Ухвала

від 09.09.2024 по справі 0910/2-103/2011

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0910/2-103/2011

Провадження № 4-с/347/3/24

У Х В А Л А

Іменем України

09.09.2024 м.Косів

Суддя Косівськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті КіцулаЮ.С., перевіривши скаргу представника ОСОБА_1 , що діє в інтересах ТзОВ «Беркут ЛТД» на дії державного виконавця,

в с т а н о в и л а :

02.09.2024 року через підсистему електронний суд, до Косівського районного суду Івано-Франківської області надійшла скарга ОСОБА_1 , що діє в інтересах ТзОВ «Беркут ЛТД» на дії державного виконавця на дії державного виконавця.

У поданій скарзі, представник ОСОБА_1 просив6

- визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з скаргою на дії державного виконавця;

- визнати незаконними дії Косівського ВДВС в Косівському районі Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції з оцінки майна у виконавчому провадженні № 523 41956 з примусового виконання виконавчого листа № 0910/2-103/2011 виданого Косівським районним судом Івано-Франківської області на виконання рішення від 13.07.2012 року у справі №0910/2-103/2011 про стягнення коштів;

- визнати протиправною оцінку майна, що належить боржнику відповідно до висновків про вартість майна, зроблених у виконавчому провадженні № 52341956 з примусового виконання виконавчого листа № 0910/2-103/2011 виданого Косівським районним судом Івано-Франківської області на виконання рішення від 13.07.2012 року у справі №0910/2-103/2011 про стягнення коштів.

Перевіривши подану скаргу, та додані до неї матеріали суд доходить такого висновку.

Порядок розгляду судом скарг на дії державного виконавця врегульована розділом VIІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Також, згідно п. 1 ч. 1 ст. 183 ЦПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Крім того, згідно абзацу 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету у паперовій формі листом з описом вкладення.

Так, у поданій скарзі, представником зазначено сторін позивачів, та інших осіб. При цьому в додатках до скарги, представником ОСОБА_1 надано підтвердження про направлення копії скарги через підсистему електронний суд двох іншим особам, а саме ТОВ «Фінансова компанія «ДептФінанс» та ТОВ «Беркут ЛТД».

Однак, ні ОСОБА_2 , ні ПАТ «Брокбізнесбанк», ні Косівському ВДВС в Косівському районі, копія скарги не надіслана. Не додано до матеріалів скарги і доказів надсилання такої ні через електронний кабінет, ні в паперовому вигляді з описом вкладення.

Отже, на виконання вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України скарга на дії/бездіяльність органу примусового виконання з її додатками повинна бути надіслана всім учасникам справи та до суду надані відповідні докази їх надіслання.

Тобто, вимогу ч. 7 ст. 43 та абзацу 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України виконано не в повному обсязі.

Статтею 450 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Отже, оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду скарги на дії виконавця, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.

Таким чином, неотримання учасниками справи копії скарги на дії державного виконавця порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє своєчасно надати можливість ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997року №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992року, заява №12964/87).

У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955року, заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

В даному випадку прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 (п. 53), відповідно до якого право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, повернення скарги без розгляду жодним чином не перешкоджає скаржнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

Відповідно до ч. 4ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

При цьому повернення скрги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (ч. 7ст. 185 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 183, 260, 264, 353 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

Скаргу представника ОСОБА_1 , що діє в інтересах ТзОВ «Беркут ЛТД» на дії державного виконавця повернути представнику заявника без розгляду.

Роз`яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Повний текст ухвали складено 09.09.2024 року.

Суддя Ю.С. Кіцула