Ухвала

від 11.12.2024 по справі 487/5524/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

Іменем України

11 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 487/5524/18

Провадження № 61-15251ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)

на ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 жовтня 2024 року та Миколаївського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року

за заявою скаржника про повернення сплаченого судового збору

у справі за позовом скаржника до Автогаражного кооперативу «Парма», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Парма» про визнання недійсним рішення правління та правочину про передання у користування (оренду) гаража і

в с т а н о в и в:

1. У вересні 2024 року скаржник звернувся до суду із заявою про повернення судового збору.

2. 31 жовтня 2024 року Заводський районний суд міста Миколаєва постановив ухвалу, згідно з якою відмовив в задоволенні зазначеної заяви.

3. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, скаржник подав апеляційну скаргу.

4. 14 листопада 2024 року Миколаївський апеляційний суд постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги скаржника. Мотивував тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про повернення судового збору не входить до переліку ухвал, визначеного статтею 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), на які можна подати апеляційну скаргу окремо від рішення суду.

5. 15 листопада 2024 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 36010/0/220-24 від 18 листопада 2024 року), у якій просив скасувати зазначені судові рішення.

(1) Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції

6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження у частині оскарження ухвали суду першої інстанції від 31 жовтня 2024 року немає.

6.1. За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

6.2. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

6.3. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).

6.4. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).

6.5. Скаржник подав касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про повернення судового збору. Пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначив виключний перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити у касаційному порядку після їхнього перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про повернення судового збору у цьому переліку відсутня. Тому з огляду на те, що скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення, касаційне оскарження якого не передбачене, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження такої ухвали суду першої інстанції слід відмовити.

(2) Щодо оскарження ухвали апеляційного суду

7. Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про повернення судового збору.

7.1. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 352 ЦПК України).

7.2. Право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не можна оскаржити до ухвалення судом рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17).

7.3. Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про повернення судового збору не входить до визначеного у частині першій статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Тому у разі, якщо учасник справи не погоджується з ухвалою суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про повернення судового збору, застосовний припис частини другої вказаної статті про те, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

7.4. За змістом пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Саме цим приписом керувався апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу скаржникові.

7.5. Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження ухвал із питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, яке має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть зумовлювати невиправдані зволікання під час такого розгляду. Ця мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду, яку за законом не можна окремо оскаржити в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (пункти 27-28)).

7.6. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

7.7. Встановивши, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про повернення судового збору не входить до визначеного у частині першій статті 353 ЦПК України переліку ухвал, на які апеляційну скаргу можна подати окремо від рішення суду, апеляційний суд обґрунтовано повернув апеляційну скаргу скаржника на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України. Таке застосування процесуальних норм є вочевидь правильним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення, зокрема пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України. Тому касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали суду апеляційної інстанції від 14 листопада 2024 року.

Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 жовтня 2024 року та Миколаївського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року за заявою ОСОБА_1 про повернення сплаченого судового збору у справі за його позовом до Автогаражного кооперативу «Парма», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Парма» про визнання недійсним рішення правління та правочину про передання у користування (оренду) гаража.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко\