ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07.08.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 347/237/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: представника позивача ТОВ Беркут ЛТД - адвоката Шершеня Ю.С., директора ТОВ Беркут ЛТД - Атаманюка В.П., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хованця А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 347/237/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - ОСОБА_2 , на стороні відповідача ОСОБА_1 - Косівський відділ державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги.
Суть спору.
ТОВ "Беркут ЛТД" звернулось з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс", Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", треті особи: ОСОБА_2 , Косівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просило суд:
- визнати недійсним Договір № 01/03-20 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 06.03.2020 року, укладений ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс з ОСОБА_1 щодо передачі права вимоги за Договором кредиту у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії між Івано-Франківською філією АТ Брокбізнесбанк та ТзОВ Беркут ЛТД № 1825 від 13.01.2006 року та додаткових угод до нього;
- визнати недійсним договір № 308 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15.04.2019 року, укладений ПАТ «Брокбізнесбанк» з ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» в частині передачі права вимоги за Договором кредиту у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії між Івано-Франківською філією AT «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Беркут ЛТД» № 1825 від 13.01.2006 року та додаткових угод до нього (пункт № 398 в Додатку № 1 до Договору № 308 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15.04.2019 року.
Як слідує з матеріалів справи, в тому числі і з ухваленої у даній справі постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2024 року, при первісному розгляді справи Косівським районним судом Івано-Франківської області, протокольною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, позовну вимогу щодо визнання недійсним договору № 308 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15 квітня 2019 року, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Депт Фінанс» в частині передачі права вимоги за договором кредиту у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії між Івано-Франківською філією AT «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Беркут ЛТД» № 1825 від 13 січня 2006 року та додаткових угод до нього (пункт № 398 в додатку № 1 до договору № 308 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15 квітня 2019 року) залишено без розгляду.
Відтак, суд розглядає спір лише стосовно першої позовної вимоги.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного Договору №1825 від 13.01.2006 року та додаткових угод до нього Івано-Франківська філія АТ «Брокбізнесбанк» (правонаступник ПАТ «Брокбізнесбанк») надала для ТзОВ «Беркут ЛТД» кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 22.01.2011 року. Сторони погодили суму ліміту в розмірі 1 500 000 грн, для поповнення обігових коштів. Погашення основної суми кредиту ТзОВ «Беркут ЛТД» зобов`язалось здійснювати згідно графіку. Для забезпечення виконання кредитних зобов`язань було укладено іпотечний договір №37-Д від 02.02.2006 року, зареєстрований ПН ІФНО Кочан М.В. з додатковими угодами до нього, за яким ТзОВ «Беркут ЛТД» передало в іпотеку нерухомість, а також договір поруки №1825/1 від 01.03.2010р., поручителем якого виступив ОСОБА_2 .
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13.07.2012 року кредитний договір № 1825 від 13.01.2006 року було розірвано та стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Беркут ЛТД» та ОСОБА_2 на користь АТ «Брокбізнесбанк» кредитну заборгованість на суму 1 677 802,76 грн, 1700,00 грн держмита та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
15.04.2019 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" укладено Договір № 308 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у додатку № 1 до договору, в тому числі і права вимоги до ТОВ «Беркут ЛТД» з розміром заборгованості на суму 1 677 802,76 грн (№ 398 додатку № 1).
Загальна сума заборгованості без пені по 775 боржникам становить більше 22 млрд. грн.
10.04.2019 року ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" сплатила за пул активів згідно протоколу електронних торгів від 22.03.2019 року.
14.05.2019 між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" було укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором № 37-Д від 02.02.2006 року, зареєстрований ПН КМНО Апатенко М.А. під № 662.
06.03.2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 01/03-20 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за Договором кредиту у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії між Івано-Франківською філією АТ «Брокбізнесбанк» та ТзОВ «Беркут ЛТД» № 1825 від 13.01.2006 року та додаткових угод до нього.
11.03.2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором № 37-Д від 02.02.2006 року, зареєстрований ПН КМНО Івановою О.П. під № 98.
20.03.2020 року на адресу позивача надійшла вимога про погашення заборгованості в розмірі 1 677 802,76 грн та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі непогашення заборгованості, згідно з ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
В обґрунтування вимог щодо недійсності Договору № 01/03-20 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 06.03.2020 року позивач стверджує, що ОСОБА_1 є фізичною особою, навіть не має статусу ФОП, а отже не може бути ні банком, ні фінансовою установою і тому не має необхідної правоздатності, відповідно не може приймати на себе права та обов`язки кредитора за кредитним договором, яким первинно був АТ Брокбізнесбанк, котрий володів банківською ліцензією № 138 від 26.12.1996.
Також позивач у позовній заяві покликається, що за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги № 01/03-20 від 06.03.2020 року укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» та ОСОБА_1 є договором факторингу. Фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, внесені до реєстру банків та до реєстру фінансових установ. Оспорюваний правочин, як зазначено у позовній заяві, суперечить приписам цивільного законодавства щодо суб`єктного складу договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги (а в дійсності факторингу), то він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України.
Хоча у судовому засіданні з розгляду справи по суті позивач уже не покликався на те, що оспорюваний ним договір є договором факторингу, однак оскільки за змістом частини першої статті 162 ГПК України саме у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, і позивач не подавав заяву про зміну підстав позову, суд у цьому рішенні викладає мотиви щодо всіх підстав позову, наведених у позовній заяві.
Стислий виклад заперечень відповідача ОСОБА_1 .
Представник відповідача заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що 15 квітня 2019 року між АТ Брокбізнесбанк (який перебував в стані ліквідації) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Брокбізнесбанк та ТзОВ Фінансова компанія Депт Фінанс укладено договір відступлення (купівля-продаж) прав вимоги. Такий договір було укладено за результатами проведення 25 березня 2019 року електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується. Ліквідація ПАТ Брокбізнесбанк почалася ще у червні 2014 року, Національний Банк України 10 червня 2014 року прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Брокбізнесбанк. Наслідки початку процедури ліквідації банку й цілі цієї процедури, обмеження прав фізичних осіб на участь у торгах з продажу прав вимоги ПАТ Брокбізнесбанк законодавством не визначені.
Представник відповідача з покликанням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19 зазначає, що процедура припинення банку як юридичної особи проводиться у порядку, передбаченому Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб № 4452-VI, і ця процедура здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває в стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання на конкурсних засадах будь-яким суб`єктам правовідносин, у тому числі без статусу банку або фінансової установи.
ОСОБА_1 не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких, мав первісний кредитор. За своєю правовою природою, оспорюваний договір є договором про відступлення прав вимоги, а не договором факторингу, а відтак однією із сторін вказаного договору може бути фізична особа.
Відповідач також зазначає, що за результатами розгляду спору про визнання недійсним правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Відповідач вважає, що позивач не довів порушення його прав та законних інтересів оскаржуваним договором.
Відповідач заперечує проти позову і з тих підстав, що правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).
При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.
Відповідач покликається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12- 42гс22), що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. У зв`язку з відсутністю доказів фінансування попереднього кредитора, договір відступлення права вимоги №01/03-20 від 06.03.2020 року укладений між ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , не може бути визнано договором факторингу, а отже не підлягає скасуванню.
Позиція інших учасників справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 в судовому засіданні висловив позицію, що підтримує позицію представника позивача адвоката Шершеня Ю.С.
Інші учасники справи своїм правом на висловлення суду своєї позиції щодо позову не скористались.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
У лютому 2021 року ТОВ "Беркут ЛТД" звернулось з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт фінанс", Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", треті особи: ОСОБА_2 , Косівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2021 року, яке залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 червня 2022 року, у задоволенні позову ТОВ "Беркут ЛТД" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс", Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", треті особи: ОСОБА_2 , Косівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання недійсними правочинів відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2024 року касаційну скаргу ТОВ "Беркут ЛТД", подану представником ОСОБА_3 , задоволено частково, рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 червня 2022 року скасовано, провадження у справі № 347/237/21 закрито, повідомлено ТОВ "Беркут ЛТД", що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивач може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Крім того, як слідує з матеріалів справи, зокрема з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2024 року, при розгляді справи Косівським районним судом Івано-Франківської області, протокольною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, позовну вимогу щодо визнання недійсним договору № 308 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15 квітня 2019 року, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Депт Фінанс» в частині передачі права вимоги за договором кредиту у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії між Івано-Франківською філією AT «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Беркут ЛТД» № 1825 від 13 січня 2006 року та додаткових угод до нього (пункт № 398 в додатку № 1 до договору № 308 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15 квітня 2019 року) залишено без розгляду.
У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Беркут ЛТД" за підписом представника ОСОБА_3 , про направлення справи до господарського суду Івано-Франківської області.
За результатами розгляду вказаної заяви Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 18.04.2024 постановлено ухвалу, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД", підписану представником Шершенем Юрієм Сергійовичем, про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу № 347/237/21 передано для продовження розгляду до Господарського суду Івано-Франківської області.
30.04.2024 року матеріали справи № 347/237/21 надійшли до Господарського суду Івано-Франківської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2024 для розгляду справи № 347/237/21 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою від 07.05.2024 суд залишив без руху зазначену позовну заяву та встановив позивачу десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, які зазначені у даній ухвалі суду.
24.05.2024 від представника позивача адвоката Шершеня Ю.С. до суду надійшла заява про вступ у справу як представника від 23.05.2024 (вх. № 8674/24 від 24.05.2024), яка, в тому числі, містить відомості щодо усунення недоліків позовної заяви, про які суд зазначив в ухвалі від 07.05.2024.
Розглянувши подану заяву, 24.05.2024 суд постановив ухвалу, якою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД" - адвоката Шершеня Ю.С. про вступ у справу як представника від 23.05.2024 (вх. № 8674/24 від 24.05.2024) повернув без розгляду та одночасно продовжив ТОВ "Беркут Лтд" строк на усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 07.05.2024 та зобов`язав останнє у п`ятиденний строк, з дня отримання ухвали від 24.05.2024, усунути недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 07.05.2024. Мотиви таких процесуальних рішень викладені в ухвалі суду від 24.05.2024.
29.05.2024 до суду від представника позивача адвоката Шершеня Ю.С., на виконання вимог зазначених вище ухвал, у строк, встановлений судом, надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 8907/24) з додатками, якою усунуто недоліки позовної заяви.
Враховуючи те, що позивач усунув недоліки, допущені при поданні позовної заяви, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 347/237/21; суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 03.07.2024. Суд встановив сторонам та третім особам строки для подання заяв по суті спору.
З Відповіді № 622805 від 03.06.2024 встановлено, що на час розгляду справи судом Косівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ідентифікаційний код юридичної особи: 34701701), має назву: Косівський відділ державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
13.06.2024 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хованця А.І. про залучення його у справу в якості представника Відповідача 1 та надання доступу до електронної справи № 347/237/21 в підсистемі «Електронний суд». Виходячи з поданої заяви судом надано доступ представнику ОСОБА_1 - адвокату Хованцю А.І. до електронної справи № 347/237/21 в підсистемі «Електронний суд».
Ухвалою від 18.06.2024 суд задовольнив заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД", адвоката Шершеня Юрія Сергійовича (вх.№9904/24 від 17.06.2024) про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Також відповідно до цієї ж заяви суд надав доступ представнику позивача - адвокату Шершеню Ю.С. до електронної справи № 347/237/21 в підсистемі «Електронний суд».
26.06.2024, у встановлений судом строк, від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хованця А.І. надійшов відзив на позовну заяву від 26.06.2024, який прийнято судом та долучено до матеріалів справи.
В підготовче засідання 03.07.2024 з`явились представник позивача ТОВ Беркут ЛТД адвокат Шершень Ю.С., та директор ТОВ Беркут ЛТД - Атаманюк В.П., який одночасно є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Інші учасники справи в підготовче засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання. При цьому від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хованця А.І. надійшло клопотання від 03.07.2024 про відкладення підготовчого засідання з тих підстав, що 03 липня 2024 він як адвокат приймає участь у декількох судових засіданнях, а саме по справі № 725/3820/24, яка слухається о 10:30 год. Першотравневим районним судом м. Чернівців за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 105; по справі № 713/1434/24, яка слухається о 11:00 год. Вижницьким районним судом Чернівецької області за адресою: Чернівецька область, Вижницький район м. Вижниця, вул. Українська, 13, та по справі № 725/5612/23, яка слухається о 11:30 год. Чернівецьким апеляційними судом за адресою: м. Чернівці, Центральна площа, 9, і у зв`язку із цим не зможе бути присутнім та прийняти участь у справі яка слухається Господарським судом Івано-Франківської області 03 липня 2024 о 10:00 год. Одночасно повідомляє, що в період з 13.07.2024 по 27.07.2024 буде перебувати за кордоном та просить не призначати засідання у даний період.
Враховуючи подане клопотання, оскільки наведені в ньому причини неявки в підготовче засідання визнаються судом поважними, представник відповідача вперше не з`явився в підготовче засідання, з метою надання представнику відповідача можливості реалізувати свої процесуальні права, суд на підставі п. 1 ч. 2 статті 183 ГПК України та п. 2 ч. 2 статті 202 ГПК України відклав підготовче засідання на 11.07.2024 на 10-00 год, тобто з врахуванням днів, у які представник відповідача просив не призначати судове засідання.
В підготовче засідання 11.07.2024 з`явились представник позивача ТОВ Беркут ЛТД адвокат Шершень Ю.С., та директор ТОВ Беркут ЛТД - Атаманюк В.П., який одночасно є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Інші учасники справи в підготовче засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання. При цьому від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хованця А.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що він 11.07.2024 приймає участь у кримінальній справі № 725/3296/24, яка слухається о 09:00 год. Шевченківським районним судом м. Чернівці.
Відповідно до положень ч. 2 статті 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Враховуючи, що відповідач належно повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання ухвалою суду від 03.07.2024, його неявка в підготовче засідання є повторною, що враховуючи положення п. 2 частини 2 та п. 2 частини 3 статті 202 ГПК України не є підставою для відкладення підготовчого засідання незалежно від причин неявки, відсутні передбачені законом підстави для відкладення чи оголошення перерви в підготовчому засіданні, суд визнав за можливе провести підготовче засідання у відсутності відповідача та його представника. За наведеного, відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача Сайнюка Р.М. про відкладення підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні 11.07.2024 суд вирішив передбачені законом завдання підготовчого провадження та ухвалою від 11.07.2024, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 25.07.2024.
Цією ж ухвалою від 11.07.2024 суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк, оскільки такий ліквідований як юридична особа.
22.07.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла промова в судових дебатах в письмовій формі.
В судове засідання з розгляду справи по суті 25.07.2024 з`явились представник позивача ТОВ Беркут ЛТД адвокат Шершень Ю.С., та директор ТОВ Беркут ЛТД - Атаманюк В.П., який одночасно є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. При цьому від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хованця А.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням у відпустці за кордоном з 13.07.2024 по 27.07.2024. До клопотання додано копію паспорта ОСОБА_4 , з відмітками про перетин кордону.
Враховуючи подане клопотання, оскільки наведені в ньому причини неявки в судове засідання з розгляду справи по суті визнаються судом поважними, представник відповідача вперше не з`явився в судове засідання з розгляду справи по суті, з метою надання представнику відповідача можливості реалізувати свої процесуальні права, суд на підставі п. 2 ч. 2 статті 202 ГПК України відклав розгляд справи на 07.08.2024 на 14-00 год.
В судове засідання з розгляду справи по суті 07.08.2024 з`явились представник позивача ТОВ Беркут ЛТД адвокат Шершень Ю.С., директор ТОВ Беркут ЛТД - Атаманюк В.П., який одночасно є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Хованець А.І. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про дату, час і місце розгляду справи, відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, відсутність передбачених законом підстав для відкладення судового засідання, суд 07.08.2024, у відповідності до вимог глави 6 розділу ІІІ ГПК України розглянув справу, зокрема заслухав вступне слово представників сторін, які з`явились в судове засідання, директора ТОВ Беркут ЛТД Атоаманюка В.П., їх відповіді на питання один одного та суду, дослідив письмові докази, заслухав промови учасників справи в судових дебатах, після чого в нарадчій кімнаті ухвалив це рішення. Вийшовши з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Предметом доказування у справі є встановлення обставин переходу прав вимоги за кредитним договором, укладення оскаржуваного договору відступлення права вимоги, підстав для кваліфікації його як договору факторингу, правомірності відступлення права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 , який є фізичною особою.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши представників сторін, які з`явились в судове засідання, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з дотриманням принципів господарського судочинства, а також виходячи з критеріїв оцінки доказів, наданих суду учасниками справи, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, суд встановив таке.
15.04.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс" укладено Договір № 308 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги (далі у тексті рішення Договір № 308 від 15.04.2019).
При укладенні договору № 308 від 15.04.2019 від імені ПАТ Брокбізнесбанк діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Брокбізнесбанк Міхно С.С. на підставі, зокрема, Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, постанови Правління Національного Банку України №339 від 10.06.2014 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 45 від 11.06.2014 Про початок ліквідації ПАТ Брокбізнесбанк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.
Договір № 308 від 15.04.2019 сторони уклали керуючись статтями 6, 512-519, 627, 632, 656 Цивільного кодексу України та Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2019-02-27-000125-b від 22.03.2019.
Згідно з п. 2.1 договору № 308 від 15.04.2019, за цим договором Банк (АТ Брокбізнесбанк) відступає шляхом продажу Новому кредитору (ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс) належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники , включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників за кредитними договорами, договорами про надання кредиту (овердрафту) договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
За змістом п. 2.2 договору № 308 від 15.04.2019, за цим договором Новий кредитор в день укладення договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1 цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, право вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така видавалась), відшкодування за договором страхування тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.
Відповідно до п. 4.1 договору № 308 від 15.04.2019 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 14 481 737,45 грн, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 6.5 цього Договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону) переможцем якого став Новий кредитор.
У додатку № 1 до договору № 308 від 15.04.2019 сторони погодили реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами.
В тому числі, під номером 398, у зазначеному додатку № 1 зазначено Позичальника Товариство з обмеженою відповідальністю Беркут ЛТД; код ЄДРПОУ Позичальника 32167246; номер кредитного договору 1825; дата укладення договору 13.01.2006; дата закінчення договору 22.01.2013; код валюти кредиту 980; загальний залишок заборгованості (на 15.04.2019, без пені) 1 676 802,76 грн; залишок заборгованості по тілу кредиту: строкова 0 грн, прострочена 1 266 358,56 грн; залишок заборгованості по відсотках: строкова 0 грн, прострочена 410 444,20 грн.
Платіжним дорученням № 603 від 10.04.2019 ТОВ Депт Фінанс сплатило в користь отримувача (ліквідатор АТ Брокбізнесбанк 15 682 450,00 грн з призначення платежу: оплата за пул активів зг. протоколу електронних торгів № UA-EA-2019-02-27-000125-b від 22.03.2019, лот F10GL41929, перемож. ТОВ ФКДепт Фінанс 40254432.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк". З 11 червня 2014 року відкликані банківська ліцензія, генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій та розпочата процедура ліквідації зазначеного банку.
15 жовтня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10731110121000818 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим.
З наведеного, а також інформації, розміщеної на вебпорталі Prozorro sale за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2019-02-27-000125-b/ щодо проведення аукціону № UA-EA-2019-02-27-000125-b слідує, що договір № 308 від 15.04.2019 укладено за наслідком проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна ПАТ Брокбізнесбанк, як банку, що ліквідується, в порядку, врегульованому статтею 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.
14.05.2019 між АТ Брокбізнесбанк (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс (Новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, за яким у зв`язку з укладенням Договору № 308 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.04.2019 Первісний іпотекодержатель відступає Новому іпотекодержателю права вимоги за іпотечними договорами, укладеними між АТ Брокбізнесбанк та іпотекодавцями (боржниками) та нотаріально посвідчені, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами, згідно Додатку № 1 до цього Договору, усіма додатковими угодами та додатками до них , що є їх невід`ємною частиною, а Новий іпотекодержатель приймає це відступлення.
06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Депт Фінанс (Кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено Договір № 01/03-20 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги від 06.03.2020 (далі Договір № 01/03-20 від 06.03.2020).
За умовами Договору № 01/03-20 від 06.03.2020, Кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Кредитора до позичальника, визначеного у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників за кредитним договором та/або договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
За змістом п. 2.2 договору № 01/03-20 від 06.03.2020, за цим договором Новий кредитор в день укладення договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Кредитором у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1 цього договору, набуває наступні права кредитора за Основними договорами: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору та визначених на момент набуття Новим Кредитором Права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених Основними договорами. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора відповідно до цього Договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги.
Відповідно до п. 4.1 договору № 01/03-20 від 06.03.2020 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Кредитору грошові кошти у сумі 15000,00 грн, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Кредитору сплачена в повному обсязі до підписання даного Договору.
У п. 1.1-1.3 Договору № 01/03-20 від 06.03.2020 обумовлено, що сторони погоджуються, що за своєю правовою природою даний Договір є правочином з передання Кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, Новому кредитору (відступлення права вимоги). Сторони цим визнають, що жодне з положень цього Договору, а також будь-які платежі, що здійснюватимуться на виконання цього Договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням Кредитора Новим кредитором. Сторони цим безвідклично відмовляються від будь-яких своїх претензій, які можуть виникнути у майбутньому, стосовно правової природи цього Договору.
Згідно з Додатком 1 до Договору № 01/03-20 від 06.03.2020, за договором № 01/03-20 від 06.03.2020 відступлено права вимоги за такими договорами: 1) тип договору кредитний договір із змінами та додатками; сторона договору (боржник/заставодавець/поручитель) ТОВ Беркут ЛТД; № договору 1825; дата укладення договору 13.01.2006; загальна заборгованість за Договором на дату купівлі-продажу майнових прав 1 676 802/76; заборгованість по нарахованим % за кредитом на дату купівлі-продажу майнових прав 410 444,20 грн; Пеня, штраф тощо на дату купівлі-продажу майнових прав 0 грн; 2) тип договору Договір поруки із змінами та додатками; сторона договору (боржник/заставодавець/поручитель) Атаманюк В.П.; № договору 1825/1; в забезпечення виконання якого договору укладався (для договорів забезпечення)/додатком до якого є даний договір 1825; дата укладення договору 01.03.2010.
Актом від 06.03.2020 прийому-передачі документів до договору № 01/03-20 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2020, ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс (Кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор) засвідчили передачу Кредитором Новому кредитору документів: 1) Кредитний договір № 1825 від 13.01.2006, з урахуванням усіх змін та доповнень, додатків та додаткових угод до нього; 2) Іпотечний договір від 02.02.2006, з урахуванням усіх змін, доповнень, додатків та додаткових угод до нього; 3) Матеріали кредитної справи № 1825 від 13.01.2006 ТОВ Беркут ЛТД; 4) Матеріали судової справи № 1825 від13.01.2006 ТОВ Беркут ЛТД. Даний акт прийому-пердачі є невід`ємною частиною договору № 01/03-20 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 06.03.2020.
Також, 11.03.2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" (Первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Новий іпотекодержатель) було укладено Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О.П. під № 98, за умовами якого у зв`язку із укладенням Договору № 01/03-20 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2020 Первісний іпотекодержатель відступає Новому іпотекодержателю права вимоги за Договором іпотеки, укладеним між Акціонерним банком Брокбізнесбанк та ТОВ Беркут ЛТД, посвідченим Кочан М.В. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу 02.02.2006 за реєстровим номером 37-Д, та забезпечує виконання зобов`язань за Договором Кредитної лінії № 1825 від 13.01.2006, укладеного між АТ Брокбізнесбанк та ТОВ Беркут ЛТД з усіма додатковими угодами та додатками до них, що є їх невід`ємними частинами (далі Договір іпотеки), право вимоги за яким має ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс згідно Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим Апатенко М.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 14 травня 2019 року за реєстровим № 652, а новий іпотекодержатель приймає це відступлення. Предмет іпотеки за Договором іпотеки визначено в Додатку № 1 до цього договору.
У Додатку 1 до договору про відступлення права вимоги від 11.03.2020 зазначено, що іпотекодавцем/позичальником є ТОВ Беркут ЛТД, код ЄДРПОУ: 32167246; номер кредитного договору Договір кредитної лінії № 1825 від 13.01.2006; опис об`єкта іпотеки: адмінкорпус, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 450,20 кв.м.; ангар, що знаходиться в АДРЕСА_2 , загальною площею 255,50 кв.м; договором іпотеки є договір іпотеки, посвідчений Кочан М.В., приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу 02.02.2006 за реєстровим номером 37-Д.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання,право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідатиформі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора узобов`язанні.
Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеною у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Звідси, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини 1 статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 (пункт 61 постанови), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).
Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 Цивільного кодексу України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 Цивільного кодексу України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Такий висновок Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21).
Статтею 177 Цивільного кодексу України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно із частиною 1 статті 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або необмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Згідно із частиною 3 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, право вимоги є об`єктом цивільних прав, а саме майном, яке може вільно відчужуватися від однієї особи до іншої, в тому числі на підставі договору купівлі-продажу.
За змістом частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У свою чергу абзац 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) зазначила, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість.
Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення.
Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення.
Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.
Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).
У постанові від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.
Тобто сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, не обмежені номінальною вартістю права вимоги та встановлюють ціну, за якою таке право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права грошової вимоги, яка залежить від попиту на такий вид грошової вимоги та ліквідності конкретної вимоги, що відступається (продається).
Крім того, у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що оскільки сторони договору відступлення права вимоги не обмежені номінальною вартістю права вимоги, сама по собі різниця між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та ціною продажу такої вимоги, визначеною сторонами в договорі купівлі-продажу права вимоги, не може вважатися платою за договором факторингу.
У зв`язку з цим, суд вважає безпідставними підстави позову, що оскаржуваний Договір № 01/03-20 від 06.03.2020 за своєю правовою природою не є договором відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, а є договором факторингу з покликанням позивача на те, що передача права вимоги здійснена за ціною договору, що становить менше 1% суми вимог, права за якими передаються. Так, з наведених вище положень законодавства і правових позицій Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування слідує що право вимоги може бути відступлене не лише за його номінальною вартістю, а за ціною, яку сторони погодили керуючись принципом свободи договору та виходячи з погодженої ними реальної вартості права грошової вимоги. Тому необґрунтованим є покликання представника позивача на те, що єдиним критерієм, за яким Верховний Суд розмежовує цесію від факторингу є те, що відносин факторингу немає, якщо право вимоги відступається за номінальною вартістю, оскільки такі твердження не відповідають змісту вище процитованих судом правових позицій Верховного Суду.
При цьому, сама по собі різниця між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та ціною продажу такої вимоги, визначеною сторонами в договорі купівлі-продажу права вимоги, не може вважатися платою за договором факторингу. Суд звертає увагу, що у оскаржуваному договорі № 01/03-20 від 06.03.2020 відсутні будь які домовленості між сторонами щодо плати, за яку фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта, що є істотною умовою договору факторингу.
Відсутні в оскаржуваному договорі № 01/03-20 від 06.03.2020 і зобов`язання сторін щодо надання фінансової послуги, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини 1 статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто відсутні домовленості між сторонами що грошові кошти передаються клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).
У постанові від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у справі № 909/968/16). При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.
Крім того, у п. 1.1 1.2 оскаржуваного договору № 01/03-20 від 06.03.2020 сторони окремо обумовили, що цей договір за правовою природою є правочином з передання шляхом продажу права вимоги, а будь-які платежі, що здійснюються на виконання договору не можуть вважатися фінансуванням кредитора новим кредитором.
У відповідності до частини 1 статті 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 року по справі N 910/7038/17 дійшов висновку, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.
Проаналізувавши зміст договору № 01/03-20 від 06.03.2020, права та обов`язків, які сторони договору взяли на себе при його укладенні, мету договору, враховуючи самостійне тлумачення сторонами природи договору, суд дійшов висновку, що договір № 01/03-20 від 06.03.2020 є правочином з відступлення права вимоги на умовах купівлі-продажу і не містить ознак договору факторингу, а тому позов з цих підстав не підлягає до задоволення.
Щодо підстав позову з покликанням на те, що ОСОБА_1 є фізичною особою, навіть не має статусу ФОП, а отже не може бути ні банком, ні фінансовою установою і тому не має необхідної правоздатності, відповідно не може приймати на себе права та обов`язки кредитора за кредитним договором, яким первинно був АТ Брокбізнесбанк, котрий володів банківською ліцензією № 138 від 26.12.1996, суд виходить з наступного.
У постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду відступила від своїх попередніх висновків викладених в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11 про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором є можливим лише на користь фінансових установ, конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації (пункт 62 постанови). Про це Велика Палата Верховного Суду також зазначила у пункті 34 постанови від 08.06.2021 у справі №346/1305/19.
Судом встановлено, що за результатами торгів АТ "Брокбізнесбанк" (первісний кредитор), який перебував у процедурі ліквідації банку, та ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" (новий кредитор) укладений договір № 308 від 15.04.2019, за умовами якого АТ Брокбізнесбанк відступило ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс в тому числі право вимоги до ТОВ Беркут ЛТД на суму 1 676 802,76 грн, яке виникло на підставі кредитного договору № 1825 від 13.01.2006 року.
В подальшому, за оскаржуваним договором № 01/03-20 від 06.03.2020 ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс відступила зазначене право вимоги в користь ОСОБА_1 .
Позивач в обґрунтування позову зазначає, зокрема, що оспорюваний договір № 01/03-20 від 06.03.2020, укладений між ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс та ОСОБА_1 не за наслідками продажу активів банку в процесі його припинення.
Оцінюючи такі доводи, суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 січня 2023 року у справі № 638/18879/18, від 08 лютого 2023 року у справі № 761/11546/21, від 10 січня 2024 року у справі № 640/15485/19, від 10 січня 2024 року у справі № 295/13441/19, від 07 лютого 2024 року у справі № 369/12596/19, від 13 березня 2024 року у справі № 205/15/19, в яких Верховний Суд зазначив, що як первісне, так і наступне відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансової установи за обставин, коли первісний кредитор (банк) відчужує активи у процедурі ліквідації та позбавлений банківської ліцензії.
Зазначені постанови ухвалені Верховним Судом у справах з подібними обставинами, що й справа, яка розглядається, тобто коли право вимоги за кредитним договором було спершу відчужене на відкритих торгах (аукціоні) з продажу майна банку, який ліквідується, а потім відступлене за договором відступлення права вимоги в користь особи (в тому числі фізичної), яка не є фінансовою установою та не має ліцензії на надання фінансових послуг.
Аналогічно, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21.11.2023 по справі № 910/6901/22 з подібними обставинами, коли право вимоги за кредитом було придбано на відкритих торгах (аукціоні) з продажу майна банку фінансовою установою, а в подальшому було відступлене фінансовою установою в користь ТОВ "Фелікс-Агро", яке не мало, як станом на дату укладення договору, так і не має спеціального статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення фінансових послуг, теж дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором.
