Рішення

від 29.08.2024 по справі 640/10664/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року місто Київ № 640/10664/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційний дім "Прожектор" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2019 №00003731402.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційний дім "Прожектор" (далі позивач, ТОВ "Телекомунікаційний дім "Прожектор") звернулось до суду з позовом визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 22.03.2019 №00003731402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020 зупинено провадження у справі №640/10664/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку та набрання законної сили рішення у справі №826/14873/18.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва справу №640/10664/19 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 прийнято до провадження справу №640/10664/19, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, зобов`язано сторін повідомити Київський окружний адміністративний суд про усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у справі №640/10664/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 поновлено провадження у справі, замінено відповідача Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980), на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення прийняте на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 21.02.2019 №122/26-15-14-02-02/36177106 щодо встановлених в ході перевірки порушень ТОВ "Телекомунікаційний дім "Прожектор" вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) під час формування податкової звітності з податку на прибуток за результатами здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ "Івамар трейд".

Позивач зазначив, що господарські відносини із ТОВ "Івамар трейд" є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю позивача. Наведене не спростовується відсутністю технічної документації щодо якості товару та товарно-транспортних накладних.

Позивач зауважив, що єдина інформація, на яку посилаються посадові особи ДФС при перевірці, є невідомі пояснення невідомих фізичних осіб щодо діяльності ТОВ "Івамар трейд". Однак, пояснення, протоколи, дані будь-яких реєстрів, рішення та вироки суду, не є первинними документами та не можуть бути обліковані підприємством при складанні бухгалтерської та податкової звітності.

Крім того, позивач звернув увагу на необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 21.02.2019 № 122/26-15-14-02-02/361771060, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій між ТОВ "Телекомунікаційний дім "Прожектор" та ТОВ "Івамар трейд", з огляду на:

- наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2018 у справі № 761/11940/18 (провадження №1-ки/761/1453/2018), що набрав законної сили, яким директора ТОВ "Івамар Трейд" ОСОБА_1 визнано винним у вчинений кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво);

- відсутність технічної документації щодо якості товару та товарно-транспортних накладних;

- наявність у АIС "СФП" по ТОВ "Івамар Трейд" картки суб`єкта фіктивного підприємництва від 02.01.2018 № 1/23-00-21-0709. Орган ДПС, який виявив та відпрацював СФП ТУ ДФС у Черкаській області, якою встановлено, що ТОВ "Івамар Трейд" зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Дата встановлення ознаки 22.12.2017;

- перевіркою не підтверджується джерело походження придбаного товару (Напівмуфти для кабелю ПТРК 10х2) внаслідок не встановлення фактичного ланцюга постачання товару, одержаного від ТОВ "Івамар Трейд".

Відповідач наголосив, що висновки контролюючого органу щодо відсутності реальних правових наслідків за господарськими операціями між ТОВ "Телекомунікаційний дім "Прожектор" та ТОВ "Івамар трейд" підтверджено постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі №826/14873/18.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено.

Відповідачем на підставі наказу від 31.01.2019 № 1275 та відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, 79 ПК України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Телекомунікаційний дім "Прожектор" з питань дотримання вимог податкового законодавства взаємовідносинах з ТОВ "Івамар трейд" (код ЄДРПОУ 41380072) за 2017 рік.

За результатами проведення перевірки складено акт від 21.02.2019 № 122/26-15-14-02-02/36177106, у якому зафіксовано порушення ТОВ "Телекомунікаційний дім "Прожектор" вимог пп. 14.1.13 п. 14.1 ст.14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (далі П(С)БО 15 "Доходи"), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на 118 930 грн.

На підставі вказаного висновку акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 00003731402, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Телекомунікаційний дім "Прожектор" за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 178 395 грн, у тому числі на 118 930 грн за податковими зобов`язаннями та 59 465 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2019 № 00003731402 та вважає таке рішення протиправним, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 ПК України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Частина 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно пункту 5 Положення бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2010 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Відповідно до пункту 6 Положення бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі Положення) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду висловила наступні висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

При цьому ПК України та Закон №996-ХIV не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону №996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно матеріалів справи між позивачем (покупець) та ТОВ "Івамар Трейд" (постачальник) укладеного договір від 17.08.2017 № 1708, відповідно до умов якого, постачальник передає, а покупець оплачує та приймає у власність обладнання зв`язку в кількості, номенклатурі, асортименті та по цінам, що погоджені сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Товар (напівмуфти для кабелю ПТРК 10х2 у кількості 100 шт) постачається на умовах DDP офіс покупця за адресою: м. Київ, вул. Хвойки, буд. 15/15 (Інкотермс - 2000).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії договору від 17.08.2017 № 1708, специфікації № 1, видаткових накладних від 31.08.2017 № ІТ-0000821 та № ІТ-0000820, податкових накладних від 31.08.2017 № 820 та № 821, платіжного доручення від 14.09.2017 № 1235.

Термін DDP "поставка зі сплатою мита" офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 означає, що продавець здійснює поставку покупцю товар, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита", а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Термін DDP передбачає максимальний обсяг обов`язків продавця.

Зокрема, за цією умовою продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення, надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки та нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки.

З огляду на викладене, обов`язок транспортування і оплати згідно умов DDP склад покупця, було покладено на продавця, який власне і повинен був поставити товар на склад покупця (позивача) власним транспортом, за допомогою своїх працівників, або ж укласти відповідні договори з перевізником та оплачувати його послуги. Тому усі договори транспортування, акти приймання-передачі, банківські виписки про оплату послуг тощо, які свідчать про поставку товарів позивачу повинні були знаходитися у продавця.

Отже вимога щодо обов`язкової наявності у позивача товарно-транспортних накладних є безпідставною.

Також, необґрунтованими є посилання контролюючого органу щодо ненадання позивачем сертифікатів якості на поставлений товар, з огляду на те, що вказані документи не є первинними у розумінні Закону №996-ХIV.

Контролюючий орган вказує, що перевіркою не підтверджується джерело походження придбаного товару (напівмуфти для кабелю ПТРК 10x2) внаслідок не встановлення фактичного ланцюга постачання товару, одержаного від ТОВ "Івамар Трейд".

Так, ТОВ "Івамар Трейд" в періоді взаємовідносин з ТОВ "Телекомунікаційний дім "Прожектор" купувало товари широкого асортименту, серед яких не було товару, постачання якого задокументовано на виконання договору від 17.08.2017 № 1708. Також ТОВ "Івамар Трейд" не здійснювало імпорту товарів чи самостійне виробництво такого товару.

Також відповідач зазначає про наявність у АIС "СФП" по ТОВ "Івамар Трейд" картки суб`єкта фіктивного підприємництва від 02.01.2018 № 1/23-00-21-0709. Орган ДПС, який виявив та відпрацював СФП ТУ ДФС у Черкаській області, якою встановлено, що ТОВ "Івамар Трейд" зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Дата встановлення ознаки 22.12.2017.

На думку суду, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності, такі доводи відповідача не можуть слугувати беззаперечним обґрунтуванням нереальності господарських відносин між ТОВ "Телекомунікаційний дім "Прожектор" та ТОВ "Івамар Трейд", адже позивач не повинен зазнавати негативних наслідків від недотримання його контрагентом вимог законодавства під час придбання товару, наявності певної інформації у системах податкових органів до яких позивач не має доступу.

Встановлено, що всі документи складені ТОВ "Телекомунікаційний дім "Прожектор" та ТОВ "Івамар Трейд" на виконання договору від 17.08.2017 № 1708 підписані від імені ТОВ "Івамар Трейд" директором ОСОБА_1 .

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2018 у справі №761/11940/18, (провадження №1-кп/761/1453/2018), згідно якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8 500 гривень.

Даним вироком встановлено, що відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 на початку червня 2017 року, перебуваючи у м. Києві поблизу станції метро Лук`янівська познайомився з невстановленою слідством особою, який запропонував йому зареєструвати на своє ім`я підприємство, на що він погодився. Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статутних документах ТОВ "Івамар Трейд", а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього керівника та власника вказаного підприємства, усвідомлюючи, що вказане підприємство придбавається ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію та надав відомості невстановленій досудовим розслідуванням особі для створення документів для перереєстрації підприємства на своє ім`я, а саме копію паспорту, виданого Корсунь-Шевченківським РВ УМВС у Черкаській області 20.05.2014 року та копію облікової картки платника податків. Усвідомлюючи, що діяльність ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072) будуть здійснювати інші особи, реалізуючи умисел на придбання суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом протокол № 1 від 06.06.2017 загальних зборів учасників ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072), статут ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072), а також довіреність на представництво інтересів товариства від 06.06.2017 року. В подальшому, отримавши від ОСОБА_1 підписані та завірені ним необхідні документи для діяльності ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072), невстановленими досудовим розслідуванням особами в органах державної реєстрації Маріупольської міської ради, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, 114, проведено реєстрацію юридичної особи ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072), де ОСОБА_1 виступив засновником та директором ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072), що в свою чергу, надало можливість невстановленим досудовим розслідуванням особам використовувати вищевказане підприємство для прикриття незаконної діяльності - надання податкової вигоди іншим суб`єктам господарської діяльності під виглядом здійснення реальних фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Так, з червня 2017 року невстановлені досудових розслідуванням особи використовували реквізити та банківський рахунок ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072) для відображення начебто наданих послуг підприємствам реального сектора економіки, що підтверджує факт використання ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072) для прикриття незаконної діяльності. Жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072) ОСОБА_1 не мав, підприємство зареєстрував на своє ім`я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072) ОСОБА_1 не складав, лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072) не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072) не призначав. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072) в банківських установах ОСОБА_1 не вчиняв. Ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-банк", печаткою ТОВ "Івамар Трейд" (код 41380072) ОСОБА_1 ніколи не володів, їх місцезнаходження йому не відоме.

Згідно з ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум витрат є безпідставними. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до витрат сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Зазначеним вироком, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи контрагента позивача, дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних у той самий період, в якому встановлено факти вчинення злочину та підписані від імені ТОВ "Івамар Трейд" директором ОСОБА_1 , тобто особою яка заперечує здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства та визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, та ч. 1 ст. 205 КК України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №826/17813/18, від 12 березня 2021 року у справі №814/1325/17.

Також суд зауважує, що реальність господарських відносин між ТОВ "Телекомунікаційний дім "Прожектор" та ТОВ "Івамар Трейд" у 2017 році на виконання договору від 17.08.2017 № 1708, була предметом дослідження при розгляді судами справи №826/14873/18.

Згідно з постановою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 826/14873/18, касаційний суд погодився із висновком відповідача та суду апеляційної інстанції про нереальність господарських відносин між ТОВ "Телекомунікаційний дім "Прожектор" та ТОВ "Івамар Трейд" у 2017 році на виконання договору від 17.08.2017 № 1708.

За приписами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених сторонами, суд дійшов висновку, що відповідач довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування витрат, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що контролюючим органом доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 22.03.2019 №00003731402, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (місцезнаходження юридичної особи: 03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 35892372).

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження юридичної особи: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44082145).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.