Ухвала

від 16.08.2024 по справі 460/7741/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

16 серпня 2024 року м. Рівне№460/7741/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.М. Дудар, розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доначальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 провизнання дій протиправними, скасування наказу,В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, скасування наказу.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною постановку (взяття) його на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 11.07.2024 №212 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 .

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

14.08.2024 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову. Представник просить суд заборонити командиру Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін), АДРЕСА_1 , та командиру Військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , вчиняти будь які похідні дії відносно ОСОБА_1 , які перебувають у безпосередньо причинно-наслідковому зв`язку із оскаржуваним наказом відповідача №212 від 11.07.2024, зокрема, які слугують підставою для подальшого утримання ОСОБА_3 у цих військових частинах, унеможливлюють його право вільно пересуватися, прибути і перебувати на своєму робочому місці в ТОВ "МВП "ЕНЕРГОРІШЕННЯ", яке розташоване в м.Київ, де виконувати свої професійні обов`язки та прибувати в судові засідання по даній справі.

Заява обґрунтована тим, що оскаржуваний у цій справі наказ має очевидні ознаки протиправності та незаконності, є таким, що грубо порушує право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суперечить п.94 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Представник позивача зазначає, що наказ відповідача від 11.07.2024 №212 має причинно наслідковий зв`язок із похідними діями командирів наведених військових частин, де у наслідку ОСОБА_4 не має вільного пересування та примусово утримується у вищевказаних військових частинах. Тобто, дії командирів наведених військових частин є похідними діями унаслідок незаконного і протиправного акту відповідача, який оскаржується. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

За приписами ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У силу вимог ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд зазначає, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що предметом спору у цій справі є дії уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.07.2024 №4421, 11 червня 2024 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до абз.11 п.9 постанови Кабінету Міністрів України №154 "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки" здійснювалися заходи оповіщення на території Вараського району. За результатами заходів було проведено оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.07.2024 №212 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу по мобілізації", солдата ОСОБА_1 , військовозобов`язаного, який перебуває на військовому обліку у Вараському РТЦКСП Рівненської області, 11 липня 2024 року призвано на військову службу по мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача зазначає, що відповідачем порушено право позивача на відстрочку від призову на військову службу. Позивач ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомив, що наразі внаслідок незаконних і протиправних дій відповідача він з Військової частини НОМЕР_1 відряджений до Військової частини НОМЕР_3 , де проходить навчання у Польовому центрі забезпечення освітнього процесу ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Відтак, оскаржуваний наказ відповідача та дії командирів вказаних військових частин взаємно пов`язані між собою у своїй послідовності.

За приписами Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №3543-XII), громадяни України зобов`язані виконувати конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у період особливого стану.

Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст.1 Закону №1932-XII).

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №1932-XII, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

За приписами ч.3 ст.22 Закону №1932-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Суд звертає увагу на те, що призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в Україні у зв`язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадження та виконання заходів зазначеного правового режиму, спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, виконання Закону №1932-XII та Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію".

У зв`язку з реалізацією наказу від 11.07.2024 №212 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу по мобілізації", військовозобов`язаний ОСОБА_1 змінив статус став військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 .

Проаналізувавши положення Закону №1932-XII та Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, суд зазначає, що основним розпорядчим актом військового управління є наказ або розпорядження командира (начальника), який відповідно до військових статутів України віддається на правах єдиноначальності командира військової частини (начальника установи), що містить норми, обов`язкові для виконання підлеглим.

Відповідно до ст.6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого наказом від 24.03.1999 № 551-XIV, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження.

Згідно з п.10 ч.3 ст.151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Таким чином, обравши способом забезпечення позову заборону командирам Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) та Військової частини НОМЕР_3 вчиняти будь які похідні дії відносно ОСОБА_1 , представник позивача фактично просить суд постановити ухвалу про заборону віддавати останнім накази чи розпорядження щодо позивача, що не узгоджується з п.10 ч.3 ст.151 КАС України.

Крім того, долученими до матеріалів справи та до заяви про забезпечення позову доказами не обґрунтовано очевидну протиправність оспорюваного наказу відповідача.

Відтак, застосування запропонованих заявником заходів забезпечення позову може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішення, дій чи бездіяльності відповідача, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

Зазначені обставини можуть бути встановлені виключно під час розгляду по суті справи, предметом якого буде надання судом правової оцінки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, враховуючи вимоги КАС України, зміст заявлених позовних вимог у співставленні з заходами забезпечення позову, про які просить позивач, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Таким чином, заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 150-153, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалу складено 16 серпня 2024 року.

Суддя О.М. Дудар