Рішення

від 31.07.2024 по справі 317/1990/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/1990/22

Провадження № 2/317/23/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 р. м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого cудді - Ачкасова О.М.,

при секретарі - Фененко М.Р.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Чуприни Т.Ю.,

представника відповідачки - адвоката Атаманюка І.Л.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданніу м.Запоріжжя узагальному позовномупровадженні в режимівідеоконференції цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Розівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту дійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання заповіту дійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його та відповідачів мати ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 6,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області, яка належала за життя ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №024923, виданого 20.03.2001 року. За життя мати розпорядилася своїм майном на випадок смерті, склала заповіт, згідно якого, заповідала все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала позивачу. Вказаний заповіт був складений та посвідчений секретарем Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області ОСОБА_6 24.06.2004 року. Під час оформлення заповіту ОСОБА_5 заявила, що має вади зору і з цих підстав не може підписати заповіт власноруч. Для підписання заповіту були запрошені в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а текст заповіту був прочитаний матері вголос. Вказані особи, зазначені в заповіті, підписали заповіт, який був складений від імені матері - ОСОБА_5 . Після смерті матері позивач вирішив оформити своє право на спадщину за заповітом, тому звернувся до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, при цьому, до нотаріальної контори для отримання спадщини також звернулися і відповідачі, оскільки вони також були дітьми померлої ОСОБА_5 . Оскільки на момент смерті матері відповідачі досягли пенсійного віку, являються непрацездатними, вони мають право на обов`язкову частку у спадковому майні. ОСОБА_9 , який є молодшим братом позивача, до нотаріальної контори, для отримання спадщини не звертався, тому позивач не зазначив його у позові в якості відповідача. Відповідачці ОСОБА_2 було відмовлено постановою державного нотаріуса Розівської державної нотаріальної контори Мацків Т.М. від 18.11.2019 р. за №1039/02-31, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, внаслідок ненадання нею правовстановлюючих документів на спадкове майно та через існування спірного на її думку, заповіту. Позивачеві також постановою державного нотаріуса Розівської державної нотаріальної контори Мацків Т.М. від 29.05.2018 р. за №407/02-31, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, оскільки заповіт посвідчений від імені матері не містить її підпису. Крім того, позивач у позові зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом про визнання зазначеного заповіту недійсним, однак, судами першої та апеляційної інстанції їй було відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки встановили, що заповіт складався в інтересах ОСОБА_1 . Зокрема, згідно договору дарування посвідченого державним нотаріусом Розівської державної нотаріальної контори Мацків Т.М. від 25.06.2004 р., ОСОБА_5 подарувала позивачеві 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями. Враховуючи вищевикладене, позивач був вимушений звернутися до суду із позовом та просить суд визнати дійсним заповіт та визнати за ним право власності на 7/10 частин земельної ділянки площею 6,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , оскільки обов`язкова частка кожного з трьох відповідачів, які досягли пенсійного віку становить 3/10.

Позивач та його представник адвокат Чуприна Т.Ю. у судовому засіданні підтримали позов, просили суд його задовольнити. Представник позивача у судовому засідання пояснила, що заповіт був підписаний свідками, оскільки ОСОБА_5 мала вади зору, позивач звернувся до нотаріальної контори, як і ОСОБА_2 , інші спадкоємці не зверталися до нотаріуса, але мають право на обов`язкову частку. Зазначила, що нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки заповіт не має підпису, а ОСОБА_2 було відмовлено, оскільки не надано правовстановлюючого документа на землю. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, але їй було відмовлено, була апеляція та судами було встановлено, що заповіт складався в інтересах ОСОБА_1 , в суді були допитані свідки. Зазначила, що ці обставини, згідно ст.81 ЦПК України не підлягають доказуванню. Пояснила, що є договір дарування на 1/2 частину будинку у позові є правова позиція Верховного Суду від 2018 року форма заповіту. Зазначила, що відсутність спадкової справи не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, документи є у справі, все описано в рішенні суду. Представник позивача просила суд визнати за позивачем 7/10 частин земельної ділянки з урахуванням обов`язкових часток інших дітей (всіх відповідачів).

Відповідачка ОСОБА_2 у судовезасідання нез`явилася,її представник ОСОБА_10 у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, зазначив, що заповіт у зв`язку з недотриманням форми є нікчемним. ОСОБА_2 звернулася до суду про визнання заповіту недійсним, суд встановив, що був порушений порядок підписання заповіту згідно інструкції. Заповіт взагалі не був підписаний і не був посвідчений, в мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанції зазначено, що заповіт є нікчемним, ці обставини не підлягають доказуванню, порушено вимоги ст.1247 ЦК України. Зазначив, що позов є безпідставним, він не підлягає задоволенню, спадкування можливо за законом. Зазначив, що не звертався до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з`явилися, були повідомлені належним чином про місце та час розгляду справи, шляхом оголошення на сайті «Судова влада України» від 30.05.2024 р., відзиву на позов не надали.

Третя особа представник Розівської державної нотаріальної контори, у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про місце та час розгляду справи, шляхом оголошення на сайті «Судова влада України» від 30.05.2024 р., про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає можливим розглянути справу у загальному позовному провадженні, за відсутності нез`явившихся у судове засідання сторін сторін та третьої особи у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши усі докази у сукупності, суд вважає, що позов не є обґрунтованим та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно Розпорядження Верховного Суду №15/0/9-22 від 04.04.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Запорізької області)», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність, зокрема, Розівського районного суду Запорізької області на Запорізький районний суд Запорізької області.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 12.12.2011 року Виконавчим комітетом Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області, актовий запис №12, встановлений факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 , виданого 20.01.1950 р., матір`ю ОСОБА_1 , зазначена « ОСОБА_5 ».

За життя, ОСОБА_5 склала заповіт, а саме 24.06.2004 секретарем виконавчого комітету Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області ОСОБА_6 було посвідчено заповіт ОСОБА_5 , згідно якому ОСОБА_5 заповідала усе своє майно ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, зокрема на земельну ділянку площею 6,81 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області, та яка належала померлій ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на землю серії ІІ-ЗП № 024923, що підтверджується копією зазначеного державного акту.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки Розівського району Запорізької області від 25.05.2012 року, вартість спірної земельної ділянки площею 6,81 га, що знаходиться на території Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області, станом на 25.05.2012 року складає 95721,82 грн.

Постановою державного нотаріуса позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, складеного від імені ОСОБА_5 від 24 червня 2004 року та посвідченого секретарем виконкому Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області Зеленською В.В. Постанова державного нотаріуса була обгрунтована тим, шо заповіт посвідчено з порушенням вимог статті 1247 ЦК України.

Згідно з ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст. ст.55,124 Конституції Українитаст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвипливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зіст. 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК Українипередбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом.

Відповідно дост. 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представників не допускається (ст. 1234 ЦК України).

Частиною 2ст. 1236 ЦК Українипередбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно дост. 1251 ЦК Україниякщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частиною 1статті 1247Цивільного кодексуУкраїнивстановлено, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Частиною 2статті 1247ЦК України встановлено,заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини 4статті 207цьогоКодексу.

Як вбачаєтьсязі змістуЗаповіту ОСОБА_5 від 24червня 2004року, який складений та посвідчений секретарем виконкому Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області Зеленською В.В., що узаповіті відсутнійпідпис заповідача ОСОБА_5 , немаєпідпису іншоїособи,а підписанийлише свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовоюособою,яка маєправо навчинення такоїнотаріальної дії,із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Частиною 4статті 207ЦК України встановлено, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Всупереч вимог статті 207 та статті 1247 ЦК України, у зв`язку із вадами у заповідача - ОСОБА_5 зору за дорученням останньої не підписано іншою особою.

Заповіт відімені ОСОБА_5 ,у зв`язку із вадами зору, на які посилається позивач як на підставу з яких ОСОБА_5 не могла підписати заповіт, ніким заїї дорученнямне підписано,що єпорушенням вимогстатті 1247та статті 207ЦК України та передбачають наслідки встановлені частиною 1 статті 1257. тобто його нікчемність.

