Ухвала

від 20.08.2024 по справі 266/4503/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 266/4503/19

провадження № 61-10933ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») на свою користь суму завданих збитків у зв`язку зі знищенням належного йому майна, а саме бази відпочинку «Волна», вартістю 22 653 779,83 грн, яке не може використовуватись за призначенням, та доходів, які він міг би реально одержати (упущеної вигоди) в розмірі 121 101 617,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року у позові відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржував.

У липні 2023 року ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у справі, звернулася з апеляційною скаргою на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року у справі № 266/4503/19 закрито.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 просив суд стягнути на його користь завдані йому як власнику нерухомого майна збитки, дійшов висновку, що оскарженим рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося.

У травня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського апеляційного суду із заявою про повернення судового збору за звернення з апеляційною скаргою на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про повернення судового збору, сплаченого за звернення з апеляційною скаргою на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» про захист прав споживачів та стягнення збитків.

У липні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського апеляційного суду із заявою про виправлення описки в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року, просила у мотивувальній частині ухвали у шостому абзаці ухвали замість «не передбачає» вказати «передбачає» та змінити текст у резолютивній частині відповідно до мотивувальної частини ухвали та пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про виправлення описки в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року.

Суд керувався тим, що у мотивувальній частині ухвали Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року, зокрема, зазначено, що пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає можливість повернення судового збору лише у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, повернення судового збору у випадку закриття апеляційного провадження у пункті 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не передбачено.

Отже, з ухвали Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року випливає, що описки у вказаній ухвалі допущено не було.

Вимоги касаційної скарги

У липні 2024 року Т ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2024 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у мотивувальній частині рішення було допущено описку, а саме у шостому абзаці ухвали Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року вказано з підкресленням тексту: «Таким чином, повернення судового збору у випадку закриття апеляційного провадження пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не передбачено». Вважає, що прийменник «не» помилково зазначений у тексті ухвали та має вплив на зміст судового рішення та на його виконання.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 300/765/15-ц (провадження № 61-7654св20) вказано, що судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Це помилки зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Звертаючись із касаційною скаргою заявниця зазначила, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму частину першу статті 7 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено повернення судового збору у разі закриття апеляційного провадження.

Отже, суд помилково у мотивувальній частині рішення зазначив, що повернення судового збору у випадку закриття апеляційного провадження пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не передбачено».

Вважає, що прийменник «не» помилково зазначений у тексті ухвали.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року у справі № 266/4503/19 закрито.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення судового збору можливе лише у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, тоді як закриття касаційного провадження призведе до залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції (ухвала Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі № 816/731/16 провадження № К/9901/9639/19).

Заявниця помилково тлумачить поняття закриття провадження у справі і наслідки такого закриття (статті 255, 256 ЦПК України), закриття апеляційного провадження (стаття 362 ЦПК України) і відповідно статтю 7 Закону України «Про судовий збір», яка застосовується у випадку закриття провадження у справі.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року не допущено описки.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Ухвала суду про виправлення описки не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.

З огляду на те, що доводи та аргументи, наведені ОСОБА_3 у касаційній скарзі, не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваних судових рішень, тому правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

Порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання про права заявника у справі, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив. Правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2024 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та стягнення збитківвідмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська