Ухвала

від 07.10.2024 по справі 914/3574/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"07" жовтня 2024 р. Справа № 914/3574/23

Головуючий (суддя-доповідач) Західного апеляційного господарського суду Якімець Г.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 від 16 вересня 2024 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2024 року (повний текст підписано 12.08.2024), суддя Галамай О.З.

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 28 серпня 2024 року (повний текст підписано 02.09.2024), суддя Никон О.З.

у справі №914/3574/23

за позовом ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача Первинна профспілкова організація Національного природного парку Північне поділля, м. Броди, Львівська область

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національний природний парк Північне Поділля, с. Підгірці, Львівська область

про визнання незаконною та скасування вимоги профспілкового комітету первинної профспілкової організації Національного природного парку Північне Поділля

В С Т А Н О В И В :

16 вересня 2024 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2024 року та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 28 серпня 2024 року у справі №914/3574/23.

Документ сформований в системі Електронний суд 16.09.2024.

Ухвалою суду від 20 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено апелянту строк (10 днів з дня отримання ухвали) на усунення недоліків апеляційної скарги та подання суду:

-клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2024 року у справі №914/3574/23 із зазначенням причин пропуску строку та поданням відповідних доказів;

-доказів сплати судового збору в сумі 3 220,80 грн.

30 вересня 2024 року від скаржника до суду надійшло клопотання (зареєстроване в системі «Електронний суд» - 30.09.2024), до якої апелянт долучив квитанцію №24 від 30.09.2024 на суму 3 220,80 грн, що є належним доказом сплати судового збору.

Поряд з тим, у вказаному клопотанні скаржник просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2024 року у справі №914/3574/23, посилаючись на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду допущений через помилку в обрахуванні строку на подання апеляційної скарги на основне рішення, зокрема, з дня прийняття місцевим господарським судом додаткового рішення (складеного 02 вересня 2024 року), а не з дня складення повного основного рішення 12 серпня 2024 року, у зв`язку з чим, апелянт помилково подав апеляційну скаргу лише 16 вересня 2024 року. Разом з цим, як додаток до клопотання апелянт долучив серед іншого: «Додаток 1. Копія підтвердження отримання 14.08.2024 року через систему «Електронний суд» повного тексту основного рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2024 року у справі №914/3574/23», однак, вказаний додаток не підтверджує дату отримання позивачем рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2024 року у справі №914/3574/23. Як вбачається з такого додатку, 14 серпня 2024 року до електронного кабінету позивача: «По справі №914/3574/23 надійшов документ Стаття 234. Зміст ухвали суду», відтак, такий не може слугувати доказом отримання повного тексту рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2024 року у справі №914/3574/23.

Разом з тим, розглянувши клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2024 року у справі №914/3574/23, суд дійшов висновку про неповажність зазначених скаржником підстав для поновлення пропущеного строку, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/3574/23 ухвалене судом 31 липня 2024 року, повний текст рішення підписано 12 серпня 2024 року, а апеляційна скарга подана до суду (сформована в системі «Електронний суд») 16 вересня 2024 року, в той час як останнім днем строку, передбаченого ч.1 ст.256 ГПК України, було 02 вересня 2024 року.

Згідно з ч.2 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч.3 ст.256 ГПК України).

Отже, як встановлено судом вище, апелянт не надав суду доказів, що підтверджують дату отримання повного тексту рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2024 року у справі №914/3574/23 (Додаток №1 до клопотання не є таким доказом).

Поряд з тим, як зазначено вище, скаржник у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження основного рішення посилається на те, що пропуск такого строку допущений через помилку в обрахуванні строку на подання апеляційної скарги на основне рішення, зокрема, з дня прийняття місцевим господарським судом додаткового рішення (складеного 02 вересня 2024 року), а не з дня складення повного основного рішення 12 серпня 2024 року, у зв`язку з чим, апелянт помилково подав апеляційну скаргу лише 16 вересня 2024 року.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України»).

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №7/74 зазначає, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України, повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Враховуючи наведене вище, розглянувши клопотання скаржника, суд визнає неповажними вказані апелянтом підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2024 року у справі №914/3574/23.

Відповідно до ч.3 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про встановлення апелянту строку (10 днів з дня отримання ухвали) на усунення недоліків апеляційної скарги та подання суду письмової заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2024 року у справі №914/3574/23 та поданням відповідних доказів.

Відповідно до ч.4 ст.260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст.174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В :

1.Встановити апелянту строк (10 днів з дня отримання цієї ухвали) на усунення недоліків апеляційної скарги та подання суду: письмової заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2024 року у справі №914/3574/23 та поданням відповідних доказів.

2.Копію ухвали суду надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.