Постанова

від 19.08.2024 по справі 914/555/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2024 р. Справа №914/555/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці б/н від 12.06.2024 року (вх. № 01-05/1669/24 від 13.06.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2024 року (суддя О.Ю.Бортник; повний текст рішення складено 23.05.2024 року)

у справі № 914/555/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕССЕТ»</a> (далі ТзОВ «ЕССЕТ»)

до відповідача-1: Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

до відповідача-2: Головного управління Держпраці у Львівській області

до відповідача-3: Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про стягнення 123059 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

27.02.2024 року ТзОВ «ЕССЕТ» звернувся до господарського суду Львівської ї області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Головного управління Держпраці у Львівській області та Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення 123059 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 р. скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 р. у справі № 813/2018/18, та визнано протиправною і скасовано постанову управління Держпраці у Львівській області № 071 від 11.04.2018 р. Кошти, які позивач сплатив на виконання цієї постанови управлінню Держпраці у Львівській області № 071 від 11.04.2018 р. в розмірі 123059 грн. (111690 грн. штрафу, 11169 грн. виконавчого збору та 200 грн. витрат на проведення виконавчих дій), йому не повернуто після її визнання судом протиправною та скасування, а відтак ці кошти продовжують безпідставно знаходитись у державному бюджеті, тому підлягають поверненню платнику на підставі ст. 1212 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.05.2024 року у справі №914/555/24 позов ТзОВ «ЕССЕТ» задоволено в частині позовних вимог до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ «ЕССЕТ» 123059 грн. безпідставно набутих штрафу, виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, а також 3028 грн. судового збору. У задоволенні позову в частині позовних вимог до Головного управління Держпраці у Львівській області відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що позивач оскаржив постанову Головного управління Держпраці у Львівській області № 071 від 11.04.2018 про накладення на нього 111690 грн. штрафу за порушення законодавства про працю. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 р., залишену без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 р. у справі № 813/2018/18 спірну постанову визнано протиправною та скасовано.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що на момент сплати штрафу та інших платежів в примусовому порядку юридична підстава для таких платежів існувала (постанова про накладення штрафу не була скасована), як існувало й відкрите виконавче провадження. Проте, з моменту скасування апеляційним адміністративним судом постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу, правова підстава сплати такого штрафу відпала. Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на звернення з позовом про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач-1 Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зазначає, що міжрегіональне управління є територіальним органом Держпраці і було утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 року № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці». Заявляє, що вказана постанова не передбачає, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці є правонаступниками прав та обов`язків головних управлінь Державної служби з питань праці, які ліквідуються. Апелянт вважає, що позовні вимоги позивача заявлені до одного із неналежних співвідповідачів, а саме міжрегіонального управління. Відповідач вказує на те, що позивач не дотримався передбаченого Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787. Просить рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2024 року у справі №914/555/24 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що після визнання протиправною та скасування в судовому порядку постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у Держаному бюджеті України без достатніх правових підстав, тобто повернення таких коштів платникові стосується захисту його майнових прав, як суб`єкта господарювання. Позивач вважає, що сума штрафу, перерахована до бюджету на підставі постанови про застосування стягнення, яку надалі визнано протиправною та скасовано, необхідно стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану. Вказує на те, що скаржник у своїй апеляційній скарзі не ставить під сумнів необхідність повернення позивачу спірної суми. Просить рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2024 року у справі № 914/555/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційне провадження у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/555/24 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: В.М. Гриців, І.Б. Малех.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі № 914/555/24 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2024 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи обставини стосовно ознайомлення позивача та відповідача з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року про розгляд справи № 914/555/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 18.06.2024 року доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідачів.

Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення сторін у справі про порядок розгляду справи №914/555/24.

На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на судове рішення у справі № 914/555/24, яке є предметом оскарження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення процесуальних прав сторін у справі, суд вважає необхідним ухвалити постанову у даній справі в межах розумного строку.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, постановою про накладення штрафу №071 від 11.04.2018 року Головним управлінням держпраці у Львівській області на ТзОВ «ЕССЕТ» накладено штраф у розмірі 111690,00 грн.

30.05.2018 року постановою ВП № 56496148 від 30.05.2018 року на підставі вказаної постанови старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львова Барилко Людмилою Володимирівною відкрито виконавче провадження.

Як вбачається з копії меморіального ордеру № I0810G7QE1 від 10.08.2018 року Залізничним ВДВС м. Львова стягнуто з ТзОВ «ЕССЕТ» 123059,00 грн, з них: штраф - 111690,00 грн., виконавчий збір 11169,00 грн., витрати на проведення виконавчих дій 200,00 грн.

Згідно постанови від 17.09.2018 року ВП № 56496148 старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львова Барилко Людмилою Володимирівною закінчено виконавче провадження у зв`язку із стягненням боргу.

ТзОВ «ЕССЕТ» звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №71 від 11.04.2018 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року у справі № 813/2018/18 відмовлено у позові.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 року, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 06.12.2023 року у справі №813/2018/18, визнано протиправною і скасовано постанову управління держпраці у Львівській області №71 від 11.04.2018 року.

Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення безпідставно набутих коштів у зв`язку із скасуванням постанови про накладення штрафу.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України встановлено, що учасниками цивільних відносин є, зокрема, держава Україна.

Відповідно до частини 1 статті 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За змістом статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За положеннями частини 1, 2 статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

У відповідності до статті 174 Цивільного кодексу України держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Згідно з частиною 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові ВП ВС від 08.08.2023 року, справа №910/5880/21 зазначено:

«Велика Палата Верховного Суду вважає, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави».

Також Верховний Суд у своїй Постанові від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17 вказав:

«За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна».

У справі № 914/555/24 суд встановив, що постановою про накладення штрафу №071 від 11.04.2018 року Головним управлінням держпраці у Львівській області на ТзОВ «ЕССЕТ» накладено штраф у розмірі 111690,00 грн., який позивач сплатив відповідно до меморіального ордеру № I0810G7QE1 від 10.08.2018 року в сумі 123059,00 грн, з них: штраф - 111690,00 грн., виконавчий збір 11169,00 грн., витрати на проведення виконавчих дій 200,00 грн.

Також встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 року, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 06.12.2023 року у справі №813/2018/18, визнано протиправною і скасовано постанову Управління держпраці у Львівській області № 71 від 11.04.2018 року.

На момент сплати штрафу та інших платежів в примусовому порядку юридична підстава для таких платежів існувала (постанова про накладення штрафу не була скасована), як існувало й відкрите виконавче провадження.

Отже, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, так як сплачені позивачем кошти не були надміру сплаченими, а були стягнуті згідно з вищевказаною постановою про накладення штрафу.

Кошти з позивача були стягнуті на правовій підставі, яка існувала на момент оплати таких коштів, проте в подальшому така правова підстава відпала, оскільки постанова про накладення штрафу була скасована судом.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах підлягає до застосування стаття 1212 Цивільного кодексу України, так як з моменту скасування постанови про накладення штрафу кошти, отримані державою, підпадають під ознаки безпідставно набутого майна (сплачених коштів).

Суд встановив, що в матеріалах даної справи немає доказів повернення позивачу з Державного бюджету України 111690 грн. безпідставно отриманих коштів.

Тому вірним є висновок суду першої інстанції про обгрунтованість заявлених позовних вимог і наявність правових підстав для задоволення позову.

Апелянт наголошує в апеляційній скарзі, що міжрегіональне управління є територіальним органом Держпраці, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 року № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці», якою не передбачено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці є правонаступниками прав та обов`язків головних управлінь Державної служби з питань праці, які ліквідуються.

З цього приводу необхідно зазначити, що відповідно до пп.1 п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» № 14 від 12.01.2022 територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, куди, зокрема входить і Головне управління Держпраці у Львівській області, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Підпунктом 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 14 від 12.01.2022 року встановлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Волинській області, Управління Держпраці у Закарпатській області, Головного управління Держпраці у Львівській області, Управління Держпраці у Рівненській області.

Тобто, вказаним нормативно-правовим актом чітко і недвозначно визначено, що відповідач-1 Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці виконує завдання і функції Головного управління Держпраці у Львівській області.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у цій справі саме Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань є органом, який представляє інтереси держави у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищенаведені норми права та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції, так як суд надав правильну правову оцінку спірним правовідносинам.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 23.05.2024 року у справі № 914/555/24.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 8, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці б/н від 12.06.2024 року (вх. № 01-05/1669/24 від 13.06.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2024 року у справі №914/555/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех