Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/14422/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14422/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - Шалашова В.І.,

відповідача - Кригіна О.В., ОСОБА_2.,

третьої особи-1 - ОСОБА_2. (особисто),

третьої особи-2 - не з`явився,

третьої особи-3 - не з`явився,

третьої особи-4 - Горкуша В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Мудрого С.М.

від 13.02.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Євсіков О.О., Алданова С.О., Корсак В.А.

від 21.08.2024

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп"

про визнання недійсними рішень зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011, оформлених протоколом № 09/11 від 09.11.2011.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", в якому просила: визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011, оформлені протоколом № 09/11 від 09.11.2011; скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" № 10721050006001764 від 22.02.2012 з одночасним визначенням з 09.11.2011 розміру часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", а саме: ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 92,4% статутного капіталу товариства; ОСОБА_1 , яка володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу товариства; ОСОБА_4 , який володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

- ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" і їй належить частка статутного капіталу товариства у розмірі 3,8%.

- з листопада 1967 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 і починаючи з 2004 року їм обом ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) на праві спільної сумісної власності належало 96,2% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем";

- вчинення у 2011 році ОСОБА_2 низки правочинів щодо розпорядження спільною сумісною власністю у вигляді частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" відбулось з порушенням її ( ОСОБА_1 ) прав, передбачених, зокрема, статтями 60, 61, 63, 65, 67, 71 Сімейного кодексу України, Закону України "Про господарські товариства" та всупереч її ( ОСОБА_1 ) волевиявленню;

- позивачка зазначає, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. А отже, не має значення, за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на майно зареєстровано лише за одним з подружжя. Будь-яке розпорядження об`єктом права спільної сумісної власності подружжя у вигляді корпоративних прав з порушенням приписів діючого законодавства України призводить до порушення прав та обов`язків співвласника такого майна;

- на момент прийняття зборами учасників спірних рішень не було заяви ОСОБА_2 про намір відступити свою частку в статутному капіталі товариства у вигляді окремого письмового документа, поданого на адресу товариства. Відчуження ОСОБА_2 як учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" своєї частки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 станом на 09.11.2011 не оформлювалося сторонами шляхом укладення цивільно-правового договору;

- ОСОБА_1 вважає, що фактична відсутність станом на 09.11.2011 будь-яких договорів, укладених між ОСОБА_2 , Товариством з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 про "відчуження частки" ОСОБА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Боедем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 призводить до того, що учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" не мали належних правових підстав ухвалювати оскаржуване рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011, оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011 №09/11, а тому це рішення підлягає визнанню недійсним.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

29 листопада 1967 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб.

Відомості з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.11.2011 свідчать, що 28.12.2004 проведено державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"; перелік засновників: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

Станом на 09.11.2011 ОСОБА_2 володів 92,4% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" та, відповідно, 92,4 голосів на загальних зборах учасників товариства; ОСОБА_4 - 3,8% статутного фонду товариства та, відповідно, 3,8 голосів на загальних зборах учасників товариства; ОСОБА_1 - 3,8% статутного фонду товариства та, відповідно, 3,8 голосів на загальних зборах учасників товариства.

09 листопада 2011 року були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", результати яких оформлені протоколом № 09/11 від 09.11.2011. На цих зборах були присутні зазначені вище учасники ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ), що разом володіють 100% статутного капіталу товариства, на вказані збори були запрошені такі особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп", фізична особа ОСОБА_3 .

Порядок денний зборів був такий: 1. Про відступлення частки статутного капіталу товариства. 2. Про прийняття Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 до складу учасників товариства. 3. Про державну реєстрацію змін в установчі документи товариства.

Згідно з протоколом № 09/11 від 09.11.2011:

- з першого питання порядку денного слухали: ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 92,4% статутного фонду товариства та запропонував відступити свою частку статутного капіталу товариства у розмірі 53,8%, що в грошовому еквіваленті складає 15 131,25 грн, на користь третіх осіб, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" - 50% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 15 131,25 грн; ОСОБА_3 - 3,8% статутного капіталу, що у грошовому еквіваленті складає 1 068,75 грн. Вирішили: прийняти відступлену частку ОСОБА_2 в статутному капіталі товариства у розмірі 53,8% на користь третіх осіб. Голосували: "За" - 100%.

- з питання другого порядку денного слухали: ОСОБА_2 , який надав на розгляд заяви від Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 про прийняття до складу учасників та розподілення статутного капіталу товариства. Вирішили: на підставі поданих заяв, шляхом відступлення частки учасника ОСОБА_2 , яка становить 53,8% статутного капіталу, прийняти до складу учасників товариства: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" придбає 50% статутного капіталу товариства, що в грошовому еквіваленті складає 14 062,50 грн; ОСОБА_3 придбає 3,8% статутного капіталу товариства, що в грошовому еквіваленті складає 1 068,75 грн. Статутний капітал товариства в розмірі 28 125,00 грн, що ділиться на 100% часток та оцінюється за взаємною згодою учасників таким чином: ОСОБА_2 належить частка, що становить 38,6% статутного капіталу товариства; ОСОБА_4 належить частка, що становить 3,8% статутного капіталу товариства; ОСОБА_1 належить частка, що становить 3,8% статутного капіталу товариства; юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" свій внесок в статутний капітал товариства здійснює в грошовій формі в розмірі 14 062,50 грн, що становить 50% статутного капіталу товариства; ОСОБА_3 свій внесок в статутний капітал товариства здійснює в грошовій формі в розмірі 1 068,75 грн, що становить 3,8%. Голосували: "За" - 100%.

- з третього питання порядку денного слухали: доповідач - ОСОБА_2 . Вирішили: у зв`язку зі зміною складу учасників товариства та приведення статутних документів у відповідність з чинним законодавством України внести до них необхідні зміни шляхом викладення їх у новій редакції, затвердити нову редакцію статуту товариства та провести державну реєстрацію змін до статуту. Голосували: "За" - 100%.

Протокол № 09/11 від 09.11.2011 підписали учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем": ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Також зазначений протокол підписали: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" в особі генерального директора Тихоненко О.В. (скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп") та ОСОБА_3

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішень, прийнятих на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", які оформлені протоколом № 09/11 від 09.11.2011; визнання недійсними рішень, прийнятих на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", які оформлені протоколом № 10 від 10.11.2011; визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 10.11.2011 за реєстровим номером 1698.

Обґрунтовуючи підстави недійсності рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011 та договору купівлі-продажу корпоративних прав від 10.11.2011, ОСОБА_1 посилалась на те, що прийняті на вказаних зборах рішення суперечать законодавству, оскільки ОСОБА_2 не отримав згоди інших учасників товариства на відчуження частини своєї частки на користь ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп", ОСОБА_2 не повідомляв про намір відчужити частину своєї частки та не подав пропозицією про її викуп, чим порушив переважне право ОСОБА_1 на придбання частини відчужуваної ОСОБА_2 частки. Крім того, ОСОБА_1 вказувала на порушення, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, зокрема, на те, що учасники не були повідомлені про проведення 09.11.2011 загальних зборів і, як наслідок, ОСОБА_1 не могла належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, на зборах не було обрано голову зборів, який повинен був підписати протокол зборів. На думку ОСОБА_1 , внаслідок незаконності рішень зборів товариства, що відбулися 09.11.2011, до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" не перейшли корпоративні права, а тому нові учасники товариства не мали права брати участь у зборах, що відбулись 10.11.2011, та голосувати з питань, винесених на порядок денний цих зборів, внаслідок чого рішення, прийняті на зборах учасників 10.11.2011, є також недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 у справі №5011-62/1724-2012, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2014, відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 у справі №5011-62/1724-2012 встановлено таке:

- відповідно до пункту 8.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створюється статутний фонд. Статутний фонд товариства становить 28 125,00 грн, що ділиться на 100% часток та оцінюється за взаємною згодою учасників наступним чином: ОСОБА_2 здійснює внесок у грошовій формі у розмірі 25 987,50 грн, що становить 92,4% статутного фонду товариства; ОСОБА_1 здійснює внесок у грошовій формі у розмірі 1 068,75 грн, що становить 3,8% статутного фонду товариства; ОСОБА_4 здійснює внесок у грошовій формі у розмірі 1 068,75 грн, що становить 3,8% статутного фонду товариства;

- 09.11.2011 були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", результати яких оформлені протоколом № 09/11 від 09.11.2011;

- позитивне рішення з першого питання порядку денного, як і з усіх наступних рішень, які обговорювались та приймались на зборах вищого органу товариства з приводу відчуження ОСОБА_1 частини своїх корпоративних прав, було прийнято 100% голосів учасників, до яких входили в т.ч. голоси, що належали ОСОБА_1 ;

- відомостей стосовно наявності наміру ОСОБА_1 набути належні ОСОБА_2 корпоративні права рішення загальних зборів учасників, яке оформлено протоколом № 09/11 від 09.11.2011, не містить;

- підписавши вказаний протокол зборів вищого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", ОСОБА_1 тим самим надала свою згоду на передачу частини частки ОСОБА_2 на користь третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 , та підтвердила, що не претендує на своє переважне право придбання цієї частки;

- 10.11.2011 відбулися збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", участь у яких взяли учасники товариства у складі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп", ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ;

- зборами учасників було ухвалено рішення, оформлене протоколом № 10 від 10.11.2011, про уточнення дії частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Групп" у статутному капіталі товариства, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" наділено правами учасника товариства та володіє 50% голосів при вирішенні всіх питань, пов`язаних тільки з активами та пасивами нерухомого майна - приміщення загальною площею 10 134,40 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1 . При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" не наділено правами учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" при вирішенні всіх питань, пов`язаних з іншими активами та пасивами товариства. Вказані рішення були прийняті наступним складом учасників: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп";

- підставою набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Боедем" є договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 10.11.2011, укладений між ОСОБА_2 , як продавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 , як покупцями;

- відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору продавець, який є власником корпоративних прав на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" у розмірі 53,8%, продав, а покупці купили зазначені корпоративні права на частку в статутному капіталі, що в грошовому еквіваленті складає 15 131,25 грн, наступним чином: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" купило 50% корпоративних прав на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", що в грошовому еквіваленті становить 14 062,50 грн, ОСОБА_3 - 3,8% корпоративних прав на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", що в грошовому еквіваленті становить 1 068,75 грн;

- за умовами пунктів 2.1, 2.2 вказаного договору покупці вважаються повноправними власниками корпоративних прав з моменту виконання цього договору та реєстрації нової редакції статуту;

- відповідно до пункту 5.3 зазначеного договору ОСОБА_1 , як дружиною продавця, було надано згоду на укладання цього правочину;

- вказаний правочин було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І. та зареєстровано в реєстрі за номером 1698.

Відмовляючи у задоволенні позову у справі № 5011-62/1724-2012 господарський суд першої інстанції виходив з наступного:

- відповідності договору вимогам законодавства, а також зазначив, що позивачка, як дружина продавця, надала згоду на укладання спірного правочину, була обізнана про намір ОСОБА_2 розпорядитись належними йому корпоративними правами та про майбутніх набувачів часток у статутному капіталі товариства, однак не реалізувала право на переважну купівлю частки в статутному капіталі господарського товариства, при цьому зазначивши, що належним способом захисту прав учасника, переважне право на купівлю корпоративних прав якого порушено, є звернення з позовом про переведення на нього прав та обов`язків покупця за відповідним договором;

- підписавши протокол зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011, ОСОБА_1 тим самим надала свою згоду на передачу частини частки ОСОБА_2 на користь третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Групп" та ОСОБА_3 , та підтвердила, що не претендує на своє переважне право придбання цієї частки;

- ОСОБА_1 не довела факт порушення її прав та законних інтересів як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" внаслідок прийняття спірних рішень зборів вищого органу товариства.

Враховуючи те, що статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" не визначений порядок отримання згоди учасників товариства на відчуження частки третім особам, суд касаційної інстанції у справі № 5011-62/1724-2012 погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що участь ОСОБА_1 у загальних зборах учасників товариства, позитивне голосування нею з питань порядку денного щодо відчуження ОСОБА_2 частини своїх корпоративних прав та прийняття до складу товариства нових учасників і внесення пов`язаних із цим змін до статутних документів, підписання ОСОБА_1 без зауважень протоколу загальних зборів учасників товариства, надання позивачкою як дружиною продавця згоди на укладання спірного правочину свідчить про надання ОСОБА_1 своєї згоди на передачу частини частки ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" і ОСОБА_3 та відмову від реалізації переважного права на придбання частки.

Суд касаційної інстанції у справі № 5011-62/1724-2012 зазначив про правомірність висновку господарського суду першої інстанції про недоведеність порушення корпоративних прав ОСОБА_1 та відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 10.11.2011.

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011, 10.11.2011 та визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 10.11.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2015, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2016, у справі № 910/24668/14 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 у справі № 910/24668/14 встановлено таке:

- відповідно до змісту протоколів від 09.11.2011 № 09/11 та від 10.11.2011 № 10, на зборах були присутні всі учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", сукупна кількість голосів яких становила 100%, тобто у зборах також брав участь ОСОБА_2 , самостійно вносив пропозиції, голосував за питання, що були поставлені на голосування;

- пунктом 4.1 оспорюваного договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 10.11.2011 визначено, що "сторони засвідчують, що на момент нотаріального засвідчення цього договору сума зазначена в п. 3.1 продавцем отримана повністю ще до підписання цього договору".

Відмовляючи у задоволенні позову у справі № 910/24668/14 господарський суд виходив з наступного:

- враховуючи приписи статей 58, 60 Закону України "Про господарські товариства", суд констатував, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", які відбулися 09.11.2011 та 10.11.2011, були правомочними вирішувати питання порядку денного, оскільки в них взяли участь учасники, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів;

- виходячи з наведених доказів і обставин, учасниками було дотримано процедуру скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", встановлену у статті 61 Закону України "Про господарські товариства";

- твердження ОСОБА_2 про невідповідність прийнятих рішень порядку денному спростовується протоколом загальних зборів від 09.11.2011, також відповідно до цього ж протоколу зміни статутного капіталу (збільшення чи зменшення) не відбувалося.

Суд касаційної інстанції у постанові від 22.02.2016 у справі № 910/24668/14 зазначив, що вірним є висновок Господарського суду міста Києва про те, що права та законні інтереси ОСОБА_2 не були порушені, оскільки останній самостійно прийняв рішення щодо продажу належної йому частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", про що ОСОБА_2 повідомив на загальних зборах учасників з пропозицією продати дану частку Товариству з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 . Вказана пропозиція підтримана повним складом учасників товариства, що володіють 100% статутного капіталу, жодних заперечень з боку ОСОБА_2 та інших учасників під час прийняття рішення не виникало, договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства відповідає вимогам закону.

У 2016 році ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про: визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011, оформлених протоколом № 09/11 від 09.11.2011, та від 10.11.2011, оформлених протоколом № 10 від 10.11.2011; визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", затвердженого рішенням загальних зборів учасників, протокол № 09/11 від 09.11.2011, державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи від 22.02.2012 (номер запису 10721050006001764); переведення на ОСОБА_4 прав і обов`язків покупця частки учасника ОСОБА_2 , що складає 53,8% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"; визнання права ОСОБА_4 на частку 57,6% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2017, у справі № 910/11503/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі № 910/11503/16 встановлено таке:

- 10.11.2011 між ОСОБА_2 , як продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" і ОСОБА_3 , як покупцями, було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем";

- відповідно до пункту 1.1 вказаного договору продавець, який є власником корпоративних прав на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" в розмірі 53,8%, продав, а покупці купили зазначені корпоративні права на частку в статутному капіталі, що в грошовому еквіваленті складає 15 131,25 грн, наступним чином: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Групп" купило 50% корпоративних прав на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", що в грошовому еквіваленті становить 14 062,50 грн, ОСОБА_3 - 3,8% корпоративних прав на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", що в грошовому еквіваленті становить 1 068,75 грн;

- пунктом 5.3 зазначеного договору передбачено, що він вчинений за згодою дружини продавця - ОСОБА_1 ;

- цей договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І. та зареєстровано в реєстрі за номером 1698.

Наявний у матеріалах цієї справи № 910/14422/23 договір купівлі-продажу від 10.11.2011 (пункт 5.3), свідчить, що він вчинений за згодою дружини продавця - ОСОБА_1 , посвідченої 10.11.20211 приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. за реєстровим № 1695, та за згодою дружини покупця - ОСОБА_6 , посвідченої 10.11.2011 приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. за реєстровим №1694.

Заява ОСОБА_1 посвідчена 10.11.20211 приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. за реєстровим №1695 наявна у матеріалах справи № 910/14422/23 та свідчить, що ОСОБА_1 дає згоду на продаж корпоративних прав та укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" її чоловіком ОСОБА_2 на умовах та за ціну за його бажанням; договір купівлі-продажу корпоративних прав укладатиметься чоловіком ОСОБА_1 ОСОБА_2 в інтересах їх сім`ї та на умовах, які вони ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) попередньо обговорили і вважають вигідними для них, укладення цього договору відповідає їх спільному волевиявленню; зі статтями 65, 74 Сімейного кодексу України ознайомлена; усю відповідальність бере на себе.

Ця заява ОСОБА_1 свідчить, що ОСОБА_1 було відомо про продаж ОСОБА_2 53,8% корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" за 15 131,25 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3

22.02.2012 було проведено державну реєстрацію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" протоколом № 09/11 від 09.11.2011. Зазначений статут містить підписи учасників: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" в особі дитектора Трушківської Л.В. , яка діє на підставі статуту (скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп"), ОСОБА_3 . Справжність підписів засвідчена приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І .

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі № 910/14422/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела порушення свого права, на захист якого поданого позов та не встановленням за результатами розгляду справи факту порушення рішенням прав та законних інтересів учасника товариства, що виключає можливість задоволення вимог, як про визнання недійсним спірних рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", так і похідних вимог про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" №10721050006001764 від 22.02.2012 з одночасним визначенням з 09.11.2011 розміру часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", а саме: ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 92,4% статутного капіталу товариства; ОСОБА_1 , яка володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу товариства; ОСОБА_4 , який володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу товариства.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у даній справі, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суди першої та апеляційної інстанції не врахували:

- висновки щодо застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15;

- висновки щодо застосування частини 2 статті 747 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 67 Сімейного кодексу України, викладені в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 570/60/16-ц;

- висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17.12.2019 у справі № 927/97/19 щодо застосування статті 147 Цивільного кодексу України та статті 53 Закону України "Про господарські товариства";

- висновки щодо застосування пункту 3 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23;

- не застосовано норми статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України та статей 18, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.11.2023 у справі № 755/12702/22;

- невірно застосовано/не застосовано статті 2, 7, 11, 13, 42, 46, 254, 263, 265 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.10.2021 у справі № 916/596/20, від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20, від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, від 04.05.2022 у справі № 164/2138/19, що призвело до надмірного формалізму при розгляді справи та порушення права на справедливий судовий захист.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" подало відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить закрити касаційне провадження у справі відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі стосуються правовідносин, які не є подібними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" подало відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі.

Поданий відповідачем відзив не може бути прийнятий до розгляду разом з касаційною скаргою, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Господарського процесуального кодексу України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Згідно із статтею 297 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (частина третя).

Оскільки поданий відповідачем відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а містить вимогу про задоволення касаційної скарги позивача, отже, за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак до відзиву не додано документу про сплату судового збору, а Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, тому поданий відповідачем відзив залишається без розгляду (такі висновки щодо застосування статей 295, 297 Господарського процесуального кодексу України викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 916/875/20, від 09.05.2023 у справі № 910/158/22, від 11.04.2023 у справі № 924/793/21, від 25.01.2023 у справі № 903/933/21, 23.01.2024 у справі № 908/174/20, від 01.06.2024 у справі № 917/1710/23, від 04.09.2024 у справі № 924/608/22).

5. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Здійснюючи, в межах доводів та вимог касаційної скарги скаржника, перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування, з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із положеннями частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).

Згідно із статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством в порядку, визначеному установчими зборами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі або цінних паперів. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

При розгляді судами корпоративних спорів, суди мають враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.

З огляду на вимоги Закону України "Про господарські товариства" безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Тобто, висновок про порушення чи не порушення прав такої особи, а також її охоронюваних законом інтересів, які й випливають безпосередньо зі змісту права, суд має зробити за результатами розгляду справи, зазначивши про це в мотивувальній частині. У такому разі внаслідок задоволення позову позивач отримує належний судовий захист, оскільки буде встановлено факт порушення чи оспорювання його права. Якщо ж за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Предметом даного спору є вимоги позивача про: визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011, оформлені протоколом № 09/11 від 09.11.2011; скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" № 10721050006001764 від 22.02.2012 з одночасним визначенням з 09.11.2011 розміру часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", а саме: ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 92,4% статутного капіталу товариства; ОСОБА_1 , яка володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу товариства; ОСОБА_4 , який володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу товариства.

Обґрунтовуючи підстави недійсності рішення загальних зборів, ОСОБА_1 , зокрема, посилалась на приписи статті 60 Сімейного кодексу України та зазначала, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на майно зареєстровано лише за одним з подружжя. Отже, будь-яке розпорядження об`єктом права спільної сумісної власності подружжя у вигляді корпоративних прав з порушенням приписів діючого законодавства України призводить до порушення прав та обов`язків співвласника такого майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 760/20948/6-ц зазначено таке:

«Частина третя статті 368 ЦК України, частина перша статті 60 СК України визначають, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (стаття 57 СК). У разі виникнення спору з цього приводу, має доводитися не факт належності майна до спільної власності, а обставини, які виключають виникнення спільної сумісної власності на спірне майно.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на час державної реєстрації у лютому та жовтні 2016 року юридичних осіб). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів (частина перша статті 144 ЦК України у редакції, чинній на час державної реєстрації у лютому та жовтні 2016 року юридичних осіб).

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (абзац четвертий частини другої статті 148 ЦК України у вказаній редакції).

Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції).

У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.11.1967 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб.

Відомості з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.11.2011 свідчать, що 28.12.2004 проведено державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"; перелік засновників: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

Станом на 09.11.2011 ОСОБА_2 володів 92,4% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" та, відповідно, 92,4 голосів на загальних зборах учасників товариства; ОСОБА_4 - 3,8% статутного фонду товариства та, відповідно, 3,8 голосів на загальних зборах учасників товариства; ОСОБА_1 - 3,8% статутного фонду товариства та, відповідно, 3,8 голосів на загальних зборах учасників товариства.

09.11.2011 були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", результати яких оформлені протоколом № 09/11 від 09.11.2011. На цих зборах були присутні зазначені вище учасники ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ), що разом володіють 100% статутного капіталу товариства. На вказані збори були запрошені такі особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп", фізична особа ОСОБА_3 .

Порядок денний вказаних зборів був такий: 1. Про відступлення частки статутного капіталу товариства. 2. Про прийняття Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 до складу учасників товариства. 3. Про державну реєстрацію змін в установчі документи товариства.

По всім питанням порядку денного учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", що разом володіють 100% статутного капіталу товариства, у тому числі й ОСОБА_1 , проголосували - "За". Зазначене підтверджується протоколом № 09/11 від 09.11.2011, яким оформлено відповідні збори.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, зі змісту протоколу № 09/11 від 09.11.2011 вбачається, що ОСОБА_2 , який володів часткою у розмірі 92,4% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", запропонував відступити свою частку статутного капіталу товариства у розмірі 53,8%, на користь третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" (50% статутного капіталу) та ОСОБА_3 (3,8% статутного капіталу) і збори ухвалили рішення "прийняти відступлену частку ОСОБА_2 в статутному капіталі товариства у розмірі 53,8% на користь третіх осіб".

Зміст протоколу № 09/11 від 09.11.2011 свідчить, що підтвердженням волевиявлення ОСОБА_1 щодо відчуження частки ОСОБА_2 чітко відображено у питанні першому порядку денного, а підтвердженням волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 на прийняття у власність частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" відображено у питанні другому порядку денного, у формі заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 про прийняття до складу учасників та розподілення статутного капіталу.

Крім того, ОСОБА_1 підписала протокол № 09/11 від 09.11.2011, тим самим вона надала свою згоду на передачу частини частки ОСОБА_2 на користь третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Групп" та ОСОБА_3 , та підтвердила, що не претендує на своє переважне право придбання цієї частки.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, з урахуванням обставин, встановлених господарськими судами у справах № 5011-62/1724-2012, № 910/24668/14, № 910/11503/16, що зміст заяв ОСОБА_1 , посвідчених приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. свідчить про те, що вона ( ОСОБА_1 ) була обізнана про майбутній продаж її чоловіком ОСОБА_2 53,8% корпоративних прав на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" Товариству з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 , дає згоду на такий продаж корпоративних прав та укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" її чоловіком ОСОБА_2 на умовах та за ціну за його бажанням; договір купівлі-продажу корпоративних прав укладатиметься її чоловіком ОСОБА_2 в інтересах їх сім`ї та на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них, укладення цього договору відповідає їх спільному волевиявленню.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 не довела порушення спірним рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" свого права, на захист якого подано позов, тому дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, як про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", оформлених протоколом № 09/11 від 09.11.2011, так і похідних вимог щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" № 10721050006001764 від 22.02.2012 з одночасним визначенням з 09.11.2011 розміру часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем".

Крім того пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення позивачки з позовом у даній справі не відповідає доктрині "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), з огляду на встановлені обставини як у цій справі № 910/14422/23, так і у справах № 5011-62/1724-2012, № 910/24668/14, № 910/11503/16, зокрема, підписання протоколу № 09/11 від 09.11.2011, яким оформлялись спірні рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", надання ОСОБА_1 (як дружиною, так і учасником товариства) згоди на відчуження ОСОБА_2 (як її чоловіком, так і іншим учасником товариства) частки у статутному капіталі товариства, підтвердження ОСОБА_1 зміну учасників і часток у товаристві, шляхом підписання статуту у новій редакції.

Враховуючи викладене, Суд вважає правильними по суті висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.

При цьому Суд відхиляє доводи скаржника, з посиланням на приписи статей 73, 75, 76 Господарського процесуального кодексу України, про те, що судові рішення у справах № 5011-62/1724-2012, № 910/24668/14, № 910/11503/16 не мають жодного відношення до обставин цієї справи № 910/14422/23.

Так, законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

За наявності визначених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною 4 цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 виснувала, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

У вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин варто також ураховувати положення частин 6, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

Аналізуючи положення частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 зазначила, що попереднє рішення суду може бути враховано під час розгляду спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин з урахуванням передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19 квітня 1994 року у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій, забезпечуючи належне вивчення аргументів і доказів, представлених сторонами, здійснюючи оцінку доказів у даній справі в їх сукупності, встановили обставини, які, зокрема, мають інше значення для розгляду справи, у тому числі дії ОСОБА_1 , як дружини, так і учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", щодо надання згоди на відчуження ОСОБА_2 (як її чоловіком, так і іншим учасником товариства) частки у статутному капіталі товариства, підтвердження ОСОБА_1 зміну учасників і часток у товаристві, як на підставі доказів, наявних у даній справі, так і з урахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями у справах № 5011-62/1724-2012, № 910/24668/14, № 910/11503/16.

При цьому, Суд зауважує, що відповідно до частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, неприйняття особою участі у справі, в якій щодо неї були встановлені певні обставини, може бути підставою для спростування особою цих обставин в загальному порядку, однак якщо відповідні обставини не були спростовані особою, врахування судом зазначених обставин при вирішенні іншого спору за участю цієї особи є обґрунтованим (див. постанову Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/268/23).

У той же час, позивачка у даній справі не використала право, передбачене частиною 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, щодо спростування в загальному порядку обставин, встановлених у відповідних господарських справах.

Суд зазначає, що аргументи скаржника, з посиланням на постанови Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 916/596/20 та від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20, про те, що порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права призвело до надмірного формалізму при розгляді справи та порушення права на справедливий судовий захист, є недоречними.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм у процесі вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Суди під час застосування процесуальних правил повинні уникати зайвого формалізму, котрий може стати на перешкоді справедливості судового розгляду (Walchli проти Франції; Evaggelou проти Греції).

При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 990/277/24).

У даному випадку, як позовні вимоги ОСОБА_1 розглянуті по суті, так і її апеляційну та касаційну скаргу прийнято та розглянуто судами апеляційної та касаційної інстанцій. Тобто заявниця використала своє право на доступ до суду, і будь-яких обмежень, тим паче неправомірних, у її праві на доступ до суду не було здійснено судами при розгляді цієї справи.

Суд відхиляє аргументи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постановах від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15, від 06.02.2019 у справі № 570/60/16-ц, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 04.09.2024 у справі № 170/499/23, від 10.11.2023 у справі № 755/12702/22, від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, від 04.05.2022 у справі № 164/2138/19, оскільки відповідні висновки Верховного Суду, є нерелевантними до цієї справи № 910/14422/23.

Так, за змістом спірних правовідносин у справі № 909/1294/15 є безоплатне відчуження частки учасника товариства без укладення відповідного договору, вихід зі складу учасників товариства учасника, що відчужив частку, та вступ нового учасника, який набув частку в статутному капіталі. Натомість у даній справі № 910/14422/23 ОСОБА_2 не був виключений зі складу учасників товариства, а відчуження його частки було платне.

У постанові від 06.02.2019 у справі № 570/60/16-ц за позовом про визнання недійсним договору довічного утримання Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з тих підстав, що передане за договором довічного утримання нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, відчужувачем майна є лише один із подружжя, частки у ньому не виділено, порядок користування цим майном не визначався. Натомість у даній справі № 910/14422/23 майном, яке відчужувалось було частка учасника у товаристві, а не нерухоме майно.

У постанові від 17.12.2019 у справі № 927/97/19 Велика Палата Верховного Суду аналізувала приписи Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" з метою формування висновків про визначення юрисдикції спору про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії державного реєстратора, тим самим вказуючи на те, яким має бути суб`єктний склад спірних правовідносин (що відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі). За наслідками перевірки таких обставин у вказаних справах Велика Палата Верховного Суду висновувала суд якої юрисдикції має розглядати відповідний спір. Водночас Велика Палата Верховного Суд у вказаній справі не вирішувала спір по суті.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23 вказано на те, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У даній справі № 910/14422/23 суди розглянули позов по суті, а не закрили провадження у справі на підставі статей 175, 231 Господарського процесуального кодексу України.

Правовідносини у справі № 755/12702/22 стосувались поділу спільного майна подружжя (квартири, автомобіля).

Спір у справі № 164/2138/19 стосувався відшкодування майнової шкоди. До того ж у постанові від 04.05.2022 у справі № 164/2138/19 Верховний Суд зазначив про те, що суд апеляційної інстанції застосував надмірний формалістичний підхід, відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та, як наслідок, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження.

Предметом розгляду справи № 910/6552/20 було визнання патенту України на винахід недійсним з підстав невідповідності його такій умові патентоздатності, як винахідницький рівень. Водночас скаржник не враховує, що наведені ним доводи з постанови Верховного Суду у справі № 910/6552/20 не є висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, а відображають мотиви відмови в позові, які покладені в основу судових рішень попередніх інстанцій зі справи.

Вказане свідчить, що правовідносини сторін та їх правове регулювання у цій справі № 910/14422/23 та справах, на які посилається скаржник не є подібними.

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у даній справі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

З огляду на те, що Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у справі № 910/14422/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

І.Д. Кондратова