Ухвала

від 19.08.2024 по справі 852/2а-1/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 серпня 2024 року

м. Київ

справа №852/2а-1/24

адміністративне провадження №Зі/990/83/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Стеценка С.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від апеляційного розгляду адміністративної справи №852/2а-1/24 за позовом Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про примусове відчуження земельної ділянки та нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності,-

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2024 року Криворізька районна військова адміністрація Дніпропетровської області звернулася до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі №852/2а-1/24, якою позовну заяву Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Арселорміттал Кривий Ріг», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про примусове відчуження земельної ділянки та нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності - залишено без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Берназюк Я.О., судді Стародуб О.П., Стрелець Т.Г.

Ухвалою Суду від 09 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі №852/2а-1/24 та витребувано з Третього апеляційного адміністративного суду матеріали вказаної справи.

12 серпня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Берназюка Я.О. від розгляду справи №852/2а-1/24, в обґрунтування якої зазначено, що суддя-доповідач має заздалегідь сформовану правову позицію щодо вирішення спірних правовідносин, яка викладена ним в окремій думці від 15 липня 2024 року у справі №852/2а-5/24. Наведене, на думку заявниці, свідчить про наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Берназюка Я.О. під час розгляду апеляційної скарги Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі №852/2а-1/24 і є підставою, передбаченою пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, для його відводу.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від апеляційного розгляду адміністративної справи №852/2а-1/24. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу №852/2а-1/24 в порядку, передбаченому КАС України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2024 року для розгляду заяви про відвід судді визначено суддю Стеценка С.Г.

Вирішуючи питання заявленого відводу, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження; вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі (частини восьма, одинадцята статті 40 КАС України).

Так, головна мета відводу - це гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме: неприпустимою є повторна участь судді в розгляді адміністративної справи.

Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Слід зазначити, що приписи статті 36 КАС України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.

У цьому аспекті доречно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас, як указано у Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Водночас не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Слід звернути увагу, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України).

Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07 вересня 2017 року №46, у пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.

Наведені заявницею аргументи стосовно обґрунтування заявленого судді Берназюку Я.О. відводу від участі у справі №852/2а-1/24 по суті є незгодою з процесуальним рішеннями судді у іншій справі, що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини четвертої статті 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.

Також у заяві про відвід не наведено обставин прояву суддею поведінки, яка за наведених вище критеріїв свідчила б про наявність обґрунтованих сумнів в об`єктивності, неупередженості або особистій зацікавленості судді як підстави для відводу відповідно до статті 36 КАС України. Фактично заява про відвід містить тільки припущення, не підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на наведене, слід відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Берназюка Я.О. від участі у апеляційному розгляді справи №852/2а-1/24, визнавши її необґрунтованою.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Берназюка Я.О. від участі у апеляційному розгляді справи №852/2а-1/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

С.Г. Стеценко,

Суддя Верховного Суду