від 10.11.2023 № 9908773/42547705.

Як зазначалось вище, для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків є - доведеність вини та протиправних дій відповідача, тобто саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних. При цьому зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.03.2020 у справі № 911/224/19.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №910/20686/20 виснував, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення у справі про стягнення збитків може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання.

Як зазначалось вище, відповідач своєчасно у строки, передбачені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, склав та подав на реєстрацію податкові накладні, реєстрація яких у подальшому була зупинена та запропоновано податковим органом відповідачу надати пояснення та копії документів. 03.11.2023 та 06.11.2023 відповідачем подано до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків пояснення та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригувань, реєстрацію яких зупинено, що виключає протиправність поведінки, вину відповідача у не реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та причино-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що відповідачем здійснювались всі можливі дії для реєстрації податкових накладних, наведене свідчить про відсутність вини ТОВ "Євро Смарт Пауер" у невиконанні визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних та неможливості включити суму ПДВ до податкового кредиту позивача.

Враховуючи, що при розгляді справи №910/16567/23 колегією суддів встановлено вчинення ТОВ "Євро Смарт Пауер" всіх необхідних дій направлених на реєстрацію податкових накладних, вказане свідчить про відсутність в діях відповідача ТОВ "Євро Смарт Пауер" таких складових правопорушення, як протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) та вина.

Отже, за відсутності в діях відповідача усіх елементів складу господарського правопорушення правові підстави для задоволення позовних вимог у даній справі відсутні.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що зобов`язання відповідача щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних та їх офіційної реєстрації не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними господарського договору, оскільки за своєю правовою природою є податковими зобов`язаннями, які регулюються нормами Податкового кодексу України та контролюються податковими органами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 908/3565/16 та від 13.04.2018 року у справі № 902/380/17.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, невірно встановлено обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Судові витрати

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/16567/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/16567/23 - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс-Транс Україна" (ідентифікаційний код 44748930, адреса: 49082, м. Київ, вул. Дмитренка, 81) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» (ідентифікаційний код 42547705, адреса: 02160, м. Київ, проспект Соборності, 15, кабінет 219) 6578,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 910/16567/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.08.2024.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді В.В. Палій

І.В. Вовк