Рішення

від 31.07.2024 по справі 914/3574/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2024 Справа № 914/3574/23

За позовом: ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача: Первинної профспілки Національного природного парку Північне Поділля, м. Броди Львівської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, місто Київ,

Національний природний парк Північне Поділля, село Підгірці, Львівська область

про визнання незаконною та скасування вимоги профспілкового комітету первинної профспілкової організації Національного природного парку Північне Поділля № 32 від 04.12.2020 про розірвання контракту з директором Національного природного парку Північне Поділля ОСОБА_1

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Смітюх С.В.

За участю представників:

від позивача: Кийко А.О.;

від відповідача: Ковальська О.Б. адвокат;

від Національного природного парку Північне Поділля: Куть Н.В. - представник

від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Первинної профспілкової організації національного природного парку Північне Поділля з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 27.01.2021 №27 о про звільнення з посади директора Національного природного парку Північне Поділля на вимогу виборного органу первинної профспілки організації за статтею 45 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); поновлення на роботі на посаді директора в Національному природному парку Північне Поділля; стягнення з Міністерства екології та природних ресурсів України на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.02.2021 до дня поновлення на роботі (справа № 380/2107/21).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 провадження у справі № 380/2107/21 закрито. Суд роз`яснив, що розгляд спору у справі належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства з урахуванням правил територіальної підсудності.

20 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суду м. Львова, в якому просив поновити його на посаді директора в Національному природному парку «Північне Поділля» та стягнути з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.02.2021 до дня поновлення на роботі (справа № 462/5026/21).

Залізничний районний суд м. Львова рішенням від 29 липня 2022 року у задоволенні позову відмовив.

Львівський апеляційний суд постановою від 02 березня 2023 року скасував рішення суду першої інстанції, позов задоволив.

Постановою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року постанову Львівського апеляційного суду від 02 березня 2023 року скасовано та залишено в силі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 липня 2022 року.

При прийнятті постанови суд виходив з того, що позивач в установлений статтею 45 КЗпП України строк не оскаржив прийняте рішення ППО НПП «Північне Поділля», в якому порушено вимогу про розірвання трудового контракту з ним та про порушення позивачем трудового законодавства, яке стало підставою для звернення ППО НПП «Північне Поділля» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо звільнення позивача. При цьому, суд першої інстанції встановив, що вимога ППО НПП «Північне Поділля» обґрунтована порушенням позивачем законодавства про працю.

Доводи позивача про те, що його звільнення проведено відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки позивач в установлений статтею 45 КЗпП України строк не оскаржив прийняте рішення ППО НПП «Північне Поділля». Тому суд зазначив про передчасність звернення з позовом до суду.

06 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Первинної профспілки Національного природного парку Північне Поділля про визнання незаконною та скасування вимоги профспілкового комітету первинної профспілкової організації Національного природного парку Північне Поділля № 32 від 04.12.2020 про розірвання контракту з ним як директором Національного природного парку Північне Поділля.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що Профспілка у вимозі безпідставно звинуватила ОСОБА_1 у порушенні законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та вимагала від Міндовкілля розірвання контракту на підставі статті 45 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 14 грудня 2022 року у справі № 201/909/20 (провадження № 14-34цс22), в якій зробила висновок про те, що правове регулювання питання розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення у результаті припинення трудових правовідносин.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала, зокрема, у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Спір у цій справі пов`язаний з діяльністю національного природного парку й управлінням ним. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові правовідносини з директором парку, що не змінює корпоративного характеру такого спору.

Доцільним є збереження єдиної юрисдикційної належності спорів про припинення повноважень керівника та/або членів виконавчого органу господарського товариства для формування стабільної та послідовної судової практики щодо належності таких спорів до господарської юрисдикції, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 761/25659/21 (провадження № 14-4цс22).

Такі висновки щодо застосування норм права, а саме щодо визначення господарської юрисдикції спорів про розірвання трудового договору з керівником господарської організації на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації в порядку, передбаченому статтею 45 КЗпП України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 201/909/20 (провадження № 14-34цс22), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 359/8573/20, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 760/479/22.

Хід розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.12.2023 прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.04.2024 залучено до участі у справі третіх осіб: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів та Національний природний парк Північне Поділля.

Ухвалою суду від 14.05.2024 закрито підготовче засідання.

У судовому засіданні 31.07.2024 позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи - Національного природного парку Північне Поділля заперечили щодо задоволення позову та просили відмовити у його задоволенні.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів явку представника у судове засідання не забезпечило, проте у поясненнях просило розгляд справи здійснювати без його участі.

Позиція сторін.

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо задоволення позову, посилаючись на пропуск двотижневого строку на звернення із зазначеним позовом, встановленим статтею 45 КЗпП України; безпідставним вважає посилання на відсутність підстав для розроблення нового Колективного договору, оскільки відповідно до положень пункту 1.12 Колективного договору НПП «Північне Поділля» на 2018-2022 роки зміни і доповнення оформляються у вигляді Колективного договору, однак позивач відмовився підписати схвалений 21.01.2020 загальними зборами трудового колективу Парку Колективний договір на 2020-2024 роки; стосовно порушення статті 12 Закону України «Про колективні договори та угоди», ствердив про відсутність заперечень позивача стосовно того, що члени робочої комісії не були звільненими від виконання основної роботи і такі не мали обов`язку звертатись до керівника, в той час, як останній мав обов`язок звільнити їх від основної роботи із збереженням середнього заробітку та включенням цього часу до трудового стажу; зазначив, що тиск та погрози активним членам профспілкової організації підтверджується протоколами загальних зборів трудового колективу від 21.01.2020; звернув увагу, що позивач протягом 2020 року продовжував порушувати норми трудового законодавства, про які йдеться у вимозі від 04.12.2020, що підтверджується накладенням дисциплінарних стягнень на активних членів профспілкової організації та незаконним звільненням ще 2 членів трудового колективу, які в подальшому у судовому порядку визнані незаконними; зазначив, що позивач також вчиняв порушення трудового законодавства, які встановлені ГУ Держпраці у Львівській області, що підтверджується листом ГУ Держпраці у Львівській області №20357/2/14-04 від 18.12.2020, протоколом про адміністративні правопорушення №ЛВ0085/1425/АВ/ПТ від 17.01.2020, постановою по справі про адміністративне правопорушення №ЛВ0058/1425/АВ/ПТ/ПС від 17.01.2020, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 у справі №380/3053/20, яке винесено в зв`язку із порушенням трудового законодавства в 2020 році, яке було встановлено приписом ГУ Держпраці у львівській області №ЛВ4535/1403/АВ від 28.11.2019. Також відповідач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 30 000, 00 грн.

Позивач у відповіді на відзив ствердив, що у листі Міністерства енергетики та захисту довкілля України (далі Мінекоенерго) від 25.02.2020 відсутня згадка про існування вимоги Профспілки про розірвання контракту, а йдеться про пояснення дій керівництва, яке складається не лише з директора; Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (далі Міндовкілля) незаконно звільнило його з посади директора без попередження до двох тижнів, за 1 день, в порушення статті 45 КЗпП України і без накладення попереднього стягнення через вимогу Профспілки та не надало можливості ознайомитись з вимогою, що унеможливило її оскарження до звільнення; ствердив, що пропустив строк у зв`язку з винесенням Верховним Судом постанови від 02.08.2023, в якій роз`яснено передчасність позову про поновлення на роботі; доводить, що вимоги від 04.12.2020 є копією вимоги від 18.02.2020, на яку він надавав пояснення та яку Мінекоенерго розглянув та не знайшов підстав для розірвання контракту; твердження відповідача, що позивач знав про здійснення Міндовкіллям перевірки законності вимоги відповідача та Атомпрофспілки щодо зазначених у вимозі та зверненнях порушень вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки звернення стосувалось можливих неправомірних дій керівництва Парку, а не особисто директора; підписання нового Колективного договору не відповідає вимогам чинного законодавства і є протизаконним; працівники НПП, які попередньо брали участь у підготовці проекту нового Колективного договору були фактично звільнені від основної роботи та працювали в комісії тоді, коли вирішували це робити; твердження про погрози та утиск є необґрунтованими; посилання на різні судові справи не стосуються фактів, викладених у вимозі Профспілки, а за виявлені порушення трудового законодавства сплачено встановлені штрафи. Крім того, ствердив, що вартість послуг адвоката відповідача нічим не підтверджена.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що позивач так і не спростував аргументи відповідача стосовно пропуску строку; посилання на рішення Львівського апеляційного суду у справі № 462/5026/21, яке скасовано не спростовує доводи відповідача; вважає, що питання законності звільнення позивача із займаної посади, тобто дотримання Мінекоенерго/Міндовкілля норм чинного трудового законодавства щодо звільнення керівника з посади із дотриманням/недотриманням відповідних процедур, зокрема, отримання пояснень в порядку статті 149 КзПП України, забезпечення/незабезпечення можливості ознайомитись з вимогами відповідача до моменту звільнення, тощо, надав оцінку Залізничний суд м. Львова у справі № 462/5026/21 та Верховний Суд у постанові від 02.08.2023; звертає увагу, що припис № ЛВ4535/1403/АВ/П на час прийняття відповідачем рішення про звільнення директора не виконано і на це порушення Профком вказав у вимозі.

Треті особи у своїх поясненнях підтримали доводи, викладені відповідачем у відзиві на позов та просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обставини справи.

09 квітня 2019 року наказом №122-О ОСОБА_1 призначено на посаду директора Національного природного парку «Північне Поділля» (т. 1, а.с. 14).

Постановою Атомпрофспілки № П-13-7 від 26.09.2019 постановлено включити до її складу первинну профспілкову організацію Національного природного парку «Північне Поділля» (т. 1, а.с. 184).

18 лютого 2020 року відбулися збори Первинної профспілкової організації НПП «Північне Поділля», оформлені протоколом (т. 1, а.с. 43), на яких розглядалося питання про порушення позивачем трудового законодавства, а також прийнято рішення вимагати від Міністра енергетики та захисту довкілля України ОСОБА_2 розірвати контракт з директором НПП «Північне Поділля» ОСОБА_1 на підставі ст. 45 КЗпП України та направити дане звернення йому та Атомпрофспілці (т. 1, а.с. 43). Вимога № 8 від 18.02.2020 скерована Мінекоенерго (т. 1, а.с. 215-217).

Відповідач також ствердив, що така вимога скеровувалась і Атомпрофспілці.

У вимозі зазначено про такі порушення: члени двосторонньої робочої комісії з розроблення Колективного договору на період переговорів та підготовки проекту договору не були звільнені від основної роботи, що змушувало їх неодноразово поряд з виконанням своїх безпосередніх посадових обов`язків працювати над проектом в позаробочий час, вихідні дні, обідні перерви; колективний договір схвалено загальними зборами трудового колективу та підписано головою профспілкового комітету, однак директор відмовився його підписувати, що позбавило членів профспілкового комітету законного права брати участь у роботі виборних профспілкових органів; з боку директора ОСОБА_1 розпочався утиск активних членів профспілкової організації, вимагаються пояснення щодо їхніх дій, спрямованих на виконання громадських обов`язків в інтересах трудового колективу, зокрема, щодо передачі приміщення для адміністрації НПП в с. Ясенів Бродівського району; систематичні заяви директора стосовно провідного фахівця з кадрів, що така є нефаховим та некомпетентним кадровиком, а також погрози судовими позовами, змусили її звільнитись з роботи; погрози і утиск уповноваженого трудового колективу змусили її також скласти повноваження з представлення інтересів трудового колективу перед роботодавцем, про що вона заявила на загальних зборах трудового колективу 21.01.2020; тиск на члена профспілки за його звернення до контролюючих органів щодо можливих порушень чинного законодавства України керівництвом установи, за непогодження уповноваженим трудового колективу наказу про встановлення надбавки за складність та напруженість у роботі працівникам НПП за січень 2020 року у нього вимагались письмові пояснення; за результатами перевірки, проведеної у 2019 році, Головним управлінням Держпраці за зверненням працівників щодо порушення законодавства в частині невмотивованої невиплати заробітної плати в повному обсязі, складено акт, директору винесено припис на усунення виявлених порушень, складено протокол про адміністративне правопорушення та матеріали стосовно директора парку, в діях якого можливі ознаки кримінального правопорушення у зв`язку з безпідставною невиплатою премій працівникам.

Мінекоенерго направив директору НПП «Північне Поділля» ОСОБА_1 лист № 26/1.9-22.2-4783 від 25.02.2020 для надання пояснень у зв`язку з розглядом звернення Первинної профспілкової організації НПП «Північне Поділля» № 8 від 18.02.2020 щодо неправомірних, на думку заявників, дій керівництва (т. 1, а.с. 39).

У листі зазначено про необхідність дати пояснення стосовно розроблення проєкту колективного договору між роботодавцем і трудовим колективом НПП «Північне Поділля» на 2020-2024 роки за участю трудового колективу національного природного парку «Північне Поділля» в переговорах як представників сторін під час виконання своїх безпосередніх посадових обов`язків; відмови від підписання колективного договору НПП «Північне Поділля» на 2020-2024 роки, схваленого загальними зборами трудового колективу 21 січня 2020 року та підписаного головою профспілкового комітету первинної профспілкової організації установи; утиску членів профспілкової організації, вимагання надання пояснень щодо їхніх дій, зокрема, щодо приміщення адміністрації НПП в с. Ясенів Бродівського району; чи мали місце факти порушення трудового законодавства під час звільнення провідного фахівця з кадрів та застосування погроз і тиску на працівників парку з вимаганням надання пояснень щодо відмови від підписання наказу «Про встановлення надбавки» у січні 2020 року, звернення окремих працівників до Національного агентства запобігання корупції; повідомити які заходи вживаються для усунення порушень за результатами перевірки, проведеної у 2019 році Головним управлінням Держпраці у Львівській області в частині безпідставної невиплати заробітної плати працівникам в повному обсязі (невиплата премій) та які методи застосовуються для врегулювання конфліктних ситуацій в колективі.

У листі № 87 від 26.02.2020 ОСОБА_1 надав на вимогу Міністерства пояснення, в яких зазначив, що у профспілці є діючий Колективний договір; створення первинної профспілкової організації не є підставою для укладення нового Колективного договору; зазначив про недоцільність брати в оренду чи власність приміщення в селі Ясенів, враховуючи їх напівзруйнований стан; порушення трудового законодавства при звільненні фахівця з кадрів не було; утисків та стягнень стосовно членів не було; уповноважений представник трудового колективу не підписав наказ «Про встановлення надбавки у січні 2020 року», тому директор звернувся з проханням надати пояснення, які були надані, стягнення стосовно працівника не застосовувались; за результатами перевірки у 2019 році Головним управлінням Держпраці у Львівській області в частині підстав для виплати заробітної плати порушень не виявлено; премії виплачуються за рахунок економії фонду заробітної плати, вони не є виробничими преміями систематичного характеру; за вимогою працівників Національної поліції всі необхідні пояснення з приводу звернення працівників Парку до Національного агентства запобігання корупції надано (т. 1, а.с. 40-41).

Постановою Кабінету Міністрів України № 425 від 27.05.2020 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство енергетики та захисту довкілля України перейменовано на Міністерство енергетики України та утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

Листом від 16.07.2020 Міндовкілля зазначило, що розглянуло звернення Атомпрофспілки з приводу ситуації, що склалась у зв`язку з призначенням нового керівника та повідомила, що питання подальшого перебування керівника ОСОБА_1 на займаній посаді буде розглянуто після віднесення до сфери управління міністерства відповідних установ природно-заповідного фонду (т. 1, а.с. 185).

У листі Мінекодовкілля від 20.08.2020, яке скеровувалось ОСОБА_3 , зазначено, що Департаментом заповідної справи Мінекоенерго підтримано звернення керівництва Атомпрофспілки щодо розірвання контракту з директором Парку, проте подальші реорганізації міністерства не дали можливість вирішити це питання по суті (т. 1, а.с. 186).

09 листопада 2020 року Міндовкілля звернулось до НПП «Північне Поділля» у зв`язку зі зверненням Атомпрофспілки з вимогою надати копії документів щодо можливих неправомірних дій керівництва Парку (т. 1, а.с. 187-188).

Профспілковий комітет Первинної профспілкової організації НПП «Північне Поділля» звернувся до Міндовкілля з вимогою № 32 від 04.12.2020, в якій на виконання рішення профспілкового комітету від 18.02.2020 та відповідно до статті 46 КзПП України, вимагали розірвати контракт з директором НПП «Північне Поділля» ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням останнім вимог ст. 12, 13 Закону України «Про колективні договори та угоди», ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ст. 243, 245 КЗпП України (т. 1, а.с. 44-46).

Листом від 29.01.2021 Міндовкілля зазначило про опрацювання матеріалів, затребувані листом від 09.11.2020 та за їх результатами прийняло рішення задовільнити вимогу профспілкового комітету первинної профспілкової організації Парку та розірвати контракт з директором Парку ОСОБА_1 відповідно до вимог трудового законодавства (т. 1, а.с. 194).

27 січня 2021 року наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 27-О позивача звільнено з посади директора НПП «Північне Поділля» на підставі статті 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації.

Підставами для звільнення з роботи були: доповідна записка директора Департаменту природно-заповідного фонду ОСОБА_4 від 18 січня 2021 року № 11-01/67ВН-21, лист Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України від 06 липня 2020 року № 01-17-184, лист ППО НПП «Північне Поділля» від 04 грудня 2020 року № 32 (т. 1 а. с. 38).

З наказом позивач ознайомився 29.01.2021.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 КЗпП України).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», законодавство про працю, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.

Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки (стаття 2, частини перша, друга статті 246 КЗпП України).

У НПП «Північне Поділля» діє первинна профспілкова організація.

18 лютого 2020 року на засіданні профспілкового комітету ППО НПП «Північне Поділля» прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 5. У зазначеному рішенні порушено вимогу про розірвання контракту з позивачем та направлення її до Мінекоенерго.

Мінекоенерго скерувало позивачу лист з вимогою надати пояснення стосовно звернення ППО НПП «Північне Поділля» від 18.02.2020 № 8 щодо неправомірних, на думку заявників, дій керівництва.

Позивач на зазначену вимогу надав письмові пояснення.

Надалі почалась реорганізація Мінеконерго, тому у листах від 16.07.2020, 20.08.2020 новоутворене Міндовкілля зазначало про обізнаність стосовно ситуації, що склалась в НПП «Північне Поділля» у зв`язку з призначенням нового керівника, про підтримання Департаментом заповідної справи Мінекоенерго звернення керівництва Атомпрофспілки щодо розірвання контракту з позивачем, та що питання перебування його на займаній посаді буде розглянуто після завершення передачі Парку до їх управління.

У листопаді 2020 року уже Міндовкілля звернулось до НПП «Північне Поділля» про надання документів.

Відповідач 04.12.2020 звернувся до Міндовкілля з вимогою виконати рішення профспілкового комітету від 18.02.2020, копія якого долучалась, та розірвати контракт з позивачем.

Наказом Міндовкілля від 27.01.2021 звільнено позивача з 28.01.2021 з посади директора на підставі доповідної записки директора Департаменту природно-заповідного фонду ОСОБА_4 від 18 січня 2021 року № 11-01/67ВН-21, листа Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України від 06 липня 2020 року № 01-17-184, листа ППО НПП «Північне Поділля» від 04 грудня 2020 року № 32.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що Міндовкілля розглянуло вимогу ППО НПП «Північне Поділля» № 8 від 18.02.2020 та задовольнило її.

Вимога від 04.12.2020 за змістом є аналогічною вимозі від 18.02.2020.

Жодних рішень, в яких порушено питання про вимогу від 04.12.2020 відповідач не приймав. У вимозі від 04.12.2020 відповідач лише повторно просив виконати рішення профспілкового комітету від 18.02.2020, яке залишилось нерозглянутим у зв`язку з реорганізаційними процесами міністерств.

Зазначені обставини також підтверджуються і тим, що в наказі про звільнення позивача однією із підстав зазначено лист Атомпрофспілки щодо підтримання вимоги профкому від 18.02.2020 (іншої вимоги ще не існувало) про розірвання контракту з позивачем. Також суд врахував і те, що у наказі Міндовкілля документ під назвою «вимога» від 04.12.2020 зазначив як лист.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи позивача, що Мінекоенерго розглянув вимогу та не знайшов підстав для розірвання контракту, оскільки це суперечить матеріалам справи.

Відповідно до статті 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

Згідно із частиною 2 статті 33 Закону вимога профспілкових органів про розірвання трудового договору (контракту) є обов`язковою для розгляду і виконання. У разі незгоди з нею керівник, стосовно якого прийнято рішення, або орган чи особа, від яких залежить звільнення керівника, можуть у двотижневий строк оскаржити рішення профспілкового органу до місцевого суду.

У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

Зазначене означає, що способом захисту керівника, щодо якого подано вимогу про звільнення, є оскарження до суду саме рішення виборного органу первинної профспілкової організації про звернення до роботодавця з вимогою про розірвання трудового договору.

Саме таких висновків дійшов і Верховний Суд у справі № 462/5026/21, погодившись з висновком суду першої інстанції, який відмовляючи у задоволенні позову звернув увагу позивача та роз`яснив про належний спосіб захисту.

Поряд з цим, позивач звернувся до суду у цій справі з позовом про визнання незаконною та скасування вимоги профспілкового комітету первинної профспілкової організації Національного природного парку Північне Поділля № 32 від 04.12.2020 про розірвання контракту з директором Національного природного парку Північне Поділля ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту. Належний спосіб захисту встановлено законом та роз`яснено позивачу у справі № 462/5026/21.

Отже у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо судового збору.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 12.08.2024.

Суддя Галамай О.З.