Ухвала

від 05.09.2024 по справі 487/5524/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 487/5524/18

провадження № 61-12081ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Парма», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Парма» про визнання недійсним рішення правління Автогражного кооперативу «Парма» від 31 серпня 2015 року та правочину про передачу в користування (оренду) гаражу № НОМЕР_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним (незаконним) рішення правління Автогаражного кооперативу «Парма» від 31 серпня 2015 року про опечатування гаражу № 90 та навішування на нього додаткового замку, та правочин про передачу Кооперативом в користування (оренду) ОСОБА_1 вказаного гаражу,

а також зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Фірму «Парма» та Кооператив припинити незаконні самоправні дії, які перешкоджають йому користуватися гаражем та особистими речами, що знаходяться в ньому.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня

2021 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 09 червня 2023 року, залишеними без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року, додаткове рішення цього ж суду від 09 червня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року відмовлено.

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду

м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року та додаткового рішення цього ж суду від 09 червня 2023 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2024 року

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Миколаєва

від 15 вересня 2021 року та додаткового рішення цього ж суду від 09 червня 2023 року відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2024 року залишено без змін.

28 серпня 2024 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва

від 23 травня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 29 липня 2024 року у цивільній справі № 487/5524/18.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.

Доводами касаційної скарги є те, що ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 487/9518/23 встановлено, що металевий гараж № 90 не є власністю юридичної особи Автогаражного кооперативу «Парма», а може бути предметом спору між двома фізичними особами - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Таким чином, заявник вважає, що виявлена істотна для справи обставина, яка існувала на час розгляду справи, але не була відома суду під час розгляду справи. Також заявник вважає помилковим висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що ухвала Миколаївського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 487/9518/23 не містить висновку про те, що металевий гараж № 90 не є власністю юридичної особи Автогаражного кооперативу «Парма», оскільки вказане суперечить обставинам, встановленим в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Відповідно до частини першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Частиною п`ятою статті 423 ЦПК України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13

(пункти 7.4-7.5)).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі

№ 127/10129/17 (пункт 26)).

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі

№ 127/10129/17 (пункти 27, 28)).

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (пункт 6.38)).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

Як на нововиявлені обставини заявник посилався на те, що в кримінальному провадженні була виявлена істотна для цивільної справи обставина, яка існувала, але не була відома суду під час розгляду цивільної справи, а саме ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 487/9518/23 встановлено, що металевий гараж № 90 не є власністю юридичної особи Автогаражного кооперативу «Парма», а може бути предметом спору між двома фізичними особами - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду

м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року та додаткового рішення цього ж суду від 09 червня 2023 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правомірно вказав, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.

Згідно з текстом ухвали Миколаївського апеляційного суду від 01 лютого

2024 року у справі № 487/9518/23, розміщеної в ЄДРСР, предметом розгляду у цій справі була скарга ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Погоджуючись з ухвалою слідчого судді Центрального районного суду

м. Миколаєва від 25 грудня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні цієї скарги, апеляційний суд зазначив: «Доводи заявника ОСОБА_1 про наявність підстав для внесення відомостей до ЄРДР, відносно нього та ОСОБА_2 , лише на підставі рішення правління АГК «Парма»

від 31 серпня 2015 року є безпідставними, оскільки в даному випадку вбачається наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 правовідносин стосовно підстав та обставин володіння металевим гаражем, який знаходиться на території АГК «Парма», що мають цивільно-правовий характер, при цьому, в даному випадку, вказане питання вирішено в порядку цивільного судочинства судами першої та апеляційної інстанцій. Отже, обставини, про які зазначає ОСОБА_1 , не містять фактичних даних, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень, а є лише фактичною незгодою з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, якими розглянуті цивільні справи, стосовно права власності та користування на металевий гараж, який знаходиться на території АГК «Парма», а доводи про можливе вчинення кримінальних правопорушень зводяться до припущень».

З огляду на зміст ухвали Миколаївського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 487/9518/23 правомірним є висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що вказана ухвала не підтверджує наявність нововиявлених, у розумінні статті 423 ЦПК України, обставин для перегляду рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року та додаткового рішення цього ж суду від 09 червня 2023 року у справі

№ 487/5524/18.

Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду

м. Миколаєва від 23 травня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 липня 2024 року у справі № 487/5524/18.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников