Ухвала

від 15.08.2024 по справі 372/2878/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа: 372/2878/21 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Провадження: № 11-сс/824/5634/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2 Категорія: ст. 399 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року суддя-доповідач - суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , отримавши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 26.07.2024 скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача повернуто заявнику з усіма додатками з підстав того, що скарга ОСОБА_3 складена не державною, а іноземною мовою, що позбавляє можливості ознайомитись з її оригінальним змістом, перевірити її на відповідність вимогам ст.ст. 303, 304, 307 КПК України та прийняти обґрунтоване і мотивоване рішення за результатами розгляду такої скарги.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить: "Отменить ухвалу следственного судьи Обуховского районного суда Киевской области ОСОБА_1 от 26.07.24 по делу № 372/2878/21 (производство 1-кс-981/24). Принять новую ухвалу о назначении нового рассмотрения в суде первой инстанции", з обґрунтуванням апеляційних вимог.

Перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 26.07.2024 на предмет можливості прийняття її до розгляду, слід дійти висновку про необхідність повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, за наступним.

Згідно ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Застосування мов в України гарантується Конституцією України та визначається законом, як наголошується в ч. 5 ст. 10 та п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України.

Визначення української мови як державної в Україні знайшло своє відтворення і в ч. 1 ст. 6 Закону України "Про засади державної мовної політики" від 03.07.2012 № 5029-VI.

Українська мова як державна мова обов`язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом.

Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя як вказано в ч. 2 ст. 6 цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25.04.2019№ 2704-VIII, єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Зокрема у ч. 6 ст. 13 цього Закону окреслено, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Як наголошується в ч. 1 ст. 14 вказаного Закону, у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється держаною мовою.

У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на підставі ч. 2 ст. 14 даного Закону.

У свою чергу, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII також визначено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою, які кореспондується з ч. 1 ст. 29 КПК України, якою задекларовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою.

Рішеннями Конституційного Суду України від 14.12.1999 № 10-рп/99 та від 14.07.2021 № 1-р/2021 визначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Отже, згідно з Конституцією України, зазначеними законами України та КПК України суд як державний орган, а також його посадові особи при здійсненні своїх повноважень зобов`язані використовувати лише державну мову.

Викладене узгоджується і з Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення, що передбачає за собою, у тому числі, прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою чи в перекладі на державну мову у спосіб, встановлений процесуальним законом.

Доводи ОСОБА_3 про те, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.02.2018 № 2-р/2018 було визнано неконституційним Закон України "Про засади державної мовної політики" від 03.07.2012 № 5029-VI, і як наслідок ч. 3 ст. 14 цього Закону, відповідно до якої сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою - не є беззастережними за наступним.

Так, предметом розгляду Конституційного Суду України (Рішення № 2-р/2018 від 28.02.2018, справа № 1-1/2018), було клопотання 57 народних депутатів України про визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України "Про засади державної мовної політики", прийнятий Верховною Радою України 03.07.2012 за № 5029-VI, зі змінами (далі - Закон).

Суб`єкт права на конституційне подання вважав, що названі положення Закону створюють умови для домінування регіональної мови над державною мовою, вибіркового захисту регіональних мов або мов меншин, надають привілеї одним мовним групам (національним меншинам) та обмежують права інших, що має ознаки дискримінації та порушує принцип рівності громадян перед законом, а також не відповідають принципу правової визначеності - складовій верховенства права, надають право місцевим радам вирішувати питання щодо застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин.

Крім того, народні депутати України стверджували, що під час розгляду та прийняття Верховною Радою України на пленарному засіданні 03.07.2012 проекту Закону України про засади державної мовної політики (реєстр. № 9073) (далі - проект Закону № 9073) була порушена встановлена Конституцією України процедура розгляду та ухвалення Закону.

За результатами розгляду клопотання народних депутатів, Конституційний Суд України в Рішенні від 28.02.2018 № 2-р/2018 констатував, що Верховна Рада України порушила процедуру розгляду та ухвалення проекту Закону № 9073 під час його прийняття в цілому на вечірньому пленарному засіданні Верховної Ради України 03.07.2012, що, без конституційного контролю змісту закону, є підставою для визнання Закону неконституційним згідно з ч. 1 ст. 152 Конституції України.

А тому, Конституційний Суд України вирішив: визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України "Про засади державної мовної політики" від 03.07.2012 № 5029-VI зі змінами (проект Закону № 9073).

До Закону України "Про засади державної мовної політики" від 03.07.2012 № 5029-VI у подальшому вносилися зміни.

Отже, вважати, як стверджує ОСОБА_3 , що Рішенням Конституційного Суду України від 28.02.2018 № 2-р/2018 були визнані неконституційними усі положення Закону/законів, які регламентують необхідність подання до суду документів на державній мові - не є переконливим, тоді як надання до суду документів, виконаних державною мовою або з перекладом на державну мову надає суду можливість дослівно трактувати їх зміст, що в них відображений, які підписані заявником/його представником без будь-яких застережень, без відхилень у їх перекладі, що сприяє і їх перевірці на предмет дотримання особою, яка звертається з апеляційною скаргою у кримінальному судочинстві, зокрема вимог ст. 396 КПК України щодо: прізвища, ім`я та по батькові особи, яка подає апеляційну скаргу; судового рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив; вимог особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; клопотання про дослідження доказів та інших позицій.

Дослідження такого документу надає можливість суду з`ясувати і наявність в особи, яка звертається з апеляційною скаргою, право на таке звернення, а також перевірити дотримання нею передбачених КПК вимог щодо змісту документа і його додатків, адже право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (п. 37 рішення Європейського Суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" (заява № 8863/06)).

Натомість, викладення апеляційної скарги іноземною мовою є перешкодою у виконанні судом своїх обов`язків, визначених процесуальним законом.

Такий висновок відповідає і правовій позиції, що міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.09.2022 (справа № 521/12324/18, провадження № 51-5817кмо21), щодо того, що апеляційні скарги осіб, які мають право на оскарження судових рішень, повинні бути викладені українською мовою/в перекладі на українську мову, в межах якої суд апеляційної інстанції і переглядає судові рішення суду першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 404 КПК України, зокрема за процедурою визначеною ст. 422 КПК України щодо порядку перевірки ухвал слідчих суддів.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у рішенні від 19.09.2022 (справа № 521/12324/18, провадження № 51-5817кмо21) дійшла висновку і про те, що процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою, до прийняття до розгляду такої скарги/апеляційної скарги.

Одночасно, слід зауважити, що порядок дій та обмежені строки щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді у порядку ст. 422 КПК України - не передбачає прийняття окремого рішення щодо відкриття апеляційного провадження, однак призначення судового засідання щодо розгляду скарги формально вказує на початок апеляційного розгляду, який можливий тільки у разі відповідності скарги вимогам КПК України.

У свою чергу, залучення судом перекладача у провадженні є одним з питань, які вирішуються при підготовці до апеляційного розгляду або в його процесі.

Натомість, суд позбавлений процесуальної можливості розглянути питання про участь перекладача у провадженні з постановленням відповідного судового рішення до відкриття апеляційного провадження або до призначення судового засідання щодо розгляду скарги, яку належить розглядати у порядку ст. 422 КПК України, а тому клопотання ОСОБА_3 про залучення у разі необхідності перекладача для перекладу вихідних від нього процесуальних та інших документів - задоволенню не підлягає.

За таких обставин, виходячи із системного аналізу положень ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України, КПК України, законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (ст. 12), "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25.04.2019 № 2704-VIII (ст. 1, ч. 6 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 14), документи, за результатами перевірки та/або розгляду яких розпочинається судовий контроль на стадії досудового розслідування, розгляд апеляційної скарги в порядку ст. 422 КПК України, або вирішується питання про відкриття апеляційного провадження мають бути викладені українською мовою або в перекладі на українську мову у спосіб, передбачений законом.

Дані висновки не суперечать і положенням ч. 1 ст. 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин від 05.11.1992, що ратифікована Законом № 802-IV від 15.05.2003 та набрала чинності для України - 01.06.2006, бо "сторони зобов`язуються, стосовно тих судових округів, в яких чисельність мешканців, що вживають регіональні мови або мови меншин, виправдовує вжиття заходів, наведених нижче, відповідно до стану розвитку кожної з цих мов і за умови, що використання можливостей, які надаються цим пунктом, на думку судді, не перешкоджатиме належному відправленню правосуддя:

a) у кримінальному судочинстві:

i) передбачити, щоб суди, на клопотання однієї зі сторін процесу, здійснювали провадження регіональними мовами або мовами меншин; і/або

ii) гарантувати обвинуваченій особі право користуватися своєю регіональною мовою або мовою її меншини; і/або

iii) передбачити, щоб клопотання і докази, у письмовій чи усній формі, не розглядалися як неприйнятні виключно на тій підставі, що вони сформульовані регіональною мовою або мовою меншини; і/або

iv) складати, на клопотання, документи, пов`язані з кримінальним судочинством, відповідною регіональною мовою або мовою меншини,

у разі необхідності із залученням усних і письмових перекладачів без додаткових витрат для зацікавлених осіб",

що вказує уже на стадію самого розгляду провадження судом апеляційної інстанції, а не на стадію прийняття документів для розгляду до відкриття провадження за апеляційною скаргою.

Крім того, суд апеляційної інстанції, що здійснює провадження у порядку ст. 422 КПК України за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді, не наділений повноваженнями:

- "визнати відсутність в КПК України вимог викладення скарг та інших процесуальних документів, в тому числі апеляційної скарги, на українській мові;

- визнати такою, що не підлягає застосуванню правову позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.09.2022 про необхідність звернення до суду з процесуальним документом, що викладений на українській мові;

- визнати обов`язок суду, а не заявника та апелянта ОСОБА_3 забезпечити переклад документів, що виходять від нього в кримінальному процесі шляхом залучення захисника, якщо суд має потребу у такому перекладі",

бо слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, як визначено ч. 3 ст. 26 КПК України і не наділений повноваженнями щодо вирішення питань, на які послався ОСОБА_3 .

Отже, з урахуванням висновків, що викладені в постанові Об`єднаної палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.09.2022 (справа № 521/12324/18, провадження № 51-5817кмо21), апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження чи призначення судового засідання щодо розгляду скарги, поданої у порядку, зокрема, ст. 422 КПК України, не зобов`язаний самостійно залучати перекладача у провадженні для перекладу поданої на його розгляд апеляційної скарги.

За цих обставин забезпечення рівності прав усіх осіб у судовому провадженні, до відкриття такого провадження, за мовною ознакою не означають абсолютного права особи подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду.

За підсумками, якщо апеляційна скарга, подана в порядку ст.ст. 422, 422-1 КПК України, складена іноземною мовою, положення ст. 398, ч.ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України до такої скарги не застосовуються, у цьому разі суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, складену не українською мовою, особі, яка її подала, як таку, що не відповідає вимогам ст. 396 КПК України.

Законність повернення апеляційної скарги, окрім вищезазначеного, визначена з урахуванням наступного.

Частинами 1-3 ст. 399 КПК регламентовано, що суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст. 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.

Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Проте положеннями ч. 2 ст. 422 КПК передбачено особливий порядок апеляційної перевірки ухвал слідчих суддів.

Так, особливість становлять: спрощений порядок подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду; скорочений строк апеляційного оскарження; відсутність стадії відкриття апеляційного провадження; обмежені строки розгляду апеляційної скарги; невідкладність вирішення питання про відновлення порушених прав і свобод заінтересованих осіб.

Наведеними нормами не визначено можливості залишення без руху апеляційних скарг, поданих у порядку ст. 422 КПК України без додержання вимог, передбачених ст. 396 КПК, а тому положення ст. 398 КПК, ч.ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК не можуть бути застосовані до таких апеляційних скарг.

Водночас викладене не виключає можливості повернення таких апеляційних скарг з підстав, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, що узгоджується з позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленою у справі № 686/24639/17 (провадження № 51-5496кмо18).

Отже, отримавши апеляційну скаргу ОСОБА_3 , складену іноземною мовою, в якій українською мовою лише є посилання на особу, яка її подала, назва суду, номери провадження та справи, а також назва судового рішення та його дата, - слід дійти висновку про необхідність її повернення особі, яка її подала, з усіма доданими до неї матеріалами, як на це вказують приписи ч. 5 ст. 399 КПК України, оскільки системний аналіз положень КПК дає підстави для висновку про неможливість залишення такої скарги без руху.

Повернення апеляційної скарги не позбавляє ОСОБА_3 права на повторне звернення з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому КПК України, на що вказує норма ч. 7 ст. 399 КПК України.

Керуючись ст. 399 КПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2024 року, якою скаргу ОСОБА_4 на постанову дізнавача повернуто заявнику з усіма додатками, - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати ОСОБА_3 разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її винесення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців.

Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2