Постанова

від 13.08.2020 по справі 0910/2-103/2011

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 0910/2-103/2011

Провадження № 22-ц/4808/862/20

Головуючий у 1 інстанції Гордій В. І.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням головного державного виконавця Косівського районного відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Сіреджука Петра Петровича про заміну сторони виконавчого провадження АСВП № 52341956 по справі за позовом ПАТ Брокбізнесбанк до ТзОВ Беркут ЛТД , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю Беркут ЛТД Атаманюка Василя Петровича на ухвалу Косівського районного суду від 12 червня 2020 року, постановлену у складі судді Гордія В. І. у м. Косові,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року головний державний виконавець Косівського районного відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Сіреджук П. П. звернувся в суд з поданням про заміну сторони виконавчого провадження АСВП № 52341956 по справі за позовом ПАТ Брокбізнесбанк до ТзОВ Беркут ЛТД , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості .

Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні у Косівському районному відділі ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває виконавчий лист № 0910/2-103/2011 виданий 17.08.2016 року Косівським районним судом про стягнення в солідарному порядку з ТзОВ Беркут ЛТД та ОСОБА_1 на користь АТ "Брокбізнес Банк" кредитної заборгованості в сумі 1 677 802,76 грн., 1700 грн. держмита та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи. 14 травня 2019 року між ПАТ Брокбізнес банк та ТзОВ Фінансова компанія ДЕПТ ФІНАНС укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, на підставі якого новий іпотекодержатель набуває права вимоги за іпотечним договором, укладеним між АТ Брокбізнесбанк та іпотекодавцями, які забезпечують виконання зобов`язання за кредитним договором. Пізніше 11 березня 2020 року ТзОВ Фінансова компанія ДЕПТ ФІНАНС передало це право вимоги ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки. ОСОБА_2 подав заяву до Косівського відділу ДВС про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП № 52341956. Державний виконавець просить замінити стягувача у виконавчому провадженні АСВП № 52341956 з АТ Брокбізнесбанк на фізичну особу ОСОБА_2 .

Ухвалою Косівського районного суду від 12 червня 2020 року подання задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні АСВП № 52341956 з Акціонерного товариства Брокбізнес Банк (код ЄДРПОУ 19357489, юридична адреса: 03057, м. Київ, пр. Перемоги 41) - на фізичну особу ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із даним рішенням суду, директор Товариства з обмеженою відповідальністю Беркут ЛТД Атаманюк В. П. подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що ст. 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним. З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Таким чином, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_2 , яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа. Крім того, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Таким чином, подання Косівського РВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну сторони виконавчого провадження № 52341956 з І1АТ Брокбізнесбанк на фізичну особу ОСОБА_2 повинно містини докази переходу права вимоги саме за основним зобов`язанням - кредитним договором №1825 від 13 січня 2006 року, а не похідним - іпотекою.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони та інші учасників справи у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявна інформація повідомлення про дату, час і місце розгляду справи не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення подання головного державного виконавця Косівського районного відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Сіреджука П. П., суд першої інстанції виходив з того, що заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження. Суд вважає за можливе замінити сторону виконавчого провадження (стягувача) ПАТ Брокбізнес Банк на ОСОБА_2 .

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 17 серпня 2016 року Косівський районний суд видав дублікат виконавчого листа № 0910/2-103/2011 про стягнення в солідарному порядку з ТзОВ Беркут ЛТД та ОСОБА_1 на користь АТ "Брокбізнес Банк" кредитної заборгованості на суму 1 677 802,76 грн., 1700 грн. держмита та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, що стверджується копією дубліката в/л (а.с.3). 26.09.2016 року старшим державним виконавцем Косівського РВ ДВС по вказаному виконавчому листу було відкрито виконавче провадження № 52341956 (а.с.4).

Між між ПАТ Брокбізнес Банк та ТзОВ Фінансова компанія Депт Фінанс 14 травня 2019 року укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, відповідно до п.1.1 якого відбулося відступлення права вимоги за іпотечним договором у зв?язку із укладенням Договору № 308 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.04.2019 року, в тому числі іпотекодавця ТОВ «Беркут ЛТД» (а.с.5-6).

11.03.2020 року ТзОВ Фінансова компанія Депт Фінанс уклало договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки із ОСОБА_2 , відповідно до умов якого відступило право вимоги на предмет іпотеки, а саме, на будівлю нерухомості, що розташована за адресою, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту приймання-передачі прав вимоги від 06 березня 2020 року ТзОВ Фінансова компанія Депт Фінанс передав ОСОБА_2 договір кредиту № 1825 від 13 січня 2006 року з урахуванням всіх змін та доповнень, додатків та додаткових угод до нього, іпотечний договір від 02 лютого 2006 року, з урахуванням всіх змін та доповнень, додатків та додаткових угод до нього, матеріали кредитної справи №1825 від 13 січня 2006 року ТОВ Беркут ЛТД , матеріали судової справи №1825 від 13 січня 2006 року.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - на предмет їх нікчемності.

Ураховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні, здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16(провадження № 12-199гс19).

Доводи апеляційної скарги про те, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Тобто, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір про відступлення прав вимоги від 13 березня 2020 року недійсним не визнано, а тому доводи, що фізична особа не може бути стороною договору відступлення прав є безпідставними.

Виходячи з вищевикладеного задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, правильно виходив із того, що ОСОБА_2 набув всіх прав вимоги ТзОВ Фінансова компанія Депт Фінанс , а тому звернення із поданням про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Беркут ЛТД Атаманюка Василя Петровича залишити без задоволення. Ухвалу Косівського районного суду від 12 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення.

Повний текст складено 13 серпня 2020 року.

Судді: В.Д.Фединяк О.В.Пнівчук

Л.В.Ясеновенко