Постанова

від 29.12.2020 по справі 0910/2-103/2011

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 0910/2-103/2011

провадження № 61-13311св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

заявник - головний державний виконавець Косівського районного відділу державної виконавчої службиПівденно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сіреджук Петро Петрович,

заінтересовані особи : Публічне акціонерне товариство Брокбізнесбанк , Товариство з обмеженою відповідальністю Беркут ЛТД , ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Депт Фінанс , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження справу за поданням головного державного виконавця Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сіреджука Петра Петровича про заміну сторони виконавчого провадження АСВП № 52341956, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Депт Фінанс , ОСОБА_2 ,у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Беркут ЛТД , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Беркут ЛТД на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2020 року у складі судді Гордія В. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Пнівчук О. В., Ясеновенко Л. В. ,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог подання

У березні 2020 року головний державний виконавець Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сіреджук П. П. (далі - головний державний виконавець Косівського РВ ДВС Сіреджук П. П.) звернувся до суду з поданням, у якому просив замінити стягувача у виконавчому провадженні АСВП № 52341956 з Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк (далі - ПАТ Брокбізнесбанк ) на фізичну особу ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи вимоги подання, головний державний виконавець Косівського РВ ДВС Сіреджук П. П. посилався на те, що на примусовому виконанні у Косівському РВ ДВС знаходиться виконавчий лист від 17 серпня 2016 року № 0910/2-103/2011, виданий Косівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю Беркут ЛТД (далі - ТОВ Беркут ЛТД ) та ОСОБА_1 на користь ПАТ Брокбізнесбанк кредитної заборгованості в сумі 1 677 802,76 грн, 1 700,00 грн державного мита та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 14 травня 2019 року між ПАТ Брокбізнесбанк і Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Депт Фінанс (далі - ТОВ ФК Депт Фінанс ) був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, на підставі якого новий іпотекодержатель набув права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ПАТ Брокбізнесбанк та іпотекодавцями, які забезпечують виконання зобов`язання за кредитним договором. ТОВ ФК Депт Фінанс на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 11 березня 2020 року передало це право вимоги ОСОБА_2 , який звернувся до Косівського РВ ДВС із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП № 52341956. З урахуванням наведеного просив подання задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Косівський районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 12 червня 2020 року подання задовольнив. Замінив стягувача у виконавчому провадженні АСВП № 52341956 з ПАТ Брокбізнесбанк на фізичну особу ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що ПАТ Брокбізнесбанк вибуло з виконавчого провадження АСВП № 52341956, а його правонаступником є ОСОБА_2 . При цьому виходив з того, що заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 13 серпня 2020 року ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2020 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення подання про заміну сторони стягувача, оскільки ОСОБА_2 набув усіх прав вимоги ТОВ ФК Депт Фінанс , а тому звернення з поданням про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні відповідає вимогам статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У вересні 2020 року ТОВ Беркут ЛТД подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання про заміну стягувача. Також просило постановити окрему ухвалу щодо невиконання Косівським РВ ДВСЗакону України Про виконавче провадження у виконавчому провадженні АСВП № 52341956.

Касаційна скарга мотивована тим, що обставини, які мають суттєве значення, суди встановили на підставі недопустимих доказів, оскільки жодної копії договору від 06 березня 2020 року № 01/03-20 в матеріалах справи немає, хоча якраз цей договір мав би підтвердити перехід права вимоги за основним зобов`язанням до ОСОБА_2 . Отже, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно та бездоказово дійшли висновку про перехід прав вимоги від ПАТ Брокбізнесбанк до ОСОБА_2 . Суди не взяли до уваги того, що у нового кредитора, ОСОБА_2 , а перед ним у ТОВ ФК Депт Фінанс немає необхідної правоздатності (наявність дозволу на здійснення банківської діяльності чи надання фінансових послуг, ліцензії тощо), а тому вони не могли приймати на себе права та обов`язки первісного кредитора. Суди не перевірили наявність у головного державного виконавця Косівського РВ ДВС Сіреджука П. П. повноважень на звернення до суду з цим поданням, оскільки такі повноваження не передбачені довіреністю від 02 січня 2020 року. Також скарга містить доводи про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 910/8670/15-г (3-226гс16), постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 10 жовтня 2018 року у справі № 910/6659/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 591/4552/17 та від 04 вересня 2019 року у справі № 906/1174/18

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

06 жовтня 2020 року справа № 0910/2-103/2011 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 17 серпня 2016 року Косівський районний суд Івано-Франківської області видав дублікат виконавчого листа № 0910/2-103/2011 про стягнення у солідарному порядку з ТОВ Беркут ЛТД та ОСОБА_1 на користь ПАТ Брокбізнесбанк кредитної заборгованості на суму 1 677 802,76 грн, 1 700,00 грн державного мита та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі заяви ПАТ Брокбізнесбанк 26 вересня 2016 року старший державний виконавець Косівського РВ ДВС відкрив виконавче провадження № 52341956.

14 травня 2019 року між ПАТ Брокбізнесбанк і ТОВ ФК Депт Фінанс був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, згідно з пунктом 1.1 якого відбулося відступлення права вимоги за іпотечним договором у зв`язку з укладенням договору № 308 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15 квітня 2019 року, в тому числі до іпотекодавця ТОВ Беркут ЛТД .

11 березня 2020 року ТОВ ФК Депт Фінанс уклало договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки із ОСОБА_2 , за умовами якого відступило право вимоги на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Згідно з актом приймання-передачі документів від 06 березня 2020 року ТОВ ФК Депт Фінанс передало ОСОБА_2 договір кредиту від 13 січня 2006 року № 1825 з урахуванням всіх змін та доповнень, додатків і додаткових угод до нього, іпотечний договір від 02 лютого 2006 року, з урахуванням у всіх змін та доповнень, додатків і додаткових угод до нього, матеріали кредитної справи від 13 січня 2006 року № 1825 ТОВ Беркут ЛТД , матеріали судової справи від 13 січня 2006 року № 1825.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Результат аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що в разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Аналогічна правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц (провадження № 61-1777св20).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг.

Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Ураховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 ЦК України).

У матеріалах цієї цивільної справи немає відомостей про наявність судових рішень про визнання недійсним договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 06 березня 2020 року № 01/03-20, а також договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 11 березня 2020 року.

Висновок про те, що договір про відступлення прав вимоги на користь фізичної особи є оспорюваним (а не нікчемним) правочином, міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

Враховуючи зазначене, суди першої та апеляційної інстанції правильно дійшли висновку, що ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення прав вимоги від 06 березня 2020 року № 01/03-20, а також договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 11 березня 2020 року як новий кредитор набув права вимоги до ТОВ Беркут ЛТД за зобов`язанням, забезпеченим у тому числі й іпотекою, у зв`язку з чим його заява про заміну сторони (стягувача) правонаступником ґрунтується на вимогах закону.

Твердження ТОВ Беркут ЛТД про неможливість заміни сторони виконавчого провадження з огляду на ненадання доказів на підтвердження обсягу права вимоги, що перейшло до нового кредитора, є безпідставними, оскільки суперечать наявним у справі доказам, зокрема, договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 06 березня 2020 року № 01/03-20, актом приймання-передачі документів від 06 березня 2020 року (аркуші справи 109-114) та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 11 березня 2020 року з додатком 1 (аркуші справи 7-8 ), яким суди попередніх інстанцій надали належну оцінку. З огляду на норми статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

У зв`язку з цим необґрунтованими є посилання ТОВ Беркут ЛТД на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_2 .

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не взяли до уваги того, що у нового кредитора ОСОБА_2 , а перед ним у ТОВ ФК Депт Фінанс немає необхідної правоздатності, а тому вони не могли приймати на себе права та обов`язки первісного кредитора, не заслуговують на увагу, оскільки сама по собі відсутність у нового кредитора дозволу на здійснення банківської діяльності чи надання фінансових послуг, ліцензії не свідчить про те, що він не може набути право вимоги за кредитним договором і договорами забезпечення за ним.

Аргументи касаційної скарги про відсутність у головного державного виконавця Косівського РВ ДВС Сіреджука П. П.повноважень на звернення до суду з цим поданням, оскільки такі повноваження не передбачені довіреністю від 02 січня 2020 року, є помилковими, оскільки згідно з частиною другою статті 442 ЦПК України державний виконавець наділений правом на звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Крім того, довіреність від 02 січня 2020 року, видана начальником Косівського РВ ДВС, не містить застережень про відсутність у державного виконавця Косівського РВ ДВС Сіреджука П. П. прав на здійснення таких повноважень.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки у справах, на які посилається заявник, предметом було питання про визнання недійснимдоговору про відступлення прав вимоги, а вцій справі суди встановили наявність передбачених законом підстав для задоволення подання державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження. Тобто з урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду касаційний суд не встановив.

Також немає підстав для постановлення окремої ухвали стосовно невиконання Косівським РВ ДВСЗакону України Про виконавче провадження у виконавчому провадженні АСВП № 52341956, оскільки достатніх обґрунтувань цього заявник не навів, а суд касаційної інстанції не встановив грубих порушень, які давали б підстави для її постановлення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Беркут ЛТД залишити без задоволення.

Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев В. С. Жданова Є. В. Коротенко