Ухвала

від 16.08.2024 по справі 753/10917/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10917/23

провадження № 1-в/753/557/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання Коростенського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області про застосування покарання за наявності двох вироків стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

в с т а н о в и в:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшло подання Коростенського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області про застосування покарання відносно засудженого ОСОБА_3 за наявності двох вироків суду.

Подання мотивоване тим, що ОСОБА_3 26 червня 2023 року засуджено вироком Корольовського районного суду м. Житомира за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки.

Разом з тим, ОСОБА_3 , також, засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Учасники справи будучи повідомленими про дату, час і місце проведення судового розгляду подання, до суду не з`явилися, однак їх неявка відповідно до положень ч. 5 ст. 539 КПК України не перешкоджає розгляду подання.

Вивчивши матеріали подання, дослідивши вироки стосовно ОСОБА_3 , суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою ст. 539 КПК України, має право вирішувати питання про застосування покарання у наявності кількох вироків.

Як убачається з вироку Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до вироку Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року ОСОБА_3 засуджено за за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Проте при постановленні вказаного вироку, попередній вирок суду від 26 червня 2023 року враховано не було, оскільки про нього не було відомо.

Таким чином на даний час щодо ОСОБА_3 є два вироки, які набрали законної сили і надійшли на виконання до Коростенського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області.

Статтею 72 КК України не передбачено повне або часткове складання, поглинання іспитового строку при призначенні покарання за сукупністю злочинів. Зазначені в ст. 70 КК України правила застосовуються лише до покарань.

Згідно роз`яснень, викладених в п.23Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 р., коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 754/2749/17 щодо застосування частини 4 статті 70 КК України, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення першого вироку інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, або звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

У постанові від 21.01.2020 у справі № 484/5806/18 Верховний Суд також зазначив, якщо за вчинення злочинів особа була за вироком суду звільнена від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще і в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, то в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею злочинів має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням (попередній вирок), на момент постановлення наступного вироку. Тобто у тому випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу і в цьому разі, якщо наступним вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення частини 4 статті 70 щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній та наступний - виконуються самостійно.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 156/149/20.

Крім того, у порядку, передбаченому розділом VІІІ КПК України, суд може вирішувати на стадії виконання вироків, лише ті питання, які не стосуються суті вироку, і не тягнуть погіршення становища засудженого. Не підлягають розгляду у такому порядку питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.

Таким чином, у разі, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення першого вироку інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року та вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 26 червня 2023 року слід виконувати самостійно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

у х в а л и в:

Подання Коростенського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування покарання за наявності двох вироків суду задовольнити.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, яким ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 26 червня 2023 року за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, яким ОСОБА_3 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, але зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК строком 2 роки, - виконувати самостійно.

Ухвала суду може бути оскаржена через Дарницький районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1