Приписами частини1статті 1257ЦК України встановлено, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові № 7 від 30.05.2008 року роз`яснив, що Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин.

Частинами 1та 2статті 215ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним єправочин.якщо йогонедійсність встановленазаконом(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Як вбачається зі змісту заповіту, на ньому відсутній підпис заповідача ОСОБА_5 , що свідчить про те. що під час складання заповіту не було дотримано його форми, що в силу вимог встановлених частиною 2 статті 1247, статті 1257. статті 203, статті 207 та статті 215 Цивільного кодексу України, має наслідком нікчемності вказаного правочину.

Крім того,згідно положення пункту 13Інструкції «Пропорядок вчиненнянотаріальних дійпосадовими особамивиконавчих комітетівсільських,селищних,міських Раднародних депутатівУкраїни»затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25.08.1994 року (яка діяла на час посвідчення заповіту), згідно до яких якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, є сліпим але письменний, він сам підписує документ.

Відповідно до частини 4статті 1257ЦК України, у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за ним заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право за законом на загальних підставах.

Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) та у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14- 90цс19).

Обставини, на які посилається позивач ОСОБА_1 у позовній заяві як на підтвердження обгрунтування своїх вимог, вже досліджувалися та встановлювалися судами Першої та Апеляційної інстанцій по цивільній справі № 327/416/19, в якій позивач по вказаній цивільній справі, ОСОБА_1 був відповідачем.

Позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, так як є таке, шо набрало законної сили, рішення суду у цивільній справі № 327/416/19 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В 2019 році, ОСОБА_2 , зверталася із позовною заявою до Розівського районного суду Запорізької області (цивільна справа № 327/416/19) із позовними вимогами до ОСОБА_1 , державного нотаріуса Розівської державної нотаріальної контори Мацків Т.М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Розівська селищна рада Розівського району Запорізької області, про визнання заповіту недійсним, визнання права спадкування за законом у першу чергу, скасування постанови державного нотаріуса.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 23липня 2020рокупо цивільній справі № 327/416/19 та ПостановоюЗапорізького апеляційногосуду від 25листопада 2020рокупоцивільній справі№ 327/416/19 було встановлено,шо спірнийзаповіт ОСОБА_5 від 24 червня 2004 року, в силу не дотримання його форми під час його складання - є нікчемним.

Враховуючи, що в цей час Розівська державна нотаріальна контора Запорізької області не виконує свої повноваження, через те, що знаходиться на тимчасово окупованій території України, документи нотаріального діловодства та архіву Розівської державної нотаріальної контори Запорізької області до будь-яких установ не передавалися, що підтверджується листом Південного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) від 08.05.2023 року, тому, суд не мав змоги витребувати спадкову справу після смерті ОСОБА_5 та оглянути її.

Проте, згідно матеріалів справи, в тому числі, як вбачається зі змісту рішення Розівського районного суду Запорізької області від 23липня 2020рокупо цивільній справі № 327/416/19, що визнається сторонами у справі, спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є її діти - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Враховуючи, що приписами частини 4статті 82ЦПК України встановлено, обставини,встановлені рішеннямсудуу господарській, цивільнійабо адміністративній справі, що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособи,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та факти всі твердження, аргументи та обставини зазначені ОСОБА_1 є безпідставними, не ґрунтуються на законі та спростовуються висновками суду, є таке, що набрало законної сили, рішення суду у цивільній справі № 327/416/19 між тими самими сторонами, щодо дійсності заповіту, складеного за життя ОСОБА_5 , тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі, в тому числі і у задоволенні похідних вимог щодо визнання права власності на 7/10 частин земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,3,7, 8,10, 11,12, 13, 43,44,48, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 89, 95, 175, 177, 184, 259, 263-265, 273, 315 ЦПК України, ст.ст. 203, 207, 215, 1216, 1217, 1220, 1221, 1222, 1223, 1225, 1236, 1247,1257, 1267, 1268, 1269 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Розівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту дійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення суду 09.08.2024 року.

Суддя: О.М. Ачкасов