Ухвала

від 13.08.2024 по справі 160/15697/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

13 серпня 2024 рокуСправа №160/15697/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніної О.С за участі секретаря судового засіданняКамінської С.В. за участі: представника позивача представника відповідача Семененко Ю.І. Мосесова А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі №160/15697/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

17.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.07.2017 року №0010041400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2723718 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 1815812 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 907906 грн. відносно Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт», код ЄДРПОУ 25513947.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів для усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» про поновлення строку звернення до суду задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Стандарт» строк звернення до адміністративного суду. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» від 27.06.2024 року про збільшення позовних вимог у справі №160/15697/24 задоволено. Прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» від 27.06.2024 року про збільшення позовних вимог у справі №160/15697/24. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області розглядати в наступній редакції: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.07.2017 року №0010041400 та №0010061400. Відкрито провадження у справі №160/15697/24. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13 серпня 2024 року о 11:00.

25.07.2024 року до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви в адміністративній справі №160/15697/24 без розгляду.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що на думку податкового органу перебіг строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності вказаних вище податкових повідомлень-рішень сплинув, з урахуванням того, що вказані податкові повідомлення рішення були прийняті 25.07.2017 року. Зазначає, що у своїх доводах стосовно поновлення строку зазначав, що він звернувся до суду поза межами передбаченого ч.2 ст.122 КАС України строку у зв`язку із тим, що на виконання ухвали слідчого Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої були винесені податкові повідомлення-рішення від 25.07.2017 року з податку на прибуток та податку на додану вартість. В передбачені законодавством терміни, позивачем було подано позов до адміністративного суду на скасування зазначених повідомлень-рішень з підстав перевищення та порушення посадовими особами податкового органу своїх повноважень щодо прийняття вказаних ППР. Дніпропетровський окружний адміністративний суд, постановою від 12.12.2017 року, позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 25.07.2017 року №0010041400. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.05.2018 року, скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняв нову постанову про відмову в задоволенні позову. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу. За результатом розгляду касаційної скарги, остаточне рішення Верховним Судом прийняте 28.02.2024 року, позивачу відмовлено в задоволенні касаційної скарги. Позивач зазначає, що копію зазначеного рішення Верховного Суду ним отримано не було, про його зміст позивачу стало відомо з Єдиного реєстру судових рішень в середині травня 2024 року. Позивач звертає увагу на те, що поки касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції перебувала на перегляді в суді апеляційної інстанції, позивач вправі був очікувати позитивного перегляду оскарженого судового рішення. Відповідно, новий позов до того ж відповідача з інших підстав, ним не подавався. Очікування позивача на завершення касаційного перегляду, на думку позивача, є виправданим, логічним та має правомірну мету - не нести зайвих витрат та не створювати паралельних процесів. На що відповідач зазначає, з посиланням на практику Верховного Суду, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Зазначає, що вказаний підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності. Також вказує на те, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Також відповідач звертає увагу, на те, що позивач зловживає своїми правами при звернені до суду зі спливом строку звернення з адміністративним позовом майже через сім років з моменту прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також посилання позивача на те, що він вправі був очікувати позитивного перегляду оскарженого судового рішення та відповідно новий позов до того ж відповідача з інших підстав, ним не подавався, а також те, що очікування позивача на завершення касаційного перегляду, на думку позивача, є виправданим, логічним та має правомірну мету - не нести зайвих витрат та не створювати паралельних процесів, як на підставу поновлення строку на думку податкового органу є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказані позивачем причини не є об`єктивно непереборними, залежали від волевиявлення позивача, що оскаржує рішення, та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. У звязку із викладеним вище позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» має бути залишена без розгляду, на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України.

У судовому засіданні 13.08.2024 року представник відповідача підтримав клопотання про залишення позовних вимог без розгляду та наполягав на його задоволенні. Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання і залишення позовних вимог без розгляду та зазначав про безпідставність викладених у ньому доводів.

У судовому засіданні 13.08.2024 проголошено вступну і резолютивну частину ухвали.

Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі №160/15697/24, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом розгляду в даній справі є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.07.2017 року №0010041400 та №0010061400.

Частиною першою статті 6 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року), встановлювалось, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом частини першої статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу, на те що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому, як вже зазначалося судом в ухвалі від 16.07.2024 року, норми Кодексу адміністративного судочинства Українине містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вказане узгоджується із правовими висновкам Верховного Суду викладені у постанові від 31.07.2023 у справі № 24/7127/23.

Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі також - Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейським судом з прав людини зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейським Судом з прав людини вказано, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч.1ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року, позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, яку судом було досліджено в ухвалі від 16.07.2024 року, під час вирішення питання про відкриття провадження у цій справі та встановлено, що позивач дійсно мав певні труднощі щодо своєчасного оскарження податкових повідомлень-рішень саме з питань незгоди з порушеннями норм податкового законодавства, зафіксованих висновком акту перевірки та відповідно до вказаного, причини пропуску, встановленого строку звернення до суду, суд визнав поважними та поновив позивачу строк звернення до суду із цим позовом.

Таким чином, наведені відповідачем у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду обставини щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, у своїй сукупності не спростовують висновків суду про поважність причин пропуску позивачем строку для подання цього адміністративного позову до суду, які викладено в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього кодексу.

Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена (ч. 3 ст. 240 КАС України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. 122, 123, 240, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі №160/15697/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали суду складений 15.08.2024 року.

Суддя О.С. Луніна