Постанова

від 14.08.2024 по справі 201/13599/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 201/13599/19

провадження № 61-16115св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач ? ОСОБА_2 ,

треті особи: Правобережна товарна біржа, Селянське (Фермерське) господарство «Кондратюк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , поданою адвокатом Находом Андрієм Володимировичем, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2022 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Правобережна товарна біржа, Селянське (Фермерське) Господарство «Кондратюк» (далі - С(Ф)Г «Кондратюк»), про стягнення коштів зі спадкоємця померлого.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 власник (засновник) С(Ф)Г «Кондратюк» ? ОСОБА_3 прийняв рішення № 18/03 про продаж С(Ф)Г «Кондратюк» як цілісного майнового комплексу. 19 березня 2019 року між ним та ОСОБА_3 на Правобережній товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу С(Ф)Г «Кондратюк» як цілісного майнового комплексу за ціною у розмірі 8 139 567,00 грн, яку згідно з пункту 2.3 покупець сплатив до підписання цього договору. Пунктом 9.1 вказаного договору передбачено, що сторони домовились про те, що право власності на С(Ф)Г «Кондратюк», як цілісного майнового комплексу, переходить до покупця 01 липня 2019 року.

З засобів масової інформації він дізнався про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер колишній власник та голова С(Ф)Г «Кондратюк» ? ОСОБА_3 . Приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 132/2019р. Спадкоємцем, що прийняв спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 є його син - ОСОБА_2 , інші спадкоємці відмовились від спадщини на його користь.

У подальшому ОСОБА_2 подав скарги до Міністерства юстиції України щодо неправомірних, на його думку, дій державного реєстратора Липчук В. В. Наказом Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2575/5, 19 серпня 2019 року скасовано державну реєстрацію змін до СФГ «Кондратюк», а саме змінено власника та голову С(Ф)Г «Кондратюк» з ОСОБА_1 на померлого ОСОБА_3 . Підставою скасування вказаних реєстраційних дій зазначено порушення вимог статті 657 ЦК України щодо відсутності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Отже, фактично вказаний договір був визнаний нікчемним, оскільки не відповідає за формою та змістом вимогам цивільного законодавства. Не зважаючи на наведене, ОСОБА_3 отримав від нього грошові кошти в розмірі, визначеному у договорі.

Після скасування державної реєстрації змін С(Ф)Г «Кондратюк» він набув права на отримання від відповідача грошових коштів. Його неодноразові вимоги до відповідача щодо повернення отриманих його батьком грошових коштів за продаж С(Ф)Г «Кондратюк» як цілісного майнового комплексу залишились без задоволення.

Уточнивши позовні вимоги позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти у розмірі 9 132 315,83 грн, з яких: 8 139 567,00 грн - основний борг, 74 929,00 грн - 3 % річних, 828 228, 81 грн - пеня, 89 591,02 грн. ? інфляційні втрати.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9 132 315,83 грн, з яких 8 139 567,00 грн - основний борг, 74 929,00 грн - 3 % річних, 828 228,81 грн - пеня, 89 591,02 грн ? інфляційні втрати.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 10 373,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після скасування 19 серпня 2019 року державної реєстрації вищезазначених змін до С(Ф)Г «Кондратюк », слід зробити висновок, що обов`язок повернення грошових коштів для ОСОБА_2 , як спадкоємця, який 12 червня 2019 року звернувся з заявою про прийняття спадщини після померлого батька, настав ІНФОРМАЦІЯ_3 . На неодноразові вимоги позивача до відповідача повернути отримані його батьком грошові кошти за продаж С(Ф)Г «Кондратюк», як цілісного майнового комплексу, залишились без задоволення, тому 10 грудня 2019 року позивач звернувся з позовом до суду.

Всупереч вимог статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу не був нотаріально посвідчений. Ураховуючи те, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , яким 19 березня 2019 року був укладений договір купівлі-продажу С(Ф)Г «Кондратюк» як цілісного майнового комплексу, який, в свою чергу, суд визнає нікчемним, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, отримані його батьком за договором купівлі-продажу від 19 березня 2019 року, а також суми неустойки, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на заборгованість.

У ході досудового розслідування кримінального провадження № 12019040480000255 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 358, частиною третьою статті 206-2 КК України було проведено три судові технічні експертизи документів. Об`єкт щодо якого представник відповідача просив призначити комплексну судову технічну та почеркознавчу експертизи документу, а саме, оригінал вказаного договору, перебуває у володінні слідчого у кримінальному провадженні № 12019040480000255 та його визнано речовим доказом у справі з накладенням арешту ухвалою слідчого судді. З огляду на наведене та приписи статті 89 ЦПК України, станом на 11 травня 2022 року у справі є достатньо доказів для ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд погодився з висновками суду та, зокрема, вказав, що посилання скаржника на те, що висновки проведених експертиз не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів, оскільки проведенні в рамках кримінального провадження, а тому необхідно призначити у справі комплексну судову технічну експертизу та почеркознавчу експертизу документів в рамках саме цивільної справи, яку сторона відповідач заявляла в суді першої інстанції, є необґрунтованими, оскільки об`єкт щодо якого сторона відповідача просила призначити комплексну судову технічну та почеркознавчу експертизи документу, а саме ? оригінал договору купівлі-продажу від 19 березня 2019 року, перебуває у володінні слідчого у кримінальному провадженні № 12019040480000255 та його визнано речовим доказом у справі з накладенням арешту, який відповідно до вимог статті 100 КПК України повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. При цьому експертизи були проведені саме щодо договору купівлі-продажу від 19 березня 2019 року.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, він не визнає факт існування правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (спадкодавець), коштів від позивача його батько не отримував. Зі спадкової справи очевидним є факт обтяжень на корпоративні права та майно СФГ «Кондратюк» під кредитування банків, що не допускало продажу та переоформлення корпоративних прав господарства. Водночас навіть якщо і вважати наявність правовідносин між його батьком та позивачем, то слід застосовувати норми, які застосовуються до позикових відносин. А позивач не довів те, що ОСОБА_3 отримував кошти, проте суди вважали вказану обставину доведеною і кошти передані саме на підставі договору купівлі-продажу. Виходячи з того, що договір нікчемний, то всі його умови також нікчемні, в тому числі щодо описаного в ньому порядку розрахунку готівкою до підписання договору. За відсутності такої розписки позивач самостійно несе ризики, пов`язані з неможливістю довести факт передачі коштів готівкою за договором.

З матеріалів справи встановлено, що спірні правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли нібито з існування договору купівлі-продажу СФГ «Кондратюк», яке є юридичною особою, і дослідження на предмет нікчемності і застосування наслідків нікчемності мало здійснюватися крізь призму об`єктивної наявності корпоративних правовідносин. Тобто, спір між Позивачем та Відповідачем виник з правочину щодо акцій, і часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі. В цьому контексті і необхідно було дослідити сам правочин як такий, що укладався щодо переходу прав на частку в СФГ. Посилання позивача на нікчемність правочину, який має всі ознаки договору щодо прав на юридичну особу, судом першої інстанції були прийняті беззастережно та не оцінені судами на предмет виникнення спору з корпоративних відносин між позивачем та відповідачем, а не зі спору про зобов`язання відповідача перед позивачем.

Договір купівлі-продажу фактично було реалізовано проти волі ОСОБА_3 та його спадкоємця ОСОБА_1 з порушенням закону, а отже позивач не може посилатись на вину відповідача в контексті невиконання умов договору. Суди не врахували, що спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями. На момент смерті ОСОБА_3 у нього не було обов`язку повертати кошти позивачу, він не мав зобов`язань за штрафами та пенею, оскільки для цього не настали жодні зобов`язання, відтак не має підстав стягувати пеню, інфляційні втрати та штрафи.

Рішення суду першої інстанції ухвалювала суддя, якій було заявлено відвід. Так, 25 листопада 2020 року судді Ткаченко Н. В. було заявлено відвід, у задоволенні якого ухвалою від 26 листопада 2020 року було відмовлено. Проте така відмова є протиправною, а заява про відвід є обґрунтованою та такою, що вказує на очевидну упередженість та небезсторонність судді Ткаченко Н. В., яка проявилась при ухваленні оскаржуваного рішення.

Щодо висновків експертиз, на які посилається суд, то вони здобуті у недопустимий спосіб, оскільки отримані не у цій справі на вимогу учасників провадження. Вони не були оцінені судом в кримінальному провадженні, не перевірено порядок їх створення та процедуру отримання доказів для таких висновків. Клопотання відповідача про проведення експертизи судом було відхилено з посиланням на те, що у справі є висновки експертів. При цьому суд не досліджував ні висновків, ні інших доказів на стадії відхилення клопотання про проведення експертизи, тому такі посилання суду є неправомірними.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання оскаржених судових рішень відмовлено. Відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 2 частини першої та пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 03 листопада 2020 року у справ № 922/88/20, від 16 червня 2020 року у справ № 145/2047/16-ц, від 04 червня 2019 року у справ № 916/3156/17; у постанові Верховного Суду: від 07 жовтня 2020 року у справ № 450/2286/16-ц). Також вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії судових рішень задоволено частково. Зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2022 року у справі № 201/13599/19 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про виклик сторін у судове засідання та про участь у судовому засіданні відмовлено. Справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 18 березня 2019 року власником (засновником) С(Ф)Г «Кондратюк» ОСОБА_3 було прийнято рішення № 18/03 про продаж С(Ф)Г «Кондратюк» як цілісного майнового комплексу.

19 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу С(Ф)Г «Кондратюк» як цілісного майнового комплексу. Зазначений договір було зареєстровано на Правобережній товарній біржі.

Пунктом 2.1 договору передбачено ціну у розмірі 8 139 567,00 грн, що на день передачі грошей відповідала еквівалентові сумі 300 000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України.

Відповідно до пункту 2.3. договору покупець сплатив до підписання даного договору встановлену ціну у пунктом 2.1 договору.

Згідно з пунктом 9.1 договору сторони домовились про те, що право власності на господарство, що набувається покупцем за цим договором, переходить до покупця 01 липня 2019 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 власник та голова С(Ф)Г «Кондратюк» ? ОСОБА_3 помер.

12 червня 2019 року син ОСОБА_3 ? ОСОБА_2 подав до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька. Цього ж дня дружина померлого - ОСОБА_6 та дочка померлого - ОСОБА_7 звернулися з заявами про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 (сина та брата відповідно).

10 липня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Мирноградської міської ради Донецької області Липчук В. В. проведено реєстраційні дії за номером 12711050024002056 та 12711070025002056 (технічна дія), а саме проведено державну реєстрацію змін до установчих документів С(Ф)Г «Кондратюк», які були прийняті на підставі рішення засновника (власника) С(Ф)Г «Кондратюк» від 09 липня 2019 року № 1, відповідно до яких власником та головою С(Ф)Г «Кондратюк» став ОСОБА_1 .

За скаргами ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України на дії державного реєстратора Липчук В. В. наказом Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2575/5 19 серпня 2019 року було скасовано державну реєстрацію змін до С(Ф)Г «Кондратюк», а саме змінено власника та голову С(Ф)Г «Кондратюк» з ОСОБА_1 на померлого ОСОБА_3 . Підставою для скасування вказаних реєстраційних дій, як зазначено у висновку комісії, є порушення вимог статті 657 ЦК України щодо відсутності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

21 грудня 2019 року приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Філіповою І. П. ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з майнових прав засновника С(Ф)Г «Кондратюк», код ЄДРПОУ 24617604, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 та складеного капіталу (статутного фонду) С(Ф)Г «Кондратюк» в розмірі 2 100,00 грн.

Позиція Верховного Суду

Щодо посилання касаційної скарги на участь у розгляді справи судді, якій було заявлено обґрунтований відвід

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).

ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді. Презумпція особистої неупередженості судді діє допоки не з`являться докази на користь протилежного.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

ОСОБА_2 заявив відвід судді з підстав, визначених у частині першій статті 36 ЦПК України (наявність сумнівів в неупередженості або об`єктивності судді), у зв`язку з тим, що суддя Ткаченко Н. В. ухвалою від 12 листопада 2020 року за невмотивованим клопотанням позивача витребувала докази, чим проявила надмірну опіку його інтересам та очевидно має упереджене внутрішнє переконання щодо подальшого ходу судового засідання, діючи в інтересах позивача. Висновок експертизи, який витребовує позивач, є доказом у кримінальному провадженні і не підлягає розголошенню. Суддя не врахувала клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розглянула вказане клопотання без участі відповідача. Позивачем не надано доказу про відмову йому у наданні відповідного висновку експертизи, тоді як клопотання мотивовано саме тим, що позивач отримав відмову. Суд слухає і далі справу про визнання недійсним договору, тоді як позивачем подано уточнено позовну заяву вже без цієї вимоги;

відмовляючи у задоволенні заяви про відвід ухвалою від 27 листопада 2020 року, суд виходив із того, що підстави відводу фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді, однак незгода з процесуальними рішеннями не може бути підставою для відводу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів заяви про відвід судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н. В. Така заява обґрунтована незгодою з процесуальними рішеннями, а також припущеннями, не підтвердженими будь-якими доказами, і не свідчать про те, що зазначенасуддя прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду цієї справи або була упередженою під час її розгляду.

Щодо посилання касаційної скарги на порушення судами предметної юрисдикції

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

У пункті 4 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження

№ 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження

№ 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження

№ 12-143гс19).

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Згідно з частиною першою статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У статті 191 ЦК України визначено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію (стаття 22 Закону України «Про фермерське господарство»).

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження

№ 12-59гс20), на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду вказала, що «спори щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства. […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що між сторонами оспорюваних правочинів - ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно не існувало сімейних чи спадкових правовідносин. Отже, як оскаржуваний договір, укладений ОСОБА_6 з ОСОБА_3 , так і наступні договори щодо подальшого відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «Спецпроект», не є правочинами у сімейних чи спадкових правовідносинах. Тому, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними правочинів щодо часток у товаристві, визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Спецпроект», а також про скасування записів в Реєстрі згідно з пунктом 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України мають розглядатися господарським судом».

У цій справі позов пред`явлено ОСОБА_1 як кредитором до спадкоємця про стягнення грошових коштів, сплачених на виконання, як вважає позивач, нікчемного договору про продаж фермерського господарства, як наслідок його недійсності. Спір між сторонами виник щодо правочину про продаж фермерського господарства. Зазначений правочин не пов`язаний з набуттям, зміною або припиненням сімейних чи спадкових прав та обов`язків, а між його сторонами не існувало сімейних чи спадкових правовідносин. Отже договір, про застосування наслідків недійсності якого заявлено позовні вимоги, не є правочином у сімейних чи спадкових правовідносинах.

Тому, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, спір між сторонами виник саме з договору щодо продажу підприємства (корпоративних прав в юридичній особі), який не є правочином у сімейних та спадкових правовідносинах, що виключає розгляд справи в порядку цивільного судочинства згідно з пунктом 4 частини першої статті 20 ГПК України. При цьому наявність правовідносини щодо спадкування в такому спорі не є визначальним з метою вирішення питання про його юрисдикційність.

Тому судам слід було закрити провадження у справі, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Оскільки встановлено підстави для скасування судових рішень та закриття провадження у справі, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційної скарги по суті спору не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги. У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору (частини перша, друга та четверта статті 414 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити.

Тому Верховний Суд не поновлює виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2022 року, зупинене ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року скасувати.

Провадження у справі № 201/13599/19 закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 ,що справу належить розглядати за правилами господарського судочинства. Позивач протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови може звернутися до Верховного Суду із заявою про передачу справи для продовження розгляду до відповідного суду господарської юрисдикції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І Пархоменко