Рішення

від 03.11.2011 по справі 3/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/249

03.11.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд

                      Девелопмент»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Хаус»                      

Про                стягнення 12 271,88 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № б/н від 12.09.2011

Від відповідачів      не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Хаус»відшкодування збитків у сумі 12 271,88 грн. у вигляді витрат на перевезення обладнання позивача, яке орендував відповідач на підставі договору оренди № 01/11/2010 від 01.11.2010.                   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 порушено провадження у справі № 3/249 та призначено її до розгляду на 25.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/249 від 25.10.2011, в зв‘язку з нез‘явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 12.10.2011, розгляд справи був відкладений на 03.11.2011.

Відповідач в судове засідання 03.11.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов  не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 12.10.2011 та ухвалі від 25.10.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилались відповідачу у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме  :  м. Київ, вул. Кіквідзе, 11 та Київська область, смт. Гостомель, вул. Леніна, 73.

Відповідач ухвалу суду про порушення провадження у справі від 12.10.2011 надіслану за адресою Київська область, смт. Гостомель, вул. Леніна, 73 отримав 19.10.2011, що підтверджується повернутим поштою на адресу суду повідомленням про вручення відправлення.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 12.10.2011 надіслана відповідачу за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 27.10.2011 є юридичною адресою відповідача, була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв‘язку, оскільки організація за зазначеною організацією не знаходиться.

Ухвала суду від 25.10.2011 про відкладення розгляду справи, надіслана на адресу Київська область, смт. Гостомель, вул. Леніна, 73, відповідачем отримана 01.11.2011, що підтверджується повернутим поштою на адресу суду повідомленням про вручення відправлення.

В пункті 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008) зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв‘язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов‘язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 03.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Хаус»(орендар) було укладено договір оренди № 01/11/2010 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування обладнання, зазначені в специфікації до договору (надалі –обладнання).

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 3.1. договору обладнання повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 5 днів з моменту підписання даного договору.

Актом прийому –передачі від 01.11.2010 підтверджується факт передачі орендодавцем орендарю визначеного у специфікації обладнання.

Частина перша статті 763 Цивільного кодексу України зазначає, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 4.2. договору визначено що він діє з дати підписання і акту приймання-передачі до 31.12.2010.

За умовами п. 4.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору протягом останнього місяця терміну оренди, договір вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Проте, жодною нормою діючого законодавства України не заборонена можливість направлення попередження стороною за договором про небажання продовжувати орендні правовідносини до закінчення терміну дії договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи позивач листом № 144 від 21.12.2010 повідомив відповідача про те, що строк договору закінчується 31.12.2010 та позивач не має наміру продовжувати строк оренди, в зв‘язку з чим просив повернути орендоване майно в строки зазначені договором.

У відповідності до п. 8.1. договору після закінчення терміну оренди орендар зобов‘язаний протягом 5 днів повернути обладнання за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов‘язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач в порушення умов договору не повернув позивачу обладнання, внаслідок чого позивач був вимушений самостійно власним коштом здійснити перевезення обладнання, в зв‘язку з чим позивачем понесені витрати в розмірі 12 271,88 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

Пунктом 3.4. договору сторони визначили, що доставка обладнання на об‘єкт орендаря та повернення обладнання орендодавцю здійснюється орендарем за власний рахунок.

Не зважаючи на звернення позивача щодо повернення обладнання відповідач умови договору не виконав, в зв‘язку з чим позивач був вимушений 04.05.2011 укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Брейн Бау-Холдінг Міст», як виконавцем, договір про надання послуг.

За умовами п. 1.1. даного договору виконавець взяв на себе зобов‘язання надати позивачу послуги з перевезення вантажу –опалубки та її елементів з м. Ірпінь в м. Бориспіль, а позивач в свою чергу прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно п. 1.3. договору про надання послуг від 04.05.2011 обсяг наданих виконавцем послуг становить обсяг всіх послуг, що фактично надані за умовами цього договору і визначаються відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг, які складаються уповноваженими представниками сторін.

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками виконавця та позивача наступні акти здачі-прийняття (надання послуг по перевезенню вантажів):

№ ОУ-0000019 від 11.05.2011 на суму 3 067,97 грн.

№ ОУ-00019/1 від 30.05.2011 на суму 3 067,97 грн.

№ ОУ-000026 від 30.06.2011 на суму 6 135,94 грн.

Отже, обсяг  наданих послуг з перевезення вантажів за договором про надання послуг від 04.05.2011 було виконано фактично на суму 12 271,88 грн.

Як свідчать матеріали справи платіжними дорученнями № 32 від 07.06.2011, № 186 від 30.06.2011 та № 191 від 06.07.2011 позивач здійснив оплату за послуги перевезення вантажів виконавцю в загальному розмірі 12 271,88 грн. Судом були оглянуті оригінали зазначених платіжних доручень.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб’єктам. Вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов‘язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, – у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов’язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України,  для стягнення збитків.           

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов’язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і понесених витрат.

             Суд погоджується з твердженнями позивача,  що понесені позивачем витрати в розмірі 12 271,88 грн. мали місце саме  внаслідок неналежного виконання зобов’язань відповідачем за договором оренди № 01/11/2010 від 01.11.2010.

Отже, позивачем доведено причинно-наслідковий зв’язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем витратами саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.  

Враховуючи наведене та керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

                                                В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Хаус»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, код ЄДРПОУ 35196772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент»(м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1, код ЄДРПОУ 33603182) 12 271 (дванадцять тисяч двісті сімдесят одну) грн. 88 коп. збитків, 122 (сто двадцять дві) грн. 72 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

                                               Сівакова В.В.

Рішення підписано 08.11.2011.