Постанова

від 22.08.2024 по справі 652/108/22

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/819/208/24

Єдиний унікальний номер справи: 652/108/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Приходько Л. А.,

суддів: Базіль Л.В.,

Бездрабко В. О.,

секретар Олійник К. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фермерське господарство «Людміла»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною фермерського господарства «Людміла» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 березня 2024 року ухваленого у складі судді Хомик І.І.,

встановив:

В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фермерського господарства «Людміла» про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, припинення речового права.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що 01 березня 2019 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Людміла» укладено договір оренди земельної ділянки б/н кадастровим номером 6521880800:07:002:0027 площею 4,7371 га.

На час укладення вказаного договору спірна земельна ділянка належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке постановою Херсонського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у цивільній справі № 652/1031/18 визнано недійсним, у зв`язку із чим, ОСОБА_2 втратила своє право власності на цю землю.

На час звернення до суду з цим позовом земельна ділянка із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Заріченської сільської ради Високопільського району Херсонської області, площею 4,7371 га, кадастровий номер 6521880800:07:002:0027 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21 листопада 2019 року державним нотаріусом Високопільської державної нотаріальної контори.

У відповідь на її заяву від 09 січня 2020 року про скасування договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Людміла», державний реєстратор Архангельської селищної ради Високопільського району Херсонської області повідомив про неможливість проведення реєстрації дії щодо скасування договору оренди земельної ділянки у зв`язку із відсутністю відповідного волевиявлення сторін такого договору.

30 грудня 2020 року між ФГ «Людміла» та нібито ОСОБА_1 укладена угода про розірвання договору оренди від 01 березня 2019 року укладеного між ФГ «Людміла» та ОСОБА_2

30 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ФГ «Людміла» укладений договір оренди земельної ділянки б/н, з кадастровим номером 6521880800:07:002:0027 площею 4,7371га строком на 15 років, за умовами якого орендар сплачує орендодавцю річну орендну плату у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки у сумі 4053.23грн, яка здійснюється за згодою сторін в грошовому та натуральному вигляді за цінами які склалися, як середньо біржові на час виплати орендної плати. Орендар сплачує протягом дії договору не пізніше, як у термін до 31 грудня кожного року (пункти 9,11 договору).

У період з 2020 року по 2021 рік ФГ «Людміла» взяті на себе зобов`язання не виконувало, систематично не сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою.

30 грудня 2021 року на адресу ФГ «Людміла» позивачем направлена претензія щодо несплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2020 та 2021 роки з вимогою виплатити орендну плату в натуральному вигляді, яку відповідач отримав, але відповіді не надав.

Відповідно до висновку експерта №9839 від 22 жовтня 2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи на виконання підпису і рукописного тексту « ОСОБА_1 » від імені ОСОБА_1 в угоді про розірвання договору б/н від 30 грудня 2020 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що угода про розірвання договору була підписана не ОСОБА_1 , а іншою особою, позивач вважає, що і реєстрація договору оренди земельної ділянки б/н від 30 грудня 2020 року є незаконною, та просила суд визнати недійсними правочин щодо розірвання договору оренди та договір оренди землі б/н від 30 грудня 2020 року з одночасним припиненням іншого речового права та стягнути з ФГ «Людміла» на користь позивача в натурі все що господарство одержало на виконання цього правочину.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 21 грудня 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2

01 лютого 2024 року ОСОБА_2 та головою ФГ «Людміла» ОСОБА_3 заявлені клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 650/2351/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про скасування реєстраційного запису та визнання права власності, посилаючись на те, що вирішення спору у цій справі матиме безпосередній вплив на розгляд даної справи.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 01 лютого 2024 року у задоволені клопотань голови ФГ «Людміла» та ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заявниками не надано обґрунтування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 650/2351/23

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 березня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним правочин щодо розірвання договору оренди від 30 грудня 2020 року між ФГ «Людміла» та ОСОБА_1 та договір оренди б/н від 30 грудня 2020 року укладений між ФГ «Людміла» та ОСОБА_1 з одночасним припиненням іншого речового права.

У задоволені позовних вимог щодо стягнення з ФГ «Людміла» на користь ОСОБА_1 в натурі все що господарство одержало на виконання цього правочину відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги в частині визнання недійсним правочину щодо розірвання договору оренди та укладення договір оренди б/н від 30 грудня 2020 року з одночасним припиненням іншого речового права підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до висновку експерта №9839 від 22 жовтня 2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи на виконання підпису і рукописного тексту « ОСОБА_1 » від імені ОСОБА_1 в угоді про розірвання договору б/н від 30 грудня 2020 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволені вимог про стягнення з ФГ «Людміла» в натурі всього що господарство одержало на виконання договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2020 року суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не конкретизовані, відсутні докази на підтвердження цієї вимоги та відповідний розрахунок.

В апеляційній скарзі ФГ «Людміла» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним правочину щодо розірвання договору оренди від 30 грудня 2020 року між ФГ «Людміла» та ОСОБА_1 та договір оренди б/н від 30 грудня 2020 року укладений між ФГ «Людміла» та ОСОБА_1 з одночасним припиненням іншого речового права, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені цих позовних вимог.

Обґрунтовуючи свої вимоги вказувало на те, що суд безпідставно відмовив у зупиненні провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 650/2351/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про скасування реєстраційного запису та визнання права власності, вирішення спору в якій матиме безпосередній вплив на розгляд цієї справи, оскільки предметом розгляду справи № 650/2351/23 є спірна земельна ділянка.

16 червня 2021 року Верховний Суд скасував постанову Херсонського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, якою било визнано недійсним свідоцтво на спадщину за заповітом ОСОБА_2 . Оскільки на підставі саме постанови Херсонського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 внесла дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та зареєструвала за собою спірну земельну ділянку, ОСОБА_2 звернулась до суду з метою відновлення свого порушеного права з проханням скасувати реєстраційний запис про право власності ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку.

Також апелянт вказує на те, що судом першої інстанції встановлені обставини на підставі неналежного доказу, а саме на підставі скасованого судового рішення.

Крім того, не будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи ФГ «Людміла» не мало можливості у судовому засіданні надати належні докази та обґрунтовані заперечення, а саме: оригінал договору оренди земельної ділянки б/н від 30 грудня 2020 року з підписом ОСОБА_1 ; висновок експерта від 22 лютого 2021 року № СЕ-19/122-21/877-ПЧ виконаний Херсонським НДЕКЦ МВС України, яким встановлено, що підпис у наданому договорі оренди земельної ділянки від 30 грудня 2020 року виконаний ОСОБА_1 ; витяг з ЄРДР щодо звернення ОСОБА_1 до поліції із заявою про підроблення її підпису працівниками ФГ «Людмила» у договорі оренди земельної ділянки від 30 грудня 2020 року; постанови про закриття кримінального провадження від 21 квітня 2021 року.

Висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог зроблений на підставі почеркознавчої експертизи проведеної з технічної копії угоди про розірвання договору оренди від 01 березня 2019 року незважаючи на те, що довести чи спростувати факт підробки підпису ОСОБА_1 в додатковій угоді про розірвання договору не представляється можливим у зв`язку з відсутністю оригіналу даного документа, що унеможливлює призначення судової почеркознавчої експертизи.

Підстави для визнання договору оренди земельної ділянки укладеного 30 грудня 2010 року взагалі відсутні. Судом почеркознавча експертиза не призначалась. Позивач, будучи достовірно обізнаною про наявність висновку експерта від 22 лютого 2021 року № СЕ-19/122-21/877-ПЧ виконаного Херсонським НДЕКЦ МВС України, яким встановлено, що підпис у наданому договорі оренди земельної ділянки від 30 грудня 2020 року виконаний ОСОБА_1 , замовчала даний факт, чим ввела суд в оману.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржено.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 , адвокат Макаренко А.С., просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін посилаючись на те, що апеляційна скарга ґрунтується лише на припущеннях.

Також вказує на те, що, на її думку, суд правильно відмовив у зупиненні провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 650/2351/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про скасування реєстраційного запису та визнання права власності, оскільки предметом спору даної справи є договорі оренди землі та угода про дострокове розірвання договору оренди, а у справі № 650/2351/23- правовстановлюючий документ на земельну ділянку. Вказані справи не є взаємопов`язаними між собою.

ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 , адвокат Макаренко А.С., приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги зазначила, що, на її думку, рішення суду є законним та обґрунтованим. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились, причини своєї неявки не повідомили.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та третьої особи, які не з`явилися в судове засідання та не повідомили причини своєї неявки.

Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 28 травня 2019 року у справі № 652/1031/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, яке змінено постановою Верховного суду у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року шляхом вилучення із переліку підстав відмови у задоволені позову висновків відповідність вимогам законодавства оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину, встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Зарічненської сільської ради Високопільського району Херсонської області, площею 4,7371 га, кадастровий номер 6521880800:07:002:0027 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, реєстровий № 464, виданого 18 липня 2017 року.

01 березня 2019 року між ФГ «Людміла» та ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки. Вказана обставина жодним учасником справи під час розгляду справи не оспорювалась.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 652/1031/18 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий № 464, видане 18 липня 2017 року на ім`я ОСОБА_2 про спадкування земельної ділянки, розміщеної на землях Зарічненської сільської ради Високопільського району Херсонської області, площею 4,7371 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6521880800:07:002:0027, що належала на праві власності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 визнано недійсним.

21 листопада 2019 року державним нотаріусом Високопільської державної нотаріальної контори Херсонської області Чорноус О.Ф. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий № 644, про спадкування земельної ділянки, розміщеної на землях Зарічненської сільської ради Високопільського району Херсонської області, площею 4,7371 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6521880800:07:002:0027, що належала на праві власності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с.6).

30 грудня 2020 року між ФГ «Людміла» та ОСОБА_1 укладена письмова угода б/н за якою сторони дійшли згоди розірвати договір від 01 березня 2019 року (а.с.11).

30 грудня 2020 року між ФГ «Людміла» та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 надала ФГ «Людміла» в строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,7371 га, яка знаходиться на території землях Зарічненської сільської ради Високопільського району Херсонської області, кадастровий номер 6521880800:07:002:0027(а.с.7-9).

Постановою Верховного суду у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у цивільній справі № 652/1031/18(провадження № 61-21387св19) скасовано постанову Херсонського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року. Рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 28 травня 2019 року змінено шляхом вилучення із переліку підстав відмови у задоволені позову висновків відповідність вимогам законодавства оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до висновку експерта Херсонського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/122-21/877-11Ч від 22 лютого 2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи, призначеної у кримінальному провадженні № 12021232130000007, досліджуваний підписи у наданому договорі оренди земельної ділянки від 30 грудня 2020 року виконані гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта Незалежного інституту судових експертиз №9839 від 22 жовтня 2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи, призначеної у кримінальному провадженні за № 12021232130000007, рукописний запис: « ОСОБА_6 », зображення якого міститься у технічній копії Угоди про розірвання договору від «1» березня 2019 року укладеної між ФГ «Людміла» та ОСОБА_1 , датованій 30 грудня 2020 роком, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у технічній копії Угоди про розірвання договору від «1» березня 2019 року, укладеної між ФГ «Людміла» та ОСОБА_1 , датованій 30 грудня 2020 роком, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_1 .

Як вбачається зі змісту позовних вимог та пояснень представника позивача, даних під час розгляду справи апеляційним судом, позивач звернулась до суду з вимогами визнати недійсними угоду про розірвання договору та договір оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що угоду про розірвання договору від 01 березня 2019 року вона не підписувала, що тягне за собою, на її думку, і недійсність договору оренди.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається у письмовій формі, а, відповідно до частини першої статті 19 цього Закону право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо не підписання нею угоди про розірвання договору від 01 березня 2019 року позивачка надала суду висновок експерта Незалежного інституту судових експертиз №9839 від 22 жовтня 2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи, призначеної у кримінальному провадженні за № 12021232130000007, відповідно до якого рукописний запис: « ОСОБА_6 » , зображення якого міститься у технічній копії Угоди про розірвання договору від «1» березня 2019 року укладеної між ФГ «Людміла» та ОСОБА_1 , датованій 30 грудня 2020 роком, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 зображення якого міститься у технічній копії Угоди про розірвання договору від «1» березня 2019 року укладеної між ФГ «Людміла» та ОСОБА_1 , датованій 30 грудня 2020 роком, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Належними, відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно статті 78 ЦПК України (допустимі докази) с уд небере доуваги докази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України визначено, що д остовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Чинним законодавством визначано перелік криміналістичних видів судових експертиз. Так, пунктом 1.2.1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 р. № 53/5 ( в редакції чинній на час проведення експертизи), до криміналістичних експертиз віднесена почеркознавча експертиза.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Згідно відомостей, що містяться на офіційному сайті установи, що проводила почеркознавчу експертизу (www://nise.com.ua) Національний інститут судових експертиз є недержавною спеціалізованою експертною установою, а тому судові експерти вказаної установи не можуть здійснювати експертну діяльність, пов`язану з проведенням, зокрема, криміналістичних (почеркознавчих) експертиз.

Крім того, експерту для дослідження була надана технічна копія Угоди про розірвання договору від «1» березня 2019 року, датованої 30 грудня 2020 року, виготовлена за допомогою розмножувальної техніки. При цьому питання щодо наявності (відсутності) монтажу в наданій на дослідження технічної копії вказаного вище досліджуваного документа не вирішувалося.

З огляду на викладене наданий позивачем на підтвердження своїх доводів, щодо не підписання нею угоди про розірвання договору від 01 березня 2020 року, письмовий доказ, висновок експерта Незалежного інституту судових експертиз №9839 від 22 жовтня 2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи, призначеної у кримінальному провадженні за № 12021232130000007, не можна визнати допустимим та достовірним, оскільки, всупереч вимог Закону України «Про судову експертизу» криміналістична експертиза проведена не державною спеціалізованою установою, як того вимагає закон. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відсутності монтажу в наданій на дослідження технічної копії угоди, що унеможливлює, в свою чергу об`єктивно встановити чи підписувала позивач вказаний документ.

Будь-які інші докази на підтвердження доводів позивача, щодо не підписання нею угоди про розірвання договору від 01 березня 2020 року матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження доводів позивача щодо відсутності у неї волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки укладеного 30 грудня 2020 року між нею та відповідачем. Натомість відповідачем до апеляційної скарги надана копія висновку експерта Херсонського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/122-21/877-11Ч від 22 лютого 2021 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи, призначеної у кримінальному провадженні № 12021232130000007, згідно якого підписи у договорі оренди земельної ділянки від 30 грудня 2020 року виконані гр. ОСОБА_1 .

Доводи позивачапро те,що непідписання нею угоди про розірвання договору від 01 березня 2019 року свідчить про відсутність у неї і волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки позбавлені правового обґрунтування та не підтверджені обставинами справи.

Зі змісту наданої позивачем угоди про розірвання договору від 01 березня 2019 року вбачається, що ФГ «Людміла» , як орендар, та ОСОБА_1 , як орендодавець, дійшли згоди про розірвання договору від 01 березня 2019 року. При цьому вказана угода не містить в собі будь-яких відомостей щодо предмету договору, що унеможливлює зробити висновок, що вказана угода будь-яким чином пов`язана із земельною ділянкою, яка є предметом договору оренди земельної ділянки укладеної між сторонами 30 грудня 2020 року.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вказана вище угода стосувалася договору оренди земельної ділянки укладеного 01 березня 2019 року між ФГ «Людміла» та ОСОБА_2 є неприйнятними, оскільки, відповідно до частини третьої статті 32 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. ОСОБА_1 , не будучи стороною вказаного договору оренди землі, не мала вирішувати питання щодо його розірвання, у тому числі шляхом укладання відповідної угоди.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним правочину щодо розірвання договору оренди від 30 грудня 2020 року та договору оренди від 30 грудня 2020 року, укладених між сторонами суд першої інстанції на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення цих позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови суду у зупиненні провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 650/2351/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про скасування реєстраційного запису та визнання права власності, колегія суддів відхиляє.

Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Звертаючись з клопотанням про зупинення провадження у справі представник відповідача, та третя особа ОСОБА_2 посилалися на те, що в провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області знаходиться цивільна справа № 650/2351/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про скасування реєстраційного запису та визнання права власності, вирішення спору в якій буде матиме вплив на розгляд цієї справи.

Враховуючи, предмет та підстави даної справи, а також що наявні в цій справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, розгляд судом цивільної справа № 650/2351/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про скасування реєстраційного запису та визнання права власності, не є підставою для зупинення провадження у цій справі, оскільки при її розгляді питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість розгляду цієї цивільної справи, не вирішуються.

А отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі.

Зважаючи на викладене колегія суддів дійшла висновку, що, рішення суду, відповідно до вимог частини першої статті 376 ЦПК України, в частині що оскаржується слід скасувати та ухвали в цій частині нове рішення, яким у задоволені позовних вимог про визнання недійсними правочин щодо розірвання договору оренди та договору оренди землі б/н від 30 грудня 2020 року з одночасним припиненням іншого речового права відмовити.

В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому апеляційним судом не переглядалося.

Керуючись статтями367,369,376,381,382,384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Людміла» задовольнити.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 березня 2024 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним правочину щодо розірвання договору оренди від 30 грудня 2020 року між фермерським господарством «Людміла» та ОСОБА_1 та договір оренди б/н від 30 грудня 2020 року укладеного між фермерським господарством «Людміла» та ОСОБА_1 з одночасним припиненням іншого речового права скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину щодо розірвання договору оренди від 30 грудня 2020 року між фермерським господарством «Людміла» та ОСОБА_1 та договір оренди б/н від 30 грудня 2020 року укладеного між фермерським господарством «Людміла» та ОСОБА_1 з одночасним припиненням іншого речового права відмовити.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняттяі можебути оскарженав касаційномупорядку протягомтридцяти днівз дняскладення повногосудового рішеннядо ВерховногоСуду шляхомподання касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 30 серпня 2024 року.

Головуючий Л. А. Приходько

Судді: Л. В. Базіль

В. О. Бездрабко