Ухвала

від 02.09.2024 по справі 463/8050/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/8050/24

Провадження №1-кс/463/6495/24

УХВАЛА

про відмову у накладенні арешту на майно

02 вересня 2024 року місто Львів

Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання в.о. прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Держаного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141360003180 від 10.11.2023 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а також ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

встановила:

В.о. прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Держаного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141360003180 від 10.11.2023 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а також ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, про накладення арешту.

В обґрунтування клопотання прокурор покликався на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Зокрема, заступник начальника ГУ ДСНС України у Львівській області ОСОБА_4 , будучи службовою особою, та працівником правоохоронного органу, а також обізнаним із своїми посадовими обов`язками, Законами України та нормативно-правовими актами, у яких встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад, передбаченими Законом України «Про запобігання корупції» обмеженнями, всупереч інтересам служби, наданих йому прав та обов`язків пов`язаних за посадою, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи умови воєнного стану, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» (ЄДРПОУ 38347611), вступив у попередню змову із начальником управління ресурсного забезпечення ГУ ДСНС України у Львівській області ОСОБА_5 , невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами ГУ ДСНС України у Львівській області, за пособництва відповідальної особи за проведення закупівель товарів, робіт і послуг (в тому числі оборонного призначення) в умовах воєнного стану/провідного фахівця відділу матеріального забезпечення та експлуатації споруд управління ресурсного забезпечення ГУ ДСНС у Львівській області ОСОБА_6 забезпечив виділення грошових коштів з державного бюджету та проведення необґрунтованої закупівлі за завищеною вартістю двох спеціальних аварійно-рятувальних машин легкого типу САРМ-Л у ТОВ «ВАЛІДУС СПЕЦАВТО» (ЄДРПОУ 38347611), що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам на загальну суму 4 472 630,18 гривень, за обставин викладених в письмовому повідомленні про підозру, яке долучено до матеріалів клопотання.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_4 перебуває: 1) земельна ділянка з кадастровим номером 4623682800:08:000:1021, площею 0,0499 га; 2) квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно реєстраційної картки на транспортний засіб Hyundai Sonata, 2014 р.в., д.р.в. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , останній належить ОСОБА_4 . Враховуючи те, що вищевикладеними діями ОСОБА_4 спричинено шкоду державним інтересам на суму 4472630,18 грн, наявні підстави для забезпечення відшкодування наведеної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

В судове засідання в.о. прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Держаного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 не прибув, присутність власника майна не забезпечив, подав клопотання про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності.

Проте неприбуття слідчого, прокурора та власника майна не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до ст. 172 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадженняпід часрозгляду питаньслідчим суддею,крім вирішенняпитання пропроведення негласнихслідчих (розшукових)дій,та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя дійшла наступних висновків.

Слідчою суддею встановлено, що слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023140120000481 від 17.08.2023 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а також ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

27.08.2024 року підозрюваному ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_4 перебуває: 1) земельна ділянка з кадастровим номером 4623682800:08:000:1021, площею 0,0499 га; 2) квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно реєстраційної картки на транспортний засіб Hyundai Sonata, 2014 р.в., д.р.в. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , останній належить ОСОБА_4 .

Під час здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, з метою запобіганню можливості відчуження такого майна та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, прокурор просить клопотання задовольнити та накласти арешт на вказане майно, належне ОСОБА_4 .

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно зі ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до ст. 16 КПК України - позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Сукупність наведеної норми свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Тобто, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч. 2 ст.171КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною 2 ст.170КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Підсумовуючи наведене та враховуючи п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, прокурор просить накласти арешт на майно, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером 4623682800:08:000:1021, площею 0,0499 га; квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб Hyundai Sonata, 2014 р.в., д.р.в. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 2 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора.

Дослідивши матеріали клопотання слідча суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином оцінивши докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення вважає, що прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132КПК України та в контексті п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні. Зокрема при розгляді клопотання встановлено, що матеріалів клопотання не додано цивільний позов. Оглядом системи документообігу суду та Єдиного державного реєстру судових рішень наявності такого не встановлено.

Дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя приходить до переконання, що оскільки цивільний позов не заявлено, розумність та співрозмірність обмеження права власності не відповідають завданням кримінального провадженням, а тому в поданому клопотанні слід відмовити.

Керуючись ст. 170-173, 309 КПК України, слідча суддя

постановила:

У задоволенні клопотання в.о. прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Держаного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141360003180 від 10.11.2023 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а також ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідча суддя ОСОБА_1