Ухвала

від 02.10.2024 по справі 910/14422/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14422/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Мудрого С. М.

від 13.02.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Євсіков О. О., Алданова С. О., Корсак В. А.

від 21.08.2024

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп"

про визнання недійсними рішень зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011, оформлених протоколом № 09/11 від 09.11.2011,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просила:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011, оформлені протоколом № 09/11 від 09.11.2011;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" № 10721050006001764 від 22.02.2012$

- визначити з 09.11.2011 розмір часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", а саме: ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 92,4% статутного капіталу; ОСОБА_1 , яка володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу; ОСОБА_4 , який володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі № 910/14422/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою від 21.08.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі № 910/14422/23.

11 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у справі № 910/14422/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у справі № 910/14422/23 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктами 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Із частковим цитуванням окремих абзаців постанов Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, скаржниця зауважує, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, безпідставними та такими, що ухвалені без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.03.2021 у справі № 910/14855/19, від 29.09.2021 у справі № 914/1912/19, від 19.10.2021 у справі № 916/596/20, від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20, від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, від 04.05.2022 у справі № 164/2138/19, від 24.01.2023 у справі № 161/13862/19, від 10.11.2023 у справі № 755/12702/22, від 07.02.2024 у справі № 311/2297/21.

Натомість у разі, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Всупереч наведеному, ОСОБА_1 не навела яка/які саме норма/норми права неправильно застосована/порушена/не застосована судами першої та апеляційної інстанцій у взаємозв`язку із наведеними нею постановами Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: не вказала в якій саме постанові містяться висновки щодо застосування саме цієї неправильно застосованої/порушеної/не застосованої норми/норм права, які не врахували суди першої та/або апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень у справі № 910/14422/23.

Наведене є порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки у даній справі позов поданий у 2023 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2 684,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2 684,00 грн.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи наведене, судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду у даному випадку підлягає сплаті у сумі - 16 104,00 грн, а саме 2 684,00 грн * 3 вимоги немайнового характеру * 200%.

Однак до касаційної скарги ОСОБА_1 додані квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки 1 від 11.09.2024 про сплату 5 368,00 грн та квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки 6 від 11.09.2024 про сплату 5 368,00 грн, що в загальному розмірі складає 10 736,00 грн. Отже судовий збір сплачений у розмірі меншому, ніж встановлено чинним законодавством.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржниці строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- належного обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме чіткої вказівки яку саме норму права (які саме норми права) невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, висновки щодо застосування якої (яких) викладені у наведених скаржницею постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які не були враховані судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень у справі № 910/14422/23;

- надання Суду документів, що підтверджують доплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у справі № 910/14422/23 у встановленому законом порядком і розмірі, а саме в сумі 5 368,00 грн (таким чином, щоб у загальному розмірі, разом із вже сплаченими 10 736,00 грн, загальна сума складала 16 104,00 грн).

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у справі № 910/14422/23 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко