Постанова

від 22.08.2024 по справі 714/1281/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2024 року

м. Чернівці

справа № 714/1281/23

провадження № 22-ц/822/746/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М.

секретар Тодоряк Г. Д.

позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1

відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2

Великокучурівська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області як орган опіки та піклування

апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2024 року.

головуючий в суді першої інстанції суддя Єфтемій С. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Позовна заява обґрунтована тим, що з серпня 2016 року по лютий 2022 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 .

За час спільного проживання в них народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує на те, що зловживання ОСОБА_2 спиртними напоями призвело до скандалів та сварок у сім`ї та відсутності догляду за їхнім спільним сином та іншими трьома дітьми відповідачки: ОСОБА_5 , яку він вдочерив, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Зазначає, що ОСОБА_2 самовільно змінила місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , та чинить перешкоди у побаченні з дитиною, а іноді такі побачення із сином мають місце не без допомоги органів поліції.

Вважає, що саме проживання сина з батьком відповідатиме інтересам дитини, оскільки син за час проживання із ним звик до нього та прив`язаний до нього.

Просить врахувати, те що позивач працевлаштований, має стабільний дохід, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, для дитини створені усі необхідні умови для проживання у власному будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з матір`ю ОСОБА_2 та два тижні з батьком ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги задовольнити про визначення місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 з матір`ю.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі посилалася на те, що суд першої інстанції не врахував інтереси малолітньої дитини її психологічний стан та особливості фізичного розвитку, право на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, недотримування балансу між інтересами, правами батьків на виховання дитини і обов`язків батьків діяти в інтересах дитини.

Вказує на те, що суд першої інстанції, не взяв до уваги висновок Великокучурівської сільської ради Чернівецького району як органу опіки та піклування, житлово-побутові умови проживання кожного із батьків, а також створення відповідачкою більш сприятливих умов для проживання дитини, її гармонійного психологічного розвитку, що не впливає на реалізацію батьком його прав на участь у вихованні сина, та прийшов до помилкового висновку про встановлення почергового режиму проживання дитини з батьками.

Також апелянт, зазначає, що не була врахована та обставина, що дитина неодноразово у бесідах з представниками органу та піклування висловила бажання й надалі проживати з матір`ю, своїм братом та сестрами, та спілкуватися з батько, підтримувати з ним контакт але не проживати.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Судами встановлено, за час спільного проживання у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (том 1, а.с. 9).

Згідно з витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданого виконавчим комітетом Острицької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 581/04-29/7 від 30 жовтня 2023 року ОСОБА_2 та всі її діти: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , зареєстровані на АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 142).

Відповідно до акту обстеження умов проживання № 17 від 12 червня 2023 року, складеного Службою у справах дітей Волоківської сільської ради, малолітній ОСОБА_4 , проживав разом з батьком ОСОБА_1 у житловому будинку на АДРЕСА_2 , яке належить йому на праві приватної власності (том 1, а.с. 10).

Згідно довідки № 8 від 27 вересня 2023 року, виданої Благодійною організацією «Благодійне товариство «Центр відновлення особистості «Фрідом», ОСОБА_2 пройшла курс відновлення особистості від алкогольної залежності в даному закладі (том 1, а.с. 110).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 15 вересня 2023 року, складеного Службою у справах дітей Великокучурівської сільської ради, малолітній ОСОБА_4 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , старшим братом та сестрами у будинку, розташованому на АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 113).

ОСОБА_1 згідно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 02 жовтня 2023 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 21 листопада 2023 року працює молодшим комірником магазину ТОВ «ФТД-Ритейл» (том 1, а.с. 198).

ОСОБА_2 згідно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована як фізична особа-підприємець з 28 вересня 2023 року (том 1, а.с. 119).

ОСОБА_4 навчається в Годилівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів з 01 вересня 2023 року в 1-Б класі, що підтверджується листом № 377 від 02 листопада 2023 року (том 1, а.с. 135).

Згідно з висновком Великокучурівської сільської ради як органу опіки та піклування від 10 жовтня 2023 року вирішено недоцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 та доцільне подальше проживання з матір`ю ОСОБА_2 (том 1, а.с. 60-63).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 прізвище ОСОБА_8 змінено на ОСОБА_9 (том 2, а.с.68).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону, з огляду на наступне.

Статтею 51 Конституції України, частинами 2, 3 статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини 1 статті 18, частини 1статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас у частині 6 вказаної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком органу опіки та піклування Великокучурівської сільської ради від 10 жовтня 2023 року, вирішено доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , з матір`ю ОСОБА_9 . Мотивами складання вказаного висновку слугувало, зокрема підтвердження малолітнім ОСОБА_4 бажання проживати з матір`ю та старшими братом й сестрами та і надалі бачитися та спілкуватися з батьком, що підтверджується його поясненнями.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що сторони працевлаштовані, мають дохід, забезпечені житлом, та кожен з них створив комфортні умови для проживання та гармонійного розвитку дитини. Жодних негативних фактів неналежного ставлення до дитини зі сторони обох батьків не встановлено.

Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у стабільній та благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Рада Європи декілька разів засуджувала нерівне ставлення до батьків і наголошувала на тому, що роль батька щодо дітей необхідно краще визнавати і належно цінувати. Наприклад, у своїй Постанові 2079 (2015) щодо «Рівності і спільної батьківської відповідальності: роль батька» ОСОБА_10 наголосила на важливості «подолання гендерних стереотипів щодо ролей, які приписуються жінкам і чоловікам у сім`ї» як «відображення соціологічних змін, що відбулися впродовж останніх п`ятдесяти років з огляду на організацію приватної сфери і сім`ї».

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та постановах Верховного Суду у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 718/1796/16-ц (провадження № 61-19885св18), від 02 липня 2020 року у справі № 428/13225/15-ц (провадження № 61-64св19), від 19 травня 2021 року у справі № 686/1379/19 (провадження № 61-18646св20).

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

Під час встановлення спільної фізичної опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.

З матеріалів справи, вбачається, що батьки проживають в межах одного району, в сусідніх населених пунктах та створили належні умови для проживання з ними дитини, у кожного із батьків є дохід, а також наявність сталих соціальних зв`язків дитини за місцем проживання матері та батька, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про розподіл батьківського часу та визначення почергового проживання дитини з обома батьками, а саме два тижні з матір`ю та два тижні з батьком.

Вказаний порядок має сприяти, з одного боку, адаптації дитини до нових умов проживання, тобто налагодженню між ними та батьками емоційного контакту та створенню комфортних умов для проживання й спільних звичок, подоланню тимчасових незручностей, а, з іншого боку, не буде мати наслідком появи проявів відчуженості від іншого з батьків.

Отже, встановивши такий графік проживання дитини із батьками, суд врахував, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати бажанням батьків самої дитини, з урахуванням її віку, стану здоров`я та психоемоційного стану.

Колегія суддів, враховує висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 623/349/19 (провадження № 61-4654св21) де вказано, що «рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку».

Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дитини, пов`язаних з тимчасовою зміною звичного місця проживання і середовища, а також налагодження емоційного контакту дитини з батьками має відбуватися за підтримки органів у справах дітей, за необхідності - психологів.

При істотній зміні обставин сторони мають право узгодити або ініціювати перед органом і справах дітей чи судом визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дитини.

При вирішенні спору, колегія суддів приймає до уваги, що такий порядок почергово проживання дитини з кожним із батьків має реалізовуватися у їхній взаємній співпраці з дотриманням безпекових питань та усвідомлюванням потреб сина у контакті з кожним з батьків, а також фактично може існувати до моменту досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку, коли вона набуде право самостійно визначати місце проживання (частина 3 статті 160 СК України).

Отже, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції думки малолітнього ОСОБА_4 щодо визначення місця проживання із матір`ю ОСОБА_11 .

У контексті віку дитини при її опитуванні Верховний Суд у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Також у постанові Верховний Суд від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 761/15172/17-ц; від 18 грудня 2018 року у справі № 610/2531/17; від 23 травня 2018 року у справі № 761/15172/17-ц.

При цьому, непоодинокими є випадки, коли дитина тривалий час проживала з одним із батьків, а тому її думка може бути спотворена, мати ознаки навіювання одним із батьків, внаслідок чого не може прийматися судом як абсолютна.

Так, у постанові Верховного Суду від 9 листопада 2020 року у справі № 487/7241/18 (провадження № 61-22623св19) зауважено, що визначаючи місце проживання дитини, суд може врахувати її думку щодо проживання з одним із батьків, проте згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати і сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Аналогічні позиції висловлені у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 400/829/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 487/545/17-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі № 585/2392/18.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 554/1124/20 зауважено, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про визначення місця її проживання, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, наприклад таких, як тривалий час проживання дитини з одним із батьків без можливості повноцінного спілкування з тим із батьків, з ким дитина не проживає.

Суд першої інстанції в монтувальній частині оскаржуваного рішення, надаючи оцінку думці малолітнього ОСОБА_4 , врахував що останній тривалий час проживає з матір`ю, має відповідні соціальні контакти за місцем проживання матері та виявляє більшу прихильність до матері. Однак, вочевидь дитина потребує і батьківської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на її розвиток, що є також свідченням пояснень ОСОБА_4 , в частині бажання й надалі бачитися з батьком.

З таким висновком погоджується й суд апеляційної інстанції, враховуючи зокрема ту обставину, що за час проживання сина із ОСОБА_1 до серпня 2022 року, останній належним чином займався вихованням та утриманням сина, що підтверджується довідкою Служби у справах дітей Волоківської сільської ради № 55 від 01 грудня 2023 року (а.с. 196), а повноцінне спілкування із батьком припинилось у звязку зі зміною місця проживання ОСОБА_4 та наявністю особистого конфлікту між сторонами спору, які водночас висловили бажання в однаковій мірі піклуватися про їх спільну дитину.

Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, не взяв до уваги висновок Великокучурівської сільської ради Чернівецького району як органу опіки та піклування, житлово-побутові умови проживання кожного із батьків, а також створення відповідачкою більш сприятливих умов для проживання дитини.

Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2018 року в справі № 644/9094/16-ц вказав на те, що висновок органу опіки і піклування щодо зміни місця проживання дитини не може мати переваги над іншими доказами, і він має оцінюватись в сукупності з іншими доказами.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідний висновок органу опіки та піклування не містить вмотивованої аргументації щодо переваг ОСОБА_9 над ОСОБА_1 у можливості забезпечення якнайкращих інтересів їх спільної дитини.

За встановленими у справі обставинами стан здоров`я ОСОБА_1 , його особисті якості, матеріальне становище не перешкоджають належним чином займатись вихованням сина, створювати йому належні умови для розвитку, а також матеріально забезпечувати сина.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись, статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 23 серпня 2024 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді : Мирослава КУЛЯНДА

Ірина ЛИТВИНЮК