Рішення

від 06.10.2010 по справі 50/225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/225

06.10.10

За позовом   військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в

                      особі Державної установи “70 управління начальника робіт”

до                   Міністерства оборони України

про                стягнення 244 508,12 грн.

Суддя  Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратури  Лесько Г.Є. (дов. від 11.01.2010 №20)

Від позивача         Білоус Р.В. (дов. від 19.07.2010  № 163)

Від відповідача     Порайко А.М. (дов. №220/1096 д від 22.12.2008)                                            

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державної установи “70 управління начальника робіт” до Міністерства оборони України про стягнення компенсації  вартості послуг за договором про надання послуг у сумі 244 508,12грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.08.2008 порушено провадження у справі № 50/225 та призначено її до розгляду на 27.08.2008.

27.08.2008 в судове засідання з’явились  представники прокуратури та позивача, які  надали пояснення по справі, заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Розгляд справи було відкладено на 16.09.2008.

16.09.2008 в судове засідання з’явились  представники  прокуратури та позивача,  подали додаткові докази по справі та заявили клопотання про продовження строку розгляду справи на термін більший, ніж визначено ст. 69 ГПК України. Судом дане клопотання задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Розгляд справи було відкладено на 10.10.2008.

В судове засідання 10.10.2008 з’явився представник прокуратури, який надав додаткові пояснення по справі. Представники позивача та відповідача  не з’явились, витребувані судом докази не подали, причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 27.10.2008.

27.10.2008 в судове засідання з’явилися представники прокуратури та позивача і подали додаткові докази.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав, причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Розгляд справи було відкладено на 12.11.2008.

12.11.2008 в судове засідання з’явилися представники прокуратури, позивача і відповідача та дали пояснення по справі Відповідач в судовому засіданні відзив на позовну заяву клопотання про залишення позову без розгляду, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Клопотання мотивовано тим, що всупереч вимогам ст. 121 Конституції України та ст. 5 ЗУ “Про прокуратуру”, а також всупереч рішенню Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/90 прокурором подано позов в інтересах суб’єкта господарювання (підприємства), і навіть не в інтересах держави (органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах (Міністерство оборони України), а навпаки до держави в особі центрального органу виконавчої влади без належного визначення і нормативного обґрунтування факту порушень інтересів держави. Розгляд справи було на 26.11.2008.

В судове засідання 26.11.2008 з’явилися представники прокуратури і позивача та дали пояснення по суті справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.11.2008 по справі № 50/225 позов військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державної установи “70 управління начальника робіт” до Міністерства оборони України було залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки військовий прокурор Київського гарнізону визначив позивачем у даній справі Державну установу “70 управління начальника робіт”, якому законом не надані повноваження у спірних правовідносинах органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій ухвалу господарського суду м. Києва від 26.11.2008 по справі № 50/225 просив скасувати, оскільки на його погляд при її винесенні суд порушив норми процесуального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 по справі № 50/225 апеляційну скаргу Державної установи “70 управління начальника робіт” було задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 26.11.2008 по справі № 50/225 скасовано, а справу передано на розгляд господарського суду м. Києва.

За резолюцією голови господарського суду м. Києва справу № 50/225 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д., ухвалою від 14.04.2009 призначив її до розгляду на 18.05.2009.

05.05.2009 матеріали справи № 50/225 були надіслані до Київського апеляційного господарського суду, у зв’язку з надходженням касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 по справі № 50/225.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.06.2009 було касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 по справі № 50/225 повернуто скаржнику без розгляду.

За резолюцією голови господарського суду м. Києва справу № 50/225 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.

13.07.2009 у зв’язку з надходженням касаційної скарги справа № 50/225 була скерована до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2009 було касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 по справі № 50/225 повернуто скаржнику без розгляду.

За резолюцією голови господарського суду м. Києва справу № 50/225 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д., який ухвалою від 09.10.2009 призначив справу до розгляду на 02.11.2009.

02.11.2009 в судове засідання прибув представник прокуратури, дав пояснення по справі та подав клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 25.11.2009.

19.11.2009 у зв’язку з надходженням касаційної скарги справа № 50/225 була скерована до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2010 касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 по справі № 50/225 було залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 по справі № 50/225 - без змін.

За резолюцією голови господарського суду м. Києва справу № 50/225 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д., який ухвалою від 23.02.2010 призначив справу до розгляду на 17.03.2010.

У зв’язку із надходженням касаційної скарги справу № 50/225 було скеровано до Вищого господарського суду України.

02.06.2010 матеріали справи № 50/225 повернулися до господарського суду м. Києва та за резолюцією голови господарського суду м. Києва від 07.06.2010 передані для розгляду судді Головатюку Л.Д., який ухвалою господарського суду м. Києва від 21.06.2010 призначив її розгляд на 07.07.2010.

07.07.2010 представники сторін у судове засідання не з’явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали,  причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судове засідання 07.07.2010 з"явився представник прокуратури та надав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 20.07.2010.

20.07.2010 представник відповідача у судове засідання не з’явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 20.07.2010 з’явилися представники прокуратури та позивача, дали пояснення по справі та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

У зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 06.09.2010р.

В судове засідання  06.09.2010 прибули представники сторін, надали пояснення по суті справи. В судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.09.2010 для подання додаткових доказів.

В судове засідання  20.09.2010 прибули представники сторін і надали додаткові пояснення по суті справи.

20.09.2010 в судовому засіданні було оголошено перерву на 06.10.2010 для підготовки та оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звергатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також: підприємств то інших юридичних осіб,

Статтею 36-1 вищевказаного Закону  визначені підстави представництва прокурором інтересів   держави,   а   саме:   наявність   порушень   або   загрози   порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних ї (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту,   а   також   вказує   орган,   уповноваженим   державою   здійснювати повідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, таж і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються  від інтересів  інших учасників  суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної    цілісності,    державного    кордону, гарантування  державної,  економічної інформаційної,  екологічної  безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх, суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України" - Збройні Сили України це військова державна структура, що призначена для: збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності, і неподільності України.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до  ст. 3 вказаного Закону та Указів Президента України №№ 888/97 від 21.08.97 та 250/99 від 23.03.99 є Центральним органом військового державного управління та Центральним органом виконавчої влади, яке забезпечує проведення в життя державної політики у сфері Оборони держави та військового будівництва, керівництво Збройних Сил України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконанні покладених на них завдань.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України" ЗС України утримуються виключно за рахунок коштів державного бюджету, а отже    шкода,   яка.   спричиняється   Міністерству оборони України є безпосередня шкода інтересам держави.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава в особі Міністерства оборони України, зобов'язана забезпечувати житлом військовослужбовців.

Для виконанні функцій щодо забезпечення житлом військовослужбовців президентом України прийнято низку нормативно-правових актів відповідно яких  Міністерство   оборони  України  має  вирішувати   цю   важливу соціальну функцію. У  свою  чергу  для реалізації  завдань  щодо  забезпечення  житлом безквартирних   військовослужбовців   у   структурі   Міністерства   оборони України створено підрозділи будівельного комплексу, які безпосередньо виконують ці завдання.

Одним з таких підрозділів є Державна установа 70 управління начальника робіт, яке належить до сфери управління Міністерства оборони України та функціонально підпорядковане Центральному спеціалізованому будівельному управлінню.

19.10.2004          начальником        Центрального          спеціалізованого будівельного управління затверджено Положення про 70 управління начальника робіт.

Відповідно до Положення 70 управління начальника робіт - це державна установа, яка заснована на загальнодержавній власності, що належить до сфери Управління Міністерства оборони України.

Згідно п. 3 даного Положення Управління створено з метою виконання, завдань по здійсненню капітального будівництва, об'єктів і споруд військового, спеціально призначення, житлових будинків для військовослужбовців та членів їх сімей, тощо для чого надано виконувати функції замовника будівництва та підрядника.

Отже, зазначеним Положенням визначено, що Управління виконує функції

замовника Міністерства оборони України на будівництво у Збройних Силах

України.

Таким чином, державна установа 70 управління начальника робіт, визначене закупником військового прокурора Київського гарнізону, як позивач, є представником Держави та її органом виконавчої влади і військового управління на місцевому рівні і системі збройних сил України.

Тому порушення інтересів держаного управління 70 управління начальника робіт є безпосереднім порушенням інтересів держави.

Судом встановлено, що 12.12.2006 між Міністерством оборони України (далі –відповідач, замовник за договором) та державною установою “70 управління начальника робіт” (далі-позивач, виконавець за договором)  було укладено договір  № 12-12/06.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за укладеним договором щодо компенсації наданих послуг, чим порушив норми чинного законодавства України та укладеного договору.

Відповідно до п.п. 1.1. договору, виконавець приймає на себе обов'язок щодо здійснення подальших розрахунків за отримані   послуги   з   постачання   електричної енергії,   теплової   енергії,   оперативно-технічного   обслуговування електрообладнання   згідно   договорів:  договору  № 320  на користування електричною   енергією   від   29.04.2002   (пролонгований   від   10.01.1991), договору № 440543 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2005, договору № 700/16 на оперативно-технічне обслуговування від 07.12.2006 (далі - договори) до заселення в повному обсязі житла побудованого та переданого Київському квартирно-експлуатаційному управлінню в житловому будинку по вул. Бориспільській, 26 літера "В" м.  Києві   та  передачі   трансформаторної  підстанції  ТП-6550  разом   з  кабельними мережами житлового комплексу до комунальної власності м. Києва на баланс Київенерго, а замовник відповідно зобов'язався компенсувати вартість послуг, сплачених за даними договорами.

Даний договір, згідно п.1.2., було укладено з метою забезпечення гарантованого збереження житлового фонду, його технічного обладнання, загального і неподільного майна в житловому будинку по вул. Бориспільській. 26 літера "В" в               м. Києві.

Відповідно до умов п.2.1. договору, ціна даного договору складається з загальної суми, щомісяця витраченої виконавцем на розрахунки   за  отримані   послуги  згідно  договорів,  яку  замовник  зобов’язався компенсувати виконавцеві з моменту затвердження Акту державної приймальної комісії прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта житлового будинку по вул. Бориспільській, 26 літера "В" в м. Києві до заселення в даному будинку житла, переданого Київському квартирно-експлуатаційному управлінню, в повному обсязі та передачі трансформаторної підстанції ТП-6550 разом з кабельними мережами житлового комплексу до комунальної власності м. Києва на баланс Київенерго.

Виплата компенсації по договору здійснюються замовником на письмову вимогу виконавця на підставі підтверджуючих документів у відповідності до п. 5.1 даного договору, а саме протягом 6 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги виконавця щодо компенсації понесених витрат за даним договором замовник  перераховує виконавцю на розрахунковий рахунок грошові кошти в повному обсязі.

Згідно положень 5 розділу договору до прямих обов’язків замовника належить прийняття від виконавця письмової вимоги щодо компенсації витрат та відповідні підтверджуючі документи щодо виконання умов договору, а також компенсувати витрати понесені виконавцем при виконанні умов даного договору, а саме оплати послуг за договорами: № 320 від 29.04.2002,  № 440543 від 01.12.2005 та договору № 700/16 від 07.12.2006 на умовах визначених даним договором.

На виконання умови п.  3.2.4.  договору, позивачем ( виконавцем )  рекомендованим листом, згідно  фіскального чеку № 0671 від 02.07.2008, направлено письмову вимогу щодо компенсації понесених витрат з доданням відповідних підтверджуючих документів №   226/1     від 01.07.2008. Станом на день подання позову, замовником ніяких заперечень та зауважень щодо вимоги та надісланих документів не надавалось.

Відповідно п.   4.1.3.   договору,  якщо  протягом  5   днів   з   урахуванням поштового обігу з  моменту отримання вимоги замовником  не  надано заперечень щодо пред’явлених документів, останні вважаються погодженими і такими, що не потребують додаткових уточнень.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було перераховано кошти за отримані послуги згідно договорів: № 320 від 29.04.2002, договору № 440543 від 01.12.2005 та договору № 700/16 від 07.12.2006., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- платіжними дорученнями щодо оплати договору № 440543 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2005: № 1663 від 07.11.2006, № 31 від 25.01.2007, № 776 від 24.07.2007, № 1128 від 25.10.2007;

- платіжними дорученнями щодо оплати договору № 700/16 на оперативно-технічне обслуговування від 07.12.2006: № 30 від 20.03.2007, № 31 від 20.03.2007, № 75 від 05.06.2007, № 488 від 05.06.2007, № 489 від 05.06,2007, № 490 від 05.06.2007, № 671 від 25.06.2007, № 1225 від 05.11.2007, № 1226 від 05.11.2007, № 1224 від 05.11.2007, № 1227 від 05.11.2007, № 297 від 27.02.2008, № 298 від 27.02.2008, № 536 від 28.03.2008, № 597 від 17.04.2008, № 598 від 17.04.2008, № 763 від 23.05.2008, № 762 від 23.05.2008;

- платіжними дорученнями щодо оплата договору № 320 на користування електричною енергією від 29.04.2002: № 71 від 13.02.2007, № 203 від 19.03.2007, № 256 від 12.04.2007, № 339 від 08.05.2007, № 462 від 05.06.2007, № 668 від 25.06.2007, № 747 від 16.07.2007, № 785 від 25.07.2007, № 977 від 28.08.2007, № 1010 від 12.09.2007, № 1011 від 14.09.2007, № 1070 від 10.10.2007.

Крім того, на підтвердженням виконання умов договору позивач надав підписані  Акти приймання-передачі товарної продукції: 1. Акти   виконаних   робіт   з   оперативного   обслуговування   до договору від 07.12.06 № 700/16: № 12 від 27.09.2007, № 01 від 31.01.2007, № 02 від 28.02.2007, № 03 від 02.04.2007, № 04 від 28.04.2007, № 05 від 31.05.2007, № 06 від 27.06.2007, № 07 від 31.07.2007, № 08 від 31.08.2007, № 09 від 28.09.2007, № 10 від 31.10.2007, № 11 від 30.11.2007, № 12 від 29.12.2007, № 01 від 31.01.2008, № 02 від 29.02.2008, № 03 від 31.03.2008, № 04 від 30.04.2008.

2. Акти приймання-передачі товарної продукції (електроенергія) за: серпень 2007, липень 2007, червень 2007р, травень 2007, квітень 2007, березень 2007  та  лютий 2007.

3. Акти, приймання-передачі товарної продукції (теплова енергія, теплоносіїв) за грудень 2006, січень 2007, лютий 2007 та березень 2007.

Таким  чином,  загальна сума компенсації вартості послуг за  договором  № 12-13/06 від 12.12.2006  складає 244 508,12 грн., проте  відповідач,  в порушення умов договору та вимог чинного законодавства України,  не здійснив позивачеві компенсації вартості послуг.

Вищевказані платіжні доручення та акти приймання-передачі товарної продукції приймаються судом у якості належного доказу виконання умов договору позивачем.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача компенсації вартості послуг відповідно до умов договору № 12-12/06 від 12.12.2006 в сумі 244 508,12 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги прокурора задовольнити повністю.

2.Стягнути з Міністерства оборони України (03049, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державної установи “70 управління начальника робіт” (04053, м. Київ, вул. Артема, 59; код ЄДРПОУ 07763913) компенсацію вартості послуг відповідно до умов договору № 12-12/06 від 12.12.2006 в сумі 244 508 (двісті сорок чотири тисячі п’ятсот вісім) грн. 12 коп.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03049, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в сумі 2 445 (дві тисячі двісті чотириста сорок п’ять) грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати  прокурору та сторонам.

Суддя                                                                                                 Головатюк Л.Д.