Постанова від 20.06.2025 по справі 400/15724/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2025 року

м. Київ

справа № 400/15724/23

адміністративне провадження № К/990/49185/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,

судді: Бучик А.Ю., Чиркіна С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року (постановлену у складі головуючого судді Лісовської Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (ухвалену у складі судді-доповідача: Димерлія О.О.,суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.) у справі №400/15724/23 за позовом керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави до Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України (відповідач 1, замінено на правонаступника - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаєва), Головного управління земель оборони та фондів Міністерства оборони України (відповідач 2, замінено на правонаступника Головне управління капітальних вкладень), третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У 2023 році керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (далі - позивач, прокурор) звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України (далі - Миколаївське КЕУ, відповідач 1), Головного управління земель оборони та фондів Міністерства оборони України (відповідач 2), третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення реєстрації права державної власності на земельну ділянку та зобов`язання вжити вичерпних дій з реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,72 га, яка розташована на адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Необхідність подання даного позову керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону обґрунтовує тим, що в спірних правовідносинах відсутній орган, який наділено повноваженнями здійснювати відповідні функції. Також, прокурор вказує про порушення інтересів держави, яке полягає у тому, що Миколаївське КЕУ не вживає дій з реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,72га, яка розташована на адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Лоцманська, 29-1.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

2. Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, залишив адміністративний позов у справі № 400/15724/23 без розгляду.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, зазначив, що в даному випадку прокурор не мав права звертатися до суду з адміністративним позовом в інтересах держави як самостійний позивач. Це обґрунтовано тим, що власником земель оборонного призначення є Міністерство оборони України, яке наділене достатніми повноваженнями для самостійного захисту свого права власності в судовому порядку.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. У грудні 2024 року керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі №400/15724/23, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

4. Прокурор у касаційній скарзі посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статтю 1311 Конституції України та статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», а також порушили норми процесуального права, зокрема положення статей 2, 5, 7, 53, 240, 242, 310, 311, 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що призвело до ухвалення помилкових рішень та безпідставного залишення позову прокурора без розгляду.

Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про залишення позову без розгляду, не врахували, що прокурор, звертаючись до суду з адміністративним позовом, на виконання частин 3- 5 статті 53 КАС України та частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», обґрунтував наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, а також відсутність органу, уповноваженого здійснювати захист таких інтересів у спірних правовідносинах. Тобто прокурор навів підстави для представництва інтересів держави.

Також прокурор зазначив, що Миколаївське КЕУ, одне зі співвідповідачів, не виконало покладених на нього обов`язків щодо оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,72 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та використовується для розміщення військових частин і установ Міністерства оборони України на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів від 28 грудня 1970 року № 327. Це, на думку прокурора, порушує принципи раціонального та ефективного використання й охорони земель, призводить до неефективного управління земельними ресурсами та створює передумови для зловживань у розпорядженні землями оборони, що, у свою чергу, може спричинити негативні наслідки та порушення прав та інтересів держави.

Таке обґрунтування прокурора відповідає розумінню поняття «інтереси держави», а подання позову в цій справі було спрямоване саме на їх захист.

Позиція інших учасників справи

5. Миколаївське КЕУ подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 400/15724/23 - залишити без змін.

Миколаївське КЕУ у відзиві зазначає, що земельна ділянка віднесена до земель оборони, відповідно, саме у Міністерства оборони України виникає право на реєстрацію права власності на таку земельну ділянку. Міністерство оборони України є суб`єктом владних повноважень, який має достатній обсяг компетенції для захисту свого права у суді та може виступати позивачем в адміністративному процесі. Фактично, звертаючись з цим позовом, прокурор діє на захист права власності Міністерства оборони України, яке має достатній обсяг повноважень для самостійного захисту своїх прав у суді, прокурор не мав підстав звертатися до суду як самостійний позивач.

Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду справу № 400/15724/23.

20 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла адміністративна справа № 400/15724/23.

24 січня 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання Головного управління земель оборони та фондів (відповідач 2) про заміну сторони її правонаступником. У клопотанні заявник просить замінити у справі №400/15724/23 відповідача - Головне управління земель оборони та фондів - на його правонаступника - Головне управління капітальних вкладень.

19 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшло аналогічне клопотання від Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач 1), у якому заявник просить замінити у справі №400/15724/23 відповідача - Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління - на його правонаступника - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаєва.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2025 року вищезазначені клопотання були розглянуті та задоволені. Суд ухвалив:

- замінити у справі відповідача 2 - Головне управління земель оборони та фондів - на його правонаступника: Головне управління капітальних вкладень (03168, Україна, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6);

- замінити у справі відповідача 1 - Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 - на його правонаступника: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаєва (54056, Україна, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 62а, код ЄДРПОУ 08029523).

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Суди попередніх інстанцій, на підставі зібраних у справі доказів, установили, що 13 серпня 2021 року Очаківською міською радою Миколаївської області було прийнято рішення №16 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Зазначеним індивідуальним актом Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаєва (Миколаївське КЕУ є правонаступником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва) надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі її у постійне користування, а саме: земельної ділянки орієнтовною площею 0,7363 га для обслуговування військового містечка № НОМЕР_1 , розташованого по вул. Лоцманська, 29-1, м. Очаків, Миколаївська область.

Пунктом 2 рішення Очаківської міської ради №16 передбачено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва має замовити та виготовити відповідну документацію із землеустрою та подати її на затвердження до Очаківської міської ради відповідно до чинного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що 27 листопада 2023 року, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, керівником Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону було скеровано лист №5-4-4463ВИХ-23 щодо надання інформації про:

- земельні ділянки, розташовані в межах Миколаївської області, що віднесені до категорії земель оборони та перебувають на обліку Миколаївського КЕУ;

- наявність фактів зміни правового режиму таких ділянок у 2022- 2023 роках;

- наявність земельних ділянок із відсутньою державною реєстрацією права державної власності на них.

У відповідь на вказане звернення, Миколаївське КЕУ листом від 20 грудня 2023 року №3447 повідомило керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про наявність земельної ділянки, яка належить до категорії земель оборони, але державна реєстрація права на неї не здійснена. Йдеться про ділянку, розташовану за адресою: м. Очаків, вул. Лоцманська, 29-1, площею 0,7200 га.

Згодом керівником прокуратури було надіслано ще один лист №5-4-4592ВИХ-23 із запитом щодо надання засвідчених копій документів на земельну ділянку, право власності на яку не зареєстровано.

У відповідь, Миколаївське КЕУ листом від 26 грудня 2023 року №3616 надало копії документів та відомості щодо земельної ділянки, на якій розташоване військове містечко № НОМЕР_1 за адресою: м. Очаків, вул. Лоцманська, 29-1.

Установивши, що Миколаївське КЕУ не вживає вичерпних заходів для забезпечення державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку, керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом в інтересах держави.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. У цій справі ключовим є питання наявності або відсутності у прокурора права на звернення до суду з позовом в інтересах держави як самостійного позивача у справі.

9. Право на звернення до суду та способи судового захисту регламентовані положеннями статті 5 КАС України, за загальним правилом частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

10. Частиною третьою статті 5 КАС України визначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

11. У свою чергу, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).

12. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Так, керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, вважаючи, що внаслідок бездіяльності відповідачів не оформлено правовстановлюючі документи та не проведено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою, чим порушено інтереси держави, а також за відсутності державного органу, уповноваженого здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, звернувся до суду з цим позовом.

14. Відповідно до статті 1311 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

15. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

16. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

17. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

18. За положеннями частин першої, третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

19. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких повноважень обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

20. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

21. Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, згідно з яким за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

22. Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

23. Таким чином, з урахуванням усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, а також, наведених вище положень законодавства, яке регламентує порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, таке представництво реалізуються в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

24. Верховний Суд враховує, що у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

25. Тобто, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

26. З аналізу адміністративного позову вбачається, що керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону обґрунтовує своє право на звернення до суду в інтересах держави бездіяльністю Миколаївського КЕУ. На його думку, цей орган не вжив необхідних заходів для реєстрації права державної власності на земельну ділянку.

27. При цьому прокурор не конкретизує, які саме дії мав би вчинити відповідач 1 і яких не вчинив, що унеможливлює належну правову оцінку такої «бездіяльності».

28. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріали справи підтверджують, що Миколаївське КЕУ здійснювало дії, спрямовані на врегулювання питання щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема неодноразово зверталося з питанням фінансування для оформлення правовстановлюючих документів на землі оборони. Тобто висновок прокурора про бездіяльність цього органу є необґрунтованим.

29. Крім того, прокурор, звертаючись до суду з адміністративним позовом, окрім доводів про порушення, які, на його думку, свідчать про протиправну бездіяльність відповідача 1, також зазначив про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Проте з такими твердженнями погодитися не можна.

30. Відповідно до Положення про Миколаївське КЕУ, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 травня 2024 року № 174, Миколаївське КЕУ є органом військового управління, який входить до структури Збройних Сил України та створений з метою організації й виконання завдань з квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Міністерства оборони України і Збройних Сил України.

31. Відповідно до пункту 2 Положення про Головне управління земель оборони, затвердженого наказом Міністра оборони України №133/нм від 15 березня 2023 року, визначено, що Головне управління є органом військового управління, безпосередньо підпорядкованим Міністерству оборони України, юрисдикція якого в межах повноважень поширюється на всю територію України.

32. Відповідно до Директиви від 11 листопада 2024 року № Д-321/104/дск Головне управління земель оборони та фондів підлягає розформуванню. Правонаступником Головного управління земель оборони та фондів визначено Головне управління капітальних вкладень.

33. Відповідно до пункту 2 Положення про Головне управління капітальних вкладень, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 26/нм від 17 січня 2023 року Головне управління капітальних вкладень є органом військового управління, у безпосередньому підпорядкуванні якого перебуває Західне, Південно-Східне та Північне управління замовника робіт (далі - підпорядковані підрозділи). Суб`єкти господарювання, що належать до сфери управління Міноборони, та виконання завдань з функціонального управління якими покладено на Головне управління, визначаються наказами Міноборони.

34. Таким чином, наявність вищого органу управління - як у Миколаївського КЕУ в особі Командування Сил логістики Збройних Сил України, так і у Головного управління земель оборони та його правонаступника - Головного управління капітальних вкладень після розформування - в особі Міністерства оборони України, спростовує твердження прокурора про відсутність органу, уповноваженого реалізовувати або захищати інтереси держави у спірних правовідносинах.

35. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі №815/6347/17, розглядаючи повноваження прокурора в контексті здійснення ним представницьких функцій відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», дійшла висновку, що в адміністративному процесі прокурор набуває статусу позивача лише у разі, якщо певними діями, рішеннями чи бездіяльністю порушено інтереси держави у публічно-правових відносинах, а орган, уповноважений реалізовувати або захищати ці інтереси, відсутній або не наділений відповідними повноваженнями самостійно звертатися до суду.

36. У такому випадку прокурор виконує квазіпредставницьку функцію, виступаючи в інтересах органу державної влади. Проте в адміністративному судочинстві прокурор не може виступати як самостійна сторона з власними інтересами, правами й обов`язками, за винятком випадків, прямо передбачених КАС України.

37. Велика Палата наголошує, що розгляд адміністративним судом спору між прокурором та іншим державним органом не відповідає меті ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, оскільки фактично зводиться до розгляду спору «держави з самою собою». Такий підхід не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства і має вирішуватись у межах існуючих адміністративно-розпорядчих процедур, а не в судовому порядку.

38. Виходячи з викладеного, очевидно, що органами, які можуть представляти, реалізовувати або захищати інтереси держави у спірних публічних правовідносинах, є Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

39. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позовної заяви прокурора у цій справі є правильними.

40. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. Зважаючи на результат касаційного перегляду, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі №400/15724/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді: А.Ю. Бучик

С.М. Чиркін