Ухвала

від 25.07.2024 по справі 2-657/12

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-657/12

Провадження №2-др/369/87/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правову допомогу по справі № 2-657/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2012 року у справі № 2-4943/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 720/П/2005-840 від 14.10.2005 р. з гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА», -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правову допомогу, згідно якої заявник просив суд ухвалити додаткове судове рішення у справі № 2-657/12,яким стягнутиз ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«ФК ФОРТ» понесені витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 гривень.

Заява про ухвалення додаткового рішення обґрунтована тим, що 13.05.2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-657/12 постановлено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» (код ЄДРПОУ 42725156) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2012 року у справі № 2-657/12 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 720/П/2005-840 від 14.10.2005р. з гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» - задовольнити.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» (код ЄДРПОУ 42725156) пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2012 року у справі № 2-657/12 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 720/П/2005-840 від 14.10.2005р. з гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА».

25.07.2024 року сторони в судове засідання не з`явилися.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи 13.05.2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-657/12 постановлено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» (код ЄДРПОУ 42725156) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2012 року у справі № 2-657/12 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 720/П/2005-840 від 14.10.2005р. з гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» - задовольнити.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» (код ЄДРПОУ 42725156) пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2012 року у справі № 2-657/12 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 720/П/2005-840 від 14.10.2005р. з гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА».

Згідно ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Отже, рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов`язані із розглядом спору.

Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.

Додаткове рішення може бути ухвалене лише тим складом суду, що ухвалив рішення в даній справі, за наявності однієї або кількох підстав, що наведені нижче: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Суд повинен вирішувати усі заявлені позовні вимоги, зокрема, й ті, щодо яких сторони не подавали доказів чи пояснень. В такому разі суд в задоволені цих вимог повинен відмовити за недоведеністю. Ухвалюючи рішення, суд повинен враховувати первісні вимоги, а також усі уточнення (доповнення або зміни) до них, які заявлялися в судовому засіданні; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати. Цей недолік рішення суду унеможливлює його примусове виконання. Необхідність постановлення додаткового рішення може виникнути тоді, коли суд позов задовольнив. Коли суд у позові відмовив, не виникає необхідності стягувати гроші або передавати майно; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Питання про розподіл судових витрат вирішується судом одночасно із ухваленням рішення суду. В мотивувальній частині рішення суд повинен визначити склад цих витрат та як вони розподіляються між сторонами. В резолютивній частині рішення зазначається хто і на чию користь сплачує ці судові витрати. Додаткове рішення може бути ухвалене і тоді, коли суд вирішив питання про розподіл судових витрат лише частково. Додаткове рішення не може бути ухвалене на підставі додаткового поданих доказів про розмір та склад судових витрат. Так, не допускається подання документів, що підтверджують, наприклад, розмір витрат на правову допомогу, і їх включення до складу судових витрат після ухвалення рішення; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Відповідно до цієї статті, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 1) стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць; 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; 3) відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи,у межах суми стягнення за один місяць; 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; 5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; 6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу; 8) встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України; 9) надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; 10) видачу або продовження обмежувального припису. В цих випадках суд зобов`язаний допустити негайне виконання не залежно від надходження відповідного клопотання від зацікавлених осіб.

Заяву про ухвалення додаткове рішення може бути подано після проголошення рішення і до закінчення строку на виконання рішення. Постановлення додаткових ухвал законом не передбачено. Ініціатива постановити додаткове рішення може виходити від суду або від будь-кого з осіб, які беруть участь у справі. Заява про ухвалення додаткового рішення подається в копіях відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі одночасно з судовою повісткою. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов`язковою. За змістом додаткове рішення повинно відповідати загальним вимогам, які передбачені для рішення суду, тобто повинно містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивні частину. Однак суд обмежується аналізом лише тих обставин, які стосуються підстав для ухвалення додаткового рішення. В описовій частині суд повинен додатково зазначити коли було ухвалене рішення, яке доповнюється додатковим рішенням. В резолютивній частині суд вирішує лише ті питання, які викликали необхідність ухвалення додаткового рішення. При цьому резолютивна частина додаткового рішення не повинна повторювати змісту резолютивної частини основного рішення, тобто того, яке доповнюється. На виконання додаткового рішення видається окремий виконавчий лист. Додаткове рішення є самостійним об`єктом оскарження. На це рішення може бути подано апеляційну чи касаційну скаргу окремо від рішення суду. В такому випадку можлива ситуація, коли рішення суду вступає в силу окремо і раніше, ніж додаткове рішення. Проте в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення в цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року наголошено на тому, що якщо рішення суду оскаржується і одночасно порушене питання про ухвалення додаткового рішення, суд повинен спочатку ухвалити додаткове рішення, а потім надсилати справу для перегляду до суду вищої інстанції. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Відповідно п. 20 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення. Згідно ч. 3 ст. 365 ЦПК України, якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» надало суду наступні докази: Договір № 01-11/23 про надання юридичних послуг від 01.11.2023 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛУБ», додаток від 01.11.2023 року до Договору № 01-11/23 про надання юридичних послуг від 01.11.2023 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.05.2024 року та детальний опис наданих послуг від 22.05.2024 року до Договору № 01-11/23 про надання юридичних послуг від 01.11.2023 року.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що заявник (керівник юридичного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ») особисто надіслав заяву з додатками до суду. Заяву підписано керівником юридичного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» Семченковою Н.С.

З наведеного слідує, що заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа підписано та подано особисто заявником, а не Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛУБ».

Жодних доказів, які б вказували на представництво Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛУБ» інтересів заявника у суді, - суду не надано.

Крім того, в матеріалах справах відсутні докази, що правова допомога надавалася адвокатом.

Згідно положень Постанови Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17 види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону.

Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.

За наведених обставин, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛУБ» заявнику правничої допомоги під час розгляду судом та відповідно не підтверджується факт понесення таких витрат заявником у сумі 10000,00 грн., жодних документів Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛУБ» від імені заявника не подавалося.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні розподілу витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» у стягненні витрат на професійну правову допомогу по цивільній справі № 2-657/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2012 року у справі № 2-4943/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 720/П/2005-840 від 14.10.2005 р. з гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня постановлення ухвали.

Повний текст додаткового рішення складено 03.09.2024 року.

Суддя А.В. Янченко