Рішення

від 07.10.2010 по справі 3/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/249

07.10.10

За позовом     Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

                        1. Фонду державного майна України

                        2. Управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної

                        державної адміністрації

До                    1. Державної акціонерної компанії «Хліб України»

                        2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні

                        системи»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів  Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва

Про                  визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури     Цюкало Ю.В. –прокурор відділу, посвідчення № 274 від 16.12.2009

Від позивача 1        Мацева Ю.С. –по дов. № 219 від 26.04.2010

Від позивача 2        не з‘явився

Від відповідача 1   Кривошеєв І.В. –по дов. № 02-14/364 від 12.05.2010

Від відповідача 2   Менюк С.А. –по дов. № б/н від 01.07.2010

Від третьої особи   не з‘явився

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.09.2010 було оголошено перерву до 30.09.2010, в судовому засіданні 30.09.2010 було оголошено перерву до 07.10.2010.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі 1. Фонду державного майна України та 2. Управління містобудування та архітектури тернопільської обласної державної адміністрації про визнання недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу будинку № 12 на вул.. І.Франка в м. Тернополі, загальною площею 405 кв. м., укладеного 22.05.2007 між Державною акціонерною компанією «Хліб України»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи».

На думку прокуратури договір купівлі-продажу будинку № 12 на вул.. І.Франка в м. Тернополі від 22.05.2007 укладено з порушенням вимог п. г ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», п.п. е п. 7.3.1. ст. 7 Закону України «Про погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини»та п. 2 постанови Кабінету міністрів України від 22.08.1996 № 1000 «Про утворення Державної акціонерної компанії «Хліб України», а тому є всі підстави для визнання цього договору недійсним в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Позивач 2 в судове засідання 07.10.2010 не з‘явився, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 27.07.2010 та ухвалах від 05.08.2010, від 12.08.2010 не виконав.

Проте, 09.09.2010 до відділу діловодства суду від позивача 2 надійшов лист про неможливість надати оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, оскільки позовну заяву позивач 2 не подавав з її змістом та документами доданими до неї не ознайомлений. Крім того, враховуючи відсутність фінансування на відрядження представника просить суд розглядати справу без представника позивача 2.

Відповідач 1 у поданому в судовому засіданні 05.08.2010 письмовому відзиві проти позову заперечує з наступних підстав. ДАК «Хліб України»будучи власником будинку, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Івана Франка, 12 передала його у власність TOB «Українські інвестиційні системи»за договором купівлі продажу від 22.05.2007 в рахунок погашення податкового боргу. Положення п. г ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»не поширюються на майно, що є об'єктом договором купівлі продажу від 22.05.2007. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема майно хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що входить до статутного капіталу Державної акціонерної компанії «Хліб України». Перелік зазначених підприємств, державне майно яких передається до статутного фонду ДАК «Хліб України»визначено у додатку № 3 до постанови КМУ від 05.11.1997 № 1218 «Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств». Об'єктом договору купівлі продажу від 22.05.2007 є нерухоме майно (будинок Тернопільського представництва ДАК «Хліб України»(м. Тернопіль, вул. І.Франка, 12), яке згідно додатку № 4 до постанови КМУ від 05.11.1997 № 1218 «Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств»віднесено до категорії адміністративних будинків. Закон України «Про приватизацію державного майна»не містить заборони на відчуження майна адміністративних будинків. Недодержання при укладенні договору вимог, передбачених ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини»не має наслідком недійсність правочину. Правові наслідки порушення законодавства про охорону культурної спадщини встановлені в ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання пам'яток передбачено накладення фінансових санкцій у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, правовим наслідком порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема вимог ст. 18 вищезазначеного закону, яка передбачає необхідність отримання погодження відповідного органу охорони культурної спадщини для відчуження об'єкту культурної спадщини, є застосування до порушника фінансових санкцій. Тобто, норми Закону України «Про охорону культурної спадщини»не встановлюють, що правочин, укладений без отримання погодження відповідного органу охорони культурної спадщини для відчуження об'єкту культурної спадщини, є недійсним з моменту вчинення чи може бути визнаний недійсним в судовому порядку. Крім того, відповідно до ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі власники пам'яток чи їхніх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам'ятки, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При розгляді Господарським судом міста Києва справи № 5/44 ДАК «Хліб України»стало відомо, що між Управлінням містобудування та архітектури Тернопільської облдержадміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрАгроПромПроект»(користувач) укладено охоронний договір від 07.07.2009, відповідно до якого зазначене товариство взяло на себе зобов'язання щодо охорони житлового будинку, який знаходиться у м. Тернополі по вул. І.Франка, 12 (пам'ятка архітектури місцевого значення). Враховуючи вищевикладені обставини та те, що Закон України «Про охорону культурної спадщини»не пов'язує порушення вимог зазначеного закону із недійсністю правочину, та передбачає, що правовим наслідком порушення вимог вищезазначеного закону є застосування до порушника фінансових санкцій, підстави для задоволення позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації відсутні.

Відповідач 2 у поданому в судовому засіданні 05.08.2010 письмовому відзиві проти позову заперечує з наступних підстав. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2009 у справі № 5/44 відмовлено позивачеві у задоволені позову з таким само предметом, з тих само підстав та практично між тими ж само сторонами. Зазначене рішення залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2010. Враховуючи, що зазначеними судовими рішеннями вже було дано правову оцінку усіх заявлених підстав позову, вважає за недоцільне давати будь-яке власне тлумачення обґрунтованості заявленого позову. Керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України просить врахувати вказані судові рішення під час вирішення спору та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Третя особа в судове засідання 07.10.2010 не з‘явилась, у поданих через відділ діловодства суду 10.09.2010 письмових поясненнях проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. Актом опису активів, на які поширюється право податкової застави від  07.03.2007 № 6/24-425 ДПІ у Печерському районі м. Києва було описано активи ДАК «Хліб України»зокрема будинок, загальною площею 407,1 кв. м. за адресою: м. Тернопіль, вул. І.Франка, 12 витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13389590 від 30.01.2007. Відповідно до п. 11 постанови КМУ від 15.04.2002 № 538 «Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі»платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) не пізніше ніж на 30 календарний день з моменту отримання ним другої податкової вимоги самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу. ДАК «Хліб України»листом  від 21.03.2007 № 1-2-56 (самостійно визначило активи, які не входять до цілісного майнового комплексу компанії та реалізація яких має бути спрямована на погашення податкового боргу, зокрема будинок, загальною площею 407,1 кв. м. за адресою: м. Тернопіль, вул. І.Франка, 12. У офіційному  друкованому органі газеті «Голос України»від 28.04.2007 № 77 було розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу. 14.05.2007 зазначений об'єкт був реалізований на аукціоні ТОВ «Українські інвестиційні системи» за 1 303 579,20 грн. Ст.10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та постанови КМУ від 15.04.2002 № 538 «Про порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі»не передбачено обов'язок податкового органу звертатися до органу охорони культурної спадщини за погодженням щодо продажу активів боржника, що перебувають у податковій заставі. Таким чином, з боку ДПІ у Печерському районі м. Києва, продаж будинку, загальною площею 407,1 кв. м. за адресою: м. Тернопіль, вул. І.Франка, 2, був здійснений відповідно до законодавства.

Відповідач 1 у поданих в судовому засіданні 07.10.2010 додаткових поясненнях, окрім викладеного у відзиві, зазначає наступне. Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 5/44 від 18.08.2009 та постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 5/44 від 13.10.2009 встановлено, що 22.05.2007 між ДАК «Хліб України» та TOB «Українські інвестиційні системи»було укладено договір купівлі-продажу будинку загальною площею 405,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. І. Франка, 12. Відповідно до акту прийняття - передачі від 30.05.2007 продавець передав, а покупець прийняв адміністративний будинок, що розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. І. Франка, 12, загальною площею 405,0 кв. м. Цим же актом сторони підтвердили, що розрахунок проведений у повному обсязі у відповідності до умов договору, а також те, що продаж здійснено в рахунок погашення податкового боргу. Також, при розгляді зазначеної справи судами надано правову оцінку усім заявленим підставам позову та визнані судом, як недостатніми для визнання договору недійсним. Крім того, у своїй позовній заяві заступник прокурора м. Києва зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, право вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інші позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Вважає, що в силу ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування щодо цілісності майнового комплексу покладається на Прокуратуру             м. Києва.

В судовому засідання 07.10.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218 «Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних  підприємств»на Міністерство агропромислового комплексу України було покладено обов’язок передати у двохмісячний термін до статутного фонду ДАК «Хліб України»адміністративні будинки, що належать до державної власності.

Згідно з додатком № 4 до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України до статутного фонду ДАК «Хліб України»увійшов, зокрема, адміністративний будинок Тернопільського представництва ДАК «Хліб України», що знаходиться у м. Тернопіль, вул. І.Франка, 12.

Рішенням № 980/1 від 12 грудня 2006 року «Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу»заступником начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва було вирішено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності (повному господарському віданні) ДАК «Хліб України», а також тих активів, права власності на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків.

07.03.2007 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було описано активи ДАК «Хліб України», зокрема, будинок загальною площею 407,1 кв. м. за адресою: м. Тернопіль, вул. І.Франка, 12, про що складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави за № 6/24-425.

Листом № 1-2-560/2-24/420 від 21.03.2007 ДАК «Хліб України»самостійно визначила активи, які не входять до цілісного майнового комплексу компанії та реалізація яких має бути спрямована на погашення податкового боргу, в тому числі і будинок по вул. І.Франка, 12 у місті Тернополі.

28.04.2007 в газеті «Голос України»за № 77 було розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу будинку по вул. І.Франка, 12 у м. Тернополі, площею 407,1 кв. м. (лот № 2), який відбудеться 14.05.2007.

14.05.2007 відбулися торги з продажу будинку по вул. І.Франка, 12 у місті Тернополі в рахунок погашення податкового боргу. Так, згідно протоколу № 2 від 14.05.2007 про хід торгів на аукціоні з продажу будинку по вул. І.Франка, 12 у м. Тернополі переможцем аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи».

 Порядок продажу активів платника податків в рахунок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Порядком стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002 (далі - Порядок).

Пунктом 10.1.1. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом.

Згідно з п. 10.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

У відповідності до п. 24. Порядку продаж описаних активів, за винятком активів, щодо обігу яких законом встановлено обмеження, здійснюється на публічних торгах на умовах змагальності у такому порядку: 1) товари, які можуть бути згрупованими або стандартизованими, підлягають продажу за кошти виключно на біржових торгах, що проводяться біржами, створеними відповідно до Закону України «Про товарну біржу», які визначаються центральним податковим органом на конкурсних засадах; 2) інші товари, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств, установ та організацій підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного податкового органу на зазначених біржах. У разі коли на території району, міста або області, де знаходяться описані активи платника податків, немає товарної біржі, визначеної центральним податковим органом, податковий орган організовує окремий позабіржовий аукціон; 3) цінні папери підлягають продажу на фондовій біржі або на цільових аукціонах, що проводяться товарними біржами, які мають відповідний дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на право обігу цінних паперів.

При цьому продаж описаних активів на аукціонах здійснюється не раніше ніж через 10 днів після публікації відповідного оголошення.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва були дотримані вищезазначені норми чинного законодавства при реалізації спірного будинку по вул. І.Франка, 12 у м. Тернополі в рахунок погашення податкового боргу.

Слід зазначити, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002 не передбачають обов’язку податкового органу отримувати погодження на продаж активів боржника, що перебувають у податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи 22.05.2007 між Державною акціонерною компанією «Хліб України»(продавець) та переможцем аукціону - Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу будинку загальною площею 405,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. І.Франка, 12.

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. 22.05.2007 та зареєстрований у реєстрі за № 2405.

Право власності  Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»на будинок загальною площею 405,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. І.Франка, 12 зареєстроване ТОВ «Міське бюро технічної  інвентаризації»14.06.2007, про що здійснений запис –2144 в реєстрову книгу 17.

Згідно пункту 3 договору купівлі-продажу від 22.05.2007 спірний будинок продано за 1 303 579 грн., з яких 98 756 грн.  сплачено покупцем у якості застави до проведення аукціону, а решту суми 1 204 823,20 грн. покупець зобов’язався сплатити шляхом перерахування коштів на розподільчий рахунок Управління державного казначейства у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до акту приймання-передачі від 30 травня 2007 року продавець передав, а покупець прийняв адміністративний будинок, що розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. І.Франка, 12, загальною площею 405 кв. м. Цим актом сторони підтвердили, що розрахунок проведений у повному обсязі у відповідності до умов договору, а також те, що продаж здійснено в рахунок погашення податкового боргу.

Стаття 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»визначає, що приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно п. г ч. 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»майнові комплекси структурних підрозділів хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують розміщення і зберігання мобілізаційних запасів та майно хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що входить до статутного капіталу Державної акціонерної компанії «Хліб України»є об'єктами, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому і мають загальнодержавне значення та приватизації не підлягають.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 1000 «Про утворення Державної акціонерної компанії «Хліб України»акції Державну акціонерну компанію «Хліб України»перебувають у державній власності до прийняття Кабінетом Міністрів України спеціального рішення щодо приватизації її майна.

Підпункт е) пункту 7.3.1. статті 7 Закону України «Про погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначає, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.

Заступник прокурора міста Києва з посиланням на вищезазначені норми зазначає, що жодних рішень щодо приватизації майна ДАК «Хліб України»Кабінетом Міністром України не приймалось, будинок № 12 по вул. І.Франка в м. Тернополі не міг бути проданий в рахунок погашення податкового боргу, оскільки входить до складу цілісного майнового комплексу.

Проте суд не погоджується з даними твердженнями, оскільки об'єктом договору купівлі продажу від 22.05.2007 є нерухоме майно - будинок Тернопільського представництва ДАК «Хліб України»(м. Тернопіль, вул. І.Франка, 12), яке згідно додатку № 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218 «Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств»віднесено до категорії адміністративних будинків.

Закон України «Про приватизацію державного майна»не містить заборони на відчуження майна адміністративних будинків.

Цілісним майновим комплексом є господарський об‘єкт із завершеним циклом виробництва продукції, робіт, послуг.

Заступник прокурора міста Києва доказів того, що зазначена будівля входить до цілісного майнового комплексу без якої неможливий завершений цикл виробництва не надав.

Також підставою для звернення Заступника прокурора міста Києва до суду з позовом про визнання недійним договору купівлі-продажу від 22.05.2007 стала та обставина, що відповідним органом охорони культурної спадщини не було надано погодження на відчуження будинку № 12 по вул. Івана Франка у м. Тернополі.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів «Про взяття під державну охорону пам’ятників історії та культури місцевого значення по Тернопільській області» № 32 від 29.01.1988 затверджено список пам’ятників історії та культури місцевого значення по Тернопільській області та взято їх під державну охорону згідно з додатками № 1, 3.

Будинок по вул. І.Франка, 12 в м. Тернополі внесено до списку пам’яток архітектури місцевого значення, які взяті під державну охорону (додаток № 3 до вищезазначеного рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів).

Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»встановлено, що охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини»об’єкти культурної спадщини, що є пам’ятками (за винятком пам’яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно п. 16 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини»до повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Відповідно до п. 3 Положення про управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації, одним із завдань Управління є організація в межах своїх повноважень охорони, реставрації та використання пам’яток архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та історико-культурних ландшафтів.

В пункті 4 вищезазначеного положення зазначено, що управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації забезпечує ведення обліку та в межах своїх повноважень охорону, контроль за використанням пам’яток архітектури.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Такими вимогами, зокрема, є вимога щодо відповідності змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, вимога щодо цивільної дієздатності осіб, які вчиняють правочин, вимога щодо єдності волі та волевиявлення, вимога щодо форми та вимога щодо реальності правочину.

Правові наслідки порушення законодавства про охорону культурної спадщини встановлені в ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання пам’яток передбачено накладення фінансових санкцій у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, правовим наслідком порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема вимог ст. 18 вищезазначеного закону, яка передбачає необхідність отримання погодження відповідного органу охорони культурної спадщини для відчуження об’єкту культурної спадщини, є застосування до порушника фінансових санкцій.

Тобто, норми Закону України «Про охорону культурної спадщини»не встановлюють, що правочин, укладений без отримання погодження відповідного органу охорони культурної спадщини для відчуження об’єкту культурної спадщини, є недійсним з моменту вчинення чи може бути визнаний недійсним в судовому порядку.   

Крім того, відповідно до ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини»усі власники пам'яток чи їхніх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам'ятки, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

В матеріалах справи знаходиться охоронний договір від 07.07.2009, укладений між Управлінням містобудування та архітектури Тернопільської облдержадміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю  «УкрАгроПромПроект»(користувач), відповідно до якого зазначене товариство взяло на себе зобов’язання щодо охорони житлового будинку, який знаходиться у м. Тернополі по вул. І.Франка, 12 (пам’ятка архітектури місцевого значення).

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що Закон України «Про охорону культурної спадщини»не пов’язує порушення вимог зазначеного закону із недійсністю правочину, та передбачає, що правовим наслідком порушення вимог вищезазначеного закону є застосування до порушника фінансових санкцій, Господарський суд міста Києва вважає, що підстави для визнання договору недійсним з цих обставин відсутні.

Згідно роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про  деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що правові підстави для визнання договору  купівлі-продажу від 22.05.2007 недійсним в порядку ст. 215 Цивільного кодексу України відсутні.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується прокуратури, яка мала довести наявність тих обставин, на підставі яких вона звернулась до господарського суду з позовними вимогами.      

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги заступника прокурора міста Києва є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи наведене та керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

                                                В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя

                                               Сівакова В.В.

Рішення підписано 12.08.2010.