Постанова

від 04.12.2024 по справі 177/802/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 177/802/23

провадження № 61-13214св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Селянське (фермерське) господарство ім. Т. Г. Шевченка,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Касьян Микола Степанович, на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області у складі судді Суботіної С. А.

від 23 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Агєєва О. В., Бондар Я. М., від 20 серпня

2024 року, і виходив з такого.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У квітні 2023 року перший заступник керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Селянське (фермерське) господарство ім. Т. Г. Шевченка, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що на підставі наказу

ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 13 жовтня 2017 року

№ 14-14267/14-17-СГ ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 4824883900:085:000:0089, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

3. Державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 здійснено 07 листопада 2017 року державним реєстратором Веселинівської селищної ради Миколаївської області.

4. Також встановлено, що 12 жовтня 2020 року державним реєстратором Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 16 вересня 2020 № 883-УБД за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, розташовану на території Глеюватської об`єднаної територіальної громади (Шевченківської сільської ради) Криворізького району Дніпропетровської області.

5. При зверненні 04 червня 2020 року до ГУ Держгеокадасту в Дніпропетровській області з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проєкту (документації) із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства ОСОБА_1 не повідомив, що використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки з кадастровим номер 4824883900:5:000:0089, зазначив, що таке право не використовував.

6. Таким чином ОСОБА_1 вдруге отримав земельну ділянку безоплатно у власність у межах норм, визначених Земельним кодексом України, для ведення особистого селянського господарства.

7. У подальшому ОСОБА_1 17 березня 2021 року за договором купівлі-продажу відчужив ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855 та 26 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та СФГ ім. Т. Г. Шевченко, в особі голови ОСОБА_2 , укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

8. Новий власник ОСОБА_2 набув вказану земельну ділянку в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати, - ОСОБА_1 , а отже, на переконання прокурора, вказана земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_2 на користь територіальної громади.

9. З 27 травня 2021 року органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки, є Глеюватська сільська об`єднана територіальна громада в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка, будучи обізнаною з повідомлень прокуратури про факт незаконної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, не вживала належних заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на усунення зазначених порушень, задля відновлення законних прав та інтересів держави.

10. З урахуванням викладеного, прокурор просив: визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16 вересня 2020 року № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, у тому числі багаторічні насадження, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, площею 2,000 га, розташованої на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади, укладений 17 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Янковською О. І., зареєстрований у реєстрі за № 278; витребувати на користь Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області з незаконного володіння ОСОБА_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, площею 2,000 га, розташовану на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області

від 23 квітня 2024 року позов задоволено частково. Витребувано на користь Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим

№ 1221885900:04:001:0855, площею 2,000 га, розташовану на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором обґрунтовано підстави звернення до суду з цим позовом, визначені у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

13. Суд першої інстанції зазначив, що отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 не набув права власності на неї у передбаченому законом порядку, а тому не набув цього права і ОСОБА_2 , як покупець спірної земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 17 березня 2021 року. Спірна земельна ділянка підлягає витребуванню на користь Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

14. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня

2024 року - без змін.

15. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що набуваючи у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 повторно скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності.

ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області допустило порушення вимог земельного законодавства, неправомірно видавши наказ від 16 вересня

2020 року № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855. Отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 не набув права власності на неї у передбаченому законом порядку, а тому не набув цього права і ОСОБА_2 , як покупець спірної земельної ділянки за договором купівлі-продажу.

16. Апеляційний суд також зауважив, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у зупиненні провадження у цій справі до розгляду справи № 482/877/24.

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. 21 вересня 2024 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат

Касьян М. С., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

18. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, від 27 вересня 2023 року у справі № 201/1051/22, а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не зупинив провадження у цій справі до розгляду справи № 482/877/24(пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Заявник вважає, що суди дійшли неправильних висновків про задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 перед отриманням спірної земельної ділянки у власність не використовував право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по відповідному цільовому призначенню.

20. Зазначає, що про існування наказу ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 13 жовтня 2017 року № 14-14267/14-17-СГ, яким ОСОБА_1 було надано у власність земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 4824883900:085:000:0089, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, йому стало відомо лише після звернення до суду прокурора з цим позовом. Вказує, що ОСОБА_1 дійсно видавав довіреність від 19 листопада 2016 року № НВІ 463765 на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на представництво інтересів щодо оформлення права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення. На підставі вказаної довіреності довірені особи мали право оформлювати право власності на ОСОБА_1 з подальшим користуванням та розпорядженням лише щодо земельних ділянок, розташованих на території однієї області. Дії його довірителів щодо оформлення земельної ділянки кадастровий номер 4824883900:085:000:0089 у Миколаївській області не охоплювалися виданою довіреністю, отже наказ ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 13 жовтня 2017 року № 14-14267/14-17-СГ є незаконним, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у справі № 482/877/24.

21. Заявниквважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у зупиненні провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 482/877/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про скасування наказу про надання у власність земельної ділянки, від вирішення якої залежить правильне вирішення спору у цій справі.

22. Також посилається на покладення на нього надмірного тягаря.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 177/802/23.

24. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. Діючи на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 20 березня 2017 року звернувся до ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

26. Наказом ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 15 червня

2017 року № 14-8116/14-17-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, у тому числі пасовищ, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

27. ТОВ «Тектоареал» 03 липня 2017 року на підставі наказу

ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 15 червня 2017 року

№ 14-8116/14-17-СГ за замовленням ОСОБА_1 , виконано проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0 га, за місцезнаходженням: Миколаївська область, Новоодеський район, Новопетрівська сільська рада, за межами населеного пункту.

28. Наказом ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 13 жовтня

2017 року № 14-14267/14-17-СГ ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,0 га, у тому числі пасовищ площею 2,0 га (кадастровий номер 4854883900:05:000:0089), із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

29. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 4824883900:05:000:0089, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, пасовища, що розташована на території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, зареєстровано державним реєстратором Веселинівської селищної ради Миколаївської області Юзефчук І.О. 07 листопада 2017 року за ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38064122

від 10 листопада 2017 року, наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення від 13 жовтня 2017 року № 14-1426/14-17-СГ, виданого

ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області.

30. У повідомленні ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 05 червня 2023 року зазначено, що документи, на підставі яких було видано наказ від 13 жовтня 2017 року № 14-14267/14-17-СГ на ім`я ОСОБА_1 , знищено відповідно до акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 25 серпня 2021 року № 12, який схвалено на засіданні ЕК ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області (протокол від 05 серпня 2021 року № 1), погоджений ЄПК державного архіву Миколаївської області (протокол від 20 серпня 2021 року № 8).

31. 04 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проєкту (документації) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Глеюватської громади (Шевченківської сільської ради) Криворізького району Дніпропетровської області, із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. Як зазначено ОСОБА_1 у клопотанні, право на безоплатну приватизацію по вищевказаному цільовому призначенню ним не використано.

32. ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області видано наказ

від 20 липня 2020 року № 10-УБД «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою», яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, з цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

33. ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області видано наказ

від 16 вересня 2020 року № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0 га, у тому числі багаторічні насадження 2,0 га (кадастровий номер 1221885900:04:001:0855), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Глеюватської об`єднаної територіальної громади (колишньої Шевченківської сільської ради) Криворізького району Дніпропетровської області.

34. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 березня 2021 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 1221885900:04:001:0855, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Глеюватської об`єднаної територіальної громади (Шевченківської сільської ради) Криворізького району Дніпропетровської області, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Янковською О. І., зареєстровано в реєстрі за № 278.

35. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, право власності на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано 17 березня 2021 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковською О. І., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57133473 від 17 березня 2021 року, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17 березня 2021 року, реєстровий номер 278.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

37. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

40. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

41. Частиною першою статті 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

42. У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

43. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

44. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

45. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

46. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

47. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

48. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

49. Відповідно до частин першої-четвертої статті 116 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на час набуття права власності на спірну земельну ділянку) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

50. У частині шостій статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

51. Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

52. Право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин може використати лише один раз.

53. За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

54. Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

55. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

56. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

57. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

58. Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17 (провадження

№ 12-104гс19).

59. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

60. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

61. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

62. При вирішенні спору суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов обґрунтованого висновку, що на час прийняття

ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області наказу від 16 вересня

2020 року № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, вказана земельна ділянка не підлягала безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 , оскільки відповідно до частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, провадиться один раз по кожному виду цільового використання.

63. При зверненні до ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та його затвердження ОСОБА_1 не повідомив про те, що він вже скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області при вирішення питання щодо передачі спірної земельної ділянки у власність не дотрималося вимог закону, що призвело до подвійного отримання ОСОБА_1 безоплатно земельних ділянок сільськогосподарського призначення та вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави поза її волею.

64. Під час вирішення спору суди правильно виходили з того, що отримавши земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства, на підставі недостовірних відомостей, ОСОБА_1 не мав права продавати земельну ділянку ОСОБА_2 . Отже наявні підстави, визначені статтею 388 ЦК України, для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .

65. Доводи заявника про те, що ОСОБА_1 на підставі довіреності від 19 листопада 2016 року № НВІ 463765 уповноважив ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на представництво його інтересів щодо оформлення права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення лише на території Кіровоградської області не спростовують факт подвійного отримання ОСОБА_1 безоплатно у власність земельних ділянок.

66. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, з урахуванням пункту 5 частини першої статті 253 ЦПК України, дійшов цілком об`єктивних висновків про відмову у зупиненні провадження у цій справі до розгляду справи № 482/877/24, оскільки зібрані у справі докази дозволили достовірно встановити та оцінити обставини набуття ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки.

67. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши усі обставини справи, зокрема, незаконність передачі спірної земельної ділянки у приватну власність, дійшов мотивованого висновку про задоволення позову шляхом витребування земельної ділянки на користь територіальної громади.

68. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

69. За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

70. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. Водночас, державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

71. Отже особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

72. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада

2021 року у справі№ 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)).

73. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

74. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право мирного володіння майном.

75. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

76. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

77. Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

78. Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

79. У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 , який з порушенням вимог закону безоплатно вдруге отримав земельну ділянку, не використовував її для ведення особистого селянського господарства за її цільовим призначенням, а на підставі договорукупівлі-продажу земельної ділянки від 17 березня 2021 року відчужив її за 20 000 грн ОСОБА_2 .

80. З урахуванням викладеного, враховуючи встановлені у цій справі обставини, втручання у право ОСОБА_2 на мирне володіння майном ґрунтується на законі. Окрім зазначеного, ОСОБА_2 не позбавлений права на відшкодування понесених витрат на купівлю спірної земельної ділянки за рахунок ОСОБА_1 в позасудовому чи судовому порядку. ОСОБА_2 не стверджував про наявність будь-яких перешкод, які б заважали йому пред`явити обґрунтовані вимоги про відшкодування збитків.

81. Повернення земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням землі відповідно до загальних інтересів та за цільовим призначенням, що відповідає суспільному інтересу і не порушує принцип пропорційності. Легітимною метою такого втручання є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом.

82. Втручання у право ОСОБА_2 на мирне володіння спірною ділянкою та її повернення у володіння власника є пропорційним зазначеній легітимній меті.

83. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій .

84. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог.

85. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

86. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Касьян Микола Степанович, залишити без задоволення.

2. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області

від 23 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 20 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович