Ухвала

від 26.09.2024 по справі 914/555/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/555/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Губенко Н.М.,

розглянув касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

на рішення Господарського суду Львівської області

(суддя -Бортник О.Ю.)

від 23.05.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Зварич О.В., судді - Гриців В.М., Малех І.Б.)

від 19.08.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕТ"

до: 1) Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці;

2) Головного управління Держпраці у Львівській області;

3) Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про стягнення 123 059,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕССЕТ" звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Головного управління Держпраці у Львівській області та Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення 123 059,00 грн.

2. Позов мотивовано тим, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 813/2018/18 та визнано протиправною і скасовано постанову управління Держпраці у Львівській області № 071 від 11.04.2018. Кошти, які позивач сплатив на виконання цієї постанови, в розмірі 123 059,00 грн (111 690,00 грн штрафу, 11 169,00 грн виконавчого збору та 200,00 грн витрат на проведення виконавчих дій), йому не повернуто після її визнання судом протиправною та скасування, а відтак ці кошти продовжують безпідставно знаходитись у державному бюджеті, тому підлягають поверненню платнику на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2024, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024, позов задоволено в частині позовних вимог до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 123 059,00 грн безпідставно набутих штрафу, виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, а також 3 028,00 грн судового збору. У задоволенні позову в частині позовних вимог до Головного управління Держпраці у Львівській області відмовлено.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що на момент сплати штрафу та інших платежів в примусовому порядку юридична підстава для таких платежів існувала (постанова про накладення штрафу не була скасована), як існувало й відкрите виконавче провадження. Проте, з моменту скасування апеляційним адміністративним судом постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу, правова підстава сплати такого штрафу відпала. Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на звернення з позовом про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.

5. 09.09.2024 Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці надіслало до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

7. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

8. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

9. Позов у зазначеній справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028, 00 грн.

10. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

11. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).

12. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

13. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.

14. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню (абзац другий пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

15. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.

16. Скаржник посилається на те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо визначення порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а також має істотне значення для забезпечення належного виконання рішень судів та реалізації принципів верховенства права, юридичної визначеності та єдності судової практики в цій категорії справ (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

17. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

18. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

19. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.

20. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

21. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у скарзі не наведено належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

22. У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.

23. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

24. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

25. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

26. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 123 059,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

27. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

28. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/555/24 за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко