Рішення

від 05.09.2006 по справі 1/232

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/232

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.09.06 р.                                                                               Справа № 1/232                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фатима” м. Донецьк

до відповідача  Військової частини № 3023 м. Донецьк

про  стягнення  матеріальної шкоди в сумі 66 160 грн. 46 коп.

Суддя                                    Азарова З. П.

При секретарі судового засідання: Розум А.С.

Представники :  

Від позивача  Деревянко А.П.  - представник

Від  відповідача – Рудь С.О. - представник

В засіданні брали участь: Александров О.В. – прокурор

В судовому засіданні 29.08.06 було оголошено перерву для надання додаткових документів.

В судовому засіданні 5.09.06 оголошена перерва для виготовлення і оголошення рішення          

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фатіма” м.Донецьк звернулось з позовом до Військової частини № 3023 м. Донецьк про стягнення матеріальної шкоди в сумі 66 160 грн. 46 коп., яка виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 22.04.06р.

В обґрунтування позову позивач посилається на постанову військової прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи від 3.05.06р., висновок експертної оцінки № 7/5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, справка відділення Державтоінспекції Кіровського районного відділа  внутрішніх справ  м. Донецька , акт огляду транспортного засобу, договір про надання послуг перевезення автомобільним транспортом від 25.04.06р., видатковий касовий ордер від 19.06.06р.

          7.08.06р. надійшла заява військового прокурора Донецького гарнізону про вступ до участі у справі і згідно ст.29 Господарського процесуального кодексу України,    вказана заява прийнята та задоволена ухвалою від 8.08.06р.

          Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність підпису учасника дорожньо-транспортної пригоди, наявність розбіжностей в матеріалах, наданих позивачем. Крім того,  відповідач не згоден з експертною оцінкою щодо визнання розміру шкоди.

          Розгляд справи був відкладений для надання додаткових доказів.

          В судовому засіданні 29.08.06р. сторони надали витребувані докази. Відповідач і прокурор , який брав участь в засіданні, заявили про можливість врегулювання спору з позивачем. Судом оголошена перерва.

          В судовому засіданні 5.09.06р. відповідач заявив про часткове визнання позову, оскільки фактичні витрати на ремонт пошкодженого автомобілю не відповідають висновку експерта. Крім того неправильно розрахована сума за втрату його товарної вартості. Відповідач визнав суму 12 724 грн. 72 коп. і заявив клопотання про розстрочку виконання рішення у зв'язку з мінімальним фінансуванням.

          Розглянувши матеріали справи, додатково надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив,  що 22.04.06р. з вини водія автомобіля ВАЗ 21099, який належав військовій частині № 3023 м. Донецька, було здійснена дорожньо-транспортна пригода у Кіровському районі м. Донецька, вул. Узловая. Внаслідок цієї пригоди був пошкоджений автомобіль Опель “Астра”, який належав ТОВ “Фатіма”. Згідно матеріалів розслідування вказаної пригоди та постанови військової прокуратури м. Донецька від 3.05.06р. встановлена вина водія автомобіля ВАЗ 21099, який належить відповідачу.

          Позивачем здійснена експертно-оціночна експертиза вартості шкоди, яку спричинена автомобілю Опель “Астра”. Згідно висновку експертно-оціночної компанії “Евротест” м. Макіївка, вартість матеріальної шкоди стає 57 160 грн. 46 коп. і вказану суму заявив позивач, а саме: вартість ремонту 50 879 грн. 99 коп., втрата товарної вартості 6 011 грн. 46 коп.

          Проте відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

          Матеріалами справи підтверджено, що позивач заявив суму ремонту транспортного засобу на підставі висновку оцінювача експертно-оціночної компанії. Але згідно наданих військовою прокуратурою доказів ремонт пошкодженому автомобілю був здійснений з 25.04.06р. по 2.06.06р. товариством з обмеженою відповідальністю  “Гратіум”  м. Донецьк. Фактичні або реальні витрати згідно наданої довідки та накладних становлять  12 617 грн. Відтак, з врахуванням реальних збитків суд вважає, що вказана сума  підлягає задоволенню згідно ст.1187 Цивільного кодексу України, виходячи з реальних витрат позивача. Суд не приймає до уваги посилання позивача на визначену суму збитків оцінювачем експертної компанії, оскільки зроблений висновок не є обов'язковим доказом позивних вимог. Він   оцінюється разом з наявними у справі доказами. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Крім того, відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна.

          Крім реальних збитків суд вважає, що задоволенню підлягає заявлена сума втраченої вартості автомобіля, в розмірі заявленої позивачем, оскільки вказана сума визначена експертом. Суд не приймає розрахунок відповідача, зроблений від реальної вартості ремонту, оскільки пошкоджений автомобіль був випуску 2006 року, наявність пошкодження сприяло втраті товарної вартості залежно  від пошкоджень,  які визначені оцінювачем  на підставі  ринкової вартості.                                                         

          Щодо збитків, заявлених позивачем в сумі 6 000 грн. за надані послуги перевезення автомобільним транспортом, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

          В силу ст. 33  Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона  посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач  надав договір без номера від 25.04.06р., укладений з фізичною особою Солов,євим С.Д., з якого не вбачається, що визначені послуги здійснювалися у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. В договорі не визначена марка автомобіля у повному обсязі, відсутнє  свідоцтво  про реєстрацію транспортного засобу. Відсутні будь-які докази експлуатації автомобіля або вказаного договору. Позивач не довів, що саме вказані перевезення були здійснені.

          Не підлягає задоволенню заявника сума витрат на юридичні послуги, оскільки ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Стягнення ж суми в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат, чинним законодавством не передбачено. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          В розглянутому спорі позивач уклав договір про надання юридичних послуг з юридичною фірмою. Позивач не довів необхідність укладення вказаного договору і виплати визначеної  договором суми. Згідно пункту 5.1. договору № 05/06 від 1.05.06р. про надання послуг, сторони передбачили, що по закінченні робіт юридична фірма надає акт виконаних робіт і сторони його підписують. Позивач не надав такий акт і не довів суду про неможливість його надання. Грошові кошти за договором не оплачувалися. Таким чином суд вважає, що заявлена сума, визначена у договорі про надання юридичних послуг не відноситься до складу судових витрат і стягненню не підлягає. А у виді збитків їх позивач не довів.

          Керуючись ст.ст. 33, 43, 77, 82-85   Господарського процесуального кодексу України,   господарський  суд-

                 В И Р І Ш И В :

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фатима” м. Донецьк    задовольнити частково.

          Стягнути з Військової частини № 3023 м. Донецьк (83013, м. Донецьк,  вул. Софійська, буд.1, ЄДРПОУ 08803603, п/р 35211010000193  в Куйбишевському відділенні ощадбанка України № 5403, МФО 394040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фатима” м. Донецьк (83008, м. Донецьк, вул. Сомова,  буд. 78,  ЄДРПОУ 23783660, п/р 26004301610249  в Куйбишевському відділені Промінвестбанку України в  м. Донецьку,  МФО 334408)  збитки в сумі 18 628 грн. 46 коп.,  витрати по держмиту 186 грн. 40 коп., за інформаційно-технічні  послуги 33 грн. 22 коп.

В іншій частині позову відмовити.

                 Рішення оголошено в засіданні та набуває законної сили після закінчення десятиденного строку.

Суддя                                                                         Азарова З.П.