Постанова

від 13.08.2024 по справі 902/88/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року Справа № 902/88/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Михніцького Геннадія Юльяновича - довіреність № 020252/23 від 16.10.2023

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 09.04.24р. суддею Шамшуріною Марією Вікторівною о 14:05 у м.Вінниці, повний текст складено 19.04.24р. у справі № 902/88/24

за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк"

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд"

до відповідача-2 ОСОБА_1 ,

про стягнення 1 212 608,77 гривень

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021162/579 від 19.07.2021 року у розмірі 1 212 608,77 гривень, у тому числі 1 000 000,00 гривень заборгованості за кредитом та 212 608,77 гривень заборгованості за відсотками.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 19.07.2021 року між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Рудстар Вуд" було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №РSМВ2021162/579 за умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію у національній валюті з максимальним лімітом 1 200 000,00 гривень та на виконання умов договору банком 19.07.2021 року надано позичальнику кредитні кошти у сумі 1 200 000,00 гривень.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № РSМВ2021162/579/1 від 19.07.2021 року, згідно якого у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань за кредитним договором поручитель разом з позичальником солідарно відповідає перед банком у повному обсязі зобов`язань, передбачених кредитним договором.

Позивач зазначив, що позичальник та поручитель не повернули у повному обсязі кредитні кошти та не сплатили у повному обсязі проценти за користування кредитом.

Неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за кредитним договором стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 у справі №902/88/24 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021162/579 від 19.07.2021 у сумі 1 007 803,57 грн, з них 1 000 000,00 гривень заборгованість за кредитом та 7 803,57 гривень заборгованість за відсотками.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 204 805,20 гривень заборгованості за відсотками - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" 7 558,50 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" 7 558,50 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 у справі №902/88/24 в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог та ухвали в цій частині нове рішення про задоволення позову до відповідачів.

Вказує, що позичальником 19.07.2021 було отримано кредит у розмірі максимального ліміту 1 200 000,00 грн. У подальшому кредит частково погашався, потім брався знову в межах доступного ліміту кредитування, адже це є відновлювальна кредитна лінія. В ході користування кредитної лінії Позичальник в повній мірі не погасив заборгованість по тілу кредиту, що призвело до простроченої заборгованості.

На забезпечення умов виконання кредитного договору № PSMB2021162/579 від 19.07.2021 з ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №Р8МБ2021162/579/1 від 19.07.2021 року, надалі за текстом - Договір поруки.

Відмовляючи в позові щодо стягнення процентів в сумі 204 805,20 грн. суд першої інстанції виходив з того, що вони були нараховані після 18.07.2022, що є кінцевою датою погашення кредиту згідно умов Кредитного договору.

В даному випадку суд першої інстанції припустився помилки, адже позичальником кредит фактично погашений не був, а умови кредитного договору передбачають, що проценти за користування кредитом нараховуються на фактичну заборгованість по кредиту протягом усього строку користування ним.

З посиланням на п.п. 6.2,6.3,10.4 договору вказує, що згідно умов кредитного договору проценти нараховуються протягом усього строку користування кредитом, а відповідно до дати його повного фактичного погашення, а не лише до строку дії ліміту кредитної лінії, якого боржник не дотримався.

Отже, суд першої інстанції відмовляючи позивачу у стягненні процентів порушив ч. 1 ст. 1054 ЦК України.

Зазначена вище позиція повністю відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 18.01.2022 справа №910/17048/17, пункти 121-124 Постанови ВП ВС. Зокрема у пункті 123 постанови ВП ВС йдеться, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від строку дії кредитного договору.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідачів 1,2 не надійшло, що в силу вимог ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 у справі №902/88/24 в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог та ухвали в цій частині нове рішення про задоволення позову до відповідачів.

Представники відповідачів 1,2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися заздалегідь та належним чином, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду надіслано до електронного кабінету позивача та відповідача 1 та на поштову адресу відповідача 2.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників відповідачів 1,2, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

12.08.2022 на позачергових Загальних зборах акціонерів АТ "Альфа-Банк" було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на Акціонерне товариство "Сенс Банк", а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства "Альфа-Банк" шляхом затвердження його в новій редакції (т. 1 а.с. 54-70, 96-98).

30.11.2022 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на Акціонерне товариство "Сенс Банк" (т. 1 а.с. 38-50).

19.07.2021 між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк" - далі позикодавець, банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" (далі - позичальник, відповідач) було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №Р8МВ2021162/579 (далі -договір) (т. 1 а.с. 75-95, 156-166).

Згідно пункту 1.1. договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у національній валюті, що надалі іменується "Кредитна лінія" та на підставі відповідних додаткових угод до цього договору та/або заяв на видачу кредитних коштів (траншу) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

У цьому договорі терміном "відновлювана кредитна лінія" позначається кредитна лінія, протягом строку дії якої після повернення наданого позичальнику кредиту або його частини банк здійснює подальше кредитування позичальника у межах її ліміту.

У цьому договорі терміном "Кредит" позначається загальна сума усіх траншів, шо фактично надані позичальнику згідно з цим договором і не повернені банку.

У цьому договорі терміном "Транш" позначається частина кредиту, що надана позичальнику згідно з відповідною додатковою угодою до цього договору та/або заявою на видачу кредитних коштів про його надання і не повернута банку.

За умовами пункту 1.2. договору позичальнику відкрито ліміт кредитної лінії:

а) в період з дати набуття чинності цим договором по " 18" лютого 2022 року (включно) - І 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч, 00) гривень:

б) в період з " 19" лютого 2022 року по " 18" березня 2022 року (включно) - 1 000 000,00 (один мільйон, 00) гривень;

в) в період з " 19" березня 2022 року по " 18" квітня 2022 року (включно) - 800 000,00 (вісімсот тисяч, 00) гривень;

г) в період з " 19" квітня 2022 року по " 18" травня 2022 року (включно) - 600 000,00 (шістсот тисяч, 00) гривень;

г) в період з " 19" травня 2022 року по " 18" червня 2022 року (включно) - 400 000,00 (чотириста тисяч, 00) гривень;

д) в період з " 19" червня 2022 року по дату закінчення строку дії кредитної лінії (включно) - 200 000,00 (двісті тисяч, 00) гривень.

Згідно пункту 1.4. договору строк дії кредитної лінії закінчується " 18" липня 2022 року.

Умовами пунктів 4.1., 4.3. договору передбачено, що у день укладення цього договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію та позичковий рахунок для обліку кредиту. Банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь - який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Максимальний строк дії траншу - 6 місяців.

Відповідно до пункту 8.1. договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу у терміни, що визначені у відповідній додатковій угоді/заяві про надання траншу, на підставі якої/яких цей транш наданий, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії кредитної лінії. Повернення кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим.

За змістом пункту 8.3. договору при зменшенні ліміту кредитної лінії у відповідності з пунктом 1.2. цього договору позичальник, незалежно від того, чи настав термін повернення траншів, визначений згідно з пунктом 8.1. цього договору, зобов`язаний здійснювати часткове повернення кредиту таким чином, щоб він не перевищував:

-станом на " 19" лютого 2022 року - 1 000 000,00 (один мільйон, 00) гривень;

-станом на " 19" березня 2022 року - 800 000,00 (вісімсот тисяч, 00) гривень;

-станом на " 19" квітня 2022 року - 600 000,00 (шістсот тисяч, 00) гривень;

-станом на " 19" травня 2022 року - 400 000,00 (чотириста тисяч, 00) гривень;

-станом на " 19" червня 2022 - 200 000,00 (двісті тисяч, 00) гривень;

-станом на кінець дня " 18" липня 2022 року - 0,00 (нуль) гривень.

Сума заборгованості за кредитом, що не повернена у будь-який зі строків, зазначених в п.8.1. та/або 8.3. цього договору, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку вважається простроченою. Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства України, то днем погашення суми фактичної заборгованості за кредитом є перший банківський день, що слідує за таким днем.

Договір підписано уповноваженими представниками банку та позичальника, підписи яких скріплені печатками обох сторін.

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника 19.07.2021 між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки № РSМВ2021162/579/1 (далі - договір поруки) (т. 1 а.с. 12-13, 167-168).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, надавши 19.07.2021 відповідачу-1 кредитні кошти у розмірі 1 200 000,00 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" та визнається відповідачем (т. 1 а.с. 19, 20-37).

Водночас, відповідач-1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним не виконав належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості та наявними у матеріалах справи виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" (т. 1 а.с. 19, 20-37, 71 (зворотна сторона) - 79, 173-177).

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, на адресу позичальника та поручителя банком було направлено вимогу від 01.09.2023 вих. № 5/01 про усунення порушень з вимогою погасити заборгованість за кредитом у сумі 1 000 000,00 та за відсотками у сумі 212 608,77 гривень (т.1 а.с. 99-100).

Судом установлено, що доказів сплати відповідачами заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять та представник відповідача-1 не заперечив обставини наявності боргу за кредитом у сумі 1 000 000,00 гривень.

Неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором у строк визначений договором стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Як зазначалося вище рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 у справі №902/88/24 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021162/579 від 19.07.2021 у сумі 1 007 803,57 грн, з них 1 000 000,00 гривень заборгованість за кредитом та 7 803,57 гривень заборгованість за відсотками.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 204 805,20 гривень заборгованості за відсотками - відмовлено.

При цьому, скаржник оскаржує вказане рішення лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 204 805,20 гривень заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції, лише в оскарженій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення 212 608,77 гривень заборгованості за відсотками суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно пункту 1.3., підпунктів 1.3.1, 1.3.2 договору банк нараховує проценти на залишок строкової заборгованості позичальника за кредитною лінією (далі - базова процентна ставка) у розмірі, визначеному за формулою: індекс UIRD (ЗМ) (змінна величина) (далі за текстом - Індекс UIRD) + 7% (сім процентів) річних (фіксована маржа).

Терміном "Індекс UIRD" у цьому договорі позначається український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) - середньозважена річна ставка, що розраховується кожного банківського дня в системі Thomson Reuters на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб у гривні на строк 3 (три) місяці з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору і опублікований в Thomson Reuters або опублікований на сайті Національного банку України в мережі Інтернет www.bank.gov.ua. У випадку розходження значень ставки UIRD між різними джерелами інформації перевага надається значеною ставки UIRD, що опублікована у Thomson Reuters.

Сторони погоджуються з тим, що Індекс UIRD ґрунтується на об`єктивних індикаторах фінансової сфери, дозволяє визначити ринкову вартість кредитних ресурсів та встановлюється незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

На день укладення цього договору розмір базової процентної ставки складає 6,87% (шість цілих вісімдесят сім сотих процентів) річних + 7% (Сім процентів) річних = 13,87% (тринадцять цілих вісімдесят сім сотих процентів), при цьому застосовано розмір Індексу UIRD станом на 16.07.2021.

Відповідно до пункту 1.3.3 договору базова процента ставка за кредитним договором є змінною за типом та переглядається банком щоквартально.

Розрахунок та перегляд розміру базової процентної ставки здійснюється без укладання окремої додаткової угоди до кредитного договору (пункт 1.3.5 договору).

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2, 6.3. договору протягом строку дії цього договору розмір процентної ставки за користування кредитом (траншем) встановлюється згідно п. 1.3 цього договору.

Проценти нараховуються щомісячно, не рідше одного разу на місяць на суму кожного траншу протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт). Для цілей визначення періоду для нарахування процентів на суму кожного з траншів день його надання враховується, а день повернення - не враховується.

Проценти, нараховані за місяць позичальник зобов`язаний сплачувати у строк з 1-го числа по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані Позичальник сплачує проценти за Компенсаційною процентною ставкою (визначеною згідно з п.2.3 цього договору) виключно за умови вчасного та у повному обсязі виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

У разі повного повернення траншу, в тому числі, але не виключно, дострокового, проценти, нараховані за користування траншем, повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо коштів, що направляються на повне повернення траншу, недостатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається, що строк сплати таких процентів наступив, і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів з урахуванням черговості, передбаченої п. 9.4. цього договору.

Сума заборгованості по сплаті процентів, що не повернена у будь-який з зазначених вище строків, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку переноситься банком на рахунки простроченої заборгованості.

Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства України, то днем погашення суми заборгованості по сплаті процентів є перший банківський день, що слідує за таким днем.

Умовами кредитного договору сторони погодили, що строк дії кредитної лінії закінчується 18 липня 2022 року та позичальник зобов`язаний повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу у терміни, що визначені у відповідній додатковій угоді / заяві про надання траншу, на підставі якої/яких цей транш наданий, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії кредитної лінії (пункти 1.4., 8.1. договору).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, банк здійснив нарахування процентів за користування кредитом по 01.09.2023.

Тобто позивачем здійснено нарахування процентів за межами строку кредитування (після 18.07.2022).

Як зауважував скаржник як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, що згідно умов кредитного договору проценти нараховуються протягом усього строку користування кредитом до дати його повного фактичного погашення, а не лише до строку дії ліміту кредитної лінії, якого боржник не дотримався, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 18.01.2022 р. у справі №910/17048/17 де у пункті 123 зазначено, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від строку дії кредитного договору.

Пунктом 4 статті 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 дійшла висновку про те, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Тобто регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Стосовно можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування Велика Палата Верховного Суду зауважила, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові зазначила, що при вирішенні відповідних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування (або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту). Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду уточнила висновок, наведений у постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, таким: у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Отже нарахування процентів за "користування кредитом" по день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитного договору не ґрунтуються на вимогах закону.

За висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у пункті 91 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (пункт 116 постанови).

У постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Зважаючи на вищенаведене, доводи скаржника про необхідність нарахування процентів за "користування кредитом" по день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитного договору з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 є безпідставними та не беруться судовою колегією до уваги враховуючи наявність постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 .

В якості правової підстави для нарахування та стягнення процентів позивач як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції посилався на положення статей 1048, 1054 ЦК України та на пункти 6.2, 6.3., 10.4. кредитного договору з приводу чого колегія суддів зауважує таке.

Водночас, умовами пункту 1.1. договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії визначено обов`язок позичальника своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом.

За змістом пунктів 6.1., 1.3. договору протягом строку дії цього договору розмір процентної ставки за користування кредитом (траншем) встановлюється згідно п. 1.3 цього договору.

Положеннями пунктів 10.4-10.6. договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань з повного повернення кредиту після закінчення строку дії кредитної лінії, вказаного у п. 1.4 цього договору або після закінчення строку виконання зобов`язання з повернення кредиту (його частини) у зв`язку з пред`явленням банком позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування ним і виконання усіх інших зобов`язань позичальника за цим договором та/або повного повернення будь-якого траншу (його частини) після закінчення терміну його повернення, встановленого у відповідній заяві про надання траншу, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти від суми простроченого кредиту та/або простроченого траншу (його частини) до повного фактичного повернення кредиту та/або траншу (його частини) в розмірі та відповідно до умов, що передбачені п. 1.3. цього договору.

Проценти, передбачені в п. 10.4. цього договору, нараховуються щомісячно, при цьому таке нарахування здійснюється не рідше одного разу на місяць на суму кожного простроченого траншу (його частини) на суму кредиту (його частини), виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт).

Проценти, нараховані згідно з п. 10.5. цього договору, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

У разі повного повернення простроченого траншу, проценти нараховані на суму простроченого траншу повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо коштів, що направляються на повне повернення простроченого траншу не достатньо для повної сплати процентів, нарахованих відповідно до п. 10.4. цього договору, то вважається, що строк сплати таких процентів наступив, і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості передбаченої п. 9.4. цього договору.

У розрахунку нарахованих позивачем процентів зазначено, що проценти нараховані за користування кредитом та заборгованість за процентами становить 212 608,77 гривень.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що із аналізу умов договору та розрахунку заборгованості поданого позивачем вбачається, що підставою для нарахування та сплати процентів за договором є саме користування кредитними коштами.

Із змісту позову та розрахунку заборгованості не вбачається, що позивачем здійснено нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що є безпідставними твердження позивача про правомірність нарахування банком процентів за користування кредитними коштами по день фактичного погашення кредитної заборгованості в повному обсязі, оскільки проценти, які сплачуються поза межами строку кредитування, не є процентами за "користування кредитом", а є мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання, яка не застосована позивачем до позичальника та не є підставою для нарахування та стягнення процентів.

Отже, колегія суддів зауважує, що проценти, які заявлені до стягнення з відповідачів 1,2 нараховані позивачем поза межами строку кредитування за користування кредитом, а не як міра відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України.

Водночас, у разі нарахування процентів як міри відповідальності за статтею 625 ЦК України, суд апеляційної інстанції, також звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивач у письмових поясненнях та у розрахунку заборгованості зазначив, що станом на 19.07.2022 заборгованість по кредитному договору складала 1 038 596,57 гривень, з них 1 000 000,00 гривень за кредитом та 38 596,57 за процентами.

Згідно розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом за період із 20.07.2022 по 01.09.2023 позивачем нараховано процентів у розмірі 204 805,20 грн.

Позивач також зазначив, що після 19.07.2022 відповідачем було сплачено 30 793,00 гривень, які були направлені на погашення процентів за минулі періоди.

Відповідач-1 зазначеної обставини не заперечив та сплата відповідачем-1 після 19.07.2022 грошових коштів у сумі 30 793,00 гривень підтверджується розрахунком позивача та банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що на дату спливу строку дії кредитної лінії згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача-1 по нарахованим процентам становила 38 596,57 гривень, з яких відповідачем-1 після 18.07.2023 було сплачено 30 793,00 гривень, отже заборгованість по нарахованим у межах строку кредитування процентам становить 7 803,57 гривень.

Доказів сплати вказаної суми заборгованості відповідачами не надано, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та відповідачами не спростовано.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 7 803, 57 гривень.

При цьому колегія суддів зауважує, що оскільки проценти у сумі 204 805,20 гривень нараховані позивачем за користування кредитом поза межами строку кредитування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення 204 805,20 гривень заборгованості за процентами є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з відповідача-2, суд апеляційної інстанції зауважує таке.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.

Положеннями статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

За приписами статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як зазначалося вище, положеннями пункту 1.1. договору поруки, укладеного між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 від 19.07.2021 № РSМВ2021162/579/1 сторони погодили, що за цим договором поручитель поручається за виконання - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд", код ЄДРПОУ 41861132, місцезнаходження (юридична адреса) якого 22800, Вінницька обл., Немирівський р-н. м. Немирів, вул. Соборна, буд. 208 (надалі - боржник) зобов`язання, що виникло на підставі договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № РSМВ2021162/579, укладеного між банком та боржником " 19" липня 2021 року, з урахуванням всіх додаткових угод до нього, що укладені на дату набуття чинності цим договором або будуть укладені у майбутньому, відповідно до якого боржник повинен виконати наступні обов`язки:

-обов`язку повернути банку частину наданого на підставі основного договору кредиту таким чином, щоб кредит не перевищував станом на " 19" лютого 2022 року - 1 000 000,00 (один мільйон, 00) гривень; станом на " 19" березня 2022 року - 800 000,00 (вісімсот тисяч. 00) гривень; станом на " 19" квітня 2022 року - 600 000,00 (шістсот тисяч, 00) гривень; станом на " 19" травня 2022 року - 400 000,00 (чотириста тисяч, 00) гривень; станом на " 19" червня 2022 - 200 000.00 (двісті тисяч, 00) гривень; станом на кінець дня " 18" липня 2022 року - 0,00 (нуль) гривень;

-обов`язку повернути банку наданий на підставі основного договору кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий кредит, повинен бути повернутий у строк, визначений у заяві, на підставі якої цей транш надано, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії кредитної лінії;

-обов`язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією у розмірі, який є базовою процентною ставкою та обчислюється за формулою: індекс UIRD (ЗМ) (змінна величина) + 7% (сім процентів) річних (фіксована маржа), з урахуванням компенсаційної процентної ставки, яка обчислюється згідно основного договору та застосовується за кредитом до дати його погашення за умови вчасного та у повному обсязі виконання боржником своїх зобов`язань за основним договором, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строк, визначений в основному договорі;

-обов`язку сплачувати банку комісію у строки і розмірі, визначені в основному договорі; обов`язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення і сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із основного договору;

-обов`язку сплатити банку неустойку (пеню, штрафні санкції) та понад суму неустойки (пені, штрафних санкцій) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за основним договором;

-обов`язок сплачувати банку проценти від простроченої суми кредиту (його частини), наданого за кредитною лінією, у розмірі, який є базовою процентною ставкою та обчислюється за формулою: індекс UIRD (ЗМ) (змінна величина) + 7% (сім процентів) річних (фіксована маржа) (з урахуванням компенсаційної процентної ставки, яка обчислюється згідно основного договору, - якщо прострочення складає не більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів), яка застосовується за кредитом до дати його погашення.

За змістом пунктів 3.1., 3.2. договору поруки боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов`язків, передбачених пунктом 1.1 договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Передбачена пунктом 3.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить повне або часткове невиконання обов`язків у встановлені основним договором та/або чинним законодавством України строки (надалі - "прострочення виконання обов`язку"), зазначених у пункті 1.1. цього договору.

Відповідно до пункту 5.2. договору цей договір складений у двох примірниках, які є оригіналами, по одному для кожної зі сторін та набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань боржника за основним договором. Порука за цим договором припиняється через 3 (три) роки з дня настання строку (терміну) повного виконання зобов`язань боржника за основним договорам.

Укладанням цього договору поручитель надає свою згоду на будь-які майбутні зміни суті, строку, розміру зобов`язань, які забезпечуються цим договором, внаслідок яких збільшуються або зменшуються: будь-які строки та/або терміни, та/або розмір(и) будь-яких процентів/відсотків/комісій/платежів. та/або суми будь-яких грошових зобов`язань, та/'або будь-які встановлені ліміти/граничні суми, що передбачені основним договором, та/або розмір неустойки (пені, штрафних санкцій), та/або розмір будь-яких інших платежів, які боржник згідно з основним договором повинен сплачувати на користь банка та/або сплата яких, випливає з зобов`язань, які забезпечуються цим договором, і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої цим договором поруки, і встановлена порука залишиться чинною протягом строку дії цього договору.

Із матеріалів справи вбачається, що взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та договором поруки відповідач-2 не виконав.

Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання (частина 4 статті 559 ЦК України).

Оскільки зобов`язання позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" на користь банку не виконані, поручитель ОСОБА_1 як солідарний боржник відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник.

На дату звернення позивача з позовом, обставин припинення поруки з підстав визначених умовами договору поруки та чинним законодавством судом не встановлено.

Доказів, що спростовують розмір заборгованості за кредитним договором або доказів щодо її повної сплати відповідачем-2 суду не надано.

При цьому, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-1 процентів за користування кредитом у розмірі 204 805,20 гривень, позовні вимоги про стягнення з поручителя ОСОБА_1 204 805,20 гривень заборгованості за процентами є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 204 805,20 гривень.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 у даній справі в оскарженій частині прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.04.24 у справі № 902/88/24 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 09.04.24 у справі № 902/88/24 в оскарженій частині залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №902/88/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "19" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.