Постанова

від 20.08.2024 по справі 177/802/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6898/24 Справа № 177/802/23 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 177/802/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Агєєва О.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Бортник В.А.

сторони:

позивач Криворізька північна окружна прокуратура Дніпропетровської області, поданої в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області,

відповідачі Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Кривому РозіДніпропетровської області,в порядкуспрощеного позовногопровадження,апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року, яке ухвалено суддею Суботіною С.А. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 квітня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

В квітні 2023 року Криворізька північна окружна прокуратура Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Селянське (фермерське) господарство ім. Т.Г.Шевченка, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки із незаконного володіння.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що під час вивчення підстав набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, окружною прокуратурою встановлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 13 жовтня 2017 року № 14-14267/14-17-СГ, ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 4824883900:085:000:0089, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 здійснено 07 листопада 2017 року державним реєстратором Веселинівської селищної ради Миколаївської області.

Також встановлено, що 12 жовтня 2020 року державним реєстратором Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 16 вересня 2020 № 883-УБД, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, розташовану на території Глеюватської об`єднаної територіальної громади (Шевченківської сільської ради) Криворізького району Дніпропетровської області.

При зверненні 04 червня 2020 року до ГУ Держгеокадасту в Дніпропетровській області з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту (документації) із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, ОСОБА_1 не повідомив, що використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки з кадастровим № 4824883900:5:000:0089, зазначивши, що таке право не використав.

Тобто, ОСОБА_1 вдруге отримав земельну ділянку безоплатно у власність у межах норм, визначених Земельним кодексом України по даному виду цільового призначення для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, ОСОБА_1 , 17 березня 2021 року, згідно з договором купівлі-продажу, відчужив ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим № 1221885900:04:001:0855 та 26 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та СФГ ім. Т.Г. Шевченко в особі голови ОСОБА_2 , укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

При цьому, новий власник, ОСОБА_2 , набув вказану земельну ділянку в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати, ОСОБА_1 , а отже, на переконання позивача, вказана земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_2 на користь територіальної громади.

З урахуванням того, що з 27 травня 2021 року органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки є Глеюватська сільська об`єднана територіальна громада в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території цієї громади, яка, будучи обізнаною з повідомлень прокуратури про факт незаконної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, не вживала належних заходів цивільно-правового характеру, направлених на усунення зазначених порушень, задля відновлення триваючого порушення законних прав та інтересів держави, прокурор, у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду з указаним позовом.

На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16 вересня 2020 року № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,000 га, із кадастровим № 1221885900:04:001:0855, у тому числі багаторічні насадження, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, площею 2,000 га, розташованої на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади, укладений 17 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Янковською О.І., зареєстрований у реєстрі за № 278; витребувати на користь Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, із незаконного володіння ОСОБА_2 , земельну ділянку з кадастровим № 1221885900:04:001:0855, площею 2,000 га, розташовану на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади та стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури понесені судові витрати.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 рокупозов задоволено частково.

Витребувано на користь Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим № 1221885900:04:001:0855, площею 2,000 г, розташовану на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання заяви до суду в розмірі 2 684 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції, допустивши порушення норм процесуального права, не встановив фактичних обставин справи, а саме, що ОСОБА_1 16 вересня 2020 року вперше, а не повторно, скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності.

Зауважує на тому, що суд першої інстанції повинен був зупинити провадження у даній справі до розгляду справи № 482/877/24, предметом розгляду якої є скасування наказу № 14-14267/14-17-СГ від 13 жовтня 2017 року про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , кадастровий № 4824883900:085:000:0089, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, оскільки надаючи довіреним особам довіреність на представництво інтересів, ОСОБА_1 мав на меті отримати земельну ділянку, розташовану на території Кіровоградської області, в той час як ОСОБА_4 вчинив дії з отриманням у власність ОСОБА_1 земельної ділянки на території Миколаївської області, не охоплені довіреністю, що не відповідало волевиявленню ОСОБА_1 .

Також зауважує на помилковості висновку суду першої інстанції про те, що з 27 травня 2021 року органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки є Глеюватська сільська об`єднана територіальна громада в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

У відзиві на апеляційну скаргу Криворізька північна окружна прокуратура Дніпропетровської області зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм процесуального та матеріального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до пункту 15постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки із незаконного володіння. Рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, прокурора Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області Карпенко О.І., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, діючи на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_4 20 березня 2017 року звернувся до ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (том 1 а.с.36,177).

Наказом ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 15 червня 2017 року № 14-8116/14-17-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, у тому числі пасовищ, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с.37).

Наказом ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 13 жовтня 2017 року № 14-14267/14-17-СГ ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, у тому числі пасовищ площею 2,0000 га (кадастровий номер 4854883900:05:000:0089), із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (том 1 а.с.38).

ТОВ «Тектоареал» 03 липня 2017 року, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 15 червня 2017 року № 14-8116/14-17-СГ, за замовленням ОСОБА_1 , виконано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га, за місцезнаходженням: Миколаївська область, Новоодеський район, Новопетрівська сільська рада, за межами населеного пункту (том 1 а.с.178-218).

Відповідно до інформаційної довідки з Національної кадастрової системи, земельна ділянка з кадастром номером 4824883900:05:000:0089 передана у власність із земель державної чи комунальної власності ОСОБА_1 20 вересня 2017 року (том 1 а.с.50-51,240).

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 4824883900:05:000:0089, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, пасовища, що розташована на території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, зареєстровано державним реєстратором Веселинівської селищної ради Миколаївської області Юзефчук І.О. 07 листопада 2017 року за ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38064122 від 10 листопада 2017 року, наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення від 13 жовтня 2017 року № 14-1426/14-17-СГ, виданого ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області (том 1 а.с.55-57).

У повідомленні ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 05 червня 2023 року представнику відповідачів та третьої особи, адвокату Касьяну М.С., зазначено, що документи, на підставі яких було видано наказ від 13 жовтня 2017 року №14-14267/14-17-СГ на ім`я ОСОБА_1 знищено відповідно до акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 25 серпня 2021 року № 12, який схвалено на засіданні ЕК ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області (протокол від 05 серпня 2021 року № 1), погоджений ЄПК державного архіву Миколаївської області (протокол від 20 серпня 2021 року № 8) (том 1 а.с.150).

Окрім того, 04 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту (документації) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Глеюватської громади (Шевченківської сільської ради) Криворізького району Дніпропетровської області, із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. Як зазначено в клопотанні, право на безоплатну приватизацію по вищевказаному цільовому призначенню ОСОБА_1 не використано (том 1 а.с.28).

ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області видано наказ від 20 липня 2020 року № 10-УБД «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с.29).

Також, ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області видано наказ від 16 вересня 2020 року № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, у тому числі багаторічні насадження 2,0000 га (кадастровий номер 1221885900:04:001:0855), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Глеюватської об`єднаної територіальної громади (колишньої Шевченківської сільської ради) Криворізького району Дніпропетровської області (том 1 а.с.30).

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 березня 2021 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 1221885900:04:001:0855, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Глеюватської об`єднаної територіальної громади (Шевченківської сільської ради) Криворізького району Дніпропетровської області, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Янковською О.І., зареєстровано в реєстрі за № 278 (том 1 а.с.39-42).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, право власності на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано 17 березня 2021 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковською О.І., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57133473 від 17 березня 2021 року, за договором купівлі-продажу земельної ділянки, реєстровий номер 278 від 17 березня 2021 року (том 1 а.с.52-54).

Звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки із незаконного володіння позивач посилався на те, що на час прийняття ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області наказу від 16 вересня 2020 року № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,000 га, із кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, вказана земельна ділянка не могла бути передана у власність відповідача ОСОБА_1 , оскільки положеннями ч. 4 ст. 116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, провадиться один раз по кожному виду використання. Також позивач посилався на те, що новий власник, ОСОБА_2 , набув вказану земельну ділянку в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати, ОСОБА_1 , а отже земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_2 на користь територіальної громади.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 не набув права власності на неї в передбаченому законом порядку, а тому не набув цього права і ОСОБА_2 , як покупець спірної земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 17 березня 2021 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Я визначено ч. 1, ч. 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За приписами ч. 6, ч. 7, ч. 9, ч. 11 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження (ч. 1 ст. 154 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Матеріалами справи встановлено, що на час прийняття ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області наказу від 16 вересня 2020 року № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,000 га, із кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, вказана земельна ділянка не могла бути передана у власність відповідача ОСОБА_1 , оскільки положеннями ч. 4 ст. 116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, провадиться один раз по кожному виду використання.

У свою чергу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області, з метою дотримання визначеного законом порядку, у межах своїх повноважень, мало б перевірити обставини щодо реалізації відповідачем ОСОБА_1 права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, аналіз положень ч. 7 ст. 118 ЗК України дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання заінтересованою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тому, у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам рівних і законних умов для реалізації їх прав на землю.

Отже, набуваючи у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 повторно скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, а тому, ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області допустило порушення вимог земельного законодавства, неправомірно видавши наказ від 16 вересня 2020 року № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,000 га, із кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, а тому цей наказ є незаконним.

На підставі наведеного вище суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 не набув права власності на неї в передбаченому законом порядку, а тому не набув цього права і ОСОБА_2 , як покупець спірної земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 17 березня 2021 року.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції наданих сторонами доказів.

Так, посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що надаючи довіреним особам довіреність на представництво інтересів, ОСОБА_1 мав на меті отримати земельну ділянку, розташовану на території Кіровоградської області, в той час як ОСОБА_4 вчинив дії, пов`язані з отриманням у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,000 га, кадастровий номер 4824883900:085:000:0089 на території Миколаївської області, не охоплені довіреністю, що не відповідало волевиявленню ОСОБА_1 , не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача про витребування земельної ділянки з незаконного володіння, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, заява про надання ОСОБА_1 , як учаснику АТО, дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області подавалася до ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області Веселовим О.Г., який діяв в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 19 листопада 2016 року (том 1 а.с.177,184). Належних та допустимих доказів, які б свідчили про не чинність вказаної довіреності, а також про те, що представник ОСОБА_4 діяв поза та всупереч волі ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на обов`язок суду першої інстанції зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 482/877/24, предметом розгляду якої є скасування наказу № 14-14267/14-17-СГ від 13 жовтня 2017 року про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , кадастровий № 4824883900:085:000:0089, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до положень пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у цій справі має значення для цивільної справи, яка розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Матеріали справи свідчать, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у зупиненні провадження у даній справі до розгляду справи № 482/877/24.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 16 вересня 2020 року вперше, а не повторно, скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що набуваючи у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 повторно скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності. Вказані доводи апеляційної скарги зводяться до невірного розуміння скаржником вимог законодавства та власного тлумачення норм процесуального права. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність фактичним обставинам справи висновку суду про те, що з 27 травня 2021 року органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки є Глеюватська сільська об`єднана територіальна громада в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу 1 п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім окремих виключень. Таким чином, з 27 травня 2021 року органом уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки є Глеюватська сільська об`єднана територіальна громада в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Тобто, Глеюватська сільська об`єднана територіальна громада в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території цієї громади (колишня Шевченківська сільська рада Криворізького району) та земельна ділянка підлягала витребуванню від фактичного власника ОСОБА_2 на користь саме цієї громади.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,від іменіта вінтересах якогодіє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2024 року.

Головуючий:

Судді: