Рішення

від 28.08.2024 по справі 914/3574/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2024 Справа № 914/3574/23

Суддя Господарського суду Львівської області Никон О.З., за участю секретаря судового засідання Смітюх С.В., розглянувши клопотання Первинної профспілки Національного природного парку Північне Поділля про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/3547/23

за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача: Первинної профспілки Національного природного парку Північне Поділля, м. Броди Львівської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, місто Київ,

Національний природний парк Північне Поділля, село Підгірці, Львівська область

про визнання незаконною та скасування вимоги профспілкового комітету первинної профспілкової організації Національного природного парку Північне Поділля № 32 від 04.12.2020 про розірвання контракту з директором Національного природного парку Північне Поділля ОСОБА_1 .

Учасники справи не з`явились

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала позовна заява ОСОБА_1 до відповідача: Первинної профспілки Національного природного парку Північне Поділля, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, Національного природного парку Північне Поділля про визнання незаконною та скасування вимоги профспілкового комітету первинної профспілкової організації Національного природного парку Північне Поділля № 32 від 04.12.2020 про розірвання контракту з директором Національного природного парку Північне Поділля ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач надіслав клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 12.08.2024 призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі на 28.08.2024.

28.08.2024 судом зареєстровано відповідь позивача на клопотання представника відповідача. Позивач ствердив про безпідставність поданого відповідачем клопотання, оскільки розрахунок суми судових витрат, які нібито відповідач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи в розмірі 30 000, 00 грн не має відповідної юридично підтвердженої оцінки вартості цих послуг, затвердженої АО «ЛьвівЛойерс», за їхніми видами: за підготовку, підписання та подання в інтересах замовника заяв по суті справи, заяв, скарг, клопотань з питань процесуального характеру, представництво адвокатами Виконавця інтересів Замовника в судових засіданнях суду першої інстанції; відсутні копії фінансових документів, які б підтверджували обґрунтованість сплати відповідачем першої частини витрат на правничу допомогу на суму 15 000, 00 грн; не надано доказів співмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Також позивач ствердив, що відповідач, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України мав би подати вчасно, до закінчення судових дебатів необхідні докази щодо судових витрат у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Але цього ні відповідач, ні його представник не зробили. Судове рішення у справі 914/3574/23 ухвалено 31.07.2024, а клопотання про постановлення додаткового рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку статті 126 Господарського процесуального кодексу України представник відповідача подала до суду лише 09.08.2024, тобто вже після збігу п`ятиденного терміну після ухвалення рішення суду.

Враховуючи викладене, позивач просив подане представником відповідача клопотання залишити без задоволення; відмовити відповідачу у вимозі щодо стягнення 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір на суму 2 684, 00 грн.

У судове засідання 28.08.2024 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Враховуючи обмежені строки ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представників.

Розглянувши клопотання відповідача, суд встановив таке.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що очікує понести витрати, пов`язані з розглядом справи у вигляді професійної правничої допомоги на суму 30 000, 00 грн.

До відзиву долучено договір про надання правничої допомоги № 03/2-01/24 від 03.01.2024, укладений між АО «ЛьвівЛойерс» та відповідачем.

У судовому засіданні 31.07.2024 представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити та покласти на позивача заявлені витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У частині 2 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Тобто існує дві підстави для прийняття судом додаткового рішення, а саме: 1)у разі наявності у матеріалах справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, однак суд не вирішив питання про судові витрати; строк подачі заяви - до закінчення строку на виконання рішення; 2) у разі відсутності у матеріалах справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки матеріали справи уже містили докази, необхідні для вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, і представник відповідача заявила про їх відшкодування, посилання позивача на порушення відповідачем строку є необґрунтованими.

Поряд з цим, суд вбачає підстави для залишення без розгляду поданого відповідачем акта приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2024, оскільки відповідач не заявляла про можливість подання нових доказів після ухвалення судового рішення та не просила поновити строк на його подання.

Відповідно до визначення, наведеного у статті 30 зазначеного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд установив, що 03.01.2024 між Адвокатським об`єднанням "ЛьвівЛойерс" (Виконавець) та відповідачем (Замовник) укладено договір № 03/2-01/24 про надання правничої допомоги, за умовами пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику правничу допомогу у представництві його інтересів у господарській справі № 914/3574/23, а Замовник зобов`язаний прийняти ці послуги і сплатити за них гонорар в порядку, розмірі та на умовах, передбачених у Договорі.

Зміст надання Виконавцем правничої допомоги полягає у наступному:

- підготовка, підписання та подання в інтересах замовника заяв про суті справи в межах п. 1.1 цього Договору;

- підготовка, підписання та подання в інтересах замовника заяв, скарг, клопотань з питань процесуального характеру у господарських справах, визначених пунктом 1.1 статті 1 Договору, адвокатських запитів, тощо;

- представництво адвокатами Виконавця інтересів Замовника в судових засіданнях судів першої інстанції у господарських справах, визначених пунктом 1.1 статті 1 Договору;

- представництво адвокатами Виконавця інтересів Замовника у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих документів, виданих у господарських справах, визначених пунктом 1.1 статті 1 Договору (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору за надання правничої допомоги Замовник зобов`язується виплатити Виконавцю гонорар у порядку, розмірі та на таких умовах: за послуги, передбачені підпунктами 1.2.1-1.2.3 пункту 1.2 статті 1 Договору, в суді першої інстанції суму в розмірі 30 000, 00 грн, які сплачуються в такому порядку: 15 000, 00 грн у день підписання цього Договору та 15 000, 00 грн в день отримання повного рішення суду першої інстанції у господарській справі № 914/3574/23.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (правовий висновок викладено у пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Тому суд відхиляє доводи позивача про необхідність надання доказів сплати.

Водночас у пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України , статті 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) у подібних правовідносинах:

"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Проаналізувавши умови договору, суд встановив, що таким не передбачено підписання окремого документа акта наданих послуг. Сторони в договорі погодили послуги, які мають надаватись у межах цієї справи та їх фіксовану вартість.

З метою уникнення значного формалізму, суд вважає, що відображення у договорі, який підписаний обома сторонами та є чинним, обсягу і змісту правничої допомоги та беззаперечений факт її надання, є достатнім для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Водночас суд зауважує, що позивач клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку передбаченому частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не заявляв.

Проте з метою надання оцінки пропорційності та реальності заявлених до стягнення судових витрат, суд враховує, що представники відповідача на виконання умов договору подали суду відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, письмові пояснення та забезпечували участь у судових засіданнях.

Тому враховуючи складність справи, її тривалий розгляд, обсяг наданих послуг, поведінку представників відповідача під час судових засідань, зважаючи на відсутність клопотання позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та фіксований розмір гонорару, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, позивач у своїй відповіді просив також стягнути з відповідача на його користь судовий збір на суму 2 684, 00 грн.

Поряд з цим, у рішенні суду від 31.07.2024 за результатами розгляду спору такий судовий збір покладено саме на позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Тому така вимога позивача є безпідставною та необгрунтованою.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідент номер: НОМЕР_1 ) на користь Первинної профспілки Національного природного парку Північне Поділля (місцезнаходження: 80640, Львівська обл., місто Броди, вулиця Львівська, будинок, 28; ідентифікаційний код: 43365276) 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.Наказ видати в порядку статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 02.09.2024.

Суддя Никон О.З.