Ухвала

від 17.10.2024 по справі 317/1990/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 17.10.2024 Справа № 317/1990/22

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 317/1990/22 Головуючий у 1-й інстанції: Ачкасов О.М.

Провадження № 22-ц/807/1910/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

У Х В А Л А

17 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С.,

суддів: Гончар М.С.,

Кочеткової І.В.,

розглянувши заяви головуючого судді(судді-доповідача) Запорізького апеляційного суду Подліянової Ганни Степанівни, судді - члена колегії суддів Запорізького апеляційного суду Гончар Марини Сергіївни про самовідвіду справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 31 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Розівська державна нотаріальна контора про визнання заповіту дійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В:

У вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у листопаді 2022 року уточнив до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Розівська державна нотаріальна контора про визнання заповіту дійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позову зазначено, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка є матір`ю позивача та відповідачів по справі. Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема на земельну ділянку площею 6,81 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться на території Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на землю серії ІІ-ЗП № 024923, виданого 20.03.2001 року.

За життя мати розпорядилася своїм майном на випадок смерті, склала заповіт, згідно якого, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала позивачу. Вказаний заповіт був складений та посвідчений секретарем Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області ОСОБА_6 24.06.2004 року.

Під час оформлення заповіту ОСОБА_5 заявила, що має вади зору і з цих підстав не може підписати заповіт власноруч. Для підписання заповіту були запрошені в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а текст заповіту був прочитаний матері вголос. Вказані особи, зазначені в заповіті, підписали заповіт, який був складений від імені матері - ОСОБА_5 ..

Після смерті матері позивач вирішив оформити своє право на спадщину за заповітом, тому звернувся до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, при цьому, до нотаріальної контори для отримання спадщини також звернулися і відповідачі, як діти померлої ОСОБА_5 .. Оскільки на момент смерті матері відповідачі досягли пенсійного віку, являються непрацездатними, вони мають право на обов`язкову частку у спадковому майні. ОСОБА_9 , який є молодшим братом позивача, до нотаріальної контори, для отримання спадщини не звертався, тому позивач не зазначив його у позові в якості відповідача.

18.11.2019 за № 1039/02-31 державним нотаріусом Розівської державної нотаріальної контори Мацків Т.М., винесено постанову якою ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яка обгрунтована наступним. Так, всупереч п. 4.15 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 (зі змінами), заявником не було надано правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця на земельну ділянку. Крім того, існує посвідчений 24.06.2004 року, секретарем виконавчого комітету Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області заповіт ОСОБА_5 , який посвідчено з порушенням вимог ст. 1247 ЦК України, але в порядку ст. 1257 ЦК України не визнано недійсним, що позбавляє можливості визначити розмір часток у праві на спадщину кожного спадкоємця.

Позивачеві ОСОБА_1 також постановою державного нотаріуса Розівської державної нотаріальної контори Мацків Т.М. від 29.05.2018 року за №407/02-31, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, оскільки заповіт посвідчений від імені матері не містить її підпису.

Вважав, що незначні, формальні порушення процедури посвідчення заповіту не можуть викликати сумнів у його дійсності та у вільному волевиявленні заповідача.

Крім того, позивач у позові зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом про визнання зазначеного заповіту недійсним, однак, судами першої та апеляційної інстанції їй було відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки встановили, що заповіт складався в інтересах ОСОБА_1 .. Зокрема, згідно договору дарування посвідченого державним нотаріусом Розівської державної нотаріальної контори Мацків Т.М. від 25.06.2004 року, ОСОБА_5 подарувала позивачеві 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями.

Постановою державного нотаріуса Розівської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Міністерство юстиції України Мацків Т.М. від 29.05.2018 року № 407/02-31 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, складеного від імені ОСОБА_5 від 24 червня 2004 року та посвідченого секретарем виконкому Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області Зеленською В.В. Постанова державного нотаріуса була обгрунтована тим, що заповіт не містить підпису заповідача, що суперечить вимогам статті 1247 ЦК України та пункту 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконачих комітетів сільських, селищних, міських рад, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року «22/5, яка діяла на час посвідчення заповіту.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив суд визнати дійсним заповіт та визнати за ним право власності на 7/10 частин земельної ділянки площею 6,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , оскільки обов`язкова частка кожного з трьох відповідачів, які досягли пенсійного віку становить 3/10.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 31 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Запорізького апеляційного суду від 23 серпня 2024 року справу передано у провадження судді-доповідача Подліянової Г.С. та визначено склад колегії: головуючий суддя Подліянова Г.С., Гончар М.С., Кочеткова І.В..

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 серпня 2024 року матеріали справи № 317/1990/22 витребуванні з Запорізького районного суду Запорізької області.

13 вересня 2024 року вищевитребувані матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків, а саме доплати судового збору у розмірі 23,2 грн.

04 жовтня 2024 року до Запорізького апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 124 від 01.10.2024 року про сплату судового збору у розмірі 253,20 грн.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження, апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 20 листопада 2024 року на 14-00 год.

17 жовтня 2024 року до Запорізького апеляційного суду надійшли заяви суддів Запорізького апеляційного суду Подліянової Г.С. та Гончар М.С. про самовідвід на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, з огляду на те, що вказані судді як члени колегії суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду раніше вже брали участь у вирішенні справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Гришко Романа Володимировича на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 23 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного нотаріуса Розівської державної нотаріальної контори Мацків Таї Миколаївни, третя особа: Розівська селищна рада Розівського району Запорізької області, про визнання заповіту недійсним, визнання права спадкування у першу чергу, скасування постанови державного нотаріуса (ЄУН 327/416/19, апеляційне провадження 22-ц/807/3045/20).

За наслідками розгляду зазначеної справи, Запорізьким апеляційним судом прийнято постанову від 25 листопада 2020 року, якою апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ,адвоката ГришкоРомана Володимировича залишено без задоволення. Рішення Розівського районногосуду Запорізькоїобласті від23липня 2020року залишено без змін (т.2 а.с.114-120).

Цією ж постановою у якій брали участь суддя Подліянова Г.С., суддя Гончар М.С. також встановлено, що суддями надані висновки щодо заповіту, складеного за життя від імені померлої ОСОБА_5 , згідно якого, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала позивачу. Вказаний заповіт був складений та посвідчений секретарем Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області Зеленською В.В. 24.06.2004 року.

Тобто, апеляційним судом у справі № 327/416/19 надано оцінку заповіту, який є предметом спору у даній справі щодо встановлення його дійсності. Колегією суддів встановлено факт того, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тобто є нікчемним (частина перша статті 1257 ЦК України), оскільки як вбачається зі змісту заповіту на ньому відсутній підпис заповідача ОСОБА_5 , не зазначено місце вчинення нотаріальної дії, що свідчить про те, що під час складання заповіту не було дотримано його форми та порушено вимоги щодо його посвідчення. Колегія суддів прийшла була до висновку, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту порушених прав.

Заява судді Подліянової Г.С., судді Гончар М.С. про самовідвід у цій справі підлягає задоволенню з наступних підстав.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом.

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).

Крім того, пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, наголошує, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші, ніж перелічені у пунктах 1-4 частини першої статті 36 ЦПК України, обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до частин першої, другої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

З огляду на викладене та враховуючи те, що суддя доповідач у цій справі ОСОБА_10 , суддя Гончар М.С., як члени колегії у цій справі брали участь у розгляді справи № 327/416/19, у якій брали участь ті самі особи, що у даній справі та за участі суддів Подліянової Г.С., Гончар М.С. прийнята постанова Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, предметом спору якого було визнання заповіту недійсним та встановлення права власності, ними було висловлено правову позицію щодо встановлення факту нікчемності спірного заповіту від 24.06.2004 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області заповіт ОСОБА_5 , під час складання якого не було дотримано його форми та порушено вимоги щодо його посвідчення, тобто висловили свою правову позицію щодо застосування норм матеріального та процесуального права в цій частині.

Даний заповіт є предметом розгляду у даній справі, встановити дійсність якого просить ОСОБА_1 , а тому участь суддів Подліянової Г.С., Гончар М.С. у розгляді цієї справи може дати підстави для сумніву в об`єктивності та неупередженості.

Крім того, в оскаржуваному рішенні Запорізьким районним судом Запорізької області від 31 липня 2024 року по цій справі ЄУН №317/1990/22, суд першої інстанції посилається на відповідні обставини, викладені в постанові Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року.

З метою уникнення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості суддів Подліянової Г.С., Гончар М.С. при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 31 липня 2024 року у справі № 314/1990/22та забезпечення довіри учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про самовідвід суддів Подліянової Г.С., Гончар М.С..

При вищевикладених обставинах, суддя доповідач Подліянова Г.С., суддя Гончар М.С., як судді члени колегії у цій справі не може брати участь у її вирішенні в силу вимог п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що заява суддів-членів колегії Запорізького апеляційного суду Подліянової Г.С. (суддя-доповідач), Гончар М.С. про самовідвід у цій справі підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.36, 39,40-41,381 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву суддів Запорізького апеляційного суду Подліянової Ганни Степанівни, Гончар Марини Сергіївни про самовідвід у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 31 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Розівська державна нотаріальна контора про визнання заповіту дійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Справу передати у відділ забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Запорізького апеляційного суду для нового авторозподілу відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С. Кочеткова І.В.