Отже, існує усталена судова практика Верховного Суду щодо можливості як первісного, так і наступного відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансової установи за обставин, коли первісний кредитор (банк) відчужував активи у процедурі ліквідації та позбавлений банківської ліцензії.
Суд також бере до уваги, що з поданих сторонами доказів слідує, що кредитний договір № 1825 від 13.01.2006, укладений між АТ Брокбізнесбанк та ТОВ Беркут ЛТД, право вимоги за яким було предметом відступлення за оспорюваним договором був укладений строком до 22.01.2013, тобто строк його дії закінчився на день відступлення права вимоги.
Як зазначає сам позивач у позовній заяві, і це підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, 27.06.2012 Косівським районним судом Івано-Франківської області ухвалене рішення у справі № 0910/2-103/2011, яким, зокрема визнано термін повернення кредиту таким, що настав і розірвано кредитний договір №1825 від 13.01.2006; стягнуто в солідарному порядку з ТзОВ «Беркут» ЛТД, на користь ПАТ «Брокбізнесбанк`в особі Івано-Франківської філії АТ «Брокбізнесбанк» кредитну заборгованість на суму 1 677 802 грн. 76 коп. Відомості про оскарження зазначеного судового рішення відсутні (оскаржувались лише ухвали суду, постановлені на стадії виконання судового рішення).
Отже, як на час укладення Договору № 308 від 15.04.2019, так і на час укладення Договору № 01/03-20 від 06.03.2020, кредитний договір, на підставі якого виникло право вимоги, що відступалось, уже був розірваний.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.
Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Враховуючи факт розірвання рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27.06.2012 у справі № 0910/2-103/2011 кредитного договору №1825 від 13.01.2006, ТОВ Беркут ЛТД з часу розірвання договору перестало бути користувачем фінансової послуги кредиту, тобто втратило право правомірно не повертати отримані кредитні кошти протягом погодженого сторонами строку за відповідну плату (проценти). Натомість, з часу розірвання договору у ТОВ Беркут ЛТД існує зобов`язання з повернення отриманих у кредит грошових коштів та нарахованих на дату розірвання кредитного договору процентів.
Крім того, у п. 2.2 оспорюваного договору № 01/03-20 від 06.03.2020 сторони договору окремо обумовили, що Новий кредитор набуває право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами щодо сплати Боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у Додатку № 1 до цього договору та визначених на момент набуття Новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору. Сторони також передбачили, що права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора відповідно до цього Договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги.
Зазначене додатково спростовує доводи позивача про те, що ОСОБА_1 , як фізична особа, яка не має ліцензії на здійснення фінансових операцій, не мав необхідної дієздатності для набуття прав вимоги за кредитним договором.
Викладені обставини навпаки свідчать, що оспорюваний договір не передбачав можливості ОСОБА_1 здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у ОСОБА_1 виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору.
З огляду на що, безпідставними є доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 не може бути належним кредитором за зобов`язаннями за кредитним договором, оскільки не має ліцензії на здійснення фінансових операцій.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору № 01/03-20 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2020, оскільки судом не встановлено передбачених законом підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що в задоволенні позову суд відмовив, судові витрати зі сплати позивачем судового збору за одну немайнову вимогу, яку розглянув суд в сумі 2270,00 грн, покладаються на позивача.
Повний текст рішення складено 14.08.2024.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД" (вул. Незалежності, буд. 53А, с. Смодна, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., 78607, ідентифікаційний код юридичної особи: 32167246), до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс" (вул. Дмитрівська, буд. 39, м. Київ, 01135, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи: 40254432), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), на стороні відповідача ОСОБА_1 - Косівський відділ державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Незалежності, буд. 85, м. Косів, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., ідентифікаційний код юридичної особи: 34701701) про визнання недійсним договору № 01/03-20 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Депт Фінанс та ОСОБА_1 щодо передачі права вимоги за Договором кредиту у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії між Івано-Франківською філією АТ Брокбізнесбанк та ТзОВ Беркут ЛТД № 1825 від 13.01.2006 року та додаткових угод до нього.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 грн 00 коп. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Є. Горпинюк
Суд | Господарський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 07.08.2024 |
Оприлюднено | 15.08.2024 |
Номер документу | 120993745 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу |
Господарське
Господарський суд Івано-Франківської області
Горпинюк І. Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні