Постанова

від 21.08.2024 по справі 910/14422/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2024 р. Справа№ 910/14422/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Юрескул Н.С.;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи-1: не з`явились;

від третьої особи-2: не з`явились;

від третьої особи-3: Черепанов К.В.;

від третьої особи-4: Горкуша В.В.;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 (повний текст складено 05.03.2024)

у справі № 910/14422/23 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем»</a>,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3 ,

3. ОСОБА_4 ,

4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп»

про визнання недійсним рішення зборів ТОВ «Боедем» від 09.11.2011, оформлених протоколом №09/11 від 09.11.2011,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просила:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем»</a> (далі - ТОВ «Боедем», Товариство) від 09.11.2011, оформлені протоколом №09/11 від 09.11.2011;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Боедем» №10721050006001764 від 22.02.2012 з одночасним визначенням з 09.11.2011 розміру часток учасників ТОВ «Боедем», а саме:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), який володіє часткою у розмірі 92,4% статутного капіталу ТОВ «Боедем»;

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), яка володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу ТОВ «Боедем»;

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), який володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу ТОВ «Боедем».

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є учасником ТОВ «Боедем» (код ЄДРПОУ 14308121) і їй належить частка статутного капіталу Товариства у розмірі 3,8%. З листопада 1967 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 і починаючи з 2004 року їм обом ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) на праві спільної сумісної власності належало 96,2% статутного капіталу ТОВ «Боедем».

ОСОБА_1 зазначає, що після вчинення у 2011 році ОСОБА_2 низки правочинів щодо розпорядження спільною сумісною власністю у вигляді частки статутного капіталу ТОВ «Боедем» з порушенням її ( ОСОБА_1 ) прав, передбачених, зокрема, ст. 60, 61, 63, 65, 67, 71 Сімейного кодексу України, Закону України «Про господарські товариства» та всупереч її ( ОСОБА_1 ) волевиявленню, вона ще у 2019 році звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), приватний нотаріус КМНО Башлай Д.І., ТОВ «Боедем», ТОВ «Маквіс Груп» про поділ спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності, за якою було відкрито провадження у справі №759/8676/19.

Позовні вимоги у справі №759/8676/19 щодо недійсності договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації були обґрунтовані тим, що прийняття рішення зборів учасників ТОВ «Боедем» від 09.11.2011, оформлених протоколом №09/11 від 09.11.2011, було прийнято в порядок і спосіб, що не відповідає приписам чинного законодавства України та статуту Товариства.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.03.2023 у справі №759/8676/19 (залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій) провадження в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстрації було закрито, оскільки на думку суду такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

ОСОБА_1 зазначає, що на момент прийняття судових рішень у справі №759/8676/19 про закриття провадження в частині суди не взяли до уваги прийняття 09.11.2011 зборами учасників ТОВ «Боедем» рішення, оформленого протоколом №09/11 від 09.11.2011, згідно з текстом якого ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 92,4% статутного капіталу Товариства, відступив свою частку статутного капіталу товариства у розмірі 53,8% на користь третіх осіб - ТОВ «Маквіс Груп» в розмірі 50% та ОСОБА_3 (перше питання порядку денного). ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 було прийнято до складу учасників Товариства та визначено перерозподіл часток в статутному капіталі Товариства (друге питання порядку денного), а також затверджено нову редакцію статуту Товариства та прийнято рішення про державну реєстрацію змін до статуту (третє питання порядку денного), що не відповідає висновкам щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/1294/15, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2023 у справі №161/13862/19 в частині обов`язку суду застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, що своєю чергою призвело до триваючого порушення прав позивача.

Обґрунтовуючи підстави недійсності рішення загальних зборів, ОСОБА_1 зазначає, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. А отже, не має значення, за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя. Будь-яке розпорядження об`єктом права спільної сумісної власності подружжя у вигляді корпоративних прав з порушенням приписів діючого законодавства України призводить до порушення прав та обов`язків співвласника такого майна.

На момент прийняття зборами учасників рішення не було заяви ОСОБА_2 про намір відступити свою частку в статутному капіталі товариства у вигляді окремого письмового документа, поданого на адресу Товариства. Відчуження ОСОБА_2 як учасником ТОВ «Боедем» своєї частки на користь ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 станом на 09.11.2011 не оформлювалося сторонами шляхом укладення цивільно-правового договору.

ОСОБА_1 вважає, що фактична відсутність станом на 09.11.2011 будь-яких договорів, укладених між ОСОБА_2 , ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 про «відчуження частки» ОСОБА_1 у ТОВ «Боедем» на користь ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 призводить до того, що учасники ТОВ «Боедем» не мали належних правових підстав ухвалювати оскаржуване рішення загальних зборів учасників ТОВ «Боедем» від 09.11.2011, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Боедем» від 09.11.2011 №09/11, а тому це рішення підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 в позові відмовлено повністю.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не довела порушення свого права, на захист якого поданого позов, а також те, що невстановлення за результатами розгляду справи факту порушення рішенням прав та законних інтересів учасника Товариства виключає можливість задоволення позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Боедем», які оформлені протоколом №09/11 від 09.11.2011, не підлягають задоволенню.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним рішень загальних зборів учасників ТОВ «Боедем», оформлених протоколом №09/11 від 09.11.2011, не підлягають задоволенню, то похідні вимоги щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Боедем» №10721050006001764 від 22.02.2012 з одночасним визначенням з 09.11.2011 розміру часток учасників ТОВ «Боедем», а саме: ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 92,4% статутного капіталу ТОВ «Боедем»; ОСОБА_1 , яка володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу ТОВ «Боедем»; ОСОБА_4 , який володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу ТОВ «Боедем», також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2024, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.

ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та безпідставним, таким, що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.

Зокрема, скаржниця не погоджується з висновком суду про те, що, як вбачається зі змісту протоколу №09/11 від 09.11.2011, підтвердженням волевиявлення ОСОБА_2 щодо відчуження частки чітко відображено у питанні першому порядку денного, а підтвердженням волевиявлення ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 на прийняття у власність частки статутного капіталу ТОВ «Боедем» відображено у питанні другому порядку денного, у формі заяв ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 про прийняття до складу учасників та розподілення статутного капіталу. Фактично 09.11.2011 в присутності усіх учасників ТОВ «Боедем», які володіли часткою у розмірі 100% статутного капіталу, був укладений попередній договір в усній формі, який 10.11.2011 був оформлений у письмовій формі та посвідчений нотаріально, у т.ч. за письмовою та нотаріально посвідченою згодою ОСОБА_1 .

Заперечуючи проти такого висновку суду, ОСОБА_1 зазначає, що правочин між фізичною та юридичною особами щодо переходу права власності на корпоративні права (частку учасника у статутному капіталі товариства) може бути укладений виключно у письмовій формі, у формі договору.

Апелянтка також відзначає, що суд першої інстанції не надав оцінки участі у загальних зборах Товариства третіх осіб, які не мали на це прав та повноважень, та підписання такими третіми особами протоколу зборів.

Крім того, на думку ОСОБА_1 , більша частина оскаржуваного рішення містить викладення судом обставин, що не мають жодного відношення до предмета спору і доказування і є тотожними (ідентичними) викладенню обставин, наведеному ТОВ «Маквіс Груп» у власних процесуальних документах без надання належної оцінки поданим позивачем доказам і викладеним обставинам у власних процесуальних документах.

Позиції учасників справи.

ТОВ «Боедем» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 року у справі №910/14422/23 у повному обсязі.

За текстом відзиву Товариство погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, в частині висновків суду про укладення договору про відчуження частки в статутному капіталі «в усній формі», і також вважає, що висновки суду першій інстанції про можливість укладення договору про відчуження частки в статутному капіталі «в усній формі» прямо суперечать нормам матеріального права, зокрема ст. 205, 208 ЦК України, якими прямо передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі.

Також обґрунтованими Товариство вважає і доводи апелянта щодо обов`язковості застосування до спірних правовідносин приписів ст. 626, 655, 656 ЦК України та ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відповідно до яких правочин між фізичною та юридичною особою щодо переходу права власності на корпоративні права (частку учасника у статутному капіталі товариства) може бути укладено виключно у формі договору.

Крім того, Товариство погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що оскаржуване судове рішення містить викладення судом обставин, які не мають жодного відношення до предмету спору і доказування і є тотожними (ідентичними) викладенню обставин, наведеними ТОВ «Маквіс Груп» у власних процесуальних документах без надання належної оцінки поданим позивачем доказам і викладеним обставинам у власних процесуальних документах.

Також Товариство погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо порушення судом першої інстанції приписів ч.4 ст.263 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення дійсно не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які позивачка неодноразово посилалась, а також не навів жодних обґрунтувань підстав для відступлення від вказаних висновків.

Колегія суддів відзначає, що поданий Товариством відзив на апеляційну фактично є заявою про приєднання до апеляційної скарги (ст. 265 ГПК України). Однак, оскільки заявником не надано документа про сплату судового збору (ч. 3 ст. 265 ГПК України), така заява (подана Товариством як відзив на апеляційну скаргу) залишається судом без розгляду.

ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що погоджується з доводами ОСОБА_1 , наведеними у апеляційній скарзі, та просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_2 вважає, що оспорювані рішення загальних зборів учасників та державна реєстрація змін до статуту ТОВ «Боедем», внаслідок чого ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 було введено до складу учасників Товариства, а частка ОСОБА_2 у розмірі 53,8% статутного капіталу перейшла у власність ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 , були здійснені без належних правових підстав. Тому заявлені ОСОБА_1 вимоги є ефективним способом захисту її порушеного права та підлягають задоволенню.

Колегія суддів відзначає, що поданий ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу фактично є заявою про приєднання до апеляційної скарги (ст. 265 ГПК України). Однак, оскільки заявник не надав документ про сплату судового збору (ч. 3 ст. 265 ГПК України), така заява (подана ОСОБА_2 як відзив на апеляційну скаргу) залишається судом без розгляду.

ОСОБА_2 подав доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, яке колегія суддів також залишає без розгляду та зазначає таке.

Доповнення до відзиву на апеляційну скаргу є частиною такого відзиву. Отже, якщо відзив залишено без розгляду, то доповнення до нього також не може бути прийнято до розгляду.

Крім того, ч. 1 та 2 ст. 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням установленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Колегія суддів не визнавала за необхідне подання ОСОБА_2 таких доповнень, що також є підставою для залишення цього документа без розгляду.

ОСОБА_4 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

ОСОБА_4 зазначає, що погоджується з наведеними у апеляційній скарзі доводами ОСОБА_1 та вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів відзначає, що поданий ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу фактично є заявою про приєднання до апеляційної скарги (ст. 265 ГПК України). Однак, оскільки заявник не надав документ про сплату судового збору (ч. 3 ст. 265 ГПК України), така заява (подана ОСОБА_2 як відзив на апеляційну скаргу) залишається судом без розгляду.

ТОВ «Маквіс Груп» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому з доводами апеляційної скарги не погоджується та наводить власні доводи на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як законне та обгрутоване.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14422/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 до надходження матеріалів справи №910/14422/23.

08.04.2024 матеріали справи №910/14422/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

скасувати 09.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/14422/23. Розгляд справи призначено на 13.05.2024.

Судове засідання 13.05.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 призначено судове засідання на 10.06.2024.

У судовому засіданні 10.06.2024 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 03.07.2024, про що повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідною ухвалою.

Судове засідання 03.07.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 призначено судове засідання на 15.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 на задоволення клопотання представників позивача та відповідача відкладено судове засідання до 21.08.2024.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

29.11.1967 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб.

Відомості витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.11.2011 свідчать, що 28.12.2004 проведено державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу ТОВ «Боедем»; перелік засновників: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

Станом на 09.11.2011 ОСОБА_2 володів 92,4% статутного фонду ТОВ «Боедем» та, відповідно, 92,4 голосів на загальних зборах учасників товариства; ОСОБА_4 - 3,8% статутного фонду Товариства та, відповідно, 3,8 голосів на загальних зборах учасників товариства; ОСОБА_1 - 3,8% статутного фонду Товариства та, відповідно, 3,8 голосів на загальних зборах учасників Товариства.

09.11.2011 були проведені загальні збори учасників ТОВ «Боедем», результати яких оформлені протоколом №09/11 від 09.11.2011. На цих зборах були присутні зазначені вище учасники ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ), що разом володіють 100% статутного капіталу Товариства.

Запрошені особи: ТОВ «Маквіс Груп», фізична особа ОСОБА_3 .

Порядок денний зборів був такий:

1. Про відступлення частки статутного капіталу Товариства.

2. Про прийняття ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 до складу учасників Товариства.

3. Про державну реєстрацію змін в установчі документи Товариства.

Згідно з протоколом з першого питання порядку денного:

слухали: ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 92,4% статутного фонду Товариства та запропонував відступити свою частку статутного капіталу Товариства у розмірі 53,8%, що в грошовому еквіваленті складає 15 131,25 грн, на користь третіх осіб, а саме ТОВ «Маквіс Груп» - 50% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 15 131,25 грн; ОСОБА_3 - 3,8% статутного капіталу, що у грошовому еквіваленті складає 1 068,75 грн;

вирішили: прийняти відступлену частку ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства у розмірі 53,8% на користь третіх осіб.

Голосували: «За» - 100%.

З питання другого порядку денного:

слухали: ОСОБА_2 , який надав на розгляд заяви від ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 про прийняття до складу учасників та розподілення статутного капіталу Товариства;

вирішили: на підставі поданих заяв, шляхом відступлення частки учасника ОСОБА_2 , яка становить 53,8%, прийняти до складу учасників Товариства: ТОВ «Маквіс Груп» придбає 50% статутного капіталу Товариства, що в грошовому еквіваленті складає 14 062,50 грн; ОСОБА_3 придбає 3,8% статутного капіталу Товариства, що в грошовому еквіваленті складає 1 068,75 грн.

Статутний капітал Товариства в розмірі 28 125,00 грн, що ділиться на 100 часток та оцінюється за взаємною згодою учасників таким чином:

- ОСОБА_2 належить частка, що становить 38,6% статутного капіталу Товариства;

- ОСОБА_4 належить частка, що становить 3,8% статутного капіталу Товариства;

- ОСОБА_1 належить частка, що становить 3,8% статутного капіталу Товариства;

- юридична особа ТОВ «Маквіс Груп» свій внесок в статутний капітал товариства здійснює в грошовій формі в розмірі 14 062,50 грн, що становить 50% статутного капіталу Товариства;

- ОСОБА_3 свій внесок в статутний капітал товариства здійснює в грошовій формі в розмірі 1 068,75 грн., що становить 3,8%.

Голосували: «За» - 100%.

З третього питання порядку денного:

слухали: доповідач - Черепанов В.О.;

вирішили: у зв`язку зі зміною складу учасників Товариства та приведення статутних документів у відповідність з чинним законодавством України внести до них необхідні зміни шляхом викладення їх у новій редакції, затвердити нову редакцію Статуту Товариства та провести державну реєстрацію змін до Статуту.

Голосували: «За» - 100%.

Протокол підписали учасники Товариства: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ТОВ «Маквіс Груп» в особі генерального директора ОСОБА_5 (також скріплено печаткою ТОВ «Маквіс Груп»), ОСОБА_3

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача 1 - ОСОБА_2 , відповідача 2 - ОСОБА_3 ; відповідача 3 - ТОВ «Маквіс Груп»; відповідача 4 - ТОВ «Боедем» про визнання недійсними рішень, прийнятих на загальних зборах учасників ТОВ «Боедем», які оформлені протоколом №09/11 від 09.11.2011; визнання недійсними рішень, прийнятих на загальних зборах учасників ТОВ «Боедем», які оформлені протоколом №10 від 10.11.2011; визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10.11.2011 за реєстровим номером 1698.

Обґрунтовуючи підстави недійсності рішень загальних зборів учасників Товариства від 09.11.2011 та договору купівлі-продажу корпоративних прав від 10.11.2011, ОСОБА_1 посилалась на те, що прийняті на вказаних зборах рішення суперечать законодавству, оскільки відповідач-1 не отримав згоди інших учасників Товариства на відчуження частини своєї частки на користь відповідачів-2, 3, не повідомляв про намір відчужити частину своєї частки та не подав пропозицією про її викуп, чим порушив переважне право позивача на придбання частини відчужуваної відповідачем-1 частки. Крім цього, ОСОБА_1 вказувана на порушення, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, зокрема, на те, що учасники не були повідомлені про проведення 09.11.2011 загальних зборів і, як наслідок, позивачка не могла належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, на зборах не було обрано голову зборів, який повинен був підписати протокол зборів. На думку позивачки, внаслідок незаконності рішень зборів Товариства, що відбулися 09.11.2011, до відповідачів-2, 3 не перейшли корпоративні права, а тому нові учасники Товариства не мали права брати участь у зборах, що відбулись 10.11.2011, та голосувати з питань, винесених на порядок денний цих зборів, внаслідок чого рішення, прийняті на зборах учасників 10.11.2011, є також недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 у справі №5011-62/1724-2012 (залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2014) відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначеним рішенням у справі №5011-62/1724-2012 встановлено таке.

Відповідно до п. 8.1 Статуту для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків учасників створюється статутний фонд. Статутний фонд Товариства становить 28125,00 грн, що ділиться на 100 часток та оцінюється за взаємною згодою учасників наступним чином: ОСОБА_2 здійснює внесок у грошовій формі у розмірі 25 987,50 грн, що становить 92,4% статутного фонду Товариства; ОСОБА_1 здійснює внесок у грошовій формі у розмірі 1068,75 грн., що становить 3,8% статутного фонду Товариства; ОСОБА_4 здійснює внесок у грошовій формі у розмірі 1068,75 грн, що становить 3,8% статутного фонду Товариства.

09.11.2011 були проведені загальні збори учасників Товариства, результати яких оформлені протоколом № 09/11 від 09.11.2011.

Позитивне рішення з першого питання порядку денного, як і з усіх наступних рішень, які обговорювались та приймались на зборах вищого органу товариства з приводу відчуження ОСОБА_1 частини своїх корпоративних прав, було прийнято 100% голосів учасників, до яких входили в т.ч. голоси, що належали ОСОБА_1 .

При цьому відомостей стосовно наявності наміру ОСОБА_1 набути належні ОСОБА_2 корпоративні права рішення загальних зборів учасників, яке оформлено протоколом №09/11 від 09.11.2011, не містить.

За таких обставин, за висновками суду, підписавши вказаний протокол зборів вищого органу ТОВ «Боедем», ОСОБА_1 тим самим надала свою згоду на передачу частини частки ОСОБА_2 на користь третіх осіб - ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 , та підтвердила, що не претендує на своє переважне право придбання цієї частки.

10.11.2011 відбулися збори учасників Товариства, участь у яких взяли учасники Товариства у складі: ТОВ «Маквіс Груп», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1

Зборами було ухвалено рішення, оформлене протоколом №10 від 10.11.2011, про уточнення дії частки ТОВ «Маквіс Групп» у статутному капіталі Товариства, а саме: ТОВ «Маквіс Груп» наділено правами учасника Товариства та володіє 50% голосів при вирішенні всіх питань, пов`язаних тільки з активами та пасивами нерухомого майна - приміщення загальною площею 10134,40 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1 .

При цьому ТОВ «Маквіс Груп» не наділено правами учасника ТОВ «Боедем» при вирішенні всіх питань, пов`язаних з іншими активами та пасивами товариства.

Вказані рішення були прийняті наступним складом учасників: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ТОВ «Маквіс Груп».

Виходячи зі змісту позовної заяви та представлених в судових засіданнях пояснень, підставою для визнання недійсним рішення, оформленого протоколом №10 від 10.11.2011, є прийняття його неповноважним складом учасників, виходячи з того, що ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 на момент проведення зборів вищого органу товариства не набули статусу учасників ТОВ «Боедем», що свідчить про відсутність кворуму.

Суд взяв до уваги твердження ОСОБА_1 про відсутність у ТОВ «Маквіс Груп», ОСОБА_3 права на прийняття участі у зборах вищого органу ТОВ «Боедем» станом на 10.11.2011 з урахуванням наступних обставин.

Як встановлено судом, підставою набуття ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 корпоративних прав у ТОВ «Боедем» є договір від 10.11.2011 купівлі-продажу.

10.11.2011 ОСОБА_2 (продавець) з одного боку і ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 (покупці) уклали договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем».

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору продавець, який є власником корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 53,8%, продав, а покупці купили зазначені корпоративні права на частку в статутному капіталі, що в грошовому еквіваленті складає 15 131,25 грн, наступним чином: ТОВ «Маквіс Груп» купило 50% корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем», що в грошовому еквіваленті становить 14 062,50 грн, ОСОБА_3 - 3,8% корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем», що в грошовому еквіваленті становить 1 068,75 грн.

За умовами п. 2.1, 2.2 договору покупці вважаються повноправними власниками корпоративних прав з моменту виконання цього договору та реєстрації нової редакції статуту.

Відповідно до п. 5.3 договору від 10.11.2011 ОСОБА_1 як дружиною продавця було надано згоду на укладання спірного правочину.

Вказаний правочин було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І. та зареєстровано в реєстрі за номером 1698.

Незважаючи на відсутність у ТОВ «Маквіс Груп», ОСОБА_6 статусу учасника ТОВ «Боедем» станом на 10.11.2011, суд дійшов висновку, що не має підстав для визнання оспорюваних рішень загальних зборів недійсними з огляду на відсутність кворуму.

Відмовляючи у задоволенні позову у справі №5011-62/1724-2012 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства від 10.11.2011, суд виходив з відповідності договору вимогам законодавства, а також зазначив, що позивачка як дружина продавця надала згоду на укладання спірного правочину, була обізнана про намір відповідача-1 розпорядитись належними йому корпоративними правами та про майбутніх набувачів часток у статутному капіталі Товариства, однак не реалізувала право на переважну купівлю частки в статутному капіталі господарського товариства, при цьому зазначивши, що належним способом захисту прав учасника, переважне право на купівлю корпоративних прав якого порушено, є звернення з позовом про переведення на нього прав та обов`язків покупця за відповідним договором.

Підписавши протокол зборів Товариства від 09.11.2011, ОСОБА_1 тим самим надала свою згоду на передачу частини частки ОСОБА_2 на користь третіх осіб: ТОВ «Маквіс Групп» та ОСОБА_3 , та підтвердила, що не претендує на своє переважне право придбання цієї частки.

Оскільки позивач не довела факт порушення її прав та законних інтересів як учасника Товариства внаслідок прийняття спірних рішень зборів вищого органу товариства, суд відмовив у задоволенні позову.

Враховуючи те, що Статутом Товариства не визначений порядок отримання згоди учасників Товариства на відчуження частки третім особам, суд касаційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що участь позивачки у загальних зборах учасників Товариства, позитивне голосування нею з питань порядку денного щодо відчуження відповідачем-1 частини своїх корпоративних прав та прийняття до складу Товариства нових учасників і внесення пов`язаних із цим змін до статутних документів, підписання нею без зауважень протоколу загальних зборів учасників Товариства, надання позивачкою як дружиною продавця згоди на укладання спірного правочину свідчить про надання позивачкою своєї згоди на передачу частини частки ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" і ОСОБА_3 та відмову від реалізації переважного права на придбання частки.

Касаційний суд зазначив про правомірність висновку господарського суду першої інстанції про недоведеність порушення корпоративних прав позивачки та відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 10.11.2011.

Північний апеляційний господарський суд відзначає, що наявний у матеріалах справи, що розглядається, договір від 10.11.2011 купівлі-продажу, зокрема у п. 5.3, свідчить, що він вчинений за згодою дружини продавця - ОСОБА_1 , посвідченої 10.11.20211 приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. за реєстровим №1695, та за згодою дружини покупця - ОСОБА_7 , посвідченої 10.11.2011 приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. за реєстровим №1694.

Заява ОСОБА_1 посвідчена 10.11.20211 приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. за реєстровим №1695 наявна у матеріалах справи №910/14422/23 та свідчить, що ОСОБА_1 дає згоду на продаж корпоративних прав та укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» її чоловіком ОСОБА_2 на умовах та за ціну за його бажанням; договір купівлі-продажу корпоративних прав укладатиметься чоловіком ОСОБА_1 ОСОБА_2 в інтересах їх сім`ї та на умовах, які вони ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) попередньо обговорили і вважають вигідними для них, укладення цього договору відповідає їх спільному волевиявленню. Зі ст. 65, 74 Сімейного кодексу України ознайомлена; усі відповідальність бере на себе.

Ця заява ОСОБА_1 свідчить, що ОСОБА_1 було відомо про продаж ОСОБА_2 53,8% корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» за 15 131,25 грн ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3

22.02.2012 було проведено державну реєстрацію Статуту ТОВ «Боедем» (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Боедем» протоколом №09/11 від 09.11.2011. Зазначений Статут містить підписи учасників: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ТОВ «Маквіс Груп» в особі дитектора ОСОБА_8 , яка діє на підставі Статуту (також скріплено печаткою ТОВ «Маквіс Груп»), ОСОБА_3 . Справжність підписів засвідчена приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І.

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Боедем», ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень загальних зборів та договору купівлі-продажу корпоративних прав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 (залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2016) у справі №910/24668/14 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства від 09.11.2011, 10.11.2011 та визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10.11.2011.

Суд встановив, що, як вбачається із змісту протоколів від 09.11.2011 №09/11 та від 10.11.2011 №10, на зборах були присутні всі учасники ТОВ «Боедем», сукупна кількість голосів яких становила 100%, тобто у зборах також брав участь ОСОБА_2 , самостійно вносив пропозиції, голосував за питань, що були поставлені на голосування.

Враховуючи приписи ст. 58, 60 Закону України «Про господарські товариства», суд констатував, що загальні збори учасників Товариства, які відбулися 09.11.2011 та 10.11.2011, були правомочними вирішувати питання порядку денного, оскільки в них взяли участь учасники, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

Виходячи з вище наведених доказів і обставин, учасниками було дотримано процедуру скликання загальних зборів учасників Товариства, встановленого ст. 61 Закону «Про господарські товариства».

Твердження ОСОБА_2 про невідповідність прийнятих рішень порядку денному спростовується протоколом загальних зборів від 09.11.2011, також відповідно до цього ж протоколу зміни статутного капіталу (збільшення чи зменшення) не відбувалося.

Суд також встановив, що п. 4.1 оспорюваного договору (купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10.11.2011) визначено, що «сторони засвідчують, що на момент нотаріального засвідчення цього договору сума зазначена в п. 3.1 продавцем отримана повністю ще до підписання цього договору».

Суд касаційної інстанції у постанові від 22.02.2016 у справі №910/24668/14 зазначив, що вірним є висновок господарського суду міста Києва про те, що права та законні інтереси ОСОБА_2 не були порушені, оскільки останній самостійно прийняв рішення щодо продажу належної йому частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем», про що ОСОБА_2 повідомив на загальних зборах учасників з пропозицією продати дану частку ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 . Вказана пропозиція підтримана повним складом учасників товариства, що володіють 100% статутного капіталу, жодних заперечень з боку ОСОБА_2 та інших учасників під час прийняття рішення не виникало, договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства відповідає вимогам закону, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Боедем» та ТОВ «Маквіс Груп» про: визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Боедем» від 09.11.2011, оформлених протоколом №09/11 від 09.11.2011; визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Боедем» від 10.11.2011, оформлених протоколом №10 від 10.11.2011; визнання недійсним Статуту ТОВ «Боедем», затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Боедем», протокол №09/11 від 09.11.2011, державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи від 22.02.2012 (номер запису 10721050006001764); переведення на ОСОБА_4 прав і обов`язків покупця частки учасника ОСОБА_2 , що складає 53,8% у статутному капіталі ТОВ «Боедем»; визнання права ОСОБА_4 на частку 57,6% у статутному капіталі ТОВ «Боедем».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 (залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2017) у справі №910/11503/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Під час розгляду справи №910/11503/16 було встановлено, що 10.11.2011 між ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ «Маквіс Груп» і ОСОБА_3 (покупці) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем».

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець, який є власником корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем» в розмірі 53,8%, продав, а покупці купили зазначені корпоративні права на частку в статутному капіталі, що в грошовому еквіваленті складає 15131,25 грн, наступним чином: ТОВ «Маквіс Групп» купило 50% корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем», що в грошовому еквіваленті становить 14 062,50 грн, ОСОБА_3 - 3,8% корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем», що в грошовому еквіваленті становить 1068,75 грн.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що він вчинений за згодою дружини продавця - ОСОБА_1 .

Зазначений договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І. та зареєстровано в реєстрі за номером 1698.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів особи.

За приписом ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі №915/540/16).

Рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актом органу управління юридичної особи, а не одностороннім правочином, оскільки приймається загальними зборами учасників, які не є ні суб`єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є рішення загальних зборів учасників господарського товариства і договором, тому що приймається не за домовленістю всіх учасників товариства, а більшістю їх голосів.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто такі рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Рішення органів юридичної особи може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Господарські суди також мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов`язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

У кожній справі суд оцінює сукупність всіх встановлених обставин, зокрема зміст ухвалених на зборах рішень (наскільки вони порушують права або законні інтереси учасника), наявність кворуму, баланс інтересів позивача та інших учасників, які голосували за прийняття оскаржуваних рішень тощо.

Суд встановив, що 09.11.2011 були проведені загальні збори учасників ТОВ «Боедем», результати яких оформлені протоколом №09/11 від 09.11.2011. На цих зборах були присутні учасники Товариства ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , що разом володіють 100% статутного капіталу Товариства. Збори 100% голосів «За» прийняли рішення щодо питань порядку денного: про відступлення частки статутного капіталу Товариства; про прийняття ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 до складу учасників Товариства; про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства.

Зокрема, ОСОБА_2 , який володів часткою у розмірі 92,4% статутного фонду Товариства,а запропонував відступити свою частку статутного капіталу Товариства у розмірі 53,8%, на користь третіх осіб - ТОВ «Маквіс Груп» (50% статутного капіталу) та ОСОБА_3 (3,8% статутного капіталу) і збори ухвалили рішення «прийняти відступлену частку ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства у розмірі 53,8% на користь третіх осіб».

Обґрунтовуючи підстави недійсності рішення загальних зборів, ОСОБА_1 посилається на ст. 60 СК України та зазначає, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя. Отже, будь-яке розпорядження об`єктом права спільної сумісної власності подружжя у вигляді корпоративних прав з порушенням приписів діючого законодавства України призводить до порушення прав та обов`язків співвласника такого майна.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд відзначає, що з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст. 116, 147 ЦК України є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї.

Таким чином, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям. Отже, учасник господарського товариства має право розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди другого подружжя.

Крім того, аналіз п. 4 ч.1 ст. 116, ст. 177, 190, ч. 1 ст. 355, ст. 368 ЦКУ, ст. 60,65 СК України, п. «а», «д» ч. 1 ст. 10 Закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, часткою в статутному капіталі господарського товариства дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.

Водночас зміст заяв ОСОБА_1 , посвідчених приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. свідчить про те, що вона ( ОСОБА_1 ) була обізнана про майбутній продаж її чоловіком ОСОБА_2 53,8% корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 , дає згоду на такий продаж корпоративних прав та укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» її чоловіком ОСОБА_2 на умовах та за ціну за його бажанням; договір купівлі-продажу корпоративних прав укладатиметься її чоловіком ОСОБА_2 в інтересах їх сім`ї та на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них, укладення цього договору відповідає їх спільному волевиявленню.

Також, як встановлено судами у справах, зазначених вище за текстом цієї постанови, підписавши протокол зборів Товариства від 09.11.2011, ОСОБА_1 тим самим надала свою згоду на передачу частини частки ОСОБА_2 на користь третіх осіб - ТОВ «Маквіс Групп» та ОСОБА_3 та підтвердила, що не претендує на своє переважне право придбання цієї частки.

Наведеним спростовуються відповідні доводи ОСОБА_1 , наведені у позовній заяві.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що на момент прийняття зборами учасників рішення не було заяви ОСОБА_2 про намір відступити свою частку у статутному капіталі товариства у вигляді окремого письмового документу, поданого на адресу Товариства, суд зазначає, що питання такої заяви було предметом дослідження у справі №5011-62/1724-2012.

Зокрема, у названій справі суд відзначив, що норми ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» надають можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження частки третім особам або необхідність отримання згоди учасників товариства на таке відчуження. Недотримання встановленого статутом порядку відступлення частки третім особам може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж або інше відчуження частки третій особі недійсним.

Пунктом 8.10. Статуту Товариства передбачено, що учасник має право за згодою інших учасників передати свою частку /її частину/ одному чи кільком учасникам, а також третім особам. При цьому учасники користуються пріоритетним правом отримання частки /її частини/ пропорційно до їх дольової участі в Статутному фонді Товариства.

Враховуючи те, що Статутом Товариства не визначений порядок отримання згоди учасників Товариства на відчуження частки третім особам, суд касаційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що участь позивачки у загальних зборах учасників Товариства, позитивне голосування нею з питань порядку денного щодо відчуження ОСОБА_2 частини своїх корпоративних прав та прийняття до складу Товариства нових учасників і внесення пов`язаних із цим змін до статутних документів, підписання нею без зауважень протоколу загальних зборів учасників Товариства, надання позивачкою як дружиною продавця згоди на укладання спірного правочину свідчить про надання позивачкою своєї згоди на передачу частини частки ОСОБА_2 на користь ТОВ «Маквіс Групп» і ОСОБА_3 та відмову від реалізації переважного права на придбання частки.

За таких обставин, правомірним є висновок господарського суду про недоведеність порушення корпоративних прав позивачки та відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10.11.2011.

Суд у справі, що розглядається, відзначає, що зміст протоколу №09/11 від 09.11.2011 свідчить, що підтвердженням волевиявлення ОСОБА_1 щодо відчуження частки чітко відображено у питанні першому порядку денного, а підтвердженням волевиявлення ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 на прийняття у власність частки статутного капіталу ТОВ «Боедем» відображено у питанні другому порядку денного, у формі заяв ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 про прийняття до складу учасників та розподілення статутного капіталу. Крім того, ОСОБА_1 підписала спірний протокол загальних зборів.

Відсутність порушення корпоративних прав позивачки свідчить також і про відсутність підстав для визнання недійсним спірного рішення загальних зборів.

За наведених підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка не довела порушення спірним рішенням загальних зборів свого права, на захист якого поданого позов, а тому у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Боедем», оформлених протоколом №09/11 від 09.11.2011, не підлягають задоволенню.

Оскільки вимоги позивачки про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників ТОВ «Боедем», оформлених протоколом №09/11 від 09.11.2011, не підлягають задоволенню, то похідні вимоги щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Боедем» №10721050006001764 від 22.02.2012 з одночасним визначенням з 09.11.2011 розміру часток учасників ТОВ «Боедем» також не підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/14422/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/14422/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/14422/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.08.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова