Ухвала

від 28.08.2024 по справі 372/2878/21

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 372/2878/21

провадження № 13-25кс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) матеріалів провадження за касаційною скаргою ОСОБА_20 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року про повернення його апеляційної скарги і

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року скаргу ОСОБА_20 на бездіяльність уповноважених посадових осіб Обухівського РУП ГУ НП в Київській області щодо відмови в залученні до провадження як потерпілого повернуто заявнику з усіма додатками.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_20 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з тим, що вона складена російською мовою.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_20 подав касаційну скаргу, у якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_20 вказує, що вимога щодо подачі апеляційної скарги українською мовою є неконституційною, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року у справі № 2-р/2018 визнано неконституційними положення ч. 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики».

При цьому ОСОБА_20 зазначає, що чинним законодавством не передбачена необхідність звернення до суду саме українською мовою, оскільки крім української, мова процесуальних документів може бути будь-яка із визнаних мов національних меншин, у тому числі російська (ч. 3 ст. 10 Конституції України).

Також ОСОБА_20 вказує, що з огляду на положення ч. 3 ст. 29 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) на суддю-доповідача суду апеляційної інстанції був покладений обов`язок забезпечити особі, яка недостатньо володіє державною мовою, право на звернення зі скаргою на мові, якою вона володіє.

Крім того, ОСОБА_20 звертає увагу й на те, що постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18, на яку міститься посилання в оскаржуваній ухвалі, не є обов`язковою для застосування, оскільки всі суди мають керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого Конституція України та рішення Конституційного Суду України мають вищу юридичну силу.

Скаржник вважає, що суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції порушені вимоги кримінального процесуального закону, а також право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), та проігноровано положення Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, чим порушено обов`язок застосування норм міжнародних зобов`язань при постановленні рішення (ст. ст. 4, 8, 9 КПК України).

Мотиви передачі провадження на розгляд Великої Палати

Ухвалою від 01 серпня 2024 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - колегія суддів, Суд, Касаційний кримінальний суд) передала провадження за касаційною скаргою ОСОБА_20 на розгляд Великої Палати з підстави, передбаченої ч. 5 ст. 4341 КПК України.

Касаційний кримінальний суд вважає, що матеріали провадження містять виключну правову проблему, ознаки якої убачає у доступі до правосуддя осіб, котрі не володіють мовою, якою здійснюється кримінальне провадження. При цьому колегія суддів зауважує, що виключна правова проблема виникає у невизначеній кількості кримінальних проваджень, які перебувають на розгляді судів різних інстанцій, та зачіпає фундаментальні (конституційні, конвенційні) права осіб, зокрема, передбачені ст. 10, ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та п. «е» ч. 3 ст. 6 Конвенції.

Також в ухвалі колегія суддів зазначила, що використання механізму вирішення проблеми об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанова від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18, провадження № 51-5817кмо21) не призвело до підвищення ефективності забезпечення права осіб, котрі не володіють мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, на доступ до правосуддя.

При цьому колегія суддів вважає, що:

- з огляду на положення, передбачені ч. 3 ст. 29 КПК України, апеляційні та касаційні скарги особи, яка має право на оскарження судових рішень, можуть бути викладені рідною або іншою мовою, якою володіє особа, яка ініціює питання про перегляд судового рішення;

- повернення апеляційної чи касаційної скарги, складеної не державною мовою, є порушенням таких загальних засад як верховенство права, право на захист, доступ до правосуддя, так як особа, з огляду на положення, передбачені ч. 3 ст. 29 КПК України, має право подавати скарги рідною або іншою мовою, якою вона володіє, а статтями 396, 427 КПК України не передбачено викладення апеляційної та касаційної скарги українською мовою у випадку, коли особа не володіє чи недостатньо володіє державною мовою. При цьому саме суд (у разі необхідності) залучає відповідного перекладача (ч. 1 ст. 68 КПК України).

А тому, на думку колегії суддів, матеріали провадження містять виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики в частині дотримання прав та законних інтересів особи у кримінальному провадженні з огляду на положення Конституції України, Конвенції, КПК та інших законів.

Позиція Великої Палати

Відповідно до ч. 6 ст. 4342 КПК України Велика Палата має перевірити підстави для передачі кримінального провадження на її розгляд.

За змістом положень ч. 5 ст. 4341 КПК України Суд наділений правом передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати, якщо дійде висновку про те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Згідно з ч. 4 ст. 4342 КПК України ухвала про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати має бути належним чином умотивована.

Велика Палата у рішеннях неодноразово наголошувала, що виключну правову проблему належить оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. З огляду саме на ці критерії має бути підтверджено той факт, що проблема наявна не в одному конкретному провадженні, але й існує в інших, або вона може виникнути з урахуванням позиції, щодо якої постає питання юридичної невизначеності.

Виключна правова проблема може полягати в недостатньому законодавчому врегулюванні правовідносин, у відсутності сталої судової практики, тривалому існуванні колізій у застосуванні норм права і неусуненні розбіжностей, а також коли вичерпані національні процесуальні механізми її вирішення іншим способом, крім як використання повноважень Великої Палати.

За своєю правовою природою така проблема має зачіпати фундаментальні права та свободи особи.

Отже, передаючи справу, як таку, що містить виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати, касаційному суду належить обґрунтовувати факт наявності виключної правової проблеми, тобто відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність та/або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів, у тому числі внаслідок неоднакової судової практики.

Перевіривши наведені в ухвалі від 01 серпня 2024 року колегією суддів доводи щодо наявності виключної правової проблеми, Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для передачі матеріалів провадження на її розгляд.

В ухвалі колегія суддів вказала, що проблема доступу до правосуддя осіб, котрі не володіють мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, відповідає показникам визначення правової проблеми як виключної і зазначила, що передача цього провадження на розгляд Великої Палати необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Обґрунтовуючи наявність підстави, передбаченої ч. 5 ст. 4341 КПК України, для передачі матеріалів провадження на розгляд Великої Палати, колегія суддів послалась на те, що використання механізму вирішення проблеми об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанова

від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18, провадження

№ 51-5817кмо21) не призвело до підвищення ефективності забезпечення права осіб, котрі не володіють мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, на доступ до правосуддя.

Як убачається зі змісту ухвали від 01 серпня 2024 року, колегія суддів наводить наступні мотиви:

- у випадку, коли особа, яка не володіє державною мовою та/або має порушення слуху та не є суб`єктом права на безоплатну вторинну правничу допомогу, з огляду на висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у рішенні від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18 (провадження № 51-5817кмо21), вона позбавлена можливості реалізувати передбачене ч. 3 ст. 29 КПК України право і залучити перекладача у порядку, передбаченому п. 7 ст. 19 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»;

- за таких обставин особа фактично позбавляється права на захист своїх інтересів з огляду на положення ст. 2 КПК України, права на доступ до правосуддя (ч. 1 ст. 24 КПК України), що у своїй сукупності також свідчить про порушення такої засади кримінального провадження, як верховенство права (ч. 1 ст. 8 КПК України), про яке чітко зазначено, в тому числі у ч. 3 ст. 29 КПК України;

- об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що встановлений у ч. 3 ст. 29 КПК України обов`язок слідчого судді, суду забезпечити реалізацію права особи на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, виникає у разі, коли особа набула статусу певного учасника судового провадження. Але на етапі подання апеляційних, касаційних скарг особа не набуває «нового» процесуального статусу, у зв`язку з чим суд не вправі вимагати від неї перекладу своєї скарги на українську мову лише тому, що не відкрито провадження з перегляду судового рішення, адже без поданої скарги воно й не може бути відкритим.

Однак у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18, провадження

№ 51-5817кмо21 міститься висновок щодо правозастосування із питань, наведених Судом в ухвалі про передачу матеріалів провадження на розгляд Великої Палати.

Водночас нових, додаткових аргументів, які б не були досліджені об`єднаною палатою та свідчили про наявність виключної правової проблеми, вирішення якої було б необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, в ухвалі про передачу матеріалів провадження на розгляд Великої Палатиколегія суддів не навела.

Крім того, посилаючись на наявність у справі виключної правової проблеми, Касаційний кримінальний суд зазначив, що проблема доступу до правосуддя осіб, котрі не володіють мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, виникає у невизначеній кількості кримінальних проваджень, які перебувають на розгляді судів різних інстанцій, алепри цьому необґрунтував відсутності сталої судової практики, недостатності законодавчого регулювання чи існування колізій, що, своєю чергою, порушувало б фундаментальні права та свободи людини.

Разом з тим колегія суддів не навела жодного прикладу, який би свідчив про різну чи суперечливу судову практику щодо застосування приписів ч. 3 ст. 29 КПК у контексті забезпеченняправа особи, котра не володіє мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При цьому аналіз судової практики вказує на те, що як у Касаційному кримінальному суді Верховного Суду, так і в нижчестоящих судах склалась усталена практика щодо правозастосування, яка узгоджується з позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18, провадження

№ 51-5817кмо21.

Отже, передаючи провадження на розгляд Великої Палати, колегія суддів не продемонструвала різних підходів до правозастосування з посиланням на суперечливу судову практику, натомість висловила свою незгоду із згаданим вище висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду.

Між тим сама собою незгода колегії суддів зі сформованою об`єднаною палатою позицією щодо тлумачення певних норм права не свідчить про наявність виключної правової проблеми і не може слугувати підставою для передачі матеріалів провадження на розгляд Великої Палати.

З урахуванням викладеного Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для передачі матеріалів провадження за касаційною скаргою ОСОБА_20 на її розгляд.

А тому матеріали провадження, відповідно до ч. 6 ст. 4342 КПК України, підлягають поверненню колегії суддів для подальшого розгляду в межах її повноважень відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 4341, 4342 КПК України, Велика Палата Верховного Суду

у х в а л и л а:

Матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_20 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року про повернення його апеляційної скарги повернути колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_11

ОСОБА_3 ОСОБА_12

ОСОБА_4 а ОСОБА_13

ОСОБА_5 ОСОБА_14

ОСОБА_6 ОСОБА_15

ОСОБА_7 ОСОБА_16

ОСОБА_8 ОСОБА_17

ОСОБА_9 ОСОБА_18

ОСОБА_10 ОСОБА_19