Ухвала

від 22.08.2024 по справі 361/5381/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №361/5381/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5229/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Броварського мійськрайонного суду Київської області від 12 липня 2024 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника володільця майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Броварського мійськрайонного суду Київської області від 12 липня 2024 року задоволено частково клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 про арешт майна в кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №42023112130000099 від 05.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, та накладено арешт в рамках кримінального провадження № 42023112130000099 від 05.07.2023 за ч. 4 ст. 191 КК України майно, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та яке виявлене та вилучене під час обшуку на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- чорновий запис на аркуші паперу формату А4 з написом «ТОВ «КОН-КОН ГРУП» 39184048. Сума - 120 75, 000 грн. Призначення - Орендна плата згідно договору №06/2022....», який вилучено та поміщено до спеціального експертного пакету №WAR1003585;

- мобільний телефон марки Apple iPhone 14 Pro Max, модель MQ9W3ZD/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1- НОМЕР_2 , IMEI 2- НОМЕР_3 , з наявною сім картою за мобільним номером НОМЕР_4 . Мобільний телефон білого кольору, у справному стані, без пошкоджень, увімкнений, мається цифровий пароль, який власниця надала добровільно, а саме «НОМЕР_13»;

- мобільний телефон марки Apple iPhone 15 Pro Max, модель MU7A3RX/A, серійний номер НОМЕР_5 , IMEI 1- НОМЕР_6 , IMEI 2- НОМЕР_7 , з наявною сім картою за мобільним номером НОМЕР_8 . Мобільний телефон темно-синього кольору, у справному стані, без пошкоджень, увімкнений, мається цифровий пароль, який власник надала добровільно, а саме « НОМЕР_9 ».

Вказані мобільні телефони вилучено та поміщено до спеціального експертного пакету № WAR1003586.

- ноутбук марки Lenovo V15 IIL (82C5), INPUT 3,25A, серійний номер PF3K94CN MTM 82C50057RA, сірого кольору, у справному стані, без пошкоджень, увімкнений;

- ноутбук марки Apple MacBook Air, модель A1466 EMC2632 Rated 14.85 V -3.05F max, серійний номер C02M34FMF6T6, сірого кольору, у справному стані, без пошкоджень, у вимкненому вигляді.

Вказані ноутбуки вилучено та поміщено до спеціального експертного пакету № WAR1481755.

шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження

та користування вищезазначеним майном.

В іншій частині клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді.

На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт вказує на те, що стороною обвинувачення в клопотанні про накладення арешту та в ухвалі слідчого судді не зазначено, в чому саме полягає кримінальне правопорушення.

Апелянт зазначає, що в наданій стороною обвинувачення та описаній слідчим суддею інформації відсутні обставини вчинення дій, які містять ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме - привласнення, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Крім того, в порушення вимог КПК України, в оскаржуваній ухвалі не зазначено, яке саме відношення до даного кримінального провадження має майно, виявлене та вилучене у ОСОБА_6 та на яке в результаті накладено арешт.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що в оскаржуваній ухвалі невірно зазначена дата клопотання, та саме клопотання подане прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 , якого взагалі немає у групі прокурорів, визначеній постановою від 06.07.2023.

До того ж, на переконання апелянта, вилучення та накладення арешту на майно ОСОБА_6 становить втручання в його право на мирне володіння своїм майном.

Апелянт також наголошує на тому, що ні ухвала про обшук, а ні ухвала про арешт мобільного телефону не надає автоматичний дозвіл на доступ до наявної в ньому інформації, оскільки у жодному із зазначених рішень не досліджується питання щодо законності та необхідності таких дій.

Крім того, апелянт зазначає, що слідчий суддя необґрунтовано відмовив стороні захисту у виклику власниці майна, а саме мобільного телефону Apple iPhone 14 Pro Max, модель MQ9W3ZD/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1- НОМЕР_2 , IMEI 2- НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_11 .

Так, у клопотанні прокуратура просила накласти арешт виключно на майно ОСОБА_6 , а майно ОСОБА_11 в клопотанні не згадується.

А тому, судом свавільно прийнято рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_11 .

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника володільця майна, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та вважала оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що Слідчим відділом Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112130000099 від 05.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що в 2022-2023 роках розпорядники бюджетних коштів Броварської ОТГ за попередньою змовою зі службовими особами групи компаній «КОМКОН», в умовах воєнного стану, було укладено ряд договорів на надання послуг за ціною, яка є вище ринкової та послуг, які не надавались або надавались не в повному обсязі, чим було спричинено майнової шкоди.

Встановлено, що фактичним власником групи компаній «Комкон» являється ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_10 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, встановлено, що до групи компаній «КОМКОН» входять ряд комерційних організацій, які підконтрольні ОСОБА_6 : ПБП «УКРГЕФЕСТ» (код ЄДРПОУ: 24372290); ТОВ «КОМ-КОН ГРУП» (код ЄДРПОУ 39184048); ТОВ «КОМКОН-СЕРВIС» (код ЄДРПОУ: 40838186); ПП «МАГІСТР-ГРУПП» (код ЄДРПОУ: 37388243); ТОВ «ЛСТ ЛТД» (код ЄДРПОУ: 44304188); ТОВ «КОМКОН-ГРУП» (39551470); ПП «КОМКОН ГРУП» (код ЄДРПОУ: 35509095); ТОВ «КОМКОН ГРУП» (код ЄДРПОУ: 36998932); ПП «КОМПЛЕКСИ КОНТРОЛЮ» (код ЄДРПОУ: 33881259); ТОВ «СЛУЖБА ОХОРОНИ «КОМКОН» (код ЄДРПОУ: 42905824); ТОВ «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «КОМКОН» (42910824); ПП «ОХОРОННА КОМПАНIЯ «КОМКОН» (код ЄДРПОУ: 42913783); ПП «ОХОРОННА СЛУЖБА «КОМКОН» (42913757); ПП «СЛУЖБА ОХОРОНИ «КОМКОН» (код ЄДРПОУ: 42911097); ПП «АЛЕН-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 32499268); ГО «ЄДИНІ СИЛИ» (код ЄДРПОУ: 42612260); ПП «СОЮЗ РЕГІОН» (код ЄДРПОУ: 38374954). Вказані компанії укладали ряд договорів з розпорядниками бюджетних коштів Броварської міської ради, а саме: КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО БРОВАРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ БРОВАРСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ «БРОВАРИТЕПЛОВОДОЕНЕРГІЯ» (код ЄДРПОУ 13711949); КП «Бровари-Благоустрій (код ЄДРПОУ 38337116); УПРАВЛІННЯ БУДІВНИЦТВА, ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА, ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ТРАНСПОРТУ БРОВАРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ БРОВАРСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (код ЄДРПОУ 26146617); КНП «БРОВАРСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ» (код ЄДРПОУ 01994497); КП БМР «ЖЕК-1» (38337163); КП БМР «ЖЕК-2» (38337179); КП БМР «ЖЕК-3», (38337158); КП БМР «ЖЕК-4» (38337142); КП БМР «ЖЕК-5» (38337184). Слід зазначити, що укладання договорів між вказаними комерційними структурами та комунальними підприємствами можливо здійснювалося з метою привласнення бюджетних коштів, шляхом завищення ринкової вартості товарів та послуг, а також фактичним невиконанням їх або виконанням не в повному обсязі з подальшим обготівкуванням коштів через фіктивні організації (так звані конвертаційні центри) або з використання фізичних осіб-підприємців.

Так, 20.06.2024 року у період часу з 06 год. 42 хв. по 09 год. 34 хв., керуючись ч. 2 ст. 234 КПК України, а саме на підставі ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області справа №361/5381/24 провадження №1-кс/361/1105/24 від 07.06.2024 року та ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області справа №361/5381/24 провадження №1-кс/361/1106/24 від 07.06.2024 року старшим слідчим СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області проведено обшук на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено речі та документи.

Постановою слідчого Броварського РУП ГУНП в Київській області від 20.06.2024 року вилучені під час обшуку предмети та документ визнано речовими доказами.

26.06.2024 прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді Броварського мійськрайонного суду Київської області із клопотаннямпро арешт майна в кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №42023112130000099 від 05.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

На обґрунтування вимог поданого клопотання прокурор зазначила, що враховуючи те, що вилучене майно є предметами вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, то з метою збереження речового доказу та з метою проведення комп`ютерно-технічних експертиз, зокрема відновлення видалених файлів, почеркознавчих експертиз, недопущення його приховування, пошкодження, псування та знищення, настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, необхідно накласти арешт на вищезазначене майно.

12.07.2024 ухвалою слідчого судді Броварського мійськрайонного суду Київської області вказане клопотання прокурора задоволено частково та накладено арешт в рамках кримінального провадження № 42023112130000099 від 05.07.2023 за ч. 4 ст. 191 КК України майно, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та яке виявлене та вилучене під час обшуку на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- чорновий запис на аркуші паперу формату А4 з написом «ТОВ «КОН-КОН ГРУП» 39184048. Сума - 120 75, 000 грн. Призначення - Орендна плата згідно договору №06/2022....», який вилучено та поміщено до спеціального експертного пакету №WAR1003585;

- мобільний телефон марки Apple iPhone 14 Pro Max, модель MQ9W3ZD/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1- НОМЕР_2 , IMEI 2- НОМЕР_3 , з наявною сім картою за мобільним номером НОМЕР_4 . Мобільний телефон білого кольору, у справному стані, без пошкоджень, увімкнений, мається цифровий пароль, який власниця надала добровільно, а саме «НОМЕР_13»;

- мобільний телефон марки Apple iPhone 15 Pro Max, модель MU7A3RX/A, серійний номер НОМЕР_5 , IMEI 1- НОМЕР_6 , IMEI 2- НОМЕР_7 , з наявною сім картою за мобільним номером НОМЕР_8 . Мобільний телефон темно-синього кольору, у справному стані, без пошкоджень, увімкнений, мається цифровий пароль, який власник надала добровільно, а саме « НОМЕР_9 ».

Вказані мобільні телефони вилучено та поміщено до спеціального експертного пакету № WAR1003586.

- ноутбук марки Lenovo V15 IIL (82C5), INPUT 3,25A, серійний номер PF3K94CN MTM 82C50057RA, сірого кольору, у справному стані, без пошкоджень, увімкнений;

- ноутбук марки Apple MacBook Air, модель A1466 EMC2632 Rated 14.85 V -3.05F max, серійний номер C02M34FMF6T6, сірого кольору, у справному стані, без пошкоджень, у вимкненому вигляді.

Вказані ноутбуки вилучено та поміщено до спеціального експертного пакету № WAR1481755.

шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження

та користування вищезазначеним майном.

В іншій частині клопотання відмовлено.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №42023112130000099 від 05.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, слідчий суддя як вбачається зi змісту оскаржуваної ухвали виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту а саме, що вилучені відповідно до протоколу обшуку від 20.06.2024 документи, підлягають арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

При цьому слідчий суддя зазначив, що прокурором не доведено підстав необхідності накладення арешту на два відео реєстратори: марки Hikvision, чорно-сірого кольору, з маркуванням SWRS-485 KB, Hikvision Network Vidio, Rekorder, модель DS-7716NI-KU, серійний номер НОМЕР_11 , у справному стані, без пошкоджень та марки Hikvision Network Vidio, Rekorder, модель DS-7732NI-14/24P, серійний номер НОМЕР_12 , чорно-сірого кольору.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, вислухані думка прокурора та позиція представників володільця майна, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів ociб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішені питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі i спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх ociб.

Відповідні дані мають міститися i у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого icнyє сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх ociб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органiв місцевого самоврядування, фізичних i юридичних ociб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримiнального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно вимогам ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішені питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у paзi задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170- 173 КПК України, наклав арешт на майно, а саме на вилучене під час обшуку на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що воно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження №42023112130000099 від 05.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, визнано речовими доказами у даному кримінальному проваджені відповідною постановою слідчого від 20.06.2024 /а.с. 28-31/, оскільки в них може міститись інформація з приводу вчиненого кримінального правопорушення та осіб причетних до його вчинення а також вони можуть мати суттєве значення для розслідування даного кримінального провадження та прийняття процесуального рішення в ньому.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права третьої особи, в такий спосіб, з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні на даний час, з урахуванням обставин кримінального провадження №42023112130000099 від 05.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, є всі підстави вважати, що зазначене майно, відповідає ознакам, зазначеним в статті 98 КПК України, що згідно з частиною третьою статті 170 КПК України дає підстави для їх арешту, як речового доказу з метою збереження, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доводи апелянта, що в оскаржуваній ухвалі зазначено про те, що клопотання подане прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 , якого взагалі немає у групі прокурорів, визначеній постановою від 06.07.2023, то колегія суддів вважає дану обставини опискою, яка може бути усунена в порядку ст. 379 КПК України, оскільки із матеріалів клопотання вбачається, що клопотання про арешт майна подано прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , яка є старшою групи прокурорів у даному кримінальному провадженні згідно постанови про призначення групи прокурорів та старшою групи прокурорів у кримінальному провадженні від 06.07.2023.

Щодо тверджень апелянта, що слідчий суддя необґрунтовано відмовив стороні захисту у виклику власниці майна, а саме мобільного телефону Apple iPhone 14 Pro Max, модель MQ9W3ZD/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1- НОМЕР_2 , IMEI 2- НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_11 , а також, що у клопотанні прокуратура просила накласти арешт виключно на майно ОСОБА_6 , а майно ОСОБА_11 в клопотанні не згадується, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 172 КПК України під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна. А тому, колегія суддів наголошує на тому, що виклик ОСОБА_11 під час розгляду клопотання про арешт майна було правом, а не обов`язком слідчого судді.

Крім того, посилання апелянта на те, що мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max, модель MQ9W3ZD/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1- НОМЕР_2 , IMEI 2- НОМЕР_3 , належить ОСОБА_11 , не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, тому суд зауважує, що дані твердження мають бути перевіренні органом досудового розслідування під час подальшого досудового розслідування.

Колегія в свою чергу зазначає також, що арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду та підлягають з`ясуванню під подальшого досудового розслідування та судового розгляду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Броварського мійськрайонного суду Київської області від 12 липня 2024 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4