Ухвала

від 27.09.2024 по справі 0910/2-103/2011

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0910/2-103/2011

Провадження № 4-с/347/4/24

У Х В А Л А

Іменем України

27 вересня 2024 року м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря с/з Мошулі Т.В.,

перевіривши скаргу представника ОСОБА_1 , що діє в інтересах ТзОВ «Беркут ЛТД» на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 52341956

в с т а н о в и в :

19.09.2024 року через підсистему електронний суд, до Косівського районного суду Івано-Франківської області надійшла скарга ОСОБА_1 , що діє в інтересах ТзОВ «Беркут ЛТД» на дії державного виконавця на дії державного виконавця.

У поданій скарзі, представник ОСОБА_1 просив:

- визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з скаргою на дії державного виконавця;

- визнати незаконними дії Косівського ВДВС в Косівському районі Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції з оцінки майна у виконавчому провадженні № 523 41956 з примусового виконання виконавчого листа № 0910/2-103/2011 виданого Косівським районним судом Івано-Франківської області на виконання рішення від 13.07.2012 року у справі №0910/2-103/2011 про стягнення коштів;

- визнати протиправною оцінку майна, що належить боржнику відповідно до висновків про вартість майна, зроблених у виконавчому провадженні № 52341956 з примусового виконання виконавчого листа № 0910/2-103/2011 виданого Косівським районним судом Івано-Франківської області на виконання рішення від 13.07.2012 року у справі №0910/2-103/2011 про стягнення коштів.

Перевіривши подану скаргу, та додані до неї матеріали суд доходить такого висновку.

Дані правовідносини виникли у зв`язку із пропуском строку заявника для подання скарги на дії державного виконавця.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Згідно ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.

Відповідно до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.5 ст.57ЗУ «Провиконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму №6 від 07.02.2014 положеннями ЦПК України встановлено, що скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій -у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

В той же час суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Таким чином, вищезазначена норма є спеціальною по відношенні до положень ЦПК України, а відтак саме положення ч. 5 ст. 57 Закону мають застосовуватись у даному випадку.

Оскільки положеннями ч.5 ст.57ЗУ «Провиконавче провадження» визначено право сторони у випадку незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна, на оскарження їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі за №920/149/18 від 13.03.2019 року зроблено висновок про те, що зважаючи на можливість скаржника передбачити наслідки несвоєчасного звернення з скаргою, пропуск строку звернення до суду із такою скаргою навіть у один день є підставою для залишення її без розгляду, у випадку якщо не було подано відповідного клопотання про поновлення процесуальних строків.

Крім того, суд звертає увагу, що своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини»).

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Так, у скарзі на дії державного виконавця, зазначено, що у виконавчому провадженні, державним виконавцем було залучено спеціаліста та проведено оцінку майна про, що скаржнику направлено повідомлення (лист № 34144/25.8-27/02 від 31.08.2023 року).

При цьому обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, представник скаржника вказує на те, що дана скарга подається повторно, так, як попередня скарга повернута судом без розгляду через нібито допущені недоліки, однак копія такої ухвали про усунення недоліків скаржнику не направлялась, а відтак скаржник не мав змоги об`єктивно виправити недоліки. За таких обставин, скаржник вважає, що 10-денний строк на подачу скарги пропущений з поважних причин.

Ч.5 ст.57 ЗУ «»Про виконавче провадження» чітко регулює, що у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Отже в даному випадку, 10-денний слід обчислювати саме з часу коли скаржнику був надісланий лист № 34144/25.8-27/02 від 31.08.2023 року, та дати коли такий лист був отриманий скаржником.

Проте до клопотання про поновлення строку представник скаржника не додав доказів отримання вказаного листа, для встановлення достовірності подання скарги в межах строку, або для перевірки поважності причин пропуску строку. Більше того, представник скаржника, вказує на те, що скарга подається повторно, оскільки попередня скарга була повернута судом, з підстав не усунення недоліків. Однак суд повторно звертає увагу, що до скарги, крім доказів надіслання скарги іншим учасникам судового провадження, не надано жодних доказів, які б підтверджували поважність пропуску строку. Зокрема не надано доказів подання скарги вперше, доказів отримання ухвали про повернення, доказів отримання звіту про оцінку майна, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст.126ЦПК України наслідком порушення процесуальних строків є залишення документів, поданих після закінчення процесуальних строків, без розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що представником скаржника взагалі не додано доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку, вважаю, за необхідне повернути скаргу на дії/бездіяльність органу примусового виконання відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

При цьому повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (ч. 7ст. 185 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 183, 260, 264, 353 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

Скаргу представника ОСОБА_1 , що діє в інтересах ТзОВ «Беркут ЛТД» на дії державного виконавця повернути представнику заявника без розгляду.

Роз`яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Повний текст ухвали складено 27.09.2024 року.

Суддя Ю. С. Кіцула