Ухвала

від 29.07.2024 по справі 361/5381/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №361/5381/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5054/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2024 року задоволено клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023112130000099 від 05.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Накладено арешт у кримінальному провадженні за №42023112130000099 від 05.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, на речі, які було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Айфон», моделі «7+», біло-рожевого кольору, номером телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , який було поміщено до спецпакету № WAR 1003581, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 08.07.2024 року та постановити нову, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, а саме, на мобільний телефон марки «Айфон», моделі «7+», біло-рожевого кольору.

Обгрунтовуючи скаргу, адвокат посилається на те, що судом було пропущено строки розгляду клопотання про накладення арешту на майно.

Зазначає, що клопотання про накладення арешту на майно від 21.06.2024 року надійшло до Броварського міськрайонного суду 26.06.2024 року.

Вказує, що статтею 172 КПК України регулюється питання розгляду клопотання про арешт майна. Частиною першою статті 172 КПК України визначено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Скаржник посилається на те, що спочатку розгляд клопотання був призначений на 03.07.2024 року на 17:15, однак розгляд вказаного клопотання відбувся лише 08.07.2024 року у приміщенні Броварського міськрайонного суду Київської області.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що строк на розгляд клопотання прокурора про накладення арешту на майно, а саме: мобільний телефон марки «Айфон», моделі «7+», біло-рожевого кольору, номер телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , слідчим суддею пропущено.

Крім того адвокат у скарзі зазначає, що у клопотанні прокурора про арешт майна від 21.06.2024 року не було зазначено та до клопотання не долучено копій документів, які підтверджують право власності ОСОБА_6 на майно, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, яке підлягає арешту.

На думку скаржника, клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області від 21.06.2024 року не відповідало вимогам ст. 171 КПК України, і відповідних повноважень на розгляд такого клопотання прокурора у слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області не було, з огляду на пропущений строк, встановлений ч 1. ст. 172 КПК України.

Також адвокат у скарзі посилається на те, що вилучений мобільний телефон є важливим та необхідним для ОСОБА_6 , оскільки це єдиний засіб для зв`язку з родиною та колегами. Враховуючи період воєнного стану, безпекову ситуацію в країні, постійні обстріли та їх жахливі наслідки, мати зв`язок з рідними надзвичайно важливо. У ОСОБА_6 є донька та її родина, з якою наразі складно тримати постійний зв`язок. ОСОБА_6 також хвилюється через те, що не має змоги спілкуватися з членами родини, які заходяться за межами с. Пухівка та м. Бровари Київської області.

В судове засідання прокурор та представник власника майна не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча їх повідомлено у встановленому законом порядку про час та дату розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора та представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112130000099 від 05.07.2023 року за ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в 2022-2023 роках розпорядники бюджетних коштів Броварської ОТГ за попередньою змовою зі службовими особами групи компаній «КОМКОН», в умовах воєнного стану, було укладено ряд договорів на надання послуг за ціною, яка є вище ринкової та послуг, які не надавались або надавались не в повному обсязі, чим було спричинено майнової шкоди.

Зокрема, встановлено, що 16.01.2023 року між ТОВ «Комкон-Груп» (код ЄДРПОУ 39551470) в особі директора ОСОБА_9 та КП Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» (код ЄДРПОУ 13711949) в особі ОСОБА_10 укладено Договір № БР22342ФО на надання охоронних послуг.

Згідно інформації Броварського РВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області встановлено, що КП БМР КО «Броваритепловодоенергія» підпорядковане «Управлінню будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області» (код ЄДРПОУ: 26146617, далі - УБЖКГІТ), зазначені договори з охорони об`єктів мали погоджуватися з керівником УБЖКГІТ - ОСОБА_6 .

Також встановлено, що 26.05.2022 року Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі Управління, код ЄДРПОУ 26146617) за результатами проведення спрощеної процедури закупівлі «79710000-4 - Охоронні послуги (Послуги з охорони приміщення управління)» (ідентифікатор https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-05-06-000272-b) уклало з ТОВ «Комкон-Груп» договір №БР22018ФО від 06.05.2022 року щодо фізичної охорони (цілодобової) адміністративної будівлі Управління, терміном з 26.05.2022 року по 31.07.2022 року, на загальну суму 189 660,96 грн.

За вказані послуги Управління перерахувало на банківські рахунки ТОВ «Комкон-Груп» 25.05.2022 року грошові кошти в сумі 55 134,00 грн. (№ транзакції 233773717), 30.06.2022 року кошти в сумі 66 160,80 грн. (№ транзакції 235833669) та 27.07.2022 року кошти в сумі 68 366,16 грн. (№ транзакції 237445636). Фактично охорона об`єкту Управління згідно специфікації до договору взагалі не здійснювалася.

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_11 , співробітника Броварського РВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, від 30.08.2023 року встановлено, що останній у вересні 2022 року неодноразово відвідував Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 4 а, та під час відвідування вказаних приміщень працівників охорони не бачив.

20.06.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Айфон», моделі «7+», біло-рожевого кольору, номером телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , який було поміщено до спецпакету № WAR 1003581.

Постановою слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП в Київській області від 20.06.2024 року вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом, оскільки у ньому може міститись інформація з приводу вчиненого кримінального правопорушення та осіб, причетних до його вчинення, а також він може мати суттєве значення для розслідування даного кримінального провадження та прийняття процесуального рішення в ньому, а також з метою забезпечення проведення комп`ютерно-технічної експертизи та відновлення видаленої інформації.

26.06.2024 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2024 року клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023112130000099 від 05.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, задоволено.

Накладено арешт у кримінальному провадженні за № 42023112130000099 від 05.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, на речі, які було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Айфон», моделі «7+», біло-рожевого кольору, номером телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , який було поміщено до спецпакету № WAR 1003581, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном.

Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження № 42023112130000099 від 05.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів та запобігання їх приховуванню, пошкодженню, знищенню, перетворенню, відчуженню.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався, оскільки, на переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на мобільний телефон марки «Айфон», моделі «7+», біло-рожевого кольору, номером телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , оскільки вказане майно відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 20.06.2024 року.

При винесенні ухвали слідчим суддею у відповідності до вимог ст. 173 КПК України були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а відтак, слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника власника майна, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся з порушенням строків, визначених ч. 1 ст. 172 КПК України, оскільки клопотання надійшло до суду 26.06.2024 року, а розглянуто 08.07.2024 року, однак колегія суддів вважає, що дана обставина не спростовує обгрунтованості висновків слідчого судді про накладення арешту та не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яка потягла б за собою скасування оскаржуваної ухвали.

При цьому, в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя дав оцінку доводам представника власника майна про пропуск строків розгляду клопотання про арешт майна, зазначивши, що 26.06.2024 року канцелярією Броварського міськрайонного суду Київської області зареєстровано клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42023112130000099 від 05.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Того ж дня протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду було визначено слідчого суддю.

Розгляд вищевказаного клопотання було призначено на 28.06.2024 року о 10:40, однак, з огляду на те, що у слідчого судді була відсутня можливість викликати представника ОСОБА_6 в судове засідання, оскільки клопотання прокурора не містило контактних даних власника майна, розгляд справи неодноразово відкладався.

При цьому, 03.07.2024 року представник ОСОБА_6 ознайомився з матеріалами клопотання та просив час на вивчення матеріалів, а тому судовий розгляд було відкладено на 08.07.2024 року на 10-40.

Недотримання строку, встановленого ч.6 ст. 173 КПК України, не являється достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, відтак доводи апеляційної скарги про порушення строків розгляду клопотання не свідчать про незаконність висновків слідчого судді суду першої інстанції по суті розгляду клопотання та не являються підставою для скасування постановленої ним ухвали про накладення арешту на майно.

Що стосується доводів апелянта про те, що у клопотанні прокурора про арешт майна від 21.06.2024 року не було зазначено та до клопотання не долучено копій документів, які підтверджують право власності ОСОБА_6 на майно, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, яке підлягає арешту, то такі доводи обґрунтованості висновків слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про арешт майна не спростовують, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Прокурором при розгляді клопотання було доведено, що вилучений під час обшуку мобільний телефон відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, та є речовим доказом, оскільки може містити у собі інформацію щодо обставин, які встановлюються у даному кримінальному провадженні, відтак висновок слідчого судді про накладення арешту на даний об`єкт відповідає вимогам кримінального процесуального закону та прав ОСОБА_6 не порушує.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відносно доводів скарги про те, що телефон, на який накладено арешт, є важливим та необхідним для ОСОБА_6 , оскільки це єдиний засіб для зв`язку з родиною та колегами, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на підтвердження цих доводів скаржником не надано будь-яких доказів, а отже такі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження, відтак ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4