Ухвала

від 20.11.2024 по справі 910/14422/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14422/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В. Г.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"

про відвід суддів Губенко Н. М. та Баранця О. М.

у справі № 910/14422/23

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп"

про визнання недійсними рішень зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011, оформлених протоколом № 09/11 від 09.11.2011,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Губенко Н. М. - головуючий, судді: Баранець О. М., Кондратова І. Д. перебуває справа № 910/14422/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024.

19.11.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" надійшла заява про відвід суддів Губенко Н. М. та Баранця О. М. від розгляду справи № 910/14422/23.

Подана заява обґрунтована наявністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів Губенко Н. М. та Баранця О. М. (пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України).

19.11.2024 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Губенко Н. М.. - головуючого, Баранець О. М., Кондратова І.Д. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" про відвід суддів Верховного Суду Губенко Н. М. та Баранця О. М. від розгляду справи № 910/14422/23 визнано необґрунтованою. Передано матеріали справи № 910/14422/23 на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" про відвід суддів Верховного Суду Губенко Н. М. та Баранця О. М. від розгляду справи № 910/14422/23.

19.11.2024 зазначену заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" про відвід суддів Верховного Суду Губенко Н. М. та Баранця О. М. у справі № 910/14422/23 передано на розгляд судді Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені у заяві про відвід суддів Губенко Н. М. та Баранця О. М. у справі № 910/14422/23, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Загальні підстави для відводу судді визначено у статті 35 ГПК України.

Зокрема, частиною першою статті 35 ГПК України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною четвертою статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

За змістом статті 38 ГПК відвід повинен бути вмотивованим.

Заявляючи відвід суддям Губенко Н. М. та Баранцю О. М. на підставі пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у справі № 910/14422/23, які оскаржуються в касаційному порядку, містять посилання на судові рішення у справі № 910/24668/14 та у справі № 910/11503/16. При цьому заявник наголошує, що відповідно до інформації в Єдиному Державному реєстрі судових рішень у справі №910/24668/14 Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: головуючого: Губенко Н. М., суддів: Барицької Т. Л., Картере В. І. було прийнято постанову від 04.05.2016; у справі № 910/11503/16 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого Сітайло Л.Г., суддів: Баранця О. М., Пашкіної С. А. прийнято постанову від 22.11.2016, Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: головуючого: Іванової Л. Б., суддів: Гольцової Л. А., Губенко Н. М прийнято постанову від 16.11.2017, а ухвалою Верховного Суду від 21.02.2018 задоволено заяву судді Баранця О. М. про самовідвід у розгляді справи №910/11503/16.

На думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", зазначені обставини викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів Верховного Суду Губенко Н. М. та Баранця О. М. при касаційному розгляді справи № 910/14422/23.

Розглядаючи заяву про відвід суддів з наведених Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" підстав, Суд виходить з наступного.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Суд звертає увагу, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Метою відводу судді або складу суду є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об`єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення.

З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Згідно зі статтею 6 Кодексу суддівської етики суддя повинен виконувати свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Це означає, що у межах конкретної справи суддя повинен діяти у повній мірі покладаючись на оцінку обставин конкретної справи, незалежно від оцінки, наданої ним у інших справах.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Частиною четвертою статті 35 ГПК України імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

З аналізу заяви про відвід суддів Губенко Н. М. та Баранця О. М. від розгляду справи № 910/14422/23 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" посилається лише на наявність ухвалених суддями Губенко Н. М. та Баранцем О. М. у складі колегій суддів Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України судових рішень у справах № 910/24668/14 та № 910/11503/16, водночас, подана заява не містить обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів при розгляді справи № 910/14422/23.

Що ж до посилань Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" на задоволення заяви судді Баранця О. М. про самовідвід у розгляді справи №910/11503/16, Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Тож обставинами, які виключали можливість участі судді Баранця О. М. при розгляді касаційної скарги у справі № 910/11503/16, була його участь у складі колегії суддів Київського апеляційного господарського суду при ухваленні постанови від 22.11.2016 у справі № 910/11503/16.

Зважаючи на викладене, доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" у заяві про відвід суддів Губенко Н. М. та Баранця О. М., не можуть бути віднесені до обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів при розгляді справи №910/14422/23, у зв`язку із чим Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 35 - 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" про відвід суддів Губенко Н. М. та Баранця О. М. у справі №910/14422/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В. Пєсков