Ухвала

від 12.11.2024 по справі 902/88/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання судового рішення

"12" листопада 2024 р.Cправа № 902/88/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" № б/н від 29.10.2024 (вх. № 01-37/51/24 від 29.10.2024) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 року у справі № 902/88/24

за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк", 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100, ідентифікаційний код юридичної особи 23494714

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд", 22800, Вінницька область, Вінницький (Немирівський) район, місто Немирів, вулиця Соборна, будинок 208, ідентифікаційний код юридичної особи 41861132

до відповідача-2 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 1 212 608,77 гривень

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача-1 адвокат Головенько В.П., згідно довіреності

відповідач-2 не з`явився

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/88/24 за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021162/579 від 19.07.2021 року у розмірі 1 212 608,77 гривень, у тому числі 1 000 000,00 гривень заборгованості за кредитом та 212 608,77 гривень заборгованості за відсотками.

09.04.2024 Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі №902/88/24, яким позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021162/579 від 19.07.2021 у сумі 1 007 803,57 грн, з них 1 000 000,00 гривень заборгованість за кредитом та 7 803,57 гривень заборгованість за відсотками, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 204 805,20 гривень заборгованості за відсотками - відмовлено, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" 7 558,50 гривень судових витрат зі сплати судового збору та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" 7 558,50 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

13.08.2024 Північно-західним апеляційним господарським судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 у справі № 902/88/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 у справі № 902/88/24 в оскарженій частині залишено без змін.

29.08.2024 на виконання судового рішення у справі № 902/88/24 Господарським судом Вінницької області видано відповідні накази.

29.10.2024 до суду від відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" надійшла заява № б/н від 29.10.2024 (вх. № 01-37/51/24 від 29.10.2024) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 року у справі № 902/88/24 у загальній сумі 1 015 607,14 гривень на один рік з дня ухвалення рішення, тобто до 13.08.2025 року.

Ухвалою від 31.10.2024 судом заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" № б/н від 29.10.2024 (вх. № 01-37/51/24 від 29.10.2024) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 року у справі №902/88/24 призначено до розгляду у судовому засіданні 12 листопада 2024 року о 15:00 год.

08.11.2024 року від представника позивача надійшла заява із поясненнями щодо поданої відповідачем заяви про розстрочення виконання рішення суду (вх.№01-34/11026/24 від 11.11.2024). У поясненнях представник позивача щодо розстрочення виконання судового рішення у справі № 902/88/24 заперечив, просив у задоволенні заяви відповідача-1 про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник заявника, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

З огляду на належне повідомлення позивача та відповідача-2 про судове засідання у справі та зважаючи, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду поданої заяви про розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про розгляд цієї заяви за відсутності відповідача-2 та представника позивача.

Представник заявника заяву про розстрочення виконання рішення у справі № 902/88/24 підтримав, просив її задовольнити.

З метою прийняття процесуального рішення по справі суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час виходу.

Після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" про розстрочення виконання рішення суду та надані заявником докази на підтвердження наведених у заяві обставин, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно приписів частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Положеннями статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі N 11-рп/2012).

Відповідно до частин 1-5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У контексті наведених норм суд зауважує, що відстрочення або розстрочення виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при цьому, такі обставини мають свідчити про неможливість виконання або істотне ускладнення виконання рішення суду.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Особа, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення суду. Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

У зв`язку з тим, що розстрочення виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача, з метою вирішення питання про наявність підстав та строку його надання, суд повинен враховувати виняткові підстави та допустимі межі розстрочення виконання судового рішення.

Частиною 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява N 3236/03, пункт 43).

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який розстрочує виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Отже, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення або розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" у поданій до суду заяві просить суд розстрочити виконання рішення суду на один рік до 13.08.2025 року.

На обгрунування заяви про розстрочення виконання рішення суду заявник посилається на те, що не має можливості сплатити заборгованість одноразовим платежем, у зв`язку із складним фінансовим становищем, недостатністю на банківському рахунку грошових коштів та відсутністю майна для виконання судового рішення, що підтверджується фінансовою звітністю мікропідприємства та оборотно - сальдовими відомостями, долученими до заяви.

Заявник зазначив, що поточний фінансовий стан підприємства відповідача та необхідність безперебійного підтримання електронних комунікаційних мереж подвійного призначення в належному стані, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволяє відповідачу виконати рішення суду в повному обсязі відразу, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій для працівників.

Також заявником зазначено, що 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який на час розгляду справи не скасований. За твердженням заявника режим воєнного стану свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнюється виконання судового рішення боржником.

Позивач заперечив щодо задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду та у задоволенні заяви просив відмовити.

На обгрунтування своїх заперечень позивач, зокрема зазначив, що згідно п. 1.4. кредитного договору строк дії кредитної лінії закінчився 18.07.2022 р., з позовом банк звернувся в січні 2024 р., тобто у боржника було достатньо часу, щоб виконати належним чином зобов`язання, але він цього не зробив. Рішенням господарського суду було відмовлено банку у стягненні процентів нарахованих після 18.07.2024 р., крім того згідно перехідних положень ЦК України в період воєнного стану не проводяться нарахування згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України (п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), тобто по суті банк терпить збитки від неналежного виконання зобов`язань, а позичальник зловживає і тривалий період свідомо не виконує зобов`язання.

Позивач зазначив, що на рахунки позичальника надходять кошти, в ході виконавчого провадження з відповідних коштів було частково погашено заборгованість. Окрім того, поручитель (співвідповідач і директор ТОВ «Рудстар Вуд») має достатньо майна на яке можливо звернути стягнення в т. ч. це і нежитлова нерухомість, тобто фактичний і реальний майновий стан позичальника і поручителя дозволяє їм виконати договірні зобов`язання, а відповідно і рішення суду.

За твердженням позивача, жодних істотних обставин, які ускладнюють виконання рішення суду, або роблять його неможливим немає заявником не зазначено.

Дослідивши подані відповідачем-1 в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду докази та обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення слід відмовити з огляду на таке.

Обгрунтовуючи наявність виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, заявник посилається на скрутний фінансовий стан, відсутність грошових коштів на рахунку підприємства та майна для виконання судового рішення.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відтак, питання щодо відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарським судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, і щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Із поданого відповідачем-1 балансу та фінансового звіту за 2023 рік вбачається, що фінансово-господарська діяльність відповідача-1 не є збитковою, інших належних доказів щодо актуального на час подання заяви (29.10.2024 року) фінансового стану підприємства відповідачем-1 суду не надано.

Посилаючись на відсутність грошових коштів на рахунку підприємства відповідач-1 надав оборотно-сальдові відомості по рахункам в АБ "Укгазбанк", АТ "Приватбанк" за період січень - липень 2023, січень - липень 2024, разом з тим відомостей щодо поточного стану наявності/відсутності грошових коштів на цих рахунках станом на час звернення із заявою про розстрочення (29.10.2024 року), відомостей щодо інших банківських рахунків та коштів на них, у тому числі в інших банківських установах відповідачем суду не надано.

Положеннями статей 218 ГК України, 617 ЦК України визначено, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, що є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності та відповідно не є обставиною, з якою закон пов`язує можливість розстрочення/відстрочення виконання судового рішення, тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява N 59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява N 18357/91) та інші).

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (відповідна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Отже, фінансове становище відповідача-1 є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач-1 самостійно планує свої видатки та несе ризики пов`язані із провадженням своєї діяльності.

Доказів відсутності майна (рухомого/нерухомого), за рахунок якого може бути виконане рішення суду відповідачем-1 суду теж не надано.

У зв`язку з цим твердження відповідача-1 про скрутний фінансовий стан, який є підставою для розстрочення виконання рішення суду судом відхиляються.

Також необхідно зазначити, що посилання відповідача-1 на його скрутний фінансовий стан не може бути безумовною підставою для надання розстрочення/відстрочення виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/1, від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Суд зауважує, що обставини, якими відповідач-1 мотивує наявність підстав для розстрочення/відстрочення виконання рішення суду, з урахуванням положень статті 331 ГПК України не являються тими виключними обставинами, які є підставою для розстрочення/відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання.

Відтак заявником не надано доказів існування наявності виняткових обставин для розстрочення виконання рішення суду у цій справі.

Відповідно до частини 5 статті 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Рішення суду у цій справі ухвалено 09.04.2024 року. У заяві про розстрочення виконання рішення суду відповідач-1 фактично просить відстрочити виконання рішення суду на один рік до 13.08.2025 року, не обгрунтовуючи підстав для розстрочення/відстрочення виконання рішення суду поза межами одного року з дня ухвалення рішення суду.

Судом також враховано, що доказів на підтвердження можливості виконання рішення суду з урахуванням пропозиції про строк розстрочення/відстрочення рішення суду відповідачем-1 суду не надано.

Заяву про розстрочення виконання рішення суду відповідач-1 також мотивував обставиною запровадження в Україні воєнного стану, що свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнюється виконання судового рішення боржником.

Надаючи оцінку наведеним доводам, судом враховано, що спір виник з вини відповідача-1 та окрім загального посилання на обставину введення на території України воєнного стану, заявником не надано належних та допустимих доказів, що введення воєнного стану є тією надзвичайною обставиною, що унеможливлює або істотно перешкоджає виконанню рішення суду у цій справі.

Судом враховано, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає загалом на економіку держави та на діяльність суб`єктів господарювання.

Водночас, у контексті спірних правовідносин суттєве значення має не тільки встановлення існування обставин непереборної сили (форс-мажору), а й їх безпосередній, прямий та невідворотний вплив на можливість належного виконання боржником рішення суду, тобто існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням надзвичайної події (форс-мажорної обставини) та неможливістю виконання стороною рішення суду.

В умовах введення воєнного стану сторони по справі знаходяться в однакових економічних умовах та воєнний стан впливає на господарську діяльність не тільки відповідача, а й позивача.

Судом враховано, що відповідач-1 зареєстрований та здійснює свою діяльність на території Вінницької області, яка до складу окупованих територій не входила, таким чином доводи відповідача-1 щодо дії та впливу воєнного стану як на підставу для розстрочення виконання рішення суду відхиляються судом як необгрунтовані.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).Таким чином, відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та є підставою для відстрочення виконання рішення суду на максимальний строк, визначений законом.

Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

З огляду на викладене, враховуючи баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача-1 про розстрочення виконання рішення суду.

Положеннями частини 7 статті 331 ГПК України визначено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 18, 73, 74, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудстар Вуд" № б/н від 29.10.2024 (вх. № 01-37/51/24 від 29.10.2024) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 року у справі № 902/88/24 відмовити.

2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами частини 7 статті 331 ГПК України ухвалу про відмову у розстроченні виконання судового рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали суду надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повний текст ухвали складено 18.11.2024 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу, відповідачу-1, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС;

4 - відповідачу-2, 21013, Вінницька область, місто Вінниця вул. Л.Українки, буд. 71.