Ухвала

від 21.11.2024 по справі 372/2878/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 372/2878/21

провадження № 51-7597 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

особи, яка подала скаргу ОСОБА_6 ,

перекладача ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 ,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених посадових осіб Обухівського РУП ГУ НП в Київській області щодо відмови в залученні до провадження як потерпілого повернуто заявнику з усіма додатками.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року повернуто особі, яка її подала.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Так, не погоджуючись з рішенням судді суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, ОСОБА_6 зазначає, що:

- вимога щодо подачі апеляційної скарги українською мовою є неконституційною, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року у справі № 2-р/2018 визнано неконституційними положення ч. 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», яка передбачала, що сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою;

- діючим законодавством не передбачена необхідність звернення до суду саме українською мовою, оскільки окрім української, мовою процесуальних документів може бути будь-яка із визнаних мов національних меншин, в тому числі, російська (ч. 3 ст. 10 Конституції України);

- з огляду на положення ч. 3 ст. 29 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на суддю-доповідача суду апеляційної інстанції був покладений обов`язок забезпечити особі, яка недостатньо володіє державною мовою, право на звернення зі скаргою на мові, якою вона володіє;

- постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18, на яку міститься посилання в оскаржуваній ухвалі, не є обов`язковою для застосування, оскільки всі суди мають керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого Конституція України та рішення Конституційного Суду України мають вищу юридичну силу;

- твердження в ухвалі про те, що процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою, не відповідає положенням ч. 1 ст. 68 КПК, оскільки, на його думку, перекладач залучається саме судом, а не стороною кримінального провадження для перекладу апеляційної скарги, при цьому перекладач не був залучений і за клопотанням ОСОБА_6 ;

- посилання на те, що до прийняття скарги до розгляду слідчий суддя, суд позбавлені можливості постановляти рішення, у тому числі щодо залучення перекладача, спростовується фактом постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги, яка, на його думку, і є прийнятою до прийняття скарги до розгляду, при цьому, з огляду на рішення Конституційного суду України від 22 квітня 2008 року у справі № 8-рп/2008, судовий процес починається з прийому документів, що надавало судді-доповідачу право (за необхідності) залучити перекладача.

При цьому, ОСОБА_6 вважає, що суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції:

- порушено передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право на справедливий суд, а з огляду на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Сокуренко і Стригун проти України» - право на суд, встановлений законом;

- проігноровано положення Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, чим порушено обов`язок застосування норм міжнародних зобов`язань при постановленні рішення (статті 4, 8, 9 КПК);

- відмовлено у доступі до правосуддя на основі дискримінації за мовною ознакою, що є фактом порушення присяги судді;

- постановлено ухвалу про повернення апеляційної скарги без надання можливості усунути виявлені недоліки;

- при наявності заявлених клопотань, прийнято рішення без повідомлення ОСОБА_6 про судове засідання;

- на порушення ч. 3 ст. 31 КПК, постановлено ухвалу неуповноваженим складом суду, оскільки таке судове рішення прийняте не колегією суддів, при цьому в самій ухвалі відсутнє посилання на правовий статус судді як судді-доповідача.

Звертає ОСОБА_6 увагу і на зміну правової позиції судді-доповідача, оскільки в ухвалі від 13 грудня 2021 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 23 листопада 2021 року (справа № 372/4513/21) колегія суддів, зокрема зазначила, що КПК гарантує забезпечення учасникам кримінального провадження право подавати процесуальні документи та виступати в суді рідною мовою, а положення Конституції України передбачають вільне використання російської та інших мов національних меншин України.

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_6 не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- ОСОБА_6 не заперечував щодо передачі провадження за його касаційної скаргою на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду;

- прокурор ОСОБА_5 підтримала висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18, провадження № 51-5817 кмо 21), не заперечувала щодо передачі провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла висновку, що провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду на таких підставах.

Положеннями ч. 2 ст. 434-1 КПК регламентовано, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.

У цьому провадженні встановлено, що, не погоджуючись із рішенням слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року про повернення скарги на бездіяльність уповноважених посадових осіб Обухівського РУП ГУ НП в Київській області щодо відмови в залученні до провадження як потерпілого, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції, отримавши апеляційну скаргу ОСОБА_6 та перевіривши її, постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.

Мотивуючи своє рішення, суддя суду апеляційної інстанції, серед іншого, зазначила таке:

- процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою;

- до прийняття скарги до розгляду слідчий суддя, суд позбавлені можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача;

- апеляційна скарга повинна бути викладена українською мовою (в перекладі на українську мову);

- якщо апеляційна скарга, подана, зокрема, в порядку ст. 422 КПК, складена іноземною мовою, то положення ст. 398, частин 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК до такої скарги не застосовуються. У цьому разі суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, складену неукраїнською мовою, особі, яка її подала, при цьому зауважила, що вказаний правовий висновок викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18) та є обов`язковим для інших судів,

у зв`язку з чим дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року, яка складена ОСОБА_6 російською мовою, не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню особі, яка її подала.

Колегія суддів вважає, що таке рішення судді суду апеляційної інстанції не ґрунтується на положеннях Конституції України, КПК та законів України з огляду на таке.

Так, згідно зі ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа № 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України встановлено, що виключно законами України визначається порядок застосування мов.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII (далі - Закон № 2704-VIII) регламентовано, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

У ч. 6 ст. 13 Закону № 2704-VIII вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. У судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (частини 1, 2 ст. 14 цього Закону).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII врегульовано, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Разом з цим, положеннями ст. 10 Конституції України також встановлено, що:

- в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України;

- держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК).

Крім того, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів»). Згадані правові норми конкретизовано в підпунктах 1, 2 та 17 ст. 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 6 Конвенції гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КПК підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 24 КПК зазначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

Частиною 1 ст. 8 КПК передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Тобто, з огляду на зазначену норму закону, кримінальне провадження здійснюється державною мовою, при цьому вимоги щодо складання процесуальних документів державною мовою стосуються лише сторони обвинувачення, слідчого судді та суду.

Разом з цим, у ч. 3 ст. 29 КПК визначено, що слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 КПК у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).

Тобто, у випадку подання особою скарги на рідній мові або іншій мові, якою вона володіє, саме суд, за необхідності у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 29, ч. 1 ст. 68 КПК, залучає відповідного перекладача для перекладу, в тому числі, документів сторони кримінального провадження, які вона має право подавати на рідній мові чи мові, якою володіє.

При цьому, відповідно до п. 7 ст. 19 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» лише суб`єкту права на безоплатну вторинну правничу допомогу, який не володіє державною мовою та/або має порушення слуху, центр з надання безоплатної правничої допомоги залучає перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися, у тому числі перекладача жестової мови, за рахунок коштів державного бюджету.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що:

- з огляду на положення, передбачені ч. 3 ст. 29 КПК, апеляційні та касаційні скарги особи, яка має право на оскарження судових рішень, можуть бути викладені рідною або іншою мовою, якою володіє особа, яка ініціює питання про перегляд судового рішення;

- повернення апеляційної чи касаційної скарги, складеної не державною мовою, є порушенням таких загальних засад як верховенство права, право на захист, доступ до правосуддя, так як особа, з огляду на положення, передбачені ч. 3 ст. 29 КПК, має право подавати скарги рідною або іншою мовою, якою вона володіє, а статтями 396, 427 КПК не передбачено викладення апеляційної та касаційної скарги українською мовою, у випадку коли особа не володіє чи недостатньо володіє державною мовою. При цьому саме суд (у разі необхідності) залучає відповідного перекладача (ч. 1 ст. 68 КПК).

Однак, відповідно до висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18 (провадження № 51-5817 кмо 21):

- апеляційні та касаційні скарги осіб, які мають право на оскарження судових рішень, повинні бути викладені державною мовою;

- якщо апеляційна скарга, подана в порядку статей 422, 422-1 КПК, складена іноземною мовою, положення ст. 398, частин 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК до такої скарги не застосовуються. У цьому разі суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, складену неукраїнською мовою, особі, яка її подала.

Також об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у наведеній постанові зазначила, що:

- процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою;

- до прийняття скарги до розгляду, слідчий суддя, суд позбавлені можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача;

- учасники провадження, які потребують послуг перекладача, якщо він не був залучений, можуть порушити питання про таке залучення відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги» від 24 червня 2016 року № 401.

Як на аргумент на користь сформульованого нею висновку щодо мови апеляційних, касаційних скарг, об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду послалась на п. 37 рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява № 8863/06) і зазначила, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення, і що переклад таких документів (скарг) самим скаржником надає можливість слідчому судді чи суду з`ясувати наявність в особи, яка звертається, прав на таке звернення, а також перевірити дотримання нею передбачених КПК вимог щодо змісту документа і його додатків.

Використання цього аргументу, на думку колегії суддів, є недоречним, оскільки він схиляє до хибного висновку про те, що повернення судом скарг, складених іноземною мовою, є легітимним обмеженням права на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ, розглядаючи питання доступу до правосуддя, звертає увагу на ступінь такого доступу з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві і наголошує, що ступінь доступу має бути достатнім для забезпечення «права на суд» (п. 57 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (заява № 8225/78)). У цьому ж рішенні ЄСПЛ зазначає, що «право доступу за своєю природою вимагає регулювання з боку держави, яке може змінюватися залежно від часу і місця та відповідно до потреб і можливостей суспільства та окремих осіб», «застосовані обмеження … не можуть звужувати рамок визначеного доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, щоб це зашкодило самій суті права», «обмеження суперечитиме п. 1 ст. 6, якщо воно не застосовуватиметься з легітимною метою і якщо не передбачатиме обґрунтованої пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою».

Ніщо не свідчить про те, що український законодавець в кримінальному процесуальному законі врегулював право на доступ до правосуддя у кримінальному провадженні шляхом його обмеження для осіб, які не володіють мовою судочинства, або з метою змусити скаржника перекласти свою скаргу щоб забезпечити слідчому судді, суду можливість з`ясувати її зміст і в такий спосіб усунути мовний бар`єр між судом і автором скарги.

Навпаки, у Конституції України, КПК та інших законах для осіб, які не розуміють мову судочинства, запроваджено найсприятливіше регулювання їх права на доступ до правосуддя.

Таким чином у випадку, коли особа, яка не володіє державною мовою та/або має порушення слуху та не є суб`єктом права на безоплатну вторинну правничу допомогу, з огляду на висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у вказаному рішенні, вона позбавлена можливості реалізувати передбачене ч. 3 ст. 29 КПК право, і залучити перекладача у порядку, передбаченому п. 7 ст. 19 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

За таких обставин особа фактично позбавляється права на захист своїх інтересів з огляду на положення ст. 2 КПК, права на доступ до правосуддя (ч. 1 ст. 24 КПК), що у своїй сукупності також свідчить про порушення такої засади кримінального провадження як верховенство права (ч. 1 ст. 8 КПК), про яке чітко зазначено, в тому числі, у ч. 3 ст. 29 КПК.

Окрім того, об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що встановлений у ч. 3 ст. 29 КПК обов`язок слідчого судді, суду забезпечити реалізацію права особи на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, виникає у разі, коли особа набула статусу певного учасника судового провадження.

Але на етапі подання апеляційних, касаційних скарг особа не набуває «нового» процесуального статусу. Вона не може не мати статусу учасника судового провадження, яким згідно з п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК є кримінальне провадження у суді першої інстанції, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами. Викладене узгоджується, зокрема, з абз. 3 п. 5.1. Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства, в тому числі і кримінальне, є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.

У період між стадіями судового провадження особа не втрачає свого статусу і не набуває нового після відкриття апеляційного, касаційного провадження. Тому суд не вправі вимагати від неї перекладу своєї скарги на українську мову лише тому, що не відкрито провадження з перегляду судового рішення, адже без поданої скарги воно й не може бути відкритим.

Як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70 кс 19), якщо колегія суддів, палата, яка розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, то вона передає таке кримінальне провадження на розгляд цієї ж об`єднаної палати.

З огляду на вищевикладену позицію, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду вважає за необхідне відступити від вищевказаних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначеній постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, у зв`язку з чим дійшла висновку про наявність підстав для передачі провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК.

При цьому передача судового провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду є також необхідною для забезпечення єдиної правозастосовчої практики та формування висновку щодо застосування норм кримінального процесуального закону України щодо права особи звертатися з оскарженням судового рішення рідною або іншою мовою, якою володіє така особа.

Разом з цим, слід зазначити таке.

Частиною 1 ст. 375 КПК передбачено, що судове рішення ухвалюється простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 434-2 КПК суддя, не згодний з рішенням про передачу (відмову у передачі) кримінального провадження на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, письмово викладає свою окрему думку в ухвалі про передачу кримінального провадження на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати або в постанові, прийнятій за результатами касаційного розгляду.

У даному провадженні суддя ОСОБА_3 , з огляду на зазначені вище висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18 (провадження № 51-5817 кмо 21), які, на її думку, є належними чином вмотивованими та релевантними до обставин у даному провадженні, не згодна з рішенням про передачу провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального Суду Верховного Суду.

За таких обставин, враховуючи, що рішення у даному провадженні ухвалено простою більшістю голосів суддів, що входять до колегії суддів, провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального Суду Верховного Суду.

Керуючись статтями 433, 434-1, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 рокупередати